У статті розглядається проблема обставин усвідомлення в культурі постмодерну ситуації міфічності історичного процесу. Міф як ситуація відповідності суб'єкта мислення об'єкту мислення виступає формою свідомості, відносно якої культура завжди є змістовним тлом цього досвіду. Місце парадигми «єдності світу», притаманної класичному світогляду, заступає парадигма «єдності культур», яка ґрунтується на нерозпізнаванні часової відстані подій та нівелюванні культурних цінностей. Таке уявлення має позитивну та негативну сторони. Позитивність у тому, що людина як історичний суб 'єкт розуміє свою «частковість» і не бере на себе відповідальності остаточно оцінювати події, що відбуваються. Негативність у тому, що людина взагалі починає уникати відповідальності за теперішнє і зводить своє життя до ігрового розмаїття.