У статті досліджується взаємодія кількох відмінних моделей світської етики Київської Русі.
Остання розглядається як складна мозаїка, зіткана з різних за змістом та витоками етичних
констант, у тому числі й церковного походження. Показано відмінність дружинної етики
Київської Русі від західноєвропейської лицарської моралі.