Статтю присвячено розвідкам у питанні методологічного пошуку трактування такого феномена української культури, як "шароварщина". Автори пропонують власне тлумачення останнього.
З’явившись як поняття у ХІХ ст., "шароварщина" закріпилася у кінематографі, театральному мистецтві
та музичній культурі радянської України як репрезентація малоросійського, провінційного
типу українця. Однак розвиток комерції у незалежній Україні не тільки продовжив існування
цього феномена, а й розширив межі його вжитку (реклама, етноресторації, розважальні телепередачі тощо). Ми пропонуємо відмовитися від трактування "шароварщини" як "поверхового"
уявлення (бачення) української культури і розуміти перше як спосіб репрезентації української культури та ідентичності за допомогою псевдонародного селянського та (або) козацького одягу, елементів побуту.