Статтю присвячено проблематиці вивчення насильства у суспільстві стародавніх Афін V ст. до н. е. та репрезентації його в аттичних трагедіях. Розглянуто основні правила стосовно того, що було дозволено показувати на сцені, а що заборонялося; а також релігійні обмеження і жертвопринесення, здійснювати які на сцені було суворо заборонено. Акцентовано увагу на такій важливій особливості давньогрецької культури, як вербальна візуальність, і проаналізовано, який вплив завдяки їй мала трагедія на глядачів.