Наукові записки НаУКМА. Літературознавство

Permanent URI for this community

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/15015

Щорічний збірник наукових праць "Наукові записки НаУКМА. Літературознавство" виходить з 1996 року та репрезентує основні напрями досліджень кафедри літературознавства Національного університету "Києво-Могилянська академія". Матеріали чергового тому присвячені актуальним питан- ням середньовічної та барокової літератури, теорії та історії української літератури XIX–XXI ст., історії світової літератури та компаративістики. Розраховано на науковців, викладачів, студентство, працівників культурно-освітніх установ і усіх, хто цікавиться проблемами світового та вітчизняного літературознавства.

Browse

Now showing 1 - 20 of 55

Cвобода духу і приреченість втілености: інтелектуальні контроверсії прози Валер’яна Підмогильного
(2022) Агеєва, Віра
У статті проаналізовано філософські екзистенціалістські колізії прози Валер’яна Підмогильного. Він виявився найпослідовнішим урбаністом в українській прозі 1920-х років, показав у "Третій революції" та "Місті" два сценарії стосунків представників рустикальної та урбаністичної культури. У повісті зображено брутальне завоювання міста, підкорення й поганьблення. Це шлях справедливої, але однаково безвихідної, як для переможців, так і для переможених, помсти. Натомість у романі йдеться вже про опанування й засвоєння вихідцем із села міської елітарної культури, про долучення "чорнозему" до творення мистецьких цінностей. "Повість без назви" В. Підмогильного – одна з дуже небагатьох безпосередніх фіксацій травматичного досвіду початку 1930-х років.
"...Cеред скитів-чинбарів": підступи до символіки взуття у творчості Віктора Петрова-Домонтовича
(2022) Пашко, Оксана
У статті проаналізовано комплекс мотивів (дивак – святий – мандрівник – мужик – злидар – чоботи/черевики (річ) – хода – віршування), на який часто натрапляємо як у художніх творах, так і в літературознавчих розвідках та мемуарній прозі Віктора Петрова-Домонтовича. Зроблено спробу виявити, як цей комплекс мотивів, побудований на метонімічних зсувах, актуалізує інтертекстуальні зв’язки з нарисом Барбе д’Оревільї "Дендизм і Джордж Бреммель" повістю Жоржа Дюамеля "Щоденник святого", повістю О. де Бальзака "Серафіта" та полемічними трактатами Івана Вишенського. Докладніше розглянуто особливості функціонування зазначеного комплексу мотивів у повістях В. Петрова-Домонтовича "Дівчина з ведмедиком", "Доктор Серафікус", "Аліна і Костомаров»"і статті "Петербурзькі повісті М. Гоголя".
Анімалістичний код у "Повісті про Макарія Римлянина"
(2019) Пелешенко, Олена
У статті висвітлено етичні й естетичні функції анімалістичного коду в апокрифічному ходінні до раю "Повість про Макарія Римлянина". На основі проаналізованого візантійського протографу твору (VI ст.) та українських і російських списків повісті XIV і XVII ст. виокремлено чотири типи тваринних образів – художня деталь, алегорія, символ, стерта алегорія – і визначено джерела образності для кожного з них. Окреслено основні відмінності грецьких і східнослов’янських списків. Простежено шляхи адаптації біблійного зоологічного коду. Акцентовано на взаємозв’язках культурної репрезентації Іншого й образів екзотичних звірів у середньовічній белетристиці та фольклорі. Особливу увагу зосереджено на специфіці функціонування тваринного символу, алегорії та стертої алегорії у межах середньовічної епістеми. Доведено, що середньовічна культура здебільшого викорис- товувала образи тварин, укорінені у спільну текстуальну традицію (античні автори, Біблія, "Фізіолог") як складні риторичні фігури, проте не виключала можливості їхнього функціонування у творі як оказіональних художніх образів.
Бароковий код у поезії Олега Лишеги
(2018) Вороновська, Дарина
У статті вперше здійснено інтерпретацію поетичних текстів Олега Лишеги шляхом звернення до концепції барокового коду. Проаналізовані таким чином, зокрема, "пісня 822", "Півень", "Шовковиця", "Ворон", "Пацюк" і "пісня 3". Саме крізь призму барокового коду варто розглядати ці поезії, оскільки головні світоглядні риси бароко здатні пояснити ті чи ті образи або ситуації, які читач знаходить у текстах. Варто також наголосити на непересічності образу Григорія Сковороди у творчості Олега Лишеги, адже у поезіях "Великого мосту" можна неодноразово знайти чи то сковородинські образи/символи, чи то його концепти, що були близькі для поета ХХ століття.
Буття у Слові. Пам’яті Володимира Моренця
(2022) Пелешенко, Наталія
Буття у Слові. Пам’яті Володимира Моренця.
Василь Гайдучок – поет одного циклу
(2022) Лигіна, Анна
У статті розглянуто єдиний відомий цикл Василя Гайдучка, опублікований у журналі "Скриня". Текст проаналізовано з огляду на проблему мовчання, яка є принципово важливою для українського поетичного андеграунду, хоча й осмислюється в різних аксіологічних і значеннєвих площинах. Поезію зіставлено з текстами інших поетів-скринян.
До образу Агапіта Печерського в українських списках "Ходіння Агапія до раю" XVI–XVII століть
(2022) Пелешенко, Олена
У статті зроблено спробу окреслити механізми рецепції апокрифічного "Ходіння Агапія до раю", візантійський протограф якого датують V–VI ст., в українській літературі доби Середньовіччя та раннього Модерну. Описано національні відмінності між грецькою версією пам’ятки, Успенським збірником ХІІ–ХІІІ ст. та пізніми списками тексту з українських рукописів XVI–XVII ст. Особливу увагу надано перекладацьким та інтерпретаційним стратегіям переписувачів Успенського збірника, Білоруського рукопису Чудового монастиря XVI ст. та рукопису Степана Комаревського XVII ст. Висловлено гіпотезу, що перетворення Агапія-паломника на Агапіта-цілителя в українських списках XVI–XVII ст., так само, як і докорінно переписаний фінал версії апокрифу у складі Білоруського рукопису Чудового монастиря, сталося під впливом оригінальної літератури Київської держави, а саме "Києво-Печерського патерика" та місцевого авторитету св. Агапіта Печерського.
До проблеми ідентичності в романі "Фелікс Австрія" Софії Андрухович
(2018) Толковець, Катерина
У статті проаналізовано, яким чином перебування західної частини України у складі АвстроУгорської імперії вплинуло на самототожність українців. У центрі нашої уваги опинився роман "Фелікс Австрія" Софії Андрухович, оскільки він, на нашу думку, на прикладі стосунків Аделі Анґер та Стефи Чорненько добре демонструє справжнє становище українців у складі АвстроУгорської монархії. Стосунки між жінками ми розглядали генералізовано: як відносини між поляками, австрійцями з одного боку та українцями з другого. Важливим для нас було з’ясувати, яку ідентичність має головна героїня українка Стефанія Чорненько. Ми також зважали, хоча і меншою мірою, за браком текстового матеріалу для дослідження, на самототожності інших персонажів роману. У статті йдеться про імпліцитну полеміку тексту Софії Андрухович зі "станіславівським феноменом", відомим ностальгією за часами Монархії: виявлено, що в романі є передапокаліптичні настрої.
До історії цензури в українській літературі 1920-х років
(2018) Пашко, Оксана
Історія публікації текстів у 1920-х рр., вивчення механізмів "спотворення" їх органами цензури порушує важливі текстологічні проблеми – відтворення оригінального авторського тексту, який часто виявляється захованим за владною розправою редактора та цензора. У цій статті ми подаємо деякі матеріали з Центрального державного архіву вищих органів влади України, які стосуються літературного життя 1927 року. Це документи, які можуть бути цікаві для реконструкції певних аспектів творчості українських письменників, уточнення їхніх біографічних даних. Це заява Володимира Свідзінського щодо видання його книжки "Вересень" (1927) та внутрішня рецензія політредактора на неї. Це уривки статті-передмови Максима Рильського "Міцкевич" до перекладеного ним твору А. Міцкевича "Пан Тадеуш" (1927). Також у статті наведено матеріал щодо вилучення деяких уривків з передмови Андрія Ніковського до повісті Проспера Меріме "Коломба" (1927) та вилучення уривків із двох передмов Михайла Івченка до перевидань збірки оповідань Марка Вовчка (1927) та збірки оповідань Панаса Мирного (1927).
Екокритичний аспект дикості у поетичному циклі Олега Лишеги "Снігові і вогню"
(2018) Ганжа, Тетяна
У статті проаналізовано категорію дикості в поезії Олега Лишеги. Екокритична категорія дикості – як протилежність до цивілізованого, обжитого, людського – дає змогу окреслити основні ознаки лісу у поезії Лишеги як дикого, непередбачуваного, тваринного, магічного простору. Близька взаємодія суб’єкта лірики із лісовим ландшафтом створює глибшу ідентичність дикого лісу, який, отримавши голос, промовляє у тексті. Надзвичайно важливим для поета є збереження неприрученості, гармонійне співіснування світу природи і світу людей.
"Жам Жойс", французький письменник: рецепція Джеймса Джойса в українській періодиці 1920–1930-х рр.
(2022) Панфьорова, Марія
У статті розглянуто рецепцію творчості Джеймса Джойса в підрадянській та західноукраїнській періодиці 1920–1930-х років. Детально проаналізовано помилку, якої припустився Антін Павлюк у статті "Новий роман у французькій літературі" 1927 року, коли назвав Дж. Джойса французьким письменником і транслітерував його ім’я на французький лад. Визначено, що станом на 1927 р. Дж. Джойс був достатньо маловідомим письменником для радянської критики, а набагато повніше рецепція відбулася у Західній Україні в 1930-х.
Жанрова та ідеологічна пам'ять ландшафтів в українських середньовічних ходіннях до раю
(2018) Пелешенко, Олена
У статті розглянуто феномени жанрової та ідеологічної пам’яті ландшафтів українських ходінь до раю та показано поліморфізм функцій просторових описів у середньовічній літературі. Теоретичний аспект дослідження передбачає осмислення способів протистояння авторської інстанції стихіям культурної та жанрової пам’яті, яка зберігає усі ціннісні, етичні й естетичні програми претекстів новопосталого твору. На позначення цього явища запроваджено термін "криптограматичність літературного дискурсу", сила опору якій прямо пропорційна до меж індивідуалізму письменницької свободи, установленої в рамках кожної культурно-історичної епохи. З цієї перспективи стверджено, що специфіка ходіння до раю як окремої таксономічної одиниці визначається сумою його претекстів та архітекстуальних взаємодій, оскільки для середньовічного скриптора схрещення й модифікація жанрових матриць подекуди ставали ключовою формою самовираження. Завдяки внутрішній жанровій інтеракції у наративній структурі апокрифів завжди наявні осередки інших типів раціональності та ідеологем, резервуарами яких у художньому тексті часто слугували шаблонізовані екфразиси. Історико-літературний ракурс розвідки сфокусований на механізмах рецепції античного греко-римського "індійського тексту" в середньовічній апокрифічній традиції.
"Знак терезів" Максима Рильського: проговорення травми соцреалізму і спроби її подолання
(2022) Сніжинська, Марина
У статті проаналізовано першу соцреалістичну збірку Максима Рильського "Знак терезів", написану після піврічного ув’язнення поета 1931 року. Окреслено стратегії проговорення письменником травми вимушеного переходу в соцреалістичне письмо, а також шляхи проявлення себе у віршах збірки як поета-неокласика. Незважаючи на те, що "Знак терезів" – це збірка, яка засвідчила соцреалістичний злам у творчості М. Рильського, поет навіть у ній звертається до неокласичних образів, французької культури й текстів світової літератури.
Класики і романтики. Спроба саморецензії
(2018) Шалагінов, Борис
У статті підсумовано основні результати багаторічного дослідження "веймарської класики" і раннього німецького романтизму, розкрито суть "модерністичного проекту", спрямованого на інтелектуально-культурне оновлення всього європейського суспільства. Розглянуто три світоглядні "кризи модерну". Перша – на зламі XVIII–ХІХ ст. Романтики тоді розділили мистецтво естетично і соціологічно на масове і високе, а історично – на сучасний і "класичний" мейнстріми. Простежено подальшу долю "проекту" в умовах другої кризи доби Модерн на зламі ХІХ–ХХ ст. (тут естафету романтиків підхопив Ф. Ніцше) і уже в наш час – останньої і остаточної третьої кризи Модерну.
Князь і отець: постать святого Володимира в рукописній проповіді Антонія Радивиловського
(2019) Максимчук, Ольга
У статті розглянуто зображення образу князя Володимира у "Словѣ на святаго… Владимера" у рукописному збірнику"Огородок Пресвятой Богородици" (1671) Антонія Радивиловського. Автор казання, визначний український проповідник XVII ст., глорифікує давньоруського князя, представляючи його небесним покровителем, або "патроном", усього українського православного люду. Володимир постає водночас і як славний, величний правитель, і як духовний "отець", до якого можна звернутися по заступництво і допомогу. Одним із центральних мотивів у проповіді є богообраність Володимира, що надає постаті святого майже месіанського виміру.
Концепт вимушеного мовчання в поезії Григорія Чубая
(2019) Лигіна, Анна
У статті розглянуто концепт вимушеного мовчання в ліриці Григорія Чубая. Проблема безмовності є принципово важливою для українського поетичного андеграунду, хоча й осмислюється в різних аксіологічних і значеннєвих площинах. Наш аналіз зосереджено довкола текстів, об’єднаних спільним поглядом на мовчання як на вимушений і неприродний стан ліричного суб’єкта, ситуацію атрофії творчого слова. Цей стан пов’язаний із вторгненням у простір сакральної всеєдності абсолютного Чужого: хаосу, смерті та забуття. На образно-символічному рівні Чуже корелює в поезії Г. Чубая з радянським, а осередком життя та спротиву є простір національного. Руйнівному мовчанню протистоять мова, культура та пам’ять, що уможливлюють віднайдення власного голосу та дають слову творчу силу.
Космополітизм: українська версія
(2018) Лисий, Іван
Сутністю драгоманівського соціально-політичного космополітизму є ідея прав особи і самоуправи громад і країв, що передбачає їхню автономію і федеральну злуку. Чесноти космополітичної позиції Драгоманов акцентував, протиставляючи її націоналізмові, точніше – україноцентризмові. Для Драгоманова-космополіта національна культура, оскільки вона є несамодостатньою частиною справжнього цілого – світової вселюдської культури, не може мислитися як культурний космос. Цим статусом він потрапляючи часові наділяв Європу. Але безпосереднім, екзистенційно сущим втіленням європейської культури для нього як від початку російськокультурної людини була російська (точніше, кажучи його ж мовою, "всеросійська", або "общеруська") культура, складником якої він вважав українську. Саме "общеруське" було для нього наднаціональним культурним космосом. Тому Драгоманов був послідовним опонентом україноцентричних поглядів, яким протиставляв космополітичне світотлумачення, розгорнуте на російськокультурному ґрунті.
Кіно у творчості Василя Герасим'юка
(2018) Лаюк, Мирослав
У статті досліджено роль кіно у творчості Василя Герасим’юка. Простежено особливості використання кінематографічних прийомів, проаналізовано цитування кінокласики, розкрито значення постаті І. Миколайчука у текстах В. Герасим’юка. Розглянуто вплив "поетичного кіно" і особливо стрічки "Тіні забутих предків" на формування "карпатського тексту" поета.
Марсель Пруст, В. Домонтович та Ярослав Івашкевич: музика, що породжує кохання
(2019) Сніжинська, Марина
У статті висвітлено взаємодію французької, української й польської літератур на матеріалі першої й другої частин епопеї Марселя Пруста "У пошуках втраченого часу", роману В. Домонтовича "Без ґрунту" та новели Ярослава Івашкевича "Сни". Основну увагу приділено музичним мотивам, які наявні у цих творах. За допомогою компаративного аналізу показано шляхи запозичення та способи адаптації музичних мотивів у текстах зазначених авторів.
Митець без батьківщини у повоєнних творах Юрія Косача
(2019) Полюхович, Ольга
У статті розглядаються твори Юрія Косача, присвячені історичним постатям українських митців, – маляра Антіна Лосенка (оповідання "Запрошення на Цитеру"), композитора Дмитра Бортнянського (п’єса "Скорбна симфонія") та письменника Миколи Гоголя (незакінчений роман "Сеньйор Ніколо"). У цих творах Косач конструює образ українського митця поза межами батьківщини, котрий змушений віднаходити себе в інших історико-культурних просторах. Такими територіями для творця стають Петербург і Західна Європа. У статті проаналізовано, як той чи той аспект ідентичності митця співвідноситься з цими територіями, а також як осмислюється батьківщина та зв’язок із нею.

Browse

Browsing Наукові записки НаУКМА. Літературознавство by Title

Results Per Page

Sort Options