Нагородження "Іди" найвищою відзнакою Американської кіноакадемії не заскочило мене зненацька, бо я з самого початку був зачарований твором Павла Павліковського. Відчував, що він винятковий. Не тільки завдяки красі його форми, а й завдяки посланню та діапазону дії. Адже йдеться у фільмі про болючі моменти в історії стосунків поляків і євреїв, але в такий спосіб, який робить їх універсальними, загальнолюдськими. Фабула "Іди" не служить викликанню демонів минулого, але схиляється радше до дослідження історії, людської природи. Бо це фільм про людську природу. Про гріх, страждання, про долю як помилку і можливе визволення. "Іда" своєю красою і мудрістю має примирити ворогуючих і схилити їх до роздумів.