Кіно-Театр. 2011. №6

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26663

Browse

Now showing 1 - 18 of 18

В очікуванні на Спасителя, або Образ героя-колонізатора в кінематографі
(2011) Пащенко, Анастасія
Серед важливих проблем, безпосередньо чи опосередковано відображених у кінематографі, - проблема ставлення до "іншого". Опозиція ми / вони , одна з основних категорій свідомості, відіграє важливу роль у політико-культурних дискурсах, зокрема в колоніалістському. Експансіоністський міф пошуку щастя "десь там" належить до провідних сюжетів світової культури. Проте особливого звучання набуває він тоді, коли починає втілюватися у життя, - звичайно, у формах, далеких від епічних. Тоді чужі краї перетворюються на землі "з молочними ріками й кисільними берегами", а образ конкістадора чи піонера героїзується. Таким він і вступає у коло літературних, згодом - кінематографічних сюжетів, стаючи гідним нащадком фольклорного героя.
Вальтер Саллеш та Даніела Томас: режисерський тандем
(2011) Тетерюк, Марія
Вальтер Саллеш народився у Ріо-де-Жанейро 1956 року. Син банкіра, він спочатку вивчав економік)' в Католицькому університеті Ріо-де-Жанейро. Пізніше закінчив кіношколупри університеті Південної Каліфорнії. Починав як докуметаліст, працюючи, зокрема, для телебачення. Лауреат численних міжнародних премій. У 2005 році потрапив до списку сорока кращих режисерів світу, опублікованого британською газетою "ТІїе Сагсііан". Даніела Томас народилася в Ріо-де-Жанейро 1959 року. Дочка відомого бразильського автора дитячих книжок, карикатуриста та художника коміксів Жиральду Пінту. Вивчала кіномистецтво в Лондоні, але після комерційної невдачі свого кінематографічного дебюту, гроші на який дав батько, почала займатися театральною сценографією, що принесло їй визнання. Одночасно працювала арт-директором компанії з випуску відеопродукції, де познайомилася з Вальтером Саллешом.
Вересень польського театру в Києві
(2011) Велимчаниця, Ольга
До програми фестивалю увійшли сучасне польське театральне мистецтво ("Польський театр у Києві") та "Український блок", який складався з драматургічних читань української актуальної п'єси та з вистав за сучасною українською драмою. Також у рамках фестивалю відбувалися майстер-класи польських митців та лекції про сучасний польський театр. Доповнювали вересень польського сучасного театру в Києві і драматичні читання в рамках проекту "Табір Солідарність" п'єси П. Демірського "Діаманти - це вугілля, що взялося до роботи" та вулична вистава "Сліпі" театру КТО. Польські театральні акції стали доступними українському глядачеві завдяки Закордонній культурній програмі Головування Польщі у Раді Європейського Союзу - I, Culture. Можна лише по-доброму позаздрити сусідам, які мають суттєву державну підтримку великої кількості культурних проектів та порадіти з того приводу, що можемо з ними ознайомитися.
Випадкова невипадкова зустріч
(2011) Дениско, Тетяна
Великобагачанський край розкинувся зовсім поряд зі знаменитими гоголівськими місцями - Великими Сорочинцями, де майбутній письменник появився на світ у флігелі знаного на всю околицю лікаря Трохимовського, та Гоголевим (колишньою Василівкою-Яновщиною), де було родове помістя, в якому він підростав (тепер там - літературно-меморіальний музей Гоголя), і звідки поїхав навчатися спершу в Полтавську гімназію, а потім, після смерті молодшого брата Івана, - у Ніжинську. Отже, про село Красногорівку та його околиці і близькі до нього хутірці (Герусівка, Дзюбівщина та інші), де на початку літа 1972 року знімали "Пропалу грамоту", з повним правом можна говорити як про genius loci (геній місця, дух місця - термін, вживаний ще давніми греками на позначення зв'язку між інтелектуальними, духовними та емоційними явищами з їхнім матеріальним середовищем).
Дарунок бібліографів
(2011) Гаврилюк, Олександра
До 70-річчя Івана Миколайчука бібліографи Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка вперше в Україні впорядкували та видали біобібліографічний покажчик "Іван Миколайчук", присвячений життю і творчості знаменитого буковинця. Його презентація відбулася в рамках кіномистецького фестивалю "Іванова гіереберія" та ювілейних святкувань, що проходили на Буковині 14-16 червня 2011 року.
Кіноосвіта – найважливіший пріоритет : [рецензія]
(2011) Бучко, Роман
Якби хтось із програмістів склав рейтинговий перелік людських потреб для різного віку, статі, соціальних груп, націй та держав - назовімо цю програму пріоритетикою, - то, безперечно, однією з найважливіших потреб індивідууму і держави виявилася би потреба самоутвердження в цьому глобалізованому світі за допомогою найпотужнішого засобу виховання, самоідентифікації та солідарності співгромадян - кіномистецтва. Кіно, як і пісня, стало візитівкою народів, які його творять, воно формує світогляд, свідомість і є водночас засобом пропаганди культури, побуту, історичних досягнень і пересторог, а також засобом маніпуляції цієї свідомості пропагандою імперіалізму, тоталітаризму і нетерпимості. Такі думки виникли після знайомства з новою книгою найпліднішого українського кінознавця Лариси Брюховецької — посібника "Кіномистецтво", створеного на основі навчальної програми курсу лекцій для одного триместру, який авторка читає в Києво-Могилянській академії.
Лицар "Переміщеної Музи"
(2011) Гайдабура, Валерій
Вважають, що вік життя актора залежить від того, як він грає. Гра, що дає йому насолоду, продовжує життя років на десять. Гра, що викликає незадоволення, навпаки, життя скорочує... Антон Рибіцький живе в Австралії. ЗО грудня нинішнього року йому виповнюється 90 літ. Знімок, що зроблено зовсім недавно, підтверджує висловлене спостереження: любов до сцени, радість від гри здатна надати людині воістину безмежні ресурси духовного та фізичного здоров'я.
"Лісова пісня": варіації Луцького театрального фестивалю
(2011) Тетерюк, Марія
Завдяки першому Всеукраїнському фестивалю вистав за п’єсами Лесі Українки авторці цієї статті випало побачити аж п’ять вистав за драмою-феєрією "Лісова пісня" поспіль. На перший погляд, така кількість прочитань одного твору, втиснута в короткий проміжок часу, може викликати втому в глядача сюжетною одноманітністю. Проте саме завдяки щільності показів глядацька увага починає концентруватися не на сюжет і (тим паче, що він усім відомий зі школи), а на особливостях режисерських вирішень, акторській грі та сценографії, які й творять власне театральне мистецтво, на противагу літературному. Утім, вистави різнилися й тим, що були розраховані на аудиторію різного віку: дві вистави лялькових театрів та три драматичних.
Мій Демуцький
(2011) Антипенко, Олександр
Я прийшов працювати на кіностудію художніх фільмів у Києві через рік після смерті Данила Демуцького. Часто чув: ось так зняв би Демуцький; композиція Демуцького; тональність Демуцького; пейзаж, як у Демуцького; фотографія, як у Демуцького; негатив, як у Демуцького; яблуко, як у Демуцького... Демуцький... Демуцький... Демуцький... Хто він?
Народження танцю з Піни: перший документальний фільм у 3D
(2011) Свято, Роксолана
Плани зняти фільм про Ніну Бауш, танцюристку і одного з найвідоміших хореографів другої половини XX століття, Вім Вендерс виношував давно. Режисер говорив, ця ідея з ’явилася ще далекого 1984 року, коли йому випала нагода вперше побачити одну з її постановок на сцені. Згодом, заприятелювавши з німецькою постановницею, режисер час від часу згадував про свій задум, та щоразу технічні можливості кінематографа здавалися Вендерсові надто обмеженими, а жанрові рамки документального кіно - затісними: він розумів, що камера може повністю зруйнувати те неповторне відчутая народження магії з людських рухів, що з'являлося в багатьох глядачів при перегляді її вистав.
Не за буквою, а за духом: "Лісова пісня" Андрія Приходька
(2011) Свято, Роксолана
Виставу за Лесею Українкою, поставлену навесні київським режисером Андрієм Приходьком у Львівському театрі ім. Леся Курбаса, деякі критики назвали найцікавішою театральною прем’єрою міста в минулому сезоні. А більшість відгуків, які доводилося читати в місцевій пресі, були якщо не зовсім захопленими, то принаймні досить позитивними.
Небо в діамантах над вересневою Ялтою
(2011) Чепалов, Олександр
Організатори IV Міжнародного фестивалю театрального мистецтва "ТЕАТР. ЧЕХОВ. ЯЛТА" цього року отримали понад п’ятдесят анкет-заявок від театральних колективів сімнадцяти країн. І після перегляду відеозаписів обрали одинадцять спектаклів професійних театрів із України, Росії, Франції, Ізраїлю, Естонії, Іспанії, Азербайджану, Казахстану. їх показали в Ялті 11-18 вересня.
Твори Лесі Українки як тест на театральну майстерність
(2011) Брюховецька, Лариса
У рік 140-річчя Лесі Українки на Волині відбулася низка мистецьких акцій. 17-22 вересня 2011 року в Луцьку проходив Всеукраїнський фестиваль вистав за її п'єсами. Це подія загальноукраїнського значення, волиняни вшановували геніальну землячку: фестиваль, залучивши глядачів, засвідчив рівень театральних прочитань її драматичних творів українськими театрами.
Театр радості людського спілкування, творений Марією Козубовською
(2011) Заславець, Григорій
Щиру радість спілкування близьких по духу людей уже 26-й рік поспіль несе молодіжний театр "Юність" Вижницького коледжу прикладного мистецтва імені В.Ю. Шкрібляка на Буковині. За чверть століття до свята музи театру Мельпомени М.Козубовська - незмінний режисер, викладач іноземної мови, голова циклової комісії загальноосвітніх, гуманітарних та суспільно-природничих дисциплін, відмінник освіти України, лауреат обласної педагогічної премії імені О. Поповича та районної літературно-мистецької премії імені Г. Тараса залучила понад тисячу своїх вихованців.
Ув'язнення сталінського стипендіата
(2011) Денисенко, Галина
28 червня 1949 року в житті студента Київського інституту театрального мистецтва Володимира Денисенка, що закінчив другий курс, сталося дві екстраординарні події — рішенням керівництва інституту йому, одному з кращих студентів, присудили Сталінську стипендію. А вночі, напередодні цієї події, його арештували каральні органи. Далі - ув’язнення, вирок та позбавлення волі на 5-річний термін і відбування покарання. В Центральному державному архіві громадських організацій (ЦДАГО) зберігається папка з документами (Справа 149404), які проливають світло на те, що сталося з 19-річним юнаком. Звинувачення були сміхотворні і, ясна річ, сфабриковані. Несподіваний арешт талановитого юнака — це наслідок дій каральних органів, які продовжували «виконувати план боротьби з "націоналістичними елементами" за принципом: якщо ворога немає, то його треба вигадати. 11 травня 1953 року Володимира достроково звільнили за амністією, і він повернувся до навчання в інституті.
Україна, що пройшла крізь вогонь
(2011) Пащенко, Анастасія
22 вересня, на III Київському МКФ відбувся передпремєрний показ нового фільму М. Іллєнка "ТойХтоПройшовКрізьВогонь". Фільм знято на студії "ІнсайтМедіа". Автори сценарію: Михайло Іллєнко, Константин Коновалов, Денис Замрій. Оператор фільму - Олександр Кришталович. Основні ролі зіграли Дмитро Лінартович, Віталій Лінецький, Ольга Гришина, Віктор Андрієнко, Іванна Іллєнко.
Іван Корнієнко: завжди на передовій
(2011) Слободян, Валентина
2011 року виповнилося півстоліття від дня заснування кінофакультету Київського державного інституту театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого. За цей час заклад став Національним університетом театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, а факультет перетворився на Інститут екранних мистецтв. Одним із його фундаторів був головний редактор журналів "Мистецтво" та "Новини кіноекрана", кандидат мистецтвознавства Іван Сергійович Корнієнко, який став першим завідувачем кафедри історії та теорії кіно, згодом - першим у цій галузі доктором мистецтвознавства, професором, ректором інституту з 1968 по 1975 рік, де він працював до останнього подиху.
Іван Миколайчук і актуалізація українських етнічних кодів і символів
(2011) Брюховецька, Лариса
XX століття не дозволило Україні розвиватись, як інші європейські нації зі своїми державними інституціями. Але були сили, які не мирилися зі становищем нівеляції та русифікації. Зокрема, українське поетичне кіно 1960-х - початку 1970-х запропонувало політично незаангажовані фільми, які важко було звинуватити в буржуазному націоналізмі. Проте за відрив від сучасності її методу соцреалізму цей напрям було заборонено, а Івану Миколайчуку, акторові зі світовим ім'ям, не дозволяли зніматися з 1973 по 1979 рік. Незважаючи нате, що Миколайчук не брав участі в антирадянських акціях, не був диситентом, його розглядали як неблагонадійного.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2011. №6 by Subject "стаття"

Results Per Page

Sort Options