Статтю присвячено розглядові метафізики М. А. Кромпца в контексті основних положень екзистенційного томізму. Загалом їх можна звести до реалізму в епістемології і екзистенціалізму в онтології. Перше ставить у центр нашого пізнання суще, що існує у своїй багатоманітності, і яке може бути схоплено мисленнєво нашим інтелектом. Друге положення робить акцент на первинності акту буття в стосунку до сутності. У зв’язку з цим проводиться розрізнення між судженнями екзистенційного та предикативного типу. Завдання ж метафізики - пояснити, які чинники роблять суще, зрозуміле в найширшому значенні, саме таким сущим. Тому метафізика для Кромпца стає прімордіальною філософською дисципліною і, досліджуючи кожне суще як суще, вирізняє його найзагальніші властивості. Ці властивості, трансценденталії, на відміну від універсалій, не охоплюють тільки якусь окрему групу індивідів, а стосуються всього, що у певний спосіб є.