Останніми роками в історичному кіно – та хіба лише в історичному і лише в кіно? – намітилася тенденція зображувати жорстоке патріархальне суспільство та безправну жертву-жінку, якій лишається лише вийти з цим суспільством на безнадійний герць… і, як правило, перемогти. Такі твори мають традиційні недоліки ідеологічної продукції – передбачуваність, повчальність і нав’язливість – проте і серед них з’являються речі гідного мистецького рівня. До останніх можна сміливо зарахувати і "Останню дуель".