073 Менеджмент

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35533

Освітньо-наукова програма: Менеджмент

Browse

Now showing 1 - 7 of 7

Менеджмент імплементаціі політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу України : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Гейко, Леся; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" за спеціальністю 073 "Менеджмент". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертація присвячена дослідженню менеджменту впровадження політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу в Україні. Фундаментальною передумовою даного дослідження є те, що яка б не була досконала з точки зору доказовості та міжнародного досвіду, політика здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, вона не досягне позитивних результатів, якщо не буде імплементована на рівні навчальних закладів. Саме тому метою нашого дисертаційного дослідження було наукове обґрунтування ефективних інструментів та механізмів управління, які б забезпечували сталість даної політики в умовах частої зміни політичних пріоритетів та соціально-економічної невизначеності, в навчальних закладах в Україні. Численні дослідження підкреслюють важливість впровадження здорового харчування на ще ранніх етапах життя, що відзначено в політика багатьох країн світу. Окрім того, за ВООЗ сприяння та підтримка здорового харчування в навчальних закладах, де школярі проводять значну частину свого життя, є ідеальним середовищем для ефективної інтервенції в сфері охорони здоров'я. У межах даної дисертаційної роботи був проведений огляд літератури, з основним акцентом на політиках та практиках здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, які були б актуальними для України. Були досліджені управлінські виклики впровадження політики здорового харчування в референтних для України країнах. Результати огляду літератури показали, що ефективний менеджмент впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах має бути прикріпленим не лише чіткою нормативно-правовою документацією, але й враховувати соціальні, культурні та економічні чинники в певній країні або регіоні. А багатовимірний та міжгалузевий характер політики здорового харчування вимагає складних механізмів менеджменту для її впровадження в навчальних закладах. Розуміння цих механізмів передбачає застосування різноманітних методологічних підходів. У даній дисертаційній роботі була використана стратегія комбінування якісницької та кількісницької методології з метою отримання найбільш досконалих та обґрунтованих результатів та формування рекомендацій для менеджменту навчальних закладів. Початково, було проаналізовано аспекти менеджменту впровадження політик здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, що було доповнено підходом «здоров'я протягом життєвого циклу» та статистичними даними тривалості життя та поширеності ожиріння та надлишкової ваги серед дітей. Оскільки менеджмент та комунікація є тісно пов’язаними у організаційному контексті, було проведено кількісницьке дослідження аналізу повідомлень, що надходили через офіційні засоби масової інформації щодо здорового харчування дітей в Україні. Дослідження виконувалося за методологією класичного кількісного контент-аналізу з метою визначення, наскільки офіційна інформація про здорове харчування дітей відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Як джерела для аналізу були взяті офіційні повідомлення, які були опубліковані на веб-сайтах Міністерства охорони здоров'я, Центру громадського здоров'я та в нормативно-правових документах. Суцільна вибірка одиниць аналізу дозволила надати об'єктивну оцінку відповідності інформації, яка розповсюджується через офіційні канали масової інформації, у відповідності до рекомендацій ВООЗ. На описаному етапі дослідження категорії аналізу були підібрані відповідно до визначення здорового харчування, яке надає ВООЗ. Зокрема, дані категорії включають: "фрукти та овочі", "сіль", "цукор" і "жири". Такий підхід був обраний, оскільки визначення здорового харчування за ВООЗ включає в себе обмеження щоденного споживання солі, цукру і жирів, а також акцентує на споживанні не менше 400 грамів фруктів і овочів. Додатково було внесено категорії аналізу "дослідження" та "рік публікації", щоб відстежити посилання на конкретні наукові дослідження та провести аналіз хронології повідомлень. Згідно з методологією класичного контент-аналізу, після збору даних була проведена перевірка надійності кодування. Після проведення чотирьох хвиль перевірки надійності кодування було встановлено, що показник Кріпендорфа досяг рівня (α ≥ 0,75), що надало можливість інтерпретувати та робити висновки стосовно обраних категорій аналізу. Результати кількісницького дослідження свідчать, що офіційна інформація, яка поширювалася через державний портал, переважно відповідає основним рекомендаціям ВООЗ щодо здорового харчування. Зокрема, 48,9% аналізованих одиниць аналізу містятили у тексті хоча б одну з рекомендацій ВООЗ. Результати контент-аналізу є значущими, адже ефективна доказова комунікація є ключовим інструментом у сфері менеджменту, яка забезпечує зв'язок між адміністрацією навчальних закладів, вчителями та стейкхолдерами на рівні держави та навчальних закладів, що сприяє успішному впровадженню політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку. Багато провідних досліджень у галузі менеджменту охорони здоров'я підкреслюють важливість комунікації та впровадження здорового харчування на ранніх етапах життя, що вже відзначено в політиці багатьох країн, спрямованої на підтримку здорового харчування в школах, як ідеального середовища для інтервенцій в охороні здоров'я. Як зазначалося, одним із ключових інструментів менеджменту впровадження політики є взаємодія зі стейкхолдерами. Тому особлива увага дисертаційної роботи була приділена мапуванню стейкхолдерів та з'ясуванню їх сприянняття реформи шкільного харчування. Для цього було застосовано методологію якісницького дослідження, що дозволило поглибити розуміння аспектів менеджменту для впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах за допомогою серії напівструктурованих інтерв'ю. Аналіз зібраних даних був проведений з використанням фреймворкового методу, що дозволило систематизувати та аналізувати інформацію зібрану на перетині наук про здоров'я та менеджменту. Результати інтерв'ю виявили бар'єри та позитивні чинники впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах. До бар'єрів відносяться: брак людських ресурсів, обмежене фінансування, опір зі сторони харчової промисловості та індустрії, сприйняття здорового харчування сім'ями та неоднорідне розуміння стандартів харчування. Сприятливими чинниками визначено інклюзивну співпраця з зацікавленими сторонами громадянського суспільства, залучення батьків дітей раннього шкільного віку, підвищення ефективності ролі медичних сестер в навчальних закладах, фінансовий менеджмент та використання грантових можливостей, сприяння співпраці з харчовою промисловістю та посилення систем контролю харчування в навчальних закладах. Дисертація визначає ключові напрями роботи в галузі управління, спрямовані на зниження бар'єрів для впровадження політики та максимізацію потенційних можливостей впровадження та фасилітаторів цієї політики. У підсумку, на основі результатів огляду літератури, кількісницького та якісницького дослідження, були запропоновані науково-обгрунтовані рекомендації удосконалення механізмів менеджменту імплементації політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку в навчальних закладах в Україні. Сформовані рекомендації спрямовані на підвищення ефективності менеджменту впровадження політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку та враховують особливості реформи системи шкільного харчування та реалії українського контексту. Дана дослідницька робота є важливим ресурсом для управлінців, педагогів, фахівців з галузі охорони здоров'я та всіх зацікавлених сторін, які беруть участь у впровадженні політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу України.
Формування системи управління клінічними випробуваннями в контрактних дослідницьких організаціях під впливом регуляторної системи: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023-12-27) Ященко, Марія; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 "Управління та адміністрування" за спеціальністю 073 "Менеджмент". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії присвячена науковому обґрунтуванню напрямів оптимізації системи управління клінічними випробуваннями в контрактних дослідницьких організаціях під впливом регуляторної системи. Запропоновані напрями представлені в авторській управлінській моделі проведення клінічних випробувань в контрактних дослідницьких організаціях на засадах регуляторних інструментів в Україні. Для досягнення цілей дисертаційного дослідження було вивчено та узагальнено світові та вітчизняні регуляторні практики управління клінічними випробуваннями. Питання регулювання клінічних випробувань в рамках фармацевтичної розробки в дисертації широко вивчається на прикладі двох провідних регуляторних систем, а саме регуляторної системи Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. Було встановлено, що політика регулятора в кожній країні визначає конкретні особливості досліджень лікарських засобів, формує середовище та правила, в рамках яких працюють учасники галузі, в тому числі, контрактні дослідницькі організації. В дисертаційному дослідженні показано як наявна політика регулятора визначає середовище та правила ринку клінічних випробувань в Україні у тому числі в умовах сучасних ризиків, продиктованих пандемією коронавірусної хвороби 2020-2023 років та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Обґрунтовано необхідність безперервного удосконалення існуючої регуляторної системи клінічних випробувань в Україні у відповідності до вимог та практик провідних світових регуляторів, що необхідна для інтеграції вітчизняної галузі клінічних випробувань та фармацевтичної розробки у розвинені світові ринки, а також підвищення спроможності вітчизняної системи охорони здоров’я. У роботі використано інтегрований підхід до визначення сутності проблем управління клінічними випробуваннями крізь призму застосування регуляторної системи в Україні. Зокрема, визначено, що до таких проблем першочергово належить недостатнє нормативно-правове обґрунтування низки аспектів клінічних випробувань, наприклад, відсутність визначення початку клінічного випробування та єдиного дозвільного документу на проведення клінічного випробування. За результатами аналізу основних світових регуляторних тенденцій систематизовано основні регуляторні зміни, які потребують впровадження на рівні держави для створення прозорих та зрозумілих механізмів управління клінічними випробуваннями на рівні контрактної дослідницької організації, що у свою чергу сприятиме подальшій інтеграції вітчизняного ринку клінічних випробувань у світовий ринок. Серед таких регуляторних змін необхідно виокремити процеси уніфікації та гармонізованого спрощення регуляторних процедур, а також усунення прогалин у нормативних документах. Наприклад, серед регуляторних інновацій провідних світових регуляторів було виокремлено уніфікацію вимог до роботи закладів охорони здоров’я, що беруть участь у клінічному випробуванні; уніфікацію вимог щодо змісту заявки на проведення клінічних випробувань, спрощення процедури заявки та видачі дозволів; скорочення термінів обробки заявки та оформлення рішення; імплементацію нових тлумачень наявних юридичних термінів й класифікації клінічних випробувань; спрощення дозвільних процедур для клінічних випробувань з низькими ризиками для учасників; забезпечення доступності результатів всіх клінічних випробувань, незалежно від того, позитивні вони або негативні; публікування звітів про клінічні випробування під час реєстраційних досліджень створення банків даних з результатами клінічних випробувань для зберігання оглядів результатів клінічних випробувань і забезпечення відкритого та безкоштовного доступу до звітів із забезпеченням належного захисту даних. Такий аналіз дав змогу виявити низку факторів, що впливають на стан ринку клінічних випробувань в Україні. Зокрема доведено, що привабливість ринку клінічних випробувань для компаній, що ініціюють та фінансують проведення клінічних випробувань, тобто спонсорів клінічних випробувань в наші країні забезпечується не лише належною державною політикою, але й менеджментом на рівні контрактних дослідницьких організацій. Встановлено, що конкурентна перевага України може забезпечуватись наявністю преференцій і бонусів для спонсорів клінічних випробувань; чіткістю правових рамок проведення клінічних випробувань на території України; прозорістю та оптимізацією тривалості дозвільних процедур; розбудовою інфраструктури необхідної для сучасних КВ, зокрема біомедичних досліджень. Функціонування такої інфраструктури має інтегрувати наступні компоненти: наявність спеціалізованих підрозділів, що відповідають за розвиток КВ на базі університетських клінік; ефективність логістики процесів надання медичних послуг під час проведення клінічних випробувань в закладах охорони здоров’я; наявність відкритого реєстру даних клінічних випробувань, які проводяться на території України; ефективність інформаційного супроводу клінічних випробувань у професійному медичному середовищі в Україні та за кордоном; ефективність механізмів залучення лікарів до клінічних випробувань, що передбачає безперервний професійний розвиток. Було аргументовано, що залучення лікарів до клінічних випробувань вимагає підвищення ефективності організаційних механізмів управління клінічними випробуваннями, а саме: моніторингу та побудови професійної компетентності лікарів у сфері методології клінічних випробувань та належної клінічної практики; налагодження взаємовідносин в системі "лікар-пацієнт", що ґрунтуються на довірі, професіоналізмі та співпраці. Зважаючи на низку сучасних викликів, що можуть впливати на привабливість ринку клінічних випробувань в Україні для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, вагома роль у дисертаційному дослідженні була відведена механізмам управління якістю та управління ризиками клінічних випробувань. Серед іншого, розглянуті сучасні інструменти побудови системи управління якістю, зокрема САРА-планування та їх застосування у менеджменті клінічних випробувань. Розкрито аспекти ризик-менеджменту як основоположного інструменту забезпечення якості виконання клінічного випробування на рівні контрактної дослідницької організації. Зокрема, нами запропоновано посилити механізми зниження ризиків для якості проведення клінічного випробування на рівні контрактної дослідницької організації шляхом використання інструментів управління даними, що дозволить суттєво знизити кількість відхилень від протоколу клінічного випробування. На основі аналізу та синтезу даних про реалізацію клінічних випробувань в Україні на рівні контрактної дослідницької організації, розроблено модель проведення клінічних випробувань в Україні з оптимізованою регуляторною системою відповідно до вимог GxP та міжнародних стандартів якості ISO в умовах оптимізації регуляторної системи менеджменту клінічних випробувань в Україні. Модель була оцінена вітчизняними експертами у галузі клінічних випробувань та державної регуляції проведення клінічних випробувань. Запропонована управлінська модель проведення клінічних випробувань, є сукупністю взаємопов’язаних логістичних підпроцесів, функцій, операцій та зв’язків між ними, послідовність виконання яких є запорукою належного рівня організації проведення клінічних випробувань. Завдяки чіткій регламентації виконання підпроцесів та ефективної системи контролю модель дозволить: виявляти та ідентифікувати можливі ризики для якості клінічного випробування, своєчасно розробляти заходи, спрямовані на їх попередження та мінімізацію, підвищувати оперативність реагування на суттєві управлінські ризики, а також забезпечувати моніторинг та контроль за ефективністю управління цими ризиками під час проведення клінічних випробувань.
Напрями удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Туряниця, Соломія; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці методичних положень щодо удосконалення системи удосконалення управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я України. Основні теоретичні положення і висновки дисертації доведено до рівня конкретних рекомендацій, які сприятимуть удосконаленню підготовки керівників закладів охорони здоров’я України, а також покращення управління екологічними ресурсами на рівні закладу охорони здоров’я. Для досягнення цілей дисертаційного дослідження було досліджено теоретичні основи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я, що стосується екологічних ресурсів у закладах охорони здоров’я. За допомогою синтезу, абстрагування, узагальнення, бібліосемантичного та системного аналізу було визначено основні ресурси, що мають вплив на здоров’я зацікавлених осіб закладу охорони здоров’я: персоналу, пацієнтів і відвідувачів лікарні. Крім того показано, як заклад охорони здоров’я впливає на якість зовнішнього навколишнього середовища. Вперше розроблено структуру використання та взаємозв'язків екологічних ресурсів в закладах охорони здоров'я. Це дає змогу створити цілісне уявлення про екологічні ресурси та їх взаємодію з можливістю прогнозувати каскадний вплив управлінських рішень. Представлено результати аналізу впливу функціонування системи охорони здоров’я на навколишнє середовище в Сполучених Штатах Америки, країнах Європи та Азії, а саме: кількість спожитої води та якість скидів, кількість утворених відходів, вуглецевий слід внаслідок їхньої діяльності, тощо. Було встановлено, що система охорони здоров’я, як стратегічна галузь, функціонує, створюючи значне навантаження на навколишнє середовище. Рівні забруднення залежать від економічного розвитку країни та принципів організації системи охорони здоров’я. Узагальнення здійснено за кожним екологічним ресурсом та представлено блоково за кожним з них. Частково розглянуто питання фінансових витрат на споживання та використання природних ресурсів. Оскільки ресурсозбереження має на меті раціональне їх використання, результатом є також збереження фінансових ресурсів для подальшого використання на оптимізацію та удосконалення ресурсозберігаючих технологій. Виявлено низку розбіжностей у використанні термінології, та відсутність ключових визначень у сфері управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Результати дисертаційного дослідження дозволили запропонувати авторські визначення понять «екологічні ресурси», «управління екологічними ресурсами» та «екологічні ресурси закладів охорони здоров'я». Це розширює понятійно-категоріальний апарат для концептуалізації нових напрямків досліджень та гармонізації практичної діяльності. Аналіз міжнародного досвіду ідентифікував відсутність цілісних систем управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я. Виявлено існування ефективних підходів до управління окремими екологічними ресурсами, які можна використовувати в Україні як приклад кращих практик. Обґрунтовано, що основою для якісного управління екологічними ресурсами є системний підхід, чітка постановка цілей, донесення їх до колективу та компетентність залучених осіб. Під час визначення рівня потреби в удосконаленні системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я України, було опитано 2114 респондентів методом анкетування. Статистичним методом встановлено, що громадськість має високу обізнаність та зацікавленість в екологізації закладів охорони здоров’я. Населення Харківської області, навіть в умовах близькості до військових дій та щоденної руйнації інфраструктур, проявляє стурбованість у питаннях управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Населення вважає, що діяльності керівництва стосовно управління ЕР є недостатньою. Окрім того, людям бракує інформації, щодо фактичної якості середовища всередині та ззовні лікарні. Результати дослідження демонструють наявність суспільного запиту на екологізацію закладів охорони здоров'я в Україні, що може стати важливим фактором для досягнення Цілей сталого розвитку та підтримки євроінтеграційних процесів. Таким чином подальшого розвитку набув інструмент моніторингу поведінки, сприйняття ризиків і дезінформації Всесвітньої організації охорони здоров'я для оцінки зацікавлення громадськості в раціональному управлінні якістю води, повітря та відходами, енергозбереженні в закладах охорони здоров’я. В ході контент-аналізу освітніх стандартів та магістерських програм підготовки спеціалістів, які мають право займати керівні посади в закладі охорони здоров’я України, щодо включення питань управління екологічними ресурсами виявлено дисбаланс в частині формування лідерських компетенцій. Зокрема: високе охоплення компетенцій проектного управління та командної роботи та низька увага до компетенцій автономної роботи та саморозвитку. Відзначено критичну недостатність екологічного компоненту в освітніх стандартах та галузеву нерівномірність екологічної підготовки за спеціальностями, випускники яких мають право керувати закладом охорони здоров’я України. Результат контент-аналізу магістерських програм показав значні диспропорції в питаннях екологічної підготовки магістрів, що призводить до формування різного рівня екологічної компетентності майбутніх керівників закладів охорони здоров’я. Залежно від базової спеціальності, фахівці матимуть неоднакове сприйняття та розуміння екологічних викликів і стратегій їх розв'язання. Зважаючи на низку сучасних викликів, а саме: руйнування інфраструктури, воєнні дії, що забруднюють навколишнє середовище та ускладнюють логістику, перепріоритизацію основних напрямків діяльності закладів охорони здоров’я, екологізація може стати елементом посилення безпеки здоров’я. Побудова потенціалу системи охорони здоров’я у відповідь на виклики надзвичайних ситуацій повинна будуватись на інструментах управління, які окреслені в підходах до сталого розвитку, як такі, що мінімізують вплив на навколишнє середовище та здоров’я людей. Окрім того євроінтеграційні кроки України передбачають рух до виконання Цілей сталого розвитку, що також накладає певні повноваження стосовно екологічності діяльності організацій та підходів до управління. Дослідження програм Спеціалізації за спеціальністю «Організація і управління в охороні здоров’я», щодо включення питань управління екологічними ресурсами показало, що ці програми характеризуються несистемним висвітленням екологічних питань та обмеженим вивченням міжнародних стандартів управління ЕР. Під час вивчення систему використання та структури екологічних ресурсів в закладах охорони здоров’я України ідентифіковано численні взаємозв'язки та взаємозалежності між компонентами структури екологічних ресурсів закладів охорони здоров'я. Встановлено, що вплив на один ресурс неминуче зумовлює зміни для інших. Обґрунтовано, що досягнення ефективності в управління ЕР вимагає комплексного, інтегрованого, системного підходу, що базуватиметься на розумінні процесів та врахуванні довгострокових наслідків на навколишнє середовище та здоров'я людей.. Узагальнення організаційної структури управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України показало, що управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України має переважно санітарно-гігієнічне та протиепідемічне спрямування. Зафіксовано його розпорошеність в загальній системі менеджменту закладу між різними підрозділами та посадовими особами та відсутність єдиної вертикалі. Це дало змогу запропонувати напрями удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я, що дозволяє покращити розподіл функцій, підвищити ефективність управлінських процесів та оптимізувати ресурсне забезпечення закладу. Також запропоновано напрями удосконалення завдань та обов'язків керівника закладу охорони здоров'я в частині управління екологічними ресурсами, що створить основу для розробки посадових інструкцій та функціональних обов'язків, стандартизує вимоги до компетенцій керівників у сфері управління екологічними ресурсами. У підсумку, на основі результатів дослідження з використанням комбінування якісних та кількісних методів, було запропоновано науково-обґрунтовані рекомендації щодо напрямів удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Запропоновано посилити завдання та обов’язки керівника закладу охорони здоров’я в частині управління екологічними ресурсами та включити вимоги щодо управління екологічними ресурсами до обов'язкових компонентів при отриманні фінансування пакетів медичних послуг Було визначено необхідність структурувати процеси управління екологічними ресурсами в системі менеджменту закладів охорони здоров’я, визначивши чітку взаємодію структурних підрозділів та відповідальних осіб. Питання управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я рекомендовано включити в структуру професійних стандартів, які будуть гармонізувати освітні стандарти та навчальні програми. Також набули подальшого розвитку навчальні програми підготовки та безперервного професійного розвитку керівників закладів охорони здоров'я в частині включення питань з управління екологічними ресурсами. Результати дослідження можуть бути використані на рівні закладів охорони здоров'я для формування системи управління екологічними ресурсами, розробки внутрішніх нормативних документів щодо розподілу відповідальності та функцій в системі управління екологічними ресурсами, створення стратегій раціонального використання ресурсів та поводження з відходами. Також на рівні закладів вищої освіти та післядипломної освіти для вдосконалення навчальних програм підготовки майбутніх керівників закладів охорони здоров'я з включенням екологічних освітніх компонентів, розробки спеціалізованих курсів та тренінгів з управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Окрім того на рівні органів державної влади для удосконалення систем управління екологічними ресурсами, через розширення функцій та включення вимог екологічного спрямування до кваліфікаційних характеристик та професійних стандартів керівників закладів охорони здоров’я.
Антикризове управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Бурбело, Наталія; Ковшова, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (Галузь знань – 07 "Управління та адміністрування"). – Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, 2025. У дисертаційній праці обґрунтовано теоретико-методичні основи й надано науково-практичні рекомендації щодо формування антикризового управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу, що дозволило підвищити ефективність, адаптивність і стійкість процесів господарської діяльності до умов нестабільного середовища та кризових явищ. Встановлено, що існує значна кількість поглядів на економічну сутність кризи та її вплив на діяльність підприємства, а також різні визначення та тлумачення поняття "криза на підприємстві". Запропоновано визначати кризу на підприємстві як етап природного процесу розвитку і вдосконалення, що характеризується станом невідповідності організаційної системи діючого суб’єкта його заданим внутрішнім параметрам ефективності та неспроможності адекватно реагувати на некеровані впливи зовнішнього середовища. Систематизовано існуючі підходи до групування криз на підприємствах за вісьмома ознаками, аналіз яких дозволив запропонувати авторський підхід до групування видів криз на консалтингових підприємствах за рівнями впливу чинників бізнес-середовища, за яким виокремлено кризи, що сформовані дією внутрішніх і зовнішніх чинників. Виявлено взаємозв’язок категорій, пов’язаних з виникненням кризи та антикризовим управлінням підприємств. Проаналізовано основні науково-методичні підходи до визначення економічної сутності антикризового управління підприємствами та систематизовано їх у три групи за фазами перебігу кризи. Відповідно до мети дослідження уточнено дефініцію терміна «антикризове управління підприємством», під яким розуміємо постійний, заснований на системі методів і принципів процес розробки та реалізації господарських рішень, що приймаються в умовах жорсткого обмеження ресурсів, підвищених ризиків, фінансових і матеріальних витрат з метою відновлення життєздатності підприємства та запобігання його ліквідації. Це дозволило звузити визначення мети антикризового управління підприємствами та сформулювати, як запобігання виникненню кризових станів внаслідок превентивних заходів і ранньої діагностики, а у випадках виявлення ознак кризи – застосування заходів для подолання кризових станів і створення передумов консалтинговим підприємствам для тривкої максимально ефективної діяльності та розвитку. Предметом антикризового управління визначено профілактику, діагностику та подолання кризових явищ на всіх рівнях управління підприємством. У межах цього дослідження запропоновано виділити основні та додаткові набори інструментів антикризового управління підприємством за визначеними параметрами. Виокремлено шістнадцять наукових підходів до управління підприємствами та п’ять підходів антикризового управління консалтинговими підприємствами, виконано їх порівняльний аналіз і встановлено відповідність підходів до управління у стабільному і кризовому станах. Результати аналізу підтвердили доцільність формування організаційного підходу до управління підприємствами з акцентом на оптимальне поєднання офісної та віддаленої роботи відповідно до сучасної специфіки діяльності в умовах війни та після пандемії Covid-19. Досліджено еволюцію та основні тенденції розвитку індустрії консалтингу й виокремлено її ключові особливості. Основні сфери консалтингової діяльності та чинники їх формування визначено за Європейським довідником-покажчиком. Для детального аналізу обрано шість основних груп консалтингових послуг в Європі та Україні, результати дослідження яких дозволили визначити основні тренди розвитку індустрії консалтингу. Відсутність чіткої класифікаційної ознаки визначення консалтингової діяльності та вимог її ліцензування визначено як причину відмінності звітних даних стану консалтингових підприємств в Україні в різних джерелах. Досліджено суб’єктів, що надають консалтингові послуги в Україні, і виділено основні проблеми вітчизняних підприємств після початку війни у 2022 році. Проведене авторське дослідження дозволило сформувати висновки про значущість і характер впливу різних чинників внутрішнього й зовнішнього середовища на результативність діяльності консалтингових підприємств в Україні у 2024 році. Додаткове дослідження підтвердило наявність передумов упровадження гібридного організаційного підходу в діяльність консалтингових підприємств відповідно до отриманих даних про: структуру підприємств за чисельністю працівників; частку віддаленої роботи на підприємствах; зміни у структурі кількості віддалених робочих місць; оцінку впливу технічного, програмного, інформаційного і кадрового забезпечення; наявність основних засобів комунікацій; режиму роботи керівників консалтингових підприємств. Систематизовано основні категорії, пов’язані з антикризовим управлінням і запропоновано загальні характеристики для оцінки процесів антикризового управління консалтинговими підприємствами. Аналіз цілей і завдань основних етапів процесу антикризового управління став основою виділення двох ключових блоків – діагностики та реалізації заходів антикризового управління. Представлена деталізація переліку можливих симптомів прояву кризи на підприємствах за п’ятьма основними сферами та аналіз можливих помилок на етапі діагностики дозволили сформувати основні характеристики та визначення організаційного підходу гнучкого гібридного робочого простору, який відповідає вимогам сучасного бізнес-середовища та покликаний забезпечити адаптивність і гнучкість консалтингових підприємств у кризових умовах. Розробка базового гібридного організаційного FHWS підходу до управління консалтингових підприємств зумовила доцільність опрацювання трьох варіантів його гібридизації: "Традиційний офіс", "Віддалені робочі місця", "Збалансований робочий простір". Обґрунтування методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу до управління підприємствами здійснено з використанням методу мультиатрибутивного моделювання Фішбейна. Запропонована методика дозволяє обирати зі сформованого переліку ключові атрибути й розраховувати зважені оцінки FHWS варіантів для обрання консалтинговими підприємствами оптимального виду. Апробацію методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу проведено на дев’яти підприємствах, які систематизовано у три групи консалтингових підприємств відповідно до обраних варіантів для подальшого аналізу. Для оцінки загальної ефективності впровадження гібридного організаційного FHWS підходу в антикризове управління консалтинговими підприємствами розроблено методичний інструментарій, який дозволяє обчислити інтегральний показник ефективності підходу, виокремити основні елементи розрахунку та можливі додаткові компоненти для адаптації варіантів відповідно до специфіки діяльності консалтингових підприємств. Апробацію методичного інструментарію проведено у трьох досліджених групах підприємств, що дозволило зробити висновок про оптимальність обраних варіантів.
Механізми удосконалення управління цифровою охороною здоров'я : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Александренко, Гліб; Шевченко, Марина
Дисертаційне дослідження присвячене теоретико-методичним засадам та механізмам удосконалення управління цифровою охороною здоров’я на організаційному рівні, зокрема розробці концептуальної моделі управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я для закладів та установ охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів та кризових ситуацій воєнного характеру. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю цифрових технологій у трансформації систем охорони здоров’я, вдосконаленні діяльності медичних організацій, а також необхідністю розробки ефективних управлінських підходів до впровадження цифрових інтервенцій на рівні закладів охорони здоров’я в контексті цифровізації галузі, особливо для країн з обмеженими ресурсами та в умовах кризових ситуацій. На основі комплексного аналізу наукової літератури систематизовано підходи до визначення поняття «цифрова охорона здоров’я», виявлено її ключові компоненти та сформовано концептуальну структуру цієї міждисциплінарної галузі. Досліджено сучасний стан розвитку цифрової охорони здоров’я в Україні та світі, виявлено ключові тенденції, виклики та перспективи її розвитку, здійснено аналіз законодавчих і функціональних засад діяльності цифрової системи охорони здоров’я в Україні. Проаналізовано існуючі підходи, методи та практики впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я, виявлено фактори успіху та потенційні бар’єри при їх реалізації в різних контекстах. Уперше розроблено та апробовано концептуальну модель управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я на рівні закладів та установ охорони здоров’я, ефективність якої підтверджена експертною оцінкою, що дозволяє системно підходити до впровадження цифрових рішень у реальних умовах функціонування медичних організацій. Модель інтегрує управлінські, технологічні та економічні аспекти в єдину систему, структуровану за ключовими блоками: етапи життєвого циклу (створення, обслуговування, виведення з експлуатації), управлінські процеси, економічні складові, основні результати, моніторинг і оцінка, відповідність регуляторним вимогам, особливості впровадження в умовах надзвичайних ситуацій, а також інструменти та методи для практичного застосування. У концептуальній моделі уперше запропоновано комплексний управлінський підхід до впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в медичних закладах, який інтегрує процеси створення, обслуговування та виведення з експлуатації цифрових продуктів. Цей підхід враховує специфіку різних етапів життєвого циклу та пропонує конкретні управлінські інструменти для кожного з них, що дозволяє підвищити ефективність цифрових інтервенцій, оптимізувати використання ресурсів медичних організацій та удосконалити процеси управління цифровою трансформацією на організаційному рівні. Удосконалено теоретичні підходи до управління та впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в умовах мінливого зовнішнього середовища та обмежених ресурсів, що враховують специфіку надзвичайних ситуацій воєнного характеру. Виявлено ключові фактори, які потребують особливої уваги на різних етапах життєвого циклу цифрових інтервенцій в умовах кризи, зокрема: державна та громадська підтримка, оцінка цифрової готовності, безпека та моделювання загроз, людино-орієнтований дизайн, доступність продукту, мінімізація коду, комунікаційна доступність, цифрова та медична грамотність, моніторинг використання, підтримка користувачів, адаптація та управління змінами, оптимізація ресурсів. Набула подальшого розвитку методологія управління інтервенціями цифрової охорони здоров’я з урахуванням міждисциплінарного характеру цієї галузі, що дозволяє ефективно поєднувати управлінські, медичні та інформаційно-технологічні компетенції при реалізації проєктів цифрової трансформації. Розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій щодо створення сприятливого середовища для впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в Україні, структурованих за сімома ключовими напрямками відповідно до методологічної рамки ВООЗ: лідерство та управління, стратегія та інвестиції, законодавство та політика, кадровий потенціал, стандарти та інтероперабельність, інфраструктура, сервіси та застосунки. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати використані на галузевому рівні для підвищення ефективності впровадження цифрових рішень у системі охорони здоров’я через розробку та успішне впровадження ІЦОЗ «АРТпоруч» та «ТЕСТпоруч» на національному рівні. Розроблені підходи використані при реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, що сприяє реформуванню галузі охорони здоров’я та її наближенню до європейських стандартів. Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі Школи громадського здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» при викладанні курсу «Електронна (цифрова) охорона здоров’я» для студентів магістерської програми «Менеджмент в охороні здоров’я» та «Громадське здоров’я». Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Зокрема, здобувачем самостійно розроблено методологію дослідження, проведено системний аналіз наукових публікацій, нормативно- правових документів та статистичних даних щодо розвитку цифрової охорони здоров’я в Україні та світі, розроблено концептуальну модель управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я, організовано та проведено експертну оцінку запропонованої концептуальної моделі, розроблено та впроваджено інтервенцію цифрової охорони здоров’я «АРТпоруч», проаналізовано її впроваджено та оцінено результати, сформульовано комплекс практичних рекомендацій щодо розбудови середовища цифрової охорони здоров’я в Україні для впровадження ефективних та сталих інтервенцій. Для структурування перспектив впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я використано матеріали закритого курсу «Digital Health» Гарвардської медичної школи та онлайн бізнес-школи з дозволу адміністрації курсу, що підтверджено відповідним сертифікатом про проходження навчання. При цьому рамка перспектив була суттєво адаптована до українських реалій та доповнена авторськими розробками. У процесі аналізу кейс-дослідження використано дані проєкту «Інновації для подолання епідемії ВІЛ», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), з офіційного дозволу керівництва проєкту. Результати дослідження висвітлено в 8 наукових публікаціях, з них 5 - у співавторстві з науковим керівником, 5 - в провідних наукових фахових, міжнародних періодичних виданнях України, які відображають основні наукові результати дисертації, 3 - публікації в наукових виданнях, включених до міжнародної наукометричної бази Scopus. Основні положення й результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних науково- практичних конференціях, зокрема на Міжнародній конференції «Unlocking the Acceptance of Digital Health Interventions: Policy, Communication, and User Design Perspectives» (Цюрих, Швейцарія, 2024 р.), Міжнародній науковій конференції «the 21st International Medical Doctoral Conference» (Чеська Республіка, 2024 р.), Міжнародній науковій конференції «The impact of digitalization on healthcare development» (Рига, Латвія, 2024 р.) та Конференції Американської асоціації громадського здоров’я (American Public Health Association Conference, 2024 р.).
Формування стратегії іміджу ІТ-підприємств в умовах інформаційної економіки : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Матвієнко, Олена; Храпкіна, Валентина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних основ і розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії іміджу ІТ-підприємств в умовах розвитку інформаційної економіки. У роботі розкрито генезис іміджу країн, міст і підприємств у контексті інноваційно-маркетингових екосистем інформаційної економіки, де успіх залежить від інновацій, технологічного прогресу та безпеки, що є критично важливими для глобальної конкурентоспроможності. Запропоновано комплексний аналіз іміджу цих суб’єктів у контексті інноваційно-маркетингових екосистем, використовуючи системний підхід, що охоплює аналіз взаємозв’язків між ключовими компонентами екосистем та їхнім впливом на формування іміджу. Обґрунтовано пріоритетність іміджу в стратегічному плануванні діяльності ІТ-підприємств, міст та країн. На основі узагальнення теоретичних положень удосконалено категорійний апарат за рахунок сформульованого авторського бачення понять: "імідж", "імідж країни", "імідж міста", "імідж ІТ-підприємств", "ІТ-імідж", "інноваційно-маркетингова екосистема міста", "екосистема ІТ-підприємств", "імідж ІТ-підприємства в інноваційно-маркетинговій екосистемі". Доведено, що рух від іміджетворення до парадигми іміджмейкінгу є генетичним, екосистемно-орієнтованим процесом, ключовим елементом якого є стратегічне управління знаннями, що зумовлено необхідністю адаптації до умов інформаційної економіки та ефективної взаємодії із зовнішнім середовищем з цільовою метою забезпечити контроль, прогнозування та динамічне корегування іміджевих технологій. Проведено дослідження стратегічних трансформацій сучасного ІТ-сектору, діяльності ІТ-підприємств, що дозволило провести періодизацію етапів розвитку менеджменту та економіки, а також визначити особливості їх становлення в умовах активної цифровізації суспільного життя. Ідентифіковано проблемні аспекти та конфліктні питання, характерні для періоду воєнного стану (2022–2024 рр.), які потребують свого системного вирішення на шляху розвитку українського ІТ-сектору. Окреслено та систематизовано чотири ключові підходи до іміджеутворення ІТ-підприємств та особливості їх трансформації у прикладні моделі: ціннісно-орієнтований – крізь призму внутрішньої цілісності організаційної ідентичності; технологічно орієнтований, що фокусується на аргументації в інформаційному просторі технологічної переваги та надійності компанії на ринку; соціально орієнтований (соціально відповідальний), що зосереджується на досягненні позитивної оцінки впливу ІТ-компанії на суспільство та її здатності залучати й утримувати таланти; екосистемний, який реалізується через позиціонування ІТ-підприємства як ключового інтегрованого ядра в широкій мережі партнерів, клієнтів, розробників суміжних технологій, що формує здатність створювати синергію, креативність і сукупну цінність через активну співпрацю на платформеній основі. Як результат, рекомендовано комплексну методику, яка ґрунтується на інтеграції ключових векторів іміджевого позиціонування: автентичності (ціннісно орієнтований підхід), експертності (технологічно орієнтований), соціальної відповідальності (соціально орієнтований) та екосистемності (екосистемний, з орієнтацією на мережу партнерів). Окреслено інструменти стратегічного маркетингу та менеджменту, які рекомендовано залучати до розробки, корегування іміджевої стратегії ІТ-підприємства (PESTLE-аналіз, GAP-аналіз, SWOT-аналіз, "ланцюжок створення іміджевої цінності", метод "7-S"), що дозволяє забезпечити гнучкість та універсальність іміджевого моделювання. Проведено критичний аналіз дієвих практик світового досвіду та управлінських інструментів формування позитивного іміджу таких підприємств, як SAP, Google, Microsoft, Salesforce, Adobe, Amazon, HubSpot, IBM, Intel, Oracle, Shopify, Tesla, Cisco, Accenture, GitHub Apple, NVIDIA, Buffer Group, Mozilla Foundation, які є світовими лідерами в ІТ-індустрії, що дало змогу дослідити зміни їх іміджевих стратегій лідерства. За результатами аналізу встановлено, що ключовими завданнями стратегування іміджу цих компаній є впровадження прозорої політики використання даних, системна робота з масивами Big Data, активна інтеграція ініціатив корпоративної соціальної відповідальності, забезпечення платформеної трансформації бізнес-моделей, розширення екосистемної взаємодії, посилення операційної стійкості, забезпечення стабільності виконання складних проєктів в умовах невизначеності та кризових явищ. Проведено типізацію країн за рівнем сформованості інноваційно-маркетингової екосистемності в умовах розвитку інформаційної економіки: лідери, активні послідовники та країни-споживачі ІТ-технологій і продуктів. Доведено, що ІТ-сектор України характеризується високим рівнем кваліфікації фахівців, розвиненою інфраструктурою та успішним функціонуванням ІТ-компаній, що сприяє формуванню позитивного іміджу держави у цій сфері. Окреслено негативні фактори, що впливають на процес іміджетворення, зокрема дефіцит кадрів, неоднорідність оцінки освітнього рівня, потреба в розвитку бізнес-компетенцій та негативний вплив воєнних дій. Доведено, що реалізація потенціалу ІТ-галузі залежить від ефективності іміджевої стратегії, що вимагає синергії між ІТ-підприємствами та державою. Зазначено, що євроінтеграційний курс формує перспективи для зростання ІТ-сектору через усунення торговельних бар’єрів, інтеграцію в європейський цифровий ринок, інвестиційні надходження, поглиблення співпраці в освіті, захисті інтелектуальної власності та безпековій сфері. Аргументовано, що ключовим пріоритетом для України є забезпечення векторного руху від поточної проміжної третьої позиції до стабільної другої позиції в переліку країн, що є лідерами за рівнем сформованості інноваційно-маркетингової екосистемності та розвитком ІТ-індустрії. Проведено оцінку консолідування ІТ-іміджу України та іміджу ІТ-підприємств, що дало змогу визначити стратегічний напрям формування їхнього іміджу, який ґрунтується на інтегрованому розвитку в межах цільових завдань національної цифрової екосистеми. Такий підхід дозволив визначити в іміджевій стратегії ІТ-підприємств ієрархічну послідовність ключових векторів "фінансова стабільність та стійкість → інформаційна безпека, прозорість → інвестиції в людський капітал → технологічне лідерство та інновації → соціальна відповідальність та сталий розвиток", що дають можливість забезпечити конкурентоспроможність та успішність заходів їх іміджевого спрямування в умовах розвитку інформаційної економіки. Визначено послідовність ключових етапів процесу концептуалізації іміджу в стратегіях ІТ-підприємств: перший – визначення моделі формування іміджу, якої буде дотримуватись ІТ-підприємство в сучасних реаліях розвитку: консервативна, інноваційна, комунікаційно-клієнтська, соціальної відповідальності, інтелектуальна модель лідерства, модель активної цифрової присутності, екосистемна, антикризова або ж прозорості та відкритості; другий – обґрунтування концепції за цільовим підходом (ціннісно орієнтований, технологічно орієнтований, соціально орієнтований та екосистемний, з орієнтацією на мережу партнерів); третій – функціональний (формування та реалізація іміджевої стратегії ІТ-підприємства); четвертий – процесний, що передбачає ринкове позиціонування бренду та платформену взаємодію в системі "ІТ-підприємство – цільова аудиторія – партнери" для зворотного зв’язку й оперативного реагування на ринкові зміни; п’ятий – управлінського впливу, що ґрунтується на визначенні параметрів корекції або трансформації іміджевої стратегії ІТ-підприємства через оцінювання охоплення та сприйняття бренду. Здійснено аналіз основних цілей та завдань визначених етапів концептуалізації іміджу в стратегіях ІТ-підприємств, що дозволило сформувати цілісну управлінську технологію формування стратегії позитивного іміджу на основі використання матричного методу, який дає змогу обирати модель іміджу залежно від наявних ризиків (викликів) та ступеня їх впливу на сприйняття підприємства в мінливому інформаційному просторі. На основі використання матричного методу розглянуто і проаналізовано процес іміджевого моделювання та стратегічного цілепокладання компанії ТОВ "Ємаркет Україна". Сформовано рекомендації щодо удосконалення та застосування аналітико-прогностичної методики визначення пріоритетів іміджевої стратегії лідерства на основі окреслення послідовності управлінських інструментів, технологій оцінки та стратегування базових процесів. Проведено апробацію запропонованої аналітико-прогностичної методики для ТОВ «Ємаркет Україна» на основі застосування: аналітичної матриці «іміджева модель – ризик» в оцінці базової іміджевої моделі на відповідність очікуванням цільової аудиторії та ризикам; PESTLE-аналізу та експертної оцінки у дослідженні екзогенних чинників впливу на ефективність стратегування; кількісних показників (BDI та ROMI) в оцінці поточного іміджу підприємства; методу "7-S" та експертної оцінки для аналізу внутрішнього потенціалу підприємства до можливих змін, іміджевого моделювання та цілепокладання. Застосування комплексної системи аналітичних інструментів, а також моделювання та сценарне планування дозволили визначити стратегічні кроки подальшого зміцнення лідерських позицій компанії на ринку електронної комерції. Обґрунтовано принципи та пріоритети стратегування іміджу ІТ-підприємств на основі їх змістовної інтерпретації, окреслення функціональної ролі в процесі управління. Проведено систематизацію визначених принципів за групами: перша – базові, що є універсальними для всіх ІТ-підприємств: наукової обґрунтованості, цілеспрямованості, системності, планування та корегування дій, аналізу й оцінки, організації та мотивації діяльності, стратегування та концептуалізації планів, контролю, професійної культури, синергетичності знань, управління знаннями; друга – допоміжні, згруповані відповідно до особливостей діяльності ТОВ «Ємаркет Україна». Комплексна імплементація запропонованих принципів дає можливість посилити дію іміджевих проєктів та заходів у напрямах визначення пріоритетів внутрішньої діяльності, зовнішнього впливу та відповідно якості іміджевих заходів на шляху реалізації стратегічної мети компанії. Представлена систематизація принципів стратегування іміджу ІТ-підприємств на основі їх змістовної інтерпретації та окреслення функціональної ролі дала змогу розширити критеріальну оцінку іміджевої діяльності в загальній системі менеджменту та окреслити перспективи для інтенсивного впровадження інноваційно-маркетингових екосистем у процес управління підприємством.
Формування системи управління організаційними змінами в ЗВО в умовах біфуркації : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Ігнатьєв, Олександр; Сербенівська, Аліна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет «Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026 р. Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню та розробці методичних рекомендації щодо формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації. Об’єктом дослідження є система управління закладами вищої освіти в умовах біфуркації. Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти формування системи управління організаційними змінами на засадах змін якісної поведінки динамічних систем. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних, методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо формування системи управління організаційними змінами в закладах вищої освіти в умовах біфуркації, що спрямована на підвищення ефективності їх діяльності та забезпечення життєдіяльності суб’єктів господарювання: – теоретичні положення щодо визначення сутності категорій "зміни", "організаційні зміни" "система управління організаційними змінами"; – розкрити особливості реалізації організаційних змін в умовах біфуркації; – розробити концептуальні положення формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації; – дослідити особливості реалізації організаційних змін в закладах вищої освіти України; – розробити методичні засади оцінювання стратегічного потенціалу закладів вищої освіти в умовах реалізації змін; – провести оцінку стратегічного потенціалу ЗВО та визначити рівень готовності до змін; – розробити напрями впровадження системи організаційних змін з урахуванням позиціонування стратегічного потенціалу ЗВО на засадах біфуркації; – розробити методичні засади формування системи організаційних змін з урахуванням трансформації ціннісних орієнтацій в ЗВО; – узагальнення домінантів змін в ЗВО в умовах біфуркації. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних засад, розробці науково-методичних і практичних рекомендацій щодо формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації. Основні положення наукової новизни полягають у наступному: вперше: - запропоновано теоретико-методичний підхід формування системи управління змінами на засадах моніторингу стратегічного потенціалу ЗВО з метою визначення точок біфуркації, що дає можливість підвищити рівень обґрунтованості управлінських рішень та підвищити результативність змін в ЗВО; набули подальшого розвитку: - теоретичні положення щодо визначення категорія "організаційні зміни", які базуються на інтеграції еволюції визначень від вузького розуміння (реагування на кризи) до комплексної парадигми розвитку організації, включає прогнозування, планування й активне формування майбутньої моделі організації, що дає можливість розширити теорію управління змінами; - концептуальні засади усвідомлення стратегічного потенціалу змін ЗВО (СПЗЗВО), який запропоновано розглядати, як багатокомпонентну сукупність стратегічних ресурсів ЗВО, які реалізуються завдяки функціонуванню підсистем ЗВО, та мають визначальне значення для розвитку можливостей і меж функціонування ЗВО в тих чи інших умовах, навіть в умовах гострої економічної та політичної кризи країни, що дає можливість адаптувати пропозиції до практичного застосування в ЗВО; - система управління змінами в організаціях, яка базується на методичних засадах діагностики трансформації цінностей персоналу організації, що дає можливість адаптувати домінанти змін в систему управління підприємствами; удосконалено: - методичний підхід щодо оцінювання стратегічного потенціалу змін закладів вищої освіти, який базується на виділенні підсистем СПЗЗВО: фінансовий потенціал, потенціал операційної (освітньої) діяльності, потенціал наукової (інноваційної) діяльності, кадровий потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, та систематизації показників-індикаторів СПЗЗВО, що дає можливість перетворити процес оцінки потенціалу підприємства на самостійну сферу аналітичної роботи, результати якої можна використовувати як інформаційну базу при прийнятті управлінських рішень щодо розвитку інноваційної сфери або оптимізації освітніх програм, тощо; - методичний підхід формування системи організаційних змін з урахуванням трансформації ціннісних орієнтацій в ЗВО, який базується на визначенні домінантів змін ЗВО, що дає можливість прогнозувати біфуркаційні підсистеми ЗВО, які вимагають трансформацій та змін. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі подано положення щодо узагальнення діалектики розвитку категорії "організаційні зміни". Сучасне розуміння організаційна зміна зазнала певних трансформацій, що виражається в переході від реакції на зовнішній тиск елементів зовнішнього середовища суб’єктів господарювання, до розуміння організаційної зміни, як засобу встановлення динамічної рівноваги усієї системи управління організації, що дає можливість спрямовати менеджмент на вдосконалення та підвищення ефективності. Сучасне тлумачення зміни вимагають управління знаннями, командної роботи, адаптації технологій і структур суб’єктів господарювання і це не лише звичні організаційні структури управління, а варто враховувати, що змінюються соціальна структура організацій, інформаційно-комунікаційна, технологічно-операційна (виробнича), тощо. Дослідження особливостей організаційних змін дозволило зробити висновок, що однією із ключових концепцій змін є концепція «життєвого циклу організації». Діагностика стану підсистем в контексті діагностування відповідності стадіям життєвого циклу є визначення точки біфуркації. Авторське бачення особливостей реалізації організаційних змін в суб'єктах господарювання в умовах біфуркації пов'язані з тим, що біфуркація є критичною точкою чи моментом вибору, коли підприємство переживає суттєві трансформації й має визначитись між збереженням існуючої системи управління організаційними мінами (організаційні структури управління, управлінські процеси) або трансформуватись для подальшого розвитку. Теоретичне узагальнення реалізації організаційних змін в умовах біфуркації узагальнено у вигляді концептуальної моделі, яка включає три основних блоки, що поділяють процес управління змінами на 3 етапи: діагностично-аналітичний, проєктний, результативно-оціночний. Така структуризація дозволяє не тільки структурувати систему управління, а і визначити функціональні взаємозв’язки між елементами. В другому розділі проаналізовані сучасні підходи до реформування системи вищої освіти. В результаті аналізу з’ясовано, що одним із напрямів трансформації вищої освіти України полягає в зміні парадигми управління ЗВО та розробці нової моделі управління ним, адекватної сучасним умовам. Аналіз специфіки розвитку людського капіталу висуває на перші ролі вищу освіту, як найважливіший компонент економічного, соціального і духовного розвитку країни та становлення нової ери – суспільства знань. Дослідження результатів діяльності ЗВО України, що ситуація, яка склалась у ЗВО свідчить про існування невирішених проблем: недостатнє фінансування, застарілі програми, невідповідність підготовки фахівців ринку праці, відтік кадрів і студентів. Вище зазначені проблеми стали ще глобальнішими в контексті негативного впливу війни, зокрема руйнування інфраструктури та освітні втрати. Також важливим вагомим фактором, що вимагає певних організаційних змін в ЗВО є глобальні зміни, які визначаються необхідність відповідати Цілям сталого розвитку. Цілі сталого розвитку визначають нові пріоритети при формуванні цілей розвитку ЗВО, стимулюють її трансформацію щодо змісту, методів навчання, управління і соціальної відповідальності. Вивчення основних факторів впливу на зміни, що відбуваються в ЗВО України, дали можливість визначити, що запорукою ефективності змін є оцінювання готовності ЗВО до змін. Вирішення зазначеної проблеми можливо на основі розробки та використання СПЗЗВО. Розроблені методичні рекомендації аналізу та оцінювання СПЗЗВО, базуються на наступних етапах: створення збалансованої системи показників для оцінки СПЗЗВО за окремими функціональними складовими; обчислення одиничних показників рівня СПЗЗВО для ЗВО; побудова рівнянь бажаності за кожним індикатором; визначення групових показників рівня СПЗЗВО та інтегрального показника. В результаті дослідження практики діяльності ЗВО України виділено шість підсистем СПЗЗВО: фінансова, операційна (освітня), управлінська, інноваційна (наукова), кадрова, маркетингова. Для кожної підсистеми виділено груп показників індикаторів, за допомогою яких можливо дослідити рівень готовності стратегічного потенціалу ЗВО до змін. Апробаційні розрахунки виконано за даними семи ЗВО. Аналіз статистичних рядів показників-індикаторів в розрізі п’яти років дав можливість змоделювати показники бажаності для складових СПЗЗВО за визначеними підсистемами. Аналіз отриманих моделей дозволяє встановити показники, що відповідають високому рівню потенціалу і низькому, рівню що потребує розробки певних заходів. Таким чином, ЗВО у відповідності до зміни умов може варіювати оціночними показниками, формуючи оцінку СПЗЗВО як сам стратегічний потенціал. Для менеджменту ЗВО перехід від оцінки стратегічного потенціалу до формування СПЗЗВО дає можливість вирішити важливу проблему для управління ЗВО – це визначення точок біфуркації в стані ЗВО, як точок високої невизначеності і нестабільності - при яких майбутній стан системи не є детермінованим, отже управління організаційними змінами в таких умовах потребує підвищеної уваги до адаптивності, гнучкості та швидкої реакції на відгук зовнішнього середовища для кожної із підсистем СПЗЗВО. В третьому розділі запропоновані методичні засади позиціонування стратегічного потенціалу змін ЗВО з метою визначення точок біфуркації в стані підсистем стратегічного потенціалу змін. Це дає можливість переходити до одних із головних відмінностей сучасного менеджменту, а саме перехід від оцінок, аналізу до елементів управління ЗВО. Аналіз підсистем стратегічного потенціалу ЗВО та їх позиціонування дає можливість зробити висновок, що обрані для аналізу ЗВО розподілились в три зони бажаності: низька, задовільна, стабілізуюча. Позиціонування власного стратегічного потенціалу змін дає можливість визначити слабкі місця як по відношенню до інших ЗВО України та і по відношенню до кращих світових практик. І головне, оскільки загальний рівень стратегічного потенціалу є узагальненням значення індикаторів різних підсистем, то можна зробити висновок про най нестабільніший стан підсистеми як точку біфуркації ЗВО. Таким чином, визначається не лише загальний рівень нестабільності, що є свідченням біфуркації системи, а і можна визначити домінанту біфуркації. Так, за результатами аналізу, для обраної групи ЗВО доведено, що такою домінантою є кадровий потенціал. Дослідження проблем кадрового потенціалу дозволив визначити, що ключовою домінантою змін в ЗВО є зміна цінностей в усіх представників ЗВО. Встановлено, що саме цінності універсалізм, досягнення, гедонізм є цінностями, які притаманні категорії молоді вчені, а цінності безпека, традиції, влада притаманні категорії НПП, що має наукові ступені, а відповідно досвід і прив’язку до сталої корпоративної культури, а відповідно буде створювати певний опір змінам і відповідно можливо є фактором негативного впливу на рівень стратегічного потенціалу змін ЗВО. Для підтвердження отриманих результатів та висунутої гіпотези, проведено кластеризацію в розрізі окремих ЗВО. Кластеризацію проведено у Google colab, мовою програмування Python. Обрано ієрархічний метод, кластерний інтервал від 0 до 4 кластерів, змінними є коефіцієнти якісного кадрового складу за 10 цінностями та ККПЗВО, метод кластерізації - Уорда, міра відстані – квадрат Евкліда. Отримана теплова карта профілів цінностей ЗВО за шкалою Шварца та дендрограма чітко розкривають три диференційовані групи ЗВО з виразними домінуючими мотиваційними пріоритетами: перша група (ЗВО1, ЗВО2, ЗВО6) характеризується гуманістично-автономним профілем; друга група, представлена ЗВО4, досягнення-стимуляційним вектором; третя група (ЗВО3, ЗВО5, ЗВО7) консервативно-стабілізаційний профіль. Отримана структура підтверджує гіпотезу про детермінуючий вплив ціннісних пріоритетів на результативність ЗВО, де стимуляційно-досягненнєва орієнтація забезпечує лідерство, а консервативно-захисний профіль стримує розвиток. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретико-методичні положення доведені до рівня конкретних рекомендацій та впроваджені в діяльність підприємств: НаУ "Києво-Могилянська академія" (акт № 107/12 від 16.12.2025 р.), ЗНУ (м. Запоріжжя, довідка № 01.01-23/1987 від 1.12.2025) Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку (довідка №123/25 від 2 грудня 2025р.), ТОВ "Компанія Ензим" (довідка 1 від 1.12.2025).

Browse

Browsing 073 Менеджмент by Issue Date

Results Per Page

Sort Options