Проаналізовано творчість першого ректора Києво-Могилянської академії з числа її власних вихованців Лазаря Барановича. Зокрема розглянуто проблему щастя, яка вирішується Л.Барановичем, у екзистенційному плані, що єднається з
раціональними основами світської етики.