Малярство львівського художника Л. Медвідя, як складне, багатозначне явище у мистецтві
України II пол. XX ст., стало об'єктом численних мистецтвознавчих дискусій та інтерпретацій
упродовж усієї творчої діяльності майстра. Непростий шлях визрівання незалежної критичної
думки від офіційного історико-описового підходу радянського періоду до широкого спектра
методів мистецтвознавчих інтерпретацій 1990 pp. відобразився і у трактуваннях творчості
художника. Контроверсійність думок та розмаїття поглядів, викладених фахівцями у пресі та
спеціалізованих виданнях, засвідчили самобутність, а, відповідно, й значущість постаті
Л. Медвідя та його творчих інтенцій не лише в художньому процесі Львова, а й загалом в
українській модерній образотворчості.