Розвиток вітчизняної філософської думки початку XIX сторіччя відзначений тим,
що сфера релігійних почуттів і релігійного світогляду стає предметом філософського
аналізу.
Предмет нашої зацікавленості становить творчість М. В. Гоголя з усіма його
приваблюючими дослідника творчими шуканнями. Насамперед, це пошук правильного
знання, що упорядковує світ, керується думкою про єдність істини, блага і краси, тобто
гносеології, етики та естетики. Увага орієнтується на багатство "внутрішньої"
людини, її моральних і релігійних бажань, велич її безсмертного духу, духовного
самовдосконаленя, шляхів єднання з Богом - усе це набуває концептуального вигляду у
творчості М. В. Гоголя.