051 Економіка

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35521
Освітньо-наукова програма: Економіка

Browse

Browsing 051 Економіка by Issue Date

Filter results by year or month
Now showing 1 - 4 of 4
  • Thumbnail Image
    Item
    Міжнародна конкурентоспроможність українських промислових МСП: стан та перспективи : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2023) Волошин, Андрій; Бураковський, Ігор
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 05 "Соціальні та поведінкові науки" за спеціальністю 051 "Економіка". – Національний університет "Києво – Могилянська Академія", Київ, 2023. Дисертаційна робота присвячена дослідженню конкурентоспроможності українських промислових малих і середніх підприємств та розробці комплексу відповідної діагностики та оцінювання. Вибір теми зумовлений тим, що малі та середні підприємства (МСП) виступають основною рушійною силою розвитку економік багатьох розвинутих країн, та країн, що розвиваються. На основі аналізу наявних досліджень проблем конкурентоспроможності охарактеризовано історичну еволюцію категорії конкурентоспроможності, а також її взаємозв’язки з іншими економічними аспектами функціонування економічних агентів на різних рівнях. Проведено аналіз сучасних концепцій та моделей інтернаціоналізації в залежності від зовнішніх та внутрішніх умов діяльності підприємства. Уточнено категоріальний апарат аналізу розвитку конкуренції, її функції в економіці та особливості еволюції конкурентоспроможності в класичний і сучасних економічних теоріях. Описано функціональні рівні та джерела конкурентоспроможності, на основі чого побудована авторська схема-бачення джерел конкурентоспроможності, які розподілені на відповідні категорії - людські, технологічні, фінансові ресурси, бренд та репутація, доступ до ринку, інновації та дослідження. З метою формування цілісного уявлення про процес забезпечення конкурентоспроможності та інтернаціоналізації малих та середніх підприємств побудовано і пояснено схему взаємодії конкурентоспроможності, конкурентного потенціалу та конкурентного процесу і як це кінець - кінцем впливає на економічного агента; розроблено схему взаємозв'язку процесів конкурентоспроможності та інтернаціоналізації в контексті основних видів (блоків) діяльності підприємства, запропонована авторська типологія чинних стратегій інтернаціоналізацій підприємств. Удосконалено інструментарій аналізу конкурентоспроможності та інтернаціоналізації малих та середніх підприємств, який на відміну від чинних підходів базується на поєднанні аналізу різних рівнів економічної системи та використовує зокрема кількісні показники, які генерують міжнародні організації, та інструменти маркетингового аналізу, що дозволило виявити чинні тенденції та визначити можливі варіанти майбутнього розвитку подій в даному секторі. Автор пропонує оригінальну класифікацію економічних агентів, що дало можливість краще зрозуміти логіку процесу інтернаціоналізації та канали, через які інтернаціоналізація впливає на підприємство. Розроблений інструментарій було використано для аналізу стану та динаміки процесів конкурентоспроможності та інтернаціоналізації українських промислових МСП, порівняльного аналізу відповідних процесів в Україні та країнах ЄС, аналізу чинних державних програм стимулювання інтернаціоналізації МСП в залежності від мотивів їх виходу на зовнішній ринок в різних країнах та Україні. За результатами багатоетапного дослідження виявлено ключові проблеми розвитку МСП, зокрема значні структурні диспропорції МСП України на користь сектору торгівлі (більше 50%) та порівняно невелику частку промислових малих і середніх підприємств (~8%). На основі аналізу було виявлено, що ключовими змінними, які впливають на загальну конкурентоспроможність промислових МСП, є кількість найманих працівників та їх заробітна плата. Удосконалено методичні рекомендації економетричного біваріаційного аналізу в частині побудови коваріаційних таблиць на основі проведених статистичних досліджень діяльності українських промислових МСП, на основі чого розроблені рекомендації щодо розробки стратегій забезпечення конкурентоспроможності. Практична цінність отриманих результатів висновків та рекомендацій полягає в тому, що теоретико-методичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ДП "СМІТ ЮКРЕЙН" (довідка №510/12 від 20.12.2023 р.), ТОВ "Сервіс ТЕХНОЛОДЖІ" ( довідка №2012/1 від 20.12.2023 р.) ТОВ "СПРІНГ АП" (довідка №85 від 19.12.2023 р.), ТОВ "ЕСКО Україна" (довідка №224/01 від 03.10.2023 р.), ТОВ "Поларіс – С", ТОВ "Порт – Стеллар", ПАТ "МТБ – Банк" (довідка №000706) та у діяльність Національного університету "Києво – Могилянська Академія" (лекційні і семінарські заняття у навчально-педагогічному процесі кафедри маркетингу і управління бізнесом з дисципліни "Конкурентоспроможність підприємства" для бакалаврів спеціальності 073 Менеджмент).
  • Thumbnail Image
    Item
    Індивідуалізація інновацій через об'єкти права інтелектуальної власності : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2024) Палієнко, Тетяна; Бажал, Юрій
    Дисертаційну роботу присвячено поглибленню економічних теоретико- методологічних засад дослідження процесу індивідуалізації інновацій через об’єкти права інтелектуальної власності, розкриттю механізмів комерціалізації таких інновацій та надання науково-практичних рекомендацій щодо впливу індивідуалізації інновацій на економічний розвиток України. Обґрунтовано, що інновації та об’єкти права інтелектуальної власності є взаємопов’язаними категоріями, які підсилюють один одного, стимулюючи технологічний прогрес і економічне зростання. Запропоновано удосконалену класифікацію інновацій, яка враховує їхню індивідуалізацію через об’єкти права інтелектуальної власності. Інноваційна діяльність вимагає співпраці між державою, університетами та промисловістю, де право інтелектуальної власності сприяє інноваційній діяльності при створенні, виконанні конструкторських розробок та комерціалізації нових технологій, продуктів та послуг і забезпечує трансфер технологій. Визначено, що статистично це підтверджується збільшенням кількості наукових досліджень у наукометричних базах та високою патентною активністю від університетів, які через процес комерціалізації наукових розробок зміцнюють зв’язки з реальним сектором економіки. Виявлено, що система охорони права інтелектуальної власності повинна адаптуватися до потреб інноваційного процесу, забезпечуючи баланс між охороною права інноваторів і можливістю доступу до нових знань та технологій для суспільства. Такий підхід сприяє створенню креативного середовища для інновацій, де право інтелектуальної власності служить інструментом підтримки і розвитку інноваційного потенціалу національної економіки. У межах дослідження було виявлено, що індивідуалізація інновацій – це процес, який використовує засоби індивідуалізації об’єктів інтелектуальної власності для комерційної ідентифікації та відмінності інноваційних технологій, продуктів чи послуг на ринку, забезпечуючи охорону права інтелектуальної власності на конструкторські інноваційні рішення, їхню ідентифікацію та відмінність, а також стимулюючи інноваційну діяльність. З практичної точки зору, індивідуалізація інновацій створює унікальні пропозиції для споживачів, зберігає конкурентоспроможність, привабливість для інвесторів, сприяє технологічному трансферу та захищає від фальсифікації і копіювання. Дослідження показало, що традиційні (торговельні марки, географічні зазначення походження товарів, комерційні найменування) та нетрадиційні інструменти індивідуалізації, такі як власні торговельні марки чи доменні імена, забезпечують не тільки унікальне позиціонування товарів та послуг на ринку та розпізнавання бренду, але й слугують юридичною охороною від неправомірного використання, тим самим стимулюючи розвиток інноваційної активності та її ефективну комерціалізацію. Показано, що функціонування системи індивідуалізації інновацій потребує ефективного інституціонального забезпечення, де значну роль відіграє держава, яка створює інституційні умови та специфічні інструменти для охорони та використання права на об’єкти інтелектуальної власності, зокрема законодавство, судові та адміністративні процедури, здійснення контролю за використанням засобів індивідуалізації інновацій. Обґрунтовано, що вирішення таких проблем, як плагіат, відсутність уніфікованої термінології, регулювання діяльності у цифровому середовищі, можливе завдяки міжнародній співпраці, яка сприяє створенню надійної інституційної бази та гармонізації внутрішнього законодавства відповідно до міжнародних угод, актів та конвенцій. Конкретизовано, що комерціалізація інновацій як один із важливих етапів інноваційного процесу, здійснюється у міжнародній практиці через різноманітні механізми, такі як застосування у власному виробництві, внесення до статутного капіталу підприємства, ліцензування, передача прав інтелектуальної власності, лізинг та франчайзинг, технічна допомога та інжиніринг, кожен з яких має свої переваги та недоліки застосування. Ефективне впровадження інновацій у комерційну площину стає можливим, коли забезпечуються сприятливі безпосередні та опосередковані фактори, зокрема нормативно-правове регулювання, фінансові заходи заохочення, боротьба з корупцією та сприятливе політичне та економічне середовище, та обрана правильна стратегія комерціалізації, яка залежить від специфіки інновації, ринкових умов, наявних ресурсів та цілей компанії. Аргументовано, що такий підхід не тільки сприяє підвищенню доходів від інновацій, але й вносить значний внесок у розвиток наукової та технічної діяльності, тим самим підсилюючи конкурентоспроможність національної економіки. У дисертаційному дослідженні акцентується увага, що ключовим ресурсом для генерування та отримання доходів від комерціалізації інновацій є людський капітал, який включає знання, навички, досвід та творчі, креативні здібності працівників. Така виняткова і специфічна роль інтелектуального людського капіталу обумовлена тим, що висококваліфіковані та креативні фахівці є економічними суб’єктами для створення нових ідей і розробки інноваційних продуктів, що актуалізує необхідність інвестування в освіту і професійне навчання. Виявлено прямий зв’язок між рівнем розвитку економіки і кількістю генерованих інновацій, визначений на базі даних Глобального індексу інновацій, де Україна демонструє значний невикористаний потенціал, особливо в освітній сфері. Аналіз Індексу людського розвитку показав його стабільний стан для нашої країни, що вказує на проблеми з інвестиціями в освіту та охорону здоров’я, незважаючи на зростання фінансування освіти до моменту повномасштабної військової агресії, а виконаний регресійний аналіз засвідчив негативний вплив корупції на людський розвиток в Україні. В роботі акцентується увага на то, що пріоритетним напрямком для держави є інвестування в розвиток інтелектуального людського капіталу та боротьба з корупцією. Це сприятиме підвищенню міжнародної конкурентоспроможності країни та розвитку інноваційних галузей. Дослідження міжнародного досвіду використання засобів індивідуалізації інновацій виявило інтенсивне зростання активності у сфері реєстрації патентів, торговельних марок та географічних зазначень, особливо в країнах з розвиненою економікою та високим рівнем інвестицій у дослідження і розробки, зокрема в Китаї, Сполучених Штатах, Японії, Канаді та європейських державах, які в сукупності формують понад 70% усіх заявок на реєстрацію даних об’єктів. Проведений в роботі аналіз показав, за кількістю зареєстрованих торговельних марок, лідируючими є такі класи: реклама та управління бізнесом, технологічні інновації, освіта і розваги, та сектор моди. Зазначено, що таке активне використання торговельних марок як інструменту охорони права інтелектуальної власності інновацій підкреслює їх важливість для привертання уваги споживачів, забезпечення унікальності продуктів і послуг, а також для брендування і зміцнення позицій компаній на ринку. Виконане в дисертації економетричне моделювання підтвердило гіпотезу про стратегічне значення та вплив засобів індивідуалізації та ідентифікації інноваційних товарів та послуг на позитивний економічний розвиток країни. Здійснений статистичний аналіз динаміки кількості засобів індивідуалізації зареєстрованих суб’єктів господарювання в Україні демонструє їх зменшення протягом останніх років, на що значно вплинули військові дії, проте позитивна динаміка заявок та реєстрацій засобів індивідуалізації підтверджує зростаючу активність українських компаній у сфері інновацій та їх усвідомлення важливості охорони права на інтелектуальні активи. Обґрунтовано, що інтенсифікація реєстрацій торговельних марок з боку іноземних інвесторів у сферах реклами, бізнес-менеджменту, освіти та наукових досліджень, свідчить про значний інтерес до українського ринку, що стимулює процеси глобалізації серед місцевих підприємств та сприяє залученню міжнародного капіталу. Також зафіксовано збільшення реєстрацій українських географічних зазначень, права на які охороняються відповідно до вимог Європейського союзу. Показано, що попри позитивні зрушення, Україна з 2022 року зіткнулася з серйозними викликами, обумовленими військовими діями: пошкодження виробничих потужностей, дестабілізація економічної ситуації та відтік інвестицій, що ускладнює подальший розвиток індивідуалізації інновацій в країні. Здійснено аналіз нетрадиційних форм індивідуалізації інновацій, зокрема доменних імен та власних торговельних марок, які значно розширили сферу свого впливу на інноваційну діяльність в часи розвитку електронної комерції та пандемії COVID-19. З’ясовано, що для споживачів власні торговельні марки відіграють роль доступних якісних товарів без залежності від знижок, а доменні імена служать основним інструментом ідентифікації бізнесу в Інтернеті, що забезпечує приваблення клієнтів і рекламу продуктів. Доведено, що під час війни в Україні торговельні марки набувають важливості як економічний інструмент для ізоляції агресора, а вихід світових брендів з російського ринку демонструє їхню стратегічну позицію на підтримку українського суверенітету і міжнародних норм права, що є також виявом міжнародної солідарності і підтримки демократичних цінностей. Проведений в дисертації PESTLE-аналіз показав, що індивідуалізація інновацій України має значний потенціал для реалізації через процес комерціалізації, однак він обмежується рядом викликів від зовнішнього і внутрішнього середовищ. Ці виклики включають обмежене фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, складнощі у доступі до зовнішнього фінансування, високі витрати на охорону права і комерціалізацію інтелектуальної власності, а також недосконалість законодавчого регулювання та інституційної підтримки. Проведений в роботі економетричний аналіз підтвердив висунуту гіпотезу, що інвестиції у розвиток інновацій, збільшення кількості інноваційно активних підприємств, а також їхня індивідуалізація через об’єкти права інтелектуальної власності мають безпосередній та позитивний вплив на економічне зростання України. Визначено, що реформування сфери індивідуалізації інновацій, включаючи залучення додаткового інвестування в науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, покращення законодавчої бази та розвитку інноваційної інфраструктури, зміцнення зв’язків між наукою та практичним застосуванням, активізацію міжнародної співпраці та розширення фінансових механізмів підтримки інноваційних проєктів, сприятиме збільшенню продуктивності та інноваційної активності, що стане вагомим внеском у підвищення конкурентоспроможності та стимулювання довгострокового економічного зростання країни. Отримані наукові результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади в сфері охорони права інтелектуальної власності при індивідуалізації інновацій, розробки стратегій і підготовки кадрів. Їх також застосовано в навчальному процесі на економічному факультеті Національного університету "Києво-Могилянська академія", зокрема у викладанні дисципліни: "Економічна теорія підприємництва" (довідка № 12/432 від 29.04.2024 р.). Теоретичні та практичні рекомендації дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка №04/700 від 18.04.2024 р.). Практичне впровадження результатів дослідження індивідуалізації інновацій здійснено на підприємствах: ТОВ «Лебединські ковбаси» (довідка №4 від 08.04.2024 р.), ПрАТ "Рембудкомлект" (довідка №165 від 04.04.2024 р.).
  • Thumbnail Image
    Item
    Моделювання процесів ціноутворення та конкурентної поведінки підприємств у ринковому середовищі : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2026) Машляківський, Максим; Бугрова, Олена
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 "Економіка»"(05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, 2026. В умовах цифрової трансформації економіки, а також посилення конкуренції, зокрема, на багатьох споживчих ринках ціна еволюціонувала з інструменту довгострокового позиціонування у засіб постійного тактичного реагування на ринкові події та дії конкурентів, а також спосіб якнайшвидшого покращання ринкових позицій. Активний перехід компаній до методів динамічного ціноутворення та частих промо акцій, водночас, породжує стратегічний парадокс: агресивний акційний тиск руйнує довіру до окремих брендів (цінність), яка формувалася впродовж тривалого часу, та провокує цінові війни, які знижують маржинальність всіх гравців відповідного ринку. Класичні моделі конкуренції та традиційний економетричний інструментарій часто виявляються концептуально недостатніми для моделювання та прогнозування цих процесів, оскільки здебільшого ігнорують асиметричний характер конкурентної загрози, обмежену раціональність менеджменту компаній та споживача, а також механізми взаємного накладання та взаємодії цінових стратегій фірм. Сучасні ж автоматизовані алгоритми на основі машинного навчання та штучного інтелекту, хоча і мають гарні прогностичні можливості у короткостроковій перспективі, зазвичай не дозволяють зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки ринкових процесів, що може негативно впливати на довіру до них, а також сфокусовані переважно на вирішення тактичних завдань фірми, ігноруючи довготривалу стратегічну складову ціноутворення. Відтак, виникає потреба у подальших дослідженнях у цій галузі, зокрема, у розробці цілісного теоретико-методичного підходу та структурного економетричного інструментарію, який би дозволяв одночасне динамічне моделювання ієрархії цінових рішень фірми, поведінкових аспектів ринкових агентів, стратегічної еволюції ринку, інтенсивності загроз цінової війни в масштабах усього ринку. Об’єктом дисертаційного дослідження є процеси ціноутворення та поведінки підприємств на конкурентних ринках з диференційованим продуктом. Предметом дослідження – теоретичні, методологічні та практичні аспекти аналізу та моделювання стратегічної та тактичної цінової поведінки фірм, а також їхній вплив на споживача та загальну ринкову динаміку. Теоретико-методичною основою дослідження є фундаментальні теорії мікроекономіки та поведінкової економіки, а також підходи нової емпіричної індустріальної організації (НЕІО) та теорії ігор. Для виконання поставлених завдань у дисертаційній роботи використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: метод наукових аналогій для формування основних ідей "хвильової концепції", метод синтезу для формування цілісної концепції комплексної моделі ринку та конкуренції, системно-структурний аналіз для формування концепції ієрархії цінових рішень, економетричне моделювання та машинне навчання для побудови структурної моделі попиту, Баєсівське імовірнісне програмування для одночасного оцінювання латентних параметрів, уникнення проблем ендогенності, мультиколінеарності та розмірності даних, моделювання з перешкодою (hurdle model) та усічена регресія (truncated regression) для моделювання тактичної поведінки фірм з урахуванням наявних бюджетних обмежень. Обробку та аналіз даних у ході дослідження було здійснено у програмному середовищі Python з використанням таких головних бібліотек, як NumPy, Pandas, PyMC тощо. Інформаційною базою дослідження стали масиви часових рядів реальних панельних даних щодо цін, дистрибуції та продажів на одному з ринків товарів повсякденного попиту, а також праці провідних науковців в галузі мікроекономіки, індустріальної організації, поведінкової економіки. У процесі дослідження було вирішено важливе наукове завдання, яке полягало у розробці комплексного теоретико-методичного підходу та економетричного інструментарію для моделювання цінових стратегій, тактик підприємств та динамічних ринкових процесів. Отримано такі головні наукові результати, що становлять новизну: Вперше запропоновано та розроблено комплексний "хвильовий підхід" до аналізу ціноутворення. На відміну від класичних статичних підходів, запропоновано математичний апарат ієрархічної декомпозиції, який розкладає спостережувану ціну на стратегічний вектор, плановий оперативний рівень (у вигляді хвиль) та тактичні відхилення (коригування). Такий підхід дозволяє формалізувати внутрішню архітектуру ухвалення управлінських рішень на рівні підприємств, а також покращити якість аналізу та прогнозування комплексних процесів ціноутворення підприємств. Обґрунтовано механіку цінових інтерференцій та їхній вплив на еволюцію споживчої поведінки та попиту. За аналогією з фізичними законами математично оцінено, що високий рівень синхронізації акційних хвиль діє як конструктивна хвильова інтерференція, яка підвищує цінову чутливість. Виявлено та оцінено кількісно також механізм «спіралі деградації брендів», за якого хвильові інтерференції та надмірна кумулятивна акційна активність на ринку розмивають довіру до брендів, що має довготривалі наслідки для останніх. Емпірично перевірено та підтверджено механізм тактичного ціноутворення за умов обмеженої раціональності. Застосування двоступеневої моделі з перешкодою дозволило довести, що фірми не здійснюють безперервну оптимізацію, а реагують на виникнення ендогенного тиску ("розриву продажів") з урахуванням обмеження у вигляді залишку промо бюджету. Діагностовано також явище поведінкової ескалації, коли фірми діють під впливом когнітивних спотворень, орієнтуючись на "фантомні" історичні пікові показники продажів. Удосконалено систему діагностики макро динаміки та загрози цінових війн. Розроблено авторські агреговані динамічні метрики: Індекс цінової турбулентності (PTI) та Індекс зсуву цінових промо (PSI), які дозволяють кількісно вимірювати загальний градус інтенсивності цінової конкуренції на ринку, а також визначати баланс сил на ринку між антагоністами та протагоністами цінової війни. Низка напрямків дістали подальшого розвитку у дослідженні. По-перше, математичний апарат моделювання цінових коригувань підприємств було доповнено формалізованими показниками "організаційної пам’яті" (дисконтуючими коефіцієнтами забування для минулих розривів продажів). Подруге, на основі аналізу хвильових параметрів (моделі стратегічної конкуренції підприємств) розширено перелік та емпірично виокремлено архетипи стратегічної цінової поведінки підприємств на ринку: інертні лідери, раціональні лідери, послідовники та адаптивні гравці. По-третє, до моделі загальноринкового попиту було включено параметри синергії ціни з амплітудою та частотою хвиль ціноутворення, що дозволяє оцінити вплив інтенсивності сукупної акційної активності продавців на загальний обсяг ринку та агреговану цінову чутливість. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що розроблений математичний та економетричний апарат являє собою цілісне алгоритмічне ядро для впровадження у корпоративні системи підтримки прийняття рішень компаній. Такий алгоритм дозволить фірмам краще розуміти ринок, виробляти ефективні рішення щодо ціноутворення, прогнозувати системну ринкову динаміку, оцінювати швидкість вигорання цінності бренду, здійснювати сценарне моделювання, прогнозувати загрози цінових війн тощо. Попри те, що в основі підходу закладено розгалужені, комплексні та доволі складні математичні моделі та алгоритми, всі результати аналізу та моделювання є повністю інтерпретованими та можуть бути викладені в термінах, звичних для менеджерів з ціноутворення підприємств, та, відповідно, використані при прийнятті рішень. Крім того, запропоновані макроекономічні індекси та підхід до аналізу загроз цінової війни можуть бути використані державними антимонопольними та регуляторними органами як об’єктивний інструментарій для моніторингу цінової стабільності, виявлення зон ризику виникнення цінової ескалації та викриття потенційних неявних цінових змов на споживчих ринках.
  • Thumbnail Image
    Item
    Людський капітал як фактор економічного зростання в умовах цифровізації : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
    (2026) Горілий, Артем; Іванова, Наталя
    Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 "Економіка" (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі людського капіталу як ключового чинника розвитку цифрової економіки в умовах поширення технологій штучного інтелекту та цифрової трансформації економічних систем. Актуальність теми зумовлена глибокими структурними змінами світової економіки, що супроводжуються прискореним розвитком цифрових технологій, зростанням ролі даних як стратегічного ресурсу, поширенням алгоритмічних систем та формуванням нових цифрових платформ, які істотно змінюють механізми створення економічної вартості. У сучасній економіці цифрові технології проникають у всі сфери суспільного життя – від промисловості та фінансового сектору до державного управління, освіти та сфери послуг, що приводить до трансформації виробничих процесів, організації праці та моделей економічної взаємодії між економічними агентами. У цих умовах людський капітал виступає не лише традиційним фактором виробництва, але й основним джерелом інноваційного розвитку, технологічного прогресу та формування нових бізнес-моделей. Саме знання, професійні навички, креативні здібності, підприємницьке мислення та науково-дослідний потенціал працівників забезпечують створення та впровадження цифрових технологій, розробку алгоритмів обробки даних, програмного забезпечення, автоматизованих систем управління та рішень на основі штучного інтелекту. У сучасній економіці вирішального значення набуває не лише накопичення людського капіталу, але й його здатність до постійного навчання, адаптації та інтеграції нових знань у виробничі, управлінські й суспільні процеси. Розвиток людського капіталу стає ключовою передумовою підвищення продуктивності праці, зростання конкурентоспроможності економіки та формування інноваційних екосистем, у межах яких забезпечується взаємодія між наукою, освітою, бізнесом і державою. В час інтенсивного розвитку цифрової економіки інвестиції у освіту та науку, дослідницьку інфраструктуру, цифрові навички та професійний розвиток населення перетворюються на один із ключових чинників довгострокового економічного зростання та структурної модернізації національної економіки. В той самий час поширення цифрових технологій та штучного інтелекту змінює структуру попиту на навички, трансформує ринок праці та формує нові вимоги до професійної підготовки працівників. Автоматизація рутинних операцій, розвиток алгоритмічних систем управління, цифрових платформ та інтелектуальних виробничих процесів поступово змінюють зміст праці, знижуючи потребу у виконанні стандартизованих функцій і водночас посилюючи попит на аналітичні, цифрові, управлінські та міждисциплінарні компетентності. Це зумовлює необхідність дослідження механізмів взаємодії між розвитком людського капіталу та технологічними інноваціями, а також визначення ролі людського капіталу у забезпеченні сталого економічного зростання в умовах цифрової економіки. У цьому контексті особливого значення набуває аналіз процесів формування цифрових компетентностей, адаптації системи освіти до технологічних змін та розроблення ефективних стратегій розвитку людського капіталу в епоху штучного інтелекту. Водночас актуалізується потреба у розвитку моделей безперервного навчання, професійної перекваліфікації та підвищення кваліфікації працівників, оскільки здатність швидко оновлювати знання та адаптуватися до нових технологічних умов стає одним із визначальних чинників конкурентоспроможності як окремих працівників, так і економіки загалом. За таких умов ефективна інтеграція людського капіталу у процеси цифрової трансформації перетворюється на необхідну передумову підтримання інноваційної динаміки, підвищення продуктивності праці та забезпечення довгострокового економічного розвитку. У роботі обґрунтовано, що накопичення знань, розвиток професійних компетентностей і формування цифрових навичок створюють фундаментальні передумови для розвитку цифрових технологій, інформаційно-комунікаційної інфраструктури та систем штучного інтелекту. Саме людський капітал забезпечує створення нових технологічних рішень, розробку програмного забезпечення, алгоритмів машинного навчання та аналітичних систем, що дозволяють ефективно обробляти великі масиви даних і використовувати їх для прийняття управлінських та економічних рішень. У цьому контексті людський капітал виступає не лише ресурсом виробництва, але й ключовим джерелом технологічних інновацій, які формують основу сучасної цифрової економіки. Показано, що розвиток цифрових технологій, поширення цифрових платформ, хмарних обчислень, інтернету речей та систем штучного інтелекту призводить до глибоких трансформацій економічної системи. Ці процеси змінюють структуру виробництва, механізми організації праці, моделі взаємодії між економічними агентами та способи створення економічної вартості. Зокрема, використання цифрових технологій сприяє автоматизації виробничих процесів, оптимізації логістичних систем, підвищенню ефективності управління підприємствами та розвитку нових бізнес-моделей, заснованих на використанні цифрових даних і платформених рішень. У дисертації доведено, що цифровізація та цифрова трансформація виступають одночасно результатом розвитку людського капіталу і чинниками подальшого економічного зростання. З одного боку, саме накопичення людського капіталу, розвиток наукових досліджень і професійних компетентностей створюють можливості для впровадження нових цифрових технологій та інновацій. З іншого боку, поширення цифрових технологій стимулює подальший розвиток людського капіталу, оскільки вимагає формування нових професійних навичок, цифрових компетентностей та адаптації освітніх систем до технологічних змін. У результаті взаємодії цих процесів формується кумулятивний ефект, у межах якого цифрові технології підвищують продуктивність праці, стимулюють інноваційну активність підприємств, сприяють розвитку нових секторів економіки та підвищують ефективність економічних процесів. Таким чином, цифровізація і цифрова трансформація виступають важливими механізмами реалізації потенціалу людського капіталу та забезпечують формування нових джерел економічного зростання у сучасній цифровій економіці. Встановлено, що в умовах цифрової економіки людський капітал набуває нових характеристик, пов’язаних із розвитком цифрових і аналітичних компетентностей, здатністю працювати з даними та алгоритмічними системами, а також адаптуватися до швидких технологічних змін. Обґрунтовано, що штучний інтелект виступає ключовою технологічною платформою цифрової економіки, оскільки забезпечує інтелектуальну обробку великих масивів даних, автоматизацію економічних процесів та підтримку управлінських рішень. Водночас ефективність використання штучного інтелекту безпосередньо залежить від рівня розвитку людського капіталу, що визначає здатність економічної системи створювати, впроваджувати та масштабувати інноваційні технології. Штучний інтелект можна розглядати як ключову технологічну платформу цифрової економіки, оскільки він дозволяє інтелектуально обробляти великі набори даних, підтримує автоматизацію економічних процесів та покращує прийняття управлінських рішень. Водночас його ефективне використання тісно пов'язане з рівнем розвитку людського капіталу. На практиці це визначає, наскільки економічна система здатна створювати, впроваджувати та масштабувати інноваційні технології. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні "концептуальної моделі спіралі взаємовпливу людського капіталу та штучного інтелекту", яка відображає нелінійний і кумулятивний характер взаємодії між розвитком людського капіталу та поширенням технологій штучного інтелекту. На відміну від традиційних лінійних моделей технологічного розвитку, запропонована модель демонструє циклічний механізм взаємного підсилення, у межах якого розвиток людського капіталу стимулює створення нових технологій, тоді як їх впровадження трансформує структуру навичок, систему освіти та ринок праці. Доведено, що розвиток цифрової економіки супроводжується формуванням нових інституційних механізмів управління людським капіталом, які включають модернізацію освітніх систем, розвиток безперервного навчання, формування цифрових компетентностей та створення нормативно-правових рамок використання штучного інтелекту. Показано, що ефективна державна політика розвитку людського капіталу повинна базуватися на інтеграції освітньої, інноваційної та цифрової політики, а також на створенні інституційних умов для розвитку цифрової інфраструктури, даних і алгоритмічних технологій. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання розроблених теоретичних положень і концептуальної моделі для формування державної політики розвитку людського капіталу в умовах цифрової трансформації економіки, а також для розроблення стратегій розвитку цифрових компетентностей, інноваційних екосистем і технологічних галузей.