Українська Орієнталістика: спеціальний випуск з юдаїки

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/14977
Увазі академічної спільноти пропонуються статті й рецензії з юдаїки українських і закордонних (США, Канада, Ізраїль, Німеччина, Швеція, Росія) дослідників. Статті присвячені різним аспектам і проблемам історії та культури єврейської цивілізації від давнини до нашого часу.

Browse

Browsing Українська Орієнталістика: спеціальний випуск з юдаїки by Subject "cultural traditions"

Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Didactic Ballad of Haika: Some Approaches to the Question of Ukrainian-Jewish Bilingual Folklore
    (2011) Lyubchenko, Volodymyr
    Ще в середині 30-х років минулого століття видатний дослідник єврейської народної музики й пісенного фольклору Мойсей Береговський у статті “Взаємні впливи в єврейському і українському музичному фольклорі” вважав наявність таких взаємовпливів очевидною “a priori”. Автор запропонованої тут читачеві студії обрав для аналізу сюжет, що перебуває, на його думку, в самому епіцентрі культурного обміну між українським та єврейським народами у сфері пісенного фольклору - дидактичної балади “про Хайку” - підмовлену до мандрівки звідниками єврейську дівчину (жінку), авантюра якої обертається для неї смертю. Серед європейських народів і слов’ян, зокрема, сюжет про підмовлену до мандрівки дівчину є надзвичайно популярним і, як правило, головною дійовою особою варіантів такого сюжету виступає національний персонаж. Так, у українців це - українки Галя, Ганнуся тощо. У випадку ж україномовного у своїй основі сюжету балади “про Хайку” головним персонажем є єврейка, до того ж у приспівах часто трапляються слова та вирази мовою їдиш, що дає підстави стверджувати з певною обережністю про його білінгвізм. Як результат усебічного аналізу 30-ти відомих авторові пропонованого дослідження варіантів пісенного баладного сюжету “про Хайку” за 11- ма умовними структурними частинами, читачам пропонується авторська концепція його (сюжету) походження, головними положеннями якої є такі. 1. Українці мають свій, надзвичайно популярний, з національним персонажем (Галя, Ганнуся тощо), представлений понад сотнею варіантів дидактичний баладний сюжет про дівчину, обманом вивезену з батьківської оселі й далі позбавлену в той чи той спосіб життя, тому можливість створення в українському середовищі побічного розвинутого сюжету з головним персонажем іншої - єврейської національності, якому так само співчувають, як і своєму, виглядає “нелогічно”, наскільки взагалі можна говорити про логіку у фольклорі. 2. Сюжет балади “про Хайку” міг виникнути в єврейському середовищі під впливом великої популярності основного сюжету (“про Галю”) оточуючого українського населення як єврейська адаптація останнього методом введення в нього свого національного персонажу (Хайка) та елементів народного побуту зі збереженням мови першооснови (української), з доданням рефрену мовою їдиш (або такого, що хоч і не має смислового навантаження, але є характерним для хасидських пісень) і, інколи, мелодії з окремими характерними для єврейського народного мелосу рисами. Лінгвістичне запозичення євреями сюжету від українців видається цілком можливим, адже євреї достатньою для цього мірою володіли мовою народу, серед якого проживали. 3. У свою чергу, завдяки збереженій україномовності вже трансформований в єврейському середовищі у баладу “про Хайку” сюжет міг із легкістю бути запозичений “назад” українцями, чому мала би сприяти деяка в їхніх очах його “пікантність”, а переважне незнання українцями мови їдиш з неминучістю призвело до “псування” рефрену, який у більшості випадків утратив смислову цільність. На українському ґрунті цей сюжет, цілком вірогідно, продовжував жити повноцінним життям, обростаючи новими варіантами. Усвідомлюючи гіпотетичність представленої ним концепції, автор доходить висновку, що розглянутий у його багатоваріантності дидактичний баладний сюжет “про Хайку” є яскравим свідченням значного взаємовпливу української та єврейської (в її локальному, територіально українському варіанті) культурних традицій.