У статті проаналізовано два поетичні тексти Олега Лишеги зі збірки "Великий міст": "пісню 551" та "пісню 212" крізь призму музичного коду. У цих поезіях знаходимо звернення до афроамериканської музики, зокрема до одного з її видів – а саме спіричуел. Олег Лишега приносить музику США
в українську поезію, переосмислюючи зміст її композицій та розширюючи контекст її звучання. Звернення до музичних текстів слугує інструментом виходу поезії з конкретного середовища, а натомість
надає їй "світового" звучання.