У статті розглянуто єдиний відомий цикл Василя Гайдучка, опублікований у журналі "Скриня". Текст проаналізовано з огляду на проблему мовчання, яка є принципово важливою для українського поетичного андеграунду, хоча й осмислюється в різних аксіологічних і значеннєвих площинах. Поезію зіставлено з текстами інших поетів-скринян.