Кіно-Театр. 2007. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/26660

Browse

Now showing 1 - 20 of 43

Сценографія. Сезон 2006
(2007)
З 25 жовтня по 24 листопада в Галереї мистецтв їм. Олени Замостян НаУКМА проходила виставка театральних художників "Сценографія. Сезон 2006".
Плани студії "Арт Відео"
(2007)
Андрій Лєбєдєв, керівник студії "Арт Відео", що вже зняла 365 трихвилинних серій фільму "Пригоди кота Викрутаса" (їх покажуть по телеканалу ТЕТ), повідомив у пресі, що студія вирішила зняти анімаційний серіал про історію України. Його перша серія буде подарована усім школам України.
Продовження телевізійного циклу "Гра долі"
(2007)
2 листопада в Будинку кіно презентували три чергові фільми з телевізійного циклу "Гра долі", знятого студією "ВІАТЕЛ". Цього разу авторка й ведуча Наталя Сопіт в популярній формі подавала малознані факти з життя трьох відомих вихідців із Чернігівщини — Павла Тичини, Миколи Яковченка й Пантелеймона Куліша, пов’язуючи розповіді про самих персонажів із конкретним історичним контекстом. Режисер циклу - Олег Туранський, виконавчий продюсер - Галина Криворчук, продюсер - Василь Вітер (режисер "Несамовитого Пантелеймона").
Артем Сухарєв: "Мені цікаво робити все"
(2007) Сухарєв, Артем
Артем Сухарев (н. 1982, Запоріжжя) — режисер, монтажер, аніматор, музичний редактор. 2004 року закінчив Інститут кіно і телебачення (майстерня Романа Ширмана). 2002— 2004 — асистент режисера й музичного редактора на телеканалі "Інтер" у програмі "Сплеск культури?". Монтажер, музичний редактор, аніматор фільмів: "Небезпечно вільна людина", 2004 (реж. Р.Ширман), "Стратити ката", 2005 (Р.Ширман, для ТРК "Росія"), "Російські корені, або Одного разу в Оренбурзі", 2005 (реж. О.Фетісова), "Стояла собі хатка", 2005 (О.Фетісова). 2005 — режисер фільму "Замки України" (спеціальний диплом, а також нагорода за найкращий короткометражний фільм на фестивалі документального кіно "Контакт"), 2006 - автор анімаційних епізодів до фільму Сергія Буковського "Назви своє ім’я".
"Злидні" мандрують світом
(2007)
Стрічка відомого українського режисера-мультиплікатора Степана Коваля продовжує збирати міжнародні нагороди. Цього разу вона отримала "приз глядацьких симпатій" на Міжнародному кінофестивалі "Анімадрид" (Іспанія).
Пішов із життя Анатолій Буковський
(2007)
19 вересня 2006 року не стало Анатолія Буковського, знаного українського кінорежисера, автора багатьох кіно- й телефільмів. Народжений 1925 року в м. Балашов Саратовської області, А. Буковський із 1942 року воював у лавах Радянської армії. Закінчивши 1958 року режисерський факультет КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого, дебютував 1959 року стрічкою "Військова таємниця" на Ялтинській кіностудії. Стрічка "Між добрими людьми" (1962) зробила режисера широковідомим у глядацьких колах. З-поміж інших робіт режисера- "Сумка, повна сердець" (1963), "Бур’ян" (1966), "Варчина земля" (1969), "Лада з країни Берендеїв" (1971), "Тут нам жити" (1972), "Небо - земля - небо" (1975), "Підпільний обком діє" (1978), "Пора літніх гроз" (1980), "Візит у Ковалівку" (1980), "Провал операції "Велика ведмедиця" (1982), "Володьчине життя" (1984), "Повернення» (1987), "Особиста зброя" (1991). Друзі й колеги сумують із приводу втрати Майстра.
Рефлексії довкола двох фільмів
(2007) Дроздовський, Дмитро
Може здаватися, що 2006 року крига українського кінематографа скресла. Ще в березні відбулися прем’єри двох стрічок "Помаранчеве небо" та "Прорвемось!". Але що за тою кригою? Над "Прорвемось!" працювало одразу 6 сценаристів, та, мабуть, у семи няньок... Фільм вийшов схематизований, з невиразними, неприродними героями, без щирих почуттів, емоцій. "ПРЕ продакшн" разом із рекламною агенцією "Вавилон" ще за рік до прем’єри організували нестандартну і гучну систему просування брендів "ПРЕ" і "перший український блокбастер" - низку "народних" конкурсів і акцій: "Народний актор", "Народний сценарій", "Народний саундтрек"! Маємо приклад своєрідної масовізації ще за рік до народження фільму. Але з такою стратегією очікування випливають цілком прогнозовані. З виходом на екран у "Прорвемось!" розчарувалися всі. Від обох фільмів віє штучністю. Гасло стрічки "Помаранчеве небо" "Революція — це любов" привертає увагу. Але чому у фільмі, що позиціонує себе як нове покоління кінопродукції, використовують лозунги (тепер є модне слово "слогани"!) старої епохи?
Олексій Колесник: "Ролі мене знайдуть"
(2007) Слободян, Валентина
Першим розгледів у Колесника хист до кіно проникливий митець - кінорежисер Микола Мащенко, який ще студентом запросив Олексія на епізодичну роль в телесеріалі "Як гартувалася сталь", а потім знімав його і в наступних фільмах - "Овод", "Карастаянови". Інші режисери почали запрошувати актора, коли йому вже виповнилося тридцять. Завдяки зовнішнім даним - високому зросту, мужньому обличчю, тренованій статурі - він був ідеальним виконавцем ролей військових: "У лісах під Ковелем", "Війна", телесеріал "Державний кордон". Його виразна типажність була доречною також в історичних стрічках: "Ярослав Мудрий" Г.Кохана, "Легенда про княгиню Ольгу " Ю.Іллєнка.
"Кіноромани" та українські письменники
(2007) Свято, Роксолана
У видавництві "Кіно-Коло" побачила світ книжка "Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми". Видання з’явилося як результат однойменного проекту, що проходив упродовж першої половини 2006 року в Державному центрі театрального мистецтва ім. Леся Курбаса й був ініційований Станіславом Сукненком, керівником кіноклубу "Візуальна лабораторія". Українських письменників запрошували презентувати перед публікою свої улюблені фільми. А вже на основі їхніх виступів, а також спеціально написаних про фільм есеїв і було скомпоновано книжку (до видання додається також DVD, на якому можна також послухати виступи письменників). П’ятнадцять фільмів і п’ятнадцять "персонажів" - подружжя Дяченків, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Наталя Білоцерківець, Євгенія Кононенко, Марія Матіос, Марина Медникова, Лариса Денисенко, Любко Дереш, Марина Гримич, Леся Воронина, Ірен Роздобудько, Леонід Кононович, Світлана Поваляєва, Андрій Курков. Крім розповідей, до книжки ввійшли додаткові матеріали про презентовані фільми, а також короткі біографії самих письменників.
Економічна цензура в дії
(2007)
У Бюджеті на 2007 рік скасовано пільги для українського кіновиробництва, тобто зупинено дію ст. 5, п.2. 18 та 2. 19 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з якою в 2006 році виробники теле- і кінопродукції могли відносити кошти на виробництво валових витрат. Фахівці пропонують вдосконалити оподаткування, а саме - надати преференції для національного кіновиробника без скасування пільг, які вже були запроваджені.
Танок казок довкола документа
(2007) Грицук, Валентина
Назва документального фільму "Чому білий птах з чорною ознакою?", в якому йдеться про двох братів-сиріт при живих батьках, аж ніяк не легка постмодерна гра з назвою іншого відомого фільму. Лелека для українців —тотем роду, і це ще й нині підтверджується особливою любов ’ю навіть урбанізованого українця до цього птаха. Людина, яка не відчула ласки від іншої людини, яка не має стійкого позитивного емоційного контакту з іншим двоногим, а не з твариною, - навряд чи пожаліє людей, якщо трапиться з ними воювати. Саме в цьому небезпека для суспільства поширеної безпритульності сучасних дітей.
Микола Боклан: "Не буває легких ролей" : [інтерв'ю]
(2007) Боклан, Микола
Микола Боклан - актор театру і кіно. Закінчив КДІТМ ім. І.Карпенка-Карого в 1988 році. З 1988 року працював у Молодому театрі, з 1997-го - актор Київського державного академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Театральні роботи: Сіро, "Комедія про принади гріха" Н. Макіавеллі, режисер Ю.Одинокий; Іаков, "Ти, якого кохає душа моя" Н.Птушкіної, режисер Д. Лазорко; Петрюс, "Рогоносець" Ф.Кроммелінка, режисер О.Лісовець; Тоні, "Так закінчилось літо" І. Шоу, режисер Е. Митницький; Олексій Вронський, "Анна Кареніна" Л.Толстого, режисер Е. Митницький; Фредерік Феллоуз, "Глядачі на виставу не допускаються" М. Фрейна, режисер Ю.Одинокий; Жорж Данден, "Любов часів Людовіка" Ж.-Б.Мольєра, режисер О. Дзекун; Лікар Гіббс, "Наше містечко" Т.Вайдлера, режисер Л. Зайкаускас; Лопахін, "Вишневий сад" А.Чехова, режисер Л. Зайкаускас; Сірано де Бержерак, "Сірано де Бержерак" Е. Ростана, режисер А. Білоус; Федір Орловський "26 кімнат..." А. Чехова, режисер Е.Митницький. Знімався у фільмах: "Два кроки до тиші" (1991), режисер Ю.Тупицький; "Декілька любовних історій" (1994), режисер А. Бенкендорф; "Атентат. Осіннє вбивство в Мюнхені" (1995), режисер О. Янчук; "Чорна рада" (2000), режисер М. Засєєв-Руденко; "Богдан Зиновій Хмельницький" (2002), режисер М.Мащенко; "Дух Землі" (2003), режисер В. Янощук; "Залізна сотня" (2004), режисер О. Янчук; "Філософія" (2005), режисер А. Пасікова.
Проект "Територія сучасного театру"
(2007)
В листопаді в Центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса п’єсою Неди Неждани "Коли повертається дощ" у постановці Андрія Білоуса "Навь" розпочався проект "Територія сучасного театру", що передбачає тіснішу співпрацю сучасного режисера із сучасним драматургом, а також з актором, критиком та продюсером. Ініціатори проекту на чолі з головним режисером театру "Ательє - 16" Ігорем Талалаєвським пропонують театральним діячам подавати свої пропозиції для створення нового, справді сучасного мистецького середовища. І. Талалаєвський стверджує, що новий менеджмент театру без жодної державної підтримки - цілком реальна річ і що на першому етапі продюсерське ядро, складене з творчих особистостей, не чекає прибутків, але сподівається на це в майбутньому.
Український кіноклуб Колумбійського університету - остання цитадель національного кінематографа України?
(2007) Шевчук, Юрій
26 вересня 2006 Український кіноклуб Колумбійського університету (УККУ) у Нью-Йорку розпочав свій третій сезон програмою із рубрики "Україна: погляд із Заходу". Поряд із популяризацією українського кіно кіноклуб бачить своє завдання також і в тому, щоб сприяти культурним контактам між Україною і світом, бути дзеркалом, в яке українці можуть подивитися, щоб дізнатися, як бачать їх інші народи. Це особливо актуальне завдання з огляду на те, що навіть тепер, через 15 років незалежності, українці на своєму культурному материку надто часто свідомо, за інерцією чи через власні когнітивні обмеження (незнання мов), спілкуються зі світом через посередність російської культури з її не завжди демократичним поглядом на інші народи.
...І бодай іноді вимикайте
(2007) Брюховецька, Лариса
В середині XX століття Інгмар Бергман протестував проти моральної летаргії. А що сьогодні? Моральна летаргія триває, але чи здатні ми до такого протесту? Судячи з передач нашого телебачення, про таку здатність навіть не йдеться. Більше того, агресивну, цинічну аморальність сприймаємо як належне. Хтось обуриться - причому тут агресивна й цинічна аморальність, коли ми стверджуємо ліберальні цінності? Свобода слова і творчості, яка настала з початком 1990-х, у розумінні того-таки ТБ, означала вседозволеність. Засоби масової інформації комерційного ґатунку у своїй повсякденній практиці відкинули мораль (не кажучи про естетичні критерії). А оскільки в політику прийшли власники цих ЗМІ, то не прижилася мораль і в політиці, економіці, загалом на всіх рівнях життєдіяльності суспільства. Про яку чесність можна говорити, коли грабунок держави (тіньова економіка) став нормою? Ще чверть століття тому передова інтелігенція нашої країни бідкалась, що загрозою для сучасної людини є неможливість домогтися правди, оскільки правда стає багатоликою і невловимою. Що будь-який вчинок, подію можна тлумачити і як щось позитивне, і як щось негативне. ТБ постійно підриває критерії правди, завдає нищівних ударів по самому бажанні її пізнати. Ще її у цьому його небезпека.
Анатолію Сирих - 60!
(2007)
2 жовтня в Будинку кіно рідні, друзі та колеги вітали українського режисера-документаліста Анатолія Сирих із 60-річчям. Особливим подарунком для присутніх на святі гостей став прем’єрний показ нової стрічки режисера "Михайло Грицюк. Не плач за мною, Аргентино!", знятої на "Укркінохроніці" 2006 року. Перед цим було показано й першу, тонко-іронічну студентську короткометражну стрічку "Гірко!". Родом із Росії, Анатолій Сирих є автором багатьох документальних стрічок, де персонажами є відомі, а часом, навпаки, малознані українські (й не лише українські) митці: Іван Миколайчук, Валентин Сильвестров, Григорій Гавриленко, Сергій Параджанов, Геннадій Айгі, Михайло Булгаков та ін.
Лабораторія А.К.Т. презентувала "Жінок"
(2007)
У жовтні театральна лабораторія А.К.Т. Центру театрального мистецтва ім.Леся Курбаса презентувала виставу "Жінки" за міні-п’єсами француженки Жанни Вормс у перекладі Зої Борисюк. А.К.Т., що існує у формах відкритої та закритої акторських робітень, поки що показала виставу для обмеженого кола. Актори Роза Кучерова, Наталя Філліпович, Стефанія Бродська, Наталія Кардаш, Павло Цибок, Наталія Яновська та керівник проекту й студії, відомий актор Олег Драч вивчають природу акторської гри, випрацьовують навички творення в довготривалому акторському ансамблі, отже, можна чекати, що скоро народиться новий театр. Щодо прем’єри, - вона вразила по-японськи рафінованою подачею звичайного целофану, сценографічного матеріалу всіх авангардових вистав, зокрема улюбленої фактури художника-сценографа Володимира Карашевського. Сценічне оформлення Карашевського та костюми Ольги Новикової виглядали вишуканим подарунком для багатьох молодих актрис, майстерність яких тільки спинається на ноги.
Найкращий дебют - український
(2007)
54 країни взяли участь в XVI МКФ короткометражного ігрового, документального, анімаційного кіно "Послання людині", що проходив улітку 2006 року в Санкт-Петербурзі. Перемогу в номінації "Найкращий дебют" здобула українка — режисер Олена Бойко з фільмом "Жили собі були".
"Orange love" як лабораторний досвід
(2007) Іванишина, Лариса
Вони прийшли. Ті, хто близько десяти років, молодих років віддали телебаченню, аби забезпечити себе найнеобхіднішим і жити не гірше за інших. А ще вони стали заручниками ТБ, аби заробити кошти для самостійного, незалежного прориву у велике кіно. З власною ідеєю, власною історією, власним кінематографічним почерком. Саме до таких і належать творці фільму "Orange love" Алан Бадоєв, випускник Київського університету культури, та Ярослав Пілунський, випускник кінофакультету театрального університету ім. Карпенка-Карого. Безперервний конвеєр кліпів і реклами загартував їх, привчив до праці й при цьому не знищив творчих амбіцій. Повсякденна робота над кліпами натренувала оператора, здатного доводити зміну зображення до віртуозності, коли кожна доля секунди несе візуальне навантаження. Таку інтенсивність можна вітати.
Пітер Брук розкриває секрети : [рецензія]
(2007) Селіванова, Вікторія
У видавничому Центрі ЛНУ імені Івана Франка вийшла друком книга видатного режисера, педагога і теоретика Пітера Брука "Жодних секретів. Думки про акторську майстерність і театр". До неї увійшло три тексти - "Підступність нудьги" (запис виступів Брука під час паризьких занять 1991 року), "Золота рибка" та "Жодних секретів" (доповіді в Кіото, виголошені з нагоди вручення йому нагороди фундації Інаморі в листопаді 1991-го). Деякі тези цієї книги продовжують розпочате ще в 60-х роках у циклі лекцій, оформлених згодом у резонансну роботу "Порожній простір": тут Брук чітко сформулював своє бачення театру, розділивши його умовно на Неживий, Грубий, Простий і Святий.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2007. №1 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options