У сучасній соціокультурній ситуації розвиток музейної справи багато в чому визначається
динамікою комунікаційного простору музею.
У цьому дослідженні автор аналізує освітні моделі музею, акцентуючи увагу на комунікативній,
та наголошує, що різноманітні форми культурно-освітньої діяльності мають сприяти аналізу
змісту експозиції (тобто є "засобом, а не самоціллю").
Звернено увагу на трактування та співвідношення деяких термінів, зокрема "культурно-освітня
діяльність", "музейна педагогіка" та "методика культурно-освітньої діяльності".