Статтю присвячено вивченню практики слововживання у трьох українських текстах Євангелії
другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Виявлено активні процеси стильово-нормативного плану на
рівні конфесійно маркованої та конфесійно немаркованої лексики. З'ясовано зв'язок цих процесів із
лексикографічними джерелами та сучасними перекладами.