Статтю присвячено світлій пам’яті Вілена Сергійовича Горського. Книжки
та лекції Горського стали для автора найпершим відкриттям того, що філософія ніколи
не рухається в порожнечі, що вона завжди прив’язана до ширших процесів культури
і тільки у такій топографії знаходить справжнє життя.
Символічно, що ця стаття присвячена метафорі палінгенесії та нового народження – одному з симптомів боротьби людини зі
смертю та з забуттям. Пам’ятаючи про наших померлих, ми боремося проти остаточності смерті.