Кіно-Театр. 2020. №5

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/19166

Browse

Now showing 1 - 20 of 22

Світле і праведне торжествує
(2020) Павленко, Галина
Приводом для цього тексту стали не ювілей чи знаменна дата. І все ж привід є. І він полягає ось у чому. На терені Музею театрального, музичного та кіномистецтва Україні діє виставка "Лялька на кону". З часу її відкриття 19 грудня там відбулося багато чого цікавого. І серед іншого – незабутня зустріч, присвячена видатному режисерові й педагогу театру ляльок Наталії Бучмі. Де були присутні її рідні й учні, колеги з театральної справи та викладацької роботи. Після цього мав відбутися вечір вшанування одразу трьох митців – Сергія Івановича Єфремова, Елеонори Миколаївни Смирнової та Шарля Ісаковича Фоєрберга. Не сталося, завадив короновірус. Залишилося невисловлене – борг перед пам’яттю про чудових майстрів, те, чим неодмінно хотілося поділитися. Тож вдячна редакції журналу, що можу зробити це на його сторінках.
Фільм "Будинок "Слово" наближається до фінішу
(2020) Іванишина, Лариса
Стаття присвячена майбтньому ігровому фільму "Будинок "Слово", Тараса Томенка.
Римма Зюбіна про важливі ролі, "переставлені рейки" і небайдужість
(2020) Зюбіна, Римма; Котенок, Вікторія
Інтерв'ю з українською акторкою театру й кіно, телеведучою, громадською активісткою і волонтеркою - Риммою Зюбіною. Бесіду вела Вікторія Котенок.
Фільм про Квітку Цісик
(2020)
Український кінорежисер і сценарист Тарас Ткаченко зніме фільм "Квітка" про відому американську співачку українського походження Квітку Цісик. Автори сценарію - Сергій Дзюба і Артем Кірсанов, відомі за фільмами і книгами "Позивний "Бандерас" і "Заборонений".
Свобода може бути різною : "Три кольори" Кшиштофа Кесльовського
(2020) Васильєва, Марія
У 1993–1994 роках польський режисер Кшиштоф Кесльовський створив трилогію "Три кольори", що поєднує в собі відповідно "забарвлені" кінострічки: "Синій", "Білий" та "Червоний". Це елементи французького прапора, що зумовлює їхній символізм: синій означає свободу, білий – рівність, червоний – братерство. Попри таку диференціацію, усі три фільми так чи інакше торкаються теми свободи людини, розкриваючи її крізь призму своїх центральних проблем. Таким чином, зображення свободи в трилогії постає багатостороннім, подібним до різнокольорової мозаїки з безліччю деталей, кожна з яких – своєрідна та перебуває на доречному, чинному місці. Й це все абсолютно логічно, адже людська свобода, як і особиста природа кожного з нас, може бути різною, що залежить від індивідуального досвіду, контексту, життєвих обстави. Кесльовський майстерно досліджує це непросте питання завдяки синтезу сюжетних та візуальних особливостей і засобів.
Про гендер - і не тільки. Огляд швейцарських фільмів
(2020) Канівець, Анастасія
19–28 червня в Україні відбулась онлайн кіноподія, організована Посольством Швейцарії спільно з компанією Arthouse Traffic. Центральною темою Тижня швейцарського кіно стала гендерна рівність; і, оскільки проблема нерівності в цій сфері асоціюється передовсім з жінками, не дивно, що їм присвячено більшу частину фільмів.
Від ляльок-друзів до нанотехнологій і екологічних проблем
(2020) Канівець, Анастасія
29 травня – 7 червня відбувся сьомий фестиваль кіно для дітей та підлітків "Чілдрен Кінофест". Відбувся онлайн, і впродовж фестивальних днів усі охочі могли подивитися програму безкоштовно зі своїх комп’ютерів (відсутність великого екрану та "живої" атмосфери певною мірою компенсувалася кількістю гостей: за інформацією організаторів, на покази зареєструвалося понад 20 тисяч глядачів). Окрім міжнародної програми та конкурсу дитячих фільмів, була добірка "Чарівник Жорж Мельєс", а завершили подію, показавши переможця попереднього фесту: анімацію "Викрадена принцеса" Олега Маламужа, онлайн-прем’єру якої приурочили до Дня захисту дітей.
Персонажі в пошуках автора
(2020) Швець, Юлій
"Робота без авторства", незважаючи на тригодинний обсяг, причаровує стилізованою красою кадру, інтелектуальним змістом і контрастним суміщенням ближнього смислового плану з дуже далеким, деталізованим – у дусі голландського живопису. Це вже не перший фільм німецького режисера про долю крихкої особистості на зламі епох. У центрі нової стрічки Генкеля фон Доннерсмарка (як і його оскароносного дебюту "Життя інших") – людина, якій на роду написано бути "маленькою".
Мед із присмаком "війни"
(2020) Котенок, Вікторія
Мед спрадавна називають їжею богів, бджіл – святими комахами, "Божими пташками" та помічницями Всевишнього, а бджільництво (у давнину бортництво) – боговгодною справою. Саме таке хобі, чи, ліпше сказати, заняття до душі, обрав собі на пенсії Сергій Сергійович Хмеленко (Богдан Бенюк), мешканець села Мала Староградівка на Донбасі. Чоловік, як і його бджоли, працьовитий, робить свою справу віддано, з любов’ю, тому і мед його добрий. Відчуваючи свою шляхетну місію, він не зміг покинути вулики навіть тоді, коли у його село прийшла війна. І Сергійович продовжував би жити, а точніше, виживати, без електрики, їжі, людей, засобів зв’язку, у "сірій зоні" (нейтральній смузі між учасниками бойових дій, яку найбільше обстрілюють), та бджоли внесли корективи в його будні. Через попіл від вибухів, що осідає на квіти, мед став гірким – у ньому з’явився присмак війни. Тож Сергійович завантажує вулики в машину і їде…
Життя триває
(2020) Маргарита, Швець
Ситуація в українській кіногалузі, спровокована пандемічною кризою, зовні нагадує штиль. Насправді це не так. "Кіно-Театр" звернувся до молодих режисерів, діяльність яких вселяє певну надію, з пропозицією поділитися найближчими планами.
Володар часу. Етюд про винахід Богдана Бенюка
(2020) Саква, Олександр
Філософи твердять: час передував буттю. Не певен, що ця думка легка для сприйняття, та в глибинах свідомості ми з нею згодні. Час, звісно, вічний, але й щохвилинний. Ще б пак – ми його плануємо! А ось як щодо того, аби ним керувати? І, виявляється, є місце, де це можливо, – театр. І я знаю принаймні одного актора, здатного ним володіти, – Богдана Бенюка. Як він це робить, гадки не маю. Та описати спробую.
Ірина Цілик: "Вони не виглядають пасивними жертвами"
(2020) Цілик, Ірина
Бесіда з режисеркою фільму "Земля блакитна, ніби апельсин", 2019 - Іриною Цілик.
Прагнення музики
(2020) Наумова, Лариса
Стаття присвячена фільму "Лара". Режисер Ян-Оле Герштер. Німеччина, 2019.
Що таке нескінченність?
(2020) Наумова, Лариса
Стаття присвячена фільмові "Про нескінченність". Режисер Рой Андерссон. Швеція, 2019.
Віхові документи епохи
(2020) Грицук, Валентина
Рецензія на книгу: Михайло Захаревич. Щоденники директора театру. - К.: ПЕНМЕН, 2019. - 216 с.: іл.
Усмішка Миколи Яковченка
(2020) Брюховецька, Лариса
Українці здавна відзначалися здоровим почуттям гумору, а тому цінували своїх комедійних акторів. Багато хто дивився – і не раз – знамениту стрічку "За двома зайцями" і пам’ятає Прокопа Сірка. А хто дивився на сцені або слухав по радіо виставу "Фараони" за п’єсою Олекси Коломійця, відразу згадає неповторний голос Яковченка…
Міфи і сни Михайла Іллєнка
(2020) Канівець, Анастасія
Якщо говорити про кінематографічні династії в Україні – родину Іллєнків згадають першою. І передусім – трьох братів, Вадима, Юрія й Михайла, двоє старших з яких, на жаль, уже пішли в засвіти. Михайло Іллєнко (нар. 29.06.1947) ж продовжує активно працювати: знімати кіно, викладати, курувати кінофестиваль "Відкрита ніч". Народившись у Москві і отримавши освіту у ВДІКу (1970, майстерня Михайла Ромма), своє творче життя режисер пов’язав з Україною.
"Земля Івана"
(2020) Лисецький, Андрій
Стаття присвячена документальному фільмові "Земля Івана". Режисер Андрій Лисецький. 2019
Фаворитка глядачів
(2020) Котенок, Вікторія
"Народна артистка" є своєрідним продовженням попереднього дослідження театрального критика Олега Вергеліса, що має назву "Театр, де розбиваються серця". Однак у цій книзі автор зосереджується на творчості та особистому житті лише однієї української акторки – Нонни Копержинської. Книга є унікальною, адже вперше про акторку, яка була народною улюбленицею понад пів століття, зібрано чимало архівного матеріалу, зроблено ґрунтовний аналіз її робіт в театрі і кіно, записано інтерв’ю із сучасниками.
Жінки Олів'є Ассаяса : (до 65-річчя режисера)
(2020) Швець, Юлій
Прем’єра фільму "Зільс-Марія" в Канні у 2014 році стала однією з найкрасивіших подій фестивалю. Тоді з 58-річним Ассаясом на червоній доріжці з’явилися три акторки, які зіграли в стрічці головні ролі, – 50-річна Жульєтт Бінош, 23-річна Крістен Стюарт і 17-річна Хлоя Грейс Морец. Частина публіки губилася в здогадах, кому належить серце режисера. Та марно. Бо на сцені не було головної дійової особи, зазвичай присутньої в його стрічках. Хоча всі сценарії режисер пише під конкретних актрис, він змушує їх співіснувати з його "незмінною подругою", ім’я якої сьогодні виголошують нечасто. Приправлені критичним інтелектом та емоційною спонтанністю, його кінороботи насамперед актуалізують достопам’ятну жагу "трьох te": Liberte, Egalite, Fraternite. Можливо, саме тому останні саркастичні драми режисера, якому виповнилось 65 років, але який залишається "вічним хлопчиком" (тобто чоловіком, вірним ідеалам молодості), з виходом на екрани розчарували захисників неоліберальної економіки.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2020. №5 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options