073 Менеджмент

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/35533

Освітньо-наукова програма: Менеджмент

Browse

Now showing 1 - 11 of 11

Менеджмент імплементаціі політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу України : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023) Гейко, Леся; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 07 "Управління та адміністрування" за спеціальністю 073 "Менеджмент". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертація присвячена дослідженню менеджменту впровадження політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу в Україні. Фундаментальною передумовою даного дослідження є те, що яка б не була досконала з точки зору доказовості та міжнародного досвіду, політика здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, вона не досягне позитивних результатів, якщо не буде імплементована на рівні навчальних закладів. Саме тому метою нашого дисертаційного дослідження було наукове обґрунтування ефективних інструментів та механізмів управління, які б забезпечували сталість даної політики в умовах частої зміни політичних пріоритетів та соціально-економічної невизначеності, в навчальних закладах в Україні. Численні дослідження підкреслюють важливість впровадження здорового харчування на ще ранніх етапах життя, що відзначено в політика багатьох країн світу. Окрім того, за ВООЗ сприяння та підтримка здорового харчування в навчальних закладах, де школярі проводять значну частину свого життя, є ідеальним середовищем для ефективної інтервенції в сфері охорони здоров'я. У межах даної дисертаційної роботи був проведений огляд літератури, з основним акцентом на політиках та практиках здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, які були б актуальними для України. Були досліджені управлінські виклики впровадження політики здорового харчування в референтних для України країнах. Результати огляду літератури показали, що ефективний менеджмент впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах має бути прикріпленим не лише чіткою нормативно-правовою документацією, але й враховувати соціальні, культурні та економічні чинники в певній країні або регіоні. А багатовимірний та міжгалузевий характер політики здорового харчування вимагає складних механізмів менеджменту для її впровадження в навчальних закладах. Розуміння цих механізмів передбачає застосування різноманітних методологічних підходів. У даній дисертаційній роботі була використана стратегія комбінування якісницької та кількісницької методології з метою отримання найбільш досконалих та обґрунтованих результатів та формування рекомендацій для менеджменту навчальних закладів. Початково, було проаналізовано аспекти менеджменту впровадження політик здорового харчування для дітей раннього шкільного віку, що було доповнено підходом «здоров'я протягом життєвого циклу» та статистичними даними тривалості життя та поширеності ожиріння та надлишкової ваги серед дітей. Оскільки менеджмент та комунікація є тісно пов’язаними у організаційному контексті, було проведено кількісницьке дослідження аналізу повідомлень, що надходили через офіційні засоби масової інформації щодо здорового харчування дітей в Україні. Дослідження виконувалося за методологією класичного кількісного контент-аналізу з метою визначення, наскільки офіційна інформація про здорове харчування дітей відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Як джерела для аналізу були взяті офіційні повідомлення, які були опубліковані на веб-сайтах Міністерства охорони здоров'я, Центру громадського здоров'я та в нормативно-правових документах. Суцільна вибірка одиниць аналізу дозволила надати об'єктивну оцінку відповідності інформації, яка розповсюджується через офіційні канали масової інформації, у відповідності до рекомендацій ВООЗ. На описаному етапі дослідження категорії аналізу були підібрані відповідно до визначення здорового харчування, яке надає ВООЗ. Зокрема, дані категорії включають: "фрукти та овочі", "сіль", "цукор" і "жири". Такий підхід був обраний, оскільки визначення здорового харчування за ВООЗ включає в себе обмеження щоденного споживання солі, цукру і жирів, а також акцентує на споживанні не менше 400 грамів фруктів і овочів. Додатково було внесено категорії аналізу "дослідження" та "рік публікації", щоб відстежити посилання на конкретні наукові дослідження та провести аналіз хронології повідомлень. Згідно з методологією класичного контент-аналізу, після збору даних була проведена перевірка надійності кодування. Після проведення чотирьох хвиль перевірки надійності кодування було встановлено, що показник Кріпендорфа досяг рівня (α ≥ 0,75), що надало можливість інтерпретувати та робити висновки стосовно обраних категорій аналізу. Результати кількісницького дослідження свідчать, що офіційна інформація, яка поширювалася через державний портал, переважно відповідає основним рекомендаціям ВООЗ щодо здорового харчування. Зокрема, 48,9% аналізованих одиниць аналізу містятили у тексті хоча б одну з рекомендацій ВООЗ. Результати контент-аналізу є значущими, адже ефективна доказова комунікація є ключовим інструментом у сфері менеджменту, яка забезпечує зв'язок між адміністрацією навчальних закладів, вчителями та стейкхолдерами на рівні держави та навчальних закладів, що сприяє успішному впровадженню політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку. Багато провідних досліджень у галузі менеджменту охорони здоров'я підкреслюють важливість комунікації та впровадження здорового харчування на ранніх етапах життя, що вже відзначено в політиці багатьох країн, спрямованої на підтримку здорового харчування в школах, як ідеального середовища для інтервенцій в охороні здоров'я. Як зазначалося, одним із ключових інструментів менеджменту впровадження політики є взаємодія зі стейкхолдерами. Тому особлива увага дисертаційної роботи була приділена мапуванню стейкхолдерів та з'ясуванню їх сприянняття реформи шкільного харчування. Для цього було застосовано методологію якісницького дослідження, що дозволило поглибити розуміння аспектів менеджменту для впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах за допомогою серії напівструктурованих інтерв'ю. Аналіз зібраних даних був проведений з використанням фреймворкового методу, що дозволило систематизувати та аналізувати інформацію зібрану на перетині наук про здоров'я та менеджменту. Результати інтерв'ю виявили бар'єри та позитивні чинники впровадження політики здорового харчування в навчальних закладах. До бар'єрів відносяться: брак людських ресурсів, обмежене фінансування, опір зі сторони харчової промисловості та індустрії, сприйняття здорового харчування сім'ями та неоднорідне розуміння стандартів харчування. Сприятливими чинниками визначено інклюзивну співпраця з зацікавленими сторонами громадянського суспільства, залучення батьків дітей раннього шкільного віку, підвищення ефективності ролі медичних сестер в навчальних закладах, фінансовий менеджмент та використання грантових можливостей, сприяння співпраці з харчовою промисловістю та посилення систем контролю харчування в навчальних закладах. Дисертація визначає ключові напрями роботи в галузі управління, спрямовані на зниження бар'єрів для впровадження політики та максимізацію потенційних можливостей впровадження та фасилітаторів цієї політики. У підсумку, на основі результатів огляду літератури, кількісницького та якісницького дослідження, були запропоновані науково-обгрунтовані рекомендації удосконалення механізмів менеджменту імплементації політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку в навчальних закладах в Україні. Сформовані рекомендації спрямовані на підвищення ефективності менеджменту впровадження політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку та враховують особливості реформи системи шкільного харчування та реалії українського контексту. Дана дослідницька робота є важливим ресурсом для управлінців, педагогів, фахівців з галузі охорони здоров'я та всіх зацікавлених сторін, які беруть участь у впровадженні політики здорового харчування для дітей раннього шкільного віку на рівні навчального закладу України.
Формування системи управління клінічними випробуваннями в контрактних дослідницьких організаціях під впливом регуляторної системи: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2023-12-27) Ященко, Марія; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань 07 "Управління та адміністрування" за спеціальністю 073 "Менеджмент". – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2023. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії присвячена науковому обґрунтуванню напрямів оптимізації системи управління клінічними випробуваннями в контрактних дослідницьких організаціях під впливом регуляторної системи. Запропоновані напрями представлені в авторській управлінській моделі проведення клінічних випробувань в контрактних дослідницьких організаціях на засадах регуляторних інструментів в Україні. Для досягнення цілей дисертаційного дослідження було вивчено та узагальнено світові та вітчизняні регуляторні практики управління клінічними випробуваннями. Питання регулювання клінічних випробувань в рамках фармацевтичної розробки в дисертації широко вивчається на прикладі двох провідних регуляторних систем, а саме регуляторної системи Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. Було встановлено, що політика регулятора в кожній країні визначає конкретні особливості досліджень лікарських засобів, формує середовище та правила, в рамках яких працюють учасники галузі, в тому числі, контрактні дослідницькі організації. В дисертаційному дослідженні показано як наявна політика регулятора визначає середовище та правила ринку клінічних випробувань в Україні у тому числі в умовах сучасних ризиків, продиктованих пандемією коронавірусної хвороби 2020-2023 років та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Обґрунтовано необхідність безперервного удосконалення існуючої регуляторної системи клінічних випробувань в Україні у відповідності до вимог та практик провідних світових регуляторів, що необхідна для інтеграції вітчизняної галузі клінічних випробувань та фармацевтичної розробки у розвинені світові ринки, а також підвищення спроможності вітчизняної системи охорони здоров’я. У роботі використано інтегрований підхід до визначення сутності проблем управління клінічними випробуваннями крізь призму застосування регуляторної системи в Україні. Зокрема, визначено, що до таких проблем першочергово належить недостатнє нормативно-правове обґрунтування низки аспектів клінічних випробувань, наприклад, відсутність визначення початку клінічного випробування та єдиного дозвільного документу на проведення клінічного випробування. За результатами аналізу основних світових регуляторних тенденцій систематизовано основні регуляторні зміни, які потребують впровадження на рівні держави для створення прозорих та зрозумілих механізмів управління клінічними випробуваннями на рівні контрактної дослідницької організації, що у свою чергу сприятиме подальшій інтеграції вітчизняного ринку клінічних випробувань у світовий ринок. Серед таких регуляторних змін необхідно виокремити процеси уніфікації та гармонізованого спрощення регуляторних процедур, а також усунення прогалин у нормативних документах. Наприклад, серед регуляторних інновацій провідних світових регуляторів було виокремлено уніфікацію вимог до роботи закладів охорони здоров’я, що беруть участь у клінічному випробуванні; уніфікацію вимог щодо змісту заявки на проведення клінічних випробувань, спрощення процедури заявки та видачі дозволів; скорочення термінів обробки заявки та оформлення рішення; імплементацію нових тлумачень наявних юридичних термінів й класифікації клінічних випробувань; спрощення дозвільних процедур для клінічних випробувань з низькими ризиками для учасників; забезпечення доступності результатів всіх клінічних випробувань, незалежно від того, позитивні вони або негативні; публікування звітів про клінічні випробування під час реєстраційних досліджень створення банків даних з результатами клінічних випробувань для зберігання оглядів результатів клінічних випробувань і забезпечення відкритого та безкоштовного доступу до звітів із забезпеченням належного захисту даних. Такий аналіз дав змогу виявити низку факторів, що впливають на стан ринку клінічних випробувань в Україні. Зокрема доведено, що привабливість ринку клінічних випробувань для компаній, що ініціюють та фінансують проведення клінічних випробувань, тобто спонсорів клінічних випробувань в наші країні забезпечується не лише належною державною політикою, але й менеджментом на рівні контрактних дослідницьких організацій. Встановлено, що конкурентна перевага України може забезпечуватись наявністю преференцій і бонусів для спонсорів клінічних випробувань; чіткістю правових рамок проведення клінічних випробувань на території України; прозорістю та оптимізацією тривалості дозвільних процедур; розбудовою інфраструктури необхідної для сучасних КВ, зокрема біомедичних досліджень. Функціонування такої інфраструктури має інтегрувати наступні компоненти: наявність спеціалізованих підрозділів, що відповідають за розвиток КВ на базі університетських клінік; ефективність логістики процесів надання медичних послуг під час проведення клінічних випробувань в закладах охорони здоров’я; наявність відкритого реєстру даних клінічних випробувань, які проводяться на території України; ефективність інформаційного супроводу клінічних випробувань у професійному медичному середовищі в Україні та за кордоном; ефективність механізмів залучення лікарів до клінічних випробувань, що передбачає безперервний професійний розвиток. Було аргументовано, що залучення лікарів до клінічних випробувань вимагає підвищення ефективності організаційних механізмів управління клінічними випробуваннями, а саме: моніторингу та побудови професійної компетентності лікарів у сфері методології клінічних випробувань та належної клінічної практики; налагодження взаємовідносин в системі "лікар-пацієнт", що ґрунтуються на довірі, професіоналізмі та співпраці. Зважаючи на низку сучасних викликів, що можуть впливати на привабливість ринку клінічних випробувань в Україні для внутрішніх та зовнішніх інвесторів, вагома роль у дисертаційному дослідженні була відведена механізмам управління якістю та управління ризиками клінічних випробувань. Серед іншого, розглянуті сучасні інструменти побудови системи управління якістю, зокрема САРА-планування та їх застосування у менеджменті клінічних випробувань. Розкрито аспекти ризик-менеджменту як основоположного інструменту забезпечення якості виконання клінічного випробування на рівні контрактної дослідницької організації. Зокрема, нами запропоновано посилити механізми зниження ризиків для якості проведення клінічного випробування на рівні контрактної дослідницької організації шляхом використання інструментів управління даними, що дозволить суттєво знизити кількість відхилень від протоколу клінічного випробування. На основі аналізу та синтезу даних про реалізацію клінічних випробувань в Україні на рівні контрактної дослідницької організації, розроблено модель проведення клінічних випробувань в Україні з оптимізованою регуляторною системою відповідно до вимог GxP та міжнародних стандартів якості ISO в умовах оптимізації регуляторної системи менеджменту клінічних випробувань в Україні. Модель була оцінена вітчизняними експертами у галузі клінічних випробувань та державної регуляції проведення клінічних випробувань. Запропонована управлінська модель проведення клінічних випробувань, є сукупністю взаємопов’язаних логістичних підпроцесів, функцій, операцій та зв’язків між ними, послідовність виконання яких є запорукою належного рівня організації проведення клінічних випробувань. Завдяки чіткій регламентації виконання підпроцесів та ефективної системи контролю модель дозволить: виявляти та ідентифікувати можливі ризики для якості клінічного випробування, своєчасно розробляти заходи, спрямовані на їх попередження та мінімізацію, підвищувати оперативність реагування на суттєві управлінські ризики, а також забезпечувати моніторинг та контроль за ефективністю управління цими ризиками під час проведення клінічних випробувань.
Напрями удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Туряниця, Соломія; Юрочко, Тетяна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці методичних положень щодо удосконалення системи удосконалення управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я України. Основні теоретичні положення і висновки дисертації доведено до рівня конкретних рекомендацій, які сприятимуть удосконаленню підготовки керівників закладів охорони здоров’я України, а також покращення управління екологічними ресурсами на рівні закладу охорони здоров’я. Для досягнення цілей дисертаційного дослідження було досліджено теоретичні основи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я, що стосується екологічних ресурсів у закладах охорони здоров’я. За допомогою синтезу, абстрагування, узагальнення, бібліосемантичного та системного аналізу було визначено основні ресурси, що мають вплив на здоров’я зацікавлених осіб закладу охорони здоров’я: персоналу, пацієнтів і відвідувачів лікарні. Крім того показано, як заклад охорони здоров’я впливає на якість зовнішнього навколишнього середовища. Вперше розроблено структуру використання та взаємозв'язків екологічних ресурсів в закладах охорони здоров'я. Це дає змогу створити цілісне уявлення про екологічні ресурси та їх взаємодію з можливістю прогнозувати каскадний вплив управлінських рішень. Представлено результати аналізу впливу функціонування системи охорони здоров’я на навколишнє середовище в Сполучених Штатах Америки, країнах Європи та Азії, а саме: кількість спожитої води та якість скидів, кількість утворених відходів, вуглецевий слід внаслідок їхньої діяльності, тощо. Було встановлено, що система охорони здоров’я, як стратегічна галузь, функціонує, створюючи значне навантаження на навколишнє середовище. Рівні забруднення залежать від економічного розвитку країни та принципів організації системи охорони здоров’я. Узагальнення здійснено за кожним екологічним ресурсом та представлено блоково за кожним з них. Частково розглянуто питання фінансових витрат на споживання та використання природних ресурсів. Оскільки ресурсозбереження має на меті раціональне їх використання, результатом є також збереження фінансових ресурсів для подальшого використання на оптимізацію та удосконалення ресурсозберігаючих технологій. Виявлено низку розбіжностей у використанні термінології, та відсутність ключових визначень у сфері управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Результати дисертаційного дослідження дозволили запропонувати авторські визначення понять «екологічні ресурси», «управління екологічними ресурсами» та «екологічні ресурси закладів охорони здоров'я». Це розширює понятійно-категоріальний апарат для концептуалізації нових напрямків досліджень та гармонізації практичної діяльності. Аналіз міжнародного досвіду ідентифікував відсутність цілісних систем управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я. Виявлено існування ефективних підходів до управління окремими екологічними ресурсами, які можна використовувати в Україні як приклад кращих практик. Обґрунтовано, що основою для якісного управління екологічними ресурсами є системний підхід, чітка постановка цілей, донесення їх до колективу та компетентність залучених осіб. Під час визначення рівня потреби в удосконаленні системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я України, було опитано 2114 респондентів методом анкетування. Статистичним методом встановлено, що громадськість має високу обізнаність та зацікавленість в екологізації закладів охорони здоров’я. Населення Харківської області, навіть в умовах близькості до військових дій та щоденної руйнації інфраструктур, проявляє стурбованість у питаннях управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Населення вважає, що діяльності керівництва стосовно управління ЕР є недостатньою. Окрім того, людям бракує інформації, щодо фактичної якості середовища всередині та ззовні лікарні. Результати дослідження демонструють наявність суспільного запиту на екологізацію закладів охорони здоров'я в Україні, що може стати важливим фактором для досягнення Цілей сталого розвитку та підтримки євроінтеграційних процесів. Таким чином подальшого розвитку набув інструмент моніторингу поведінки, сприйняття ризиків і дезінформації Всесвітньої організації охорони здоров'я для оцінки зацікавлення громадськості в раціональному управлінні якістю води, повітря та відходами, енергозбереженні в закладах охорони здоров’я. В ході контент-аналізу освітніх стандартів та магістерських програм підготовки спеціалістів, які мають право займати керівні посади в закладі охорони здоров’я України, щодо включення питань управління екологічними ресурсами виявлено дисбаланс в частині формування лідерських компетенцій. Зокрема: високе охоплення компетенцій проектного управління та командної роботи та низька увага до компетенцій автономної роботи та саморозвитку. Відзначено критичну недостатність екологічного компоненту в освітніх стандартах та галузеву нерівномірність екологічної підготовки за спеціальностями, випускники яких мають право керувати закладом охорони здоров’я України. Результат контент-аналізу магістерських програм показав значні диспропорції в питаннях екологічної підготовки магістрів, що призводить до формування різного рівня екологічної компетентності майбутніх керівників закладів охорони здоров’я. Залежно від базової спеціальності, фахівці матимуть неоднакове сприйняття та розуміння екологічних викликів і стратегій їх розв'язання. Зважаючи на низку сучасних викликів, а саме: руйнування інфраструктури, воєнні дії, що забруднюють навколишнє середовище та ускладнюють логістику, перепріоритизацію основних напрямків діяльності закладів охорони здоров’я, екологізація може стати елементом посилення безпеки здоров’я. Побудова потенціалу системи охорони здоров’я у відповідь на виклики надзвичайних ситуацій повинна будуватись на інструментах управління, які окреслені в підходах до сталого розвитку, як такі, що мінімізують вплив на навколишнє середовище та здоров’я людей. Окрім того євроінтеграційні кроки України передбачають рух до виконання Цілей сталого розвитку, що також накладає певні повноваження стосовно екологічності діяльності організацій та підходів до управління. Дослідження програм Спеціалізації за спеціальністю «Організація і управління в охороні здоров’я», щодо включення питань управління екологічними ресурсами показало, що ці програми характеризуються несистемним висвітленням екологічних питань та обмеженим вивченням міжнародних стандартів управління ЕР. Під час вивчення систему використання та структури екологічних ресурсів в закладах охорони здоров’я України ідентифіковано численні взаємозв'язки та взаємозалежності між компонентами структури екологічних ресурсів закладів охорони здоров'я. Встановлено, що вплив на один ресурс неминуче зумовлює зміни для інших. Обґрунтовано, що досягнення ефективності в управління ЕР вимагає комплексного, інтегрованого, системного підходу, що базуватиметься на розумінні процесів та врахуванні довгострокових наслідків на навколишнє середовище та здоров'я людей.. Узагальнення організаційної структури управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України показало, що управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я України має переважно санітарно-гігієнічне та протиепідемічне спрямування. Зафіксовано його розпорошеність в загальній системі менеджменту закладу між різними підрозділами та посадовими особами та відсутність єдиної вертикалі. Це дало змогу запропонувати напрями удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров'я, що дозволяє покращити розподіл функцій, підвищити ефективність управлінських процесів та оптимізувати ресурсне забезпечення закладу. Також запропоновано напрями удосконалення завдань та обов'язків керівника закладу охорони здоров'я в частині управління екологічними ресурсами, що створить основу для розробки посадових інструкцій та функціональних обов'язків, стандартизує вимоги до компетенцій керівників у сфері управління екологічними ресурсами. У підсумку, на основі результатів дослідження з використанням комбінування якісних та кількісних методів, було запропоновано науково-обґрунтовані рекомендації щодо напрямів удосконалення системи управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Запропоновано посилити завдання та обов’язки керівника закладу охорони здоров’я в частині управління екологічними ресурсами та включити вимоги щодо управління екологічними ресурсами до обов'язкових компонентів при отриманні фінансування пакетів медичних послуг Було визначено необхідність структурувати процеси управління екологічними ресурсами в системі менеджменту закладів охорони здоров’я, визначивши чітку взаємодію структурних підрозділів та відповідальних осіб. Питання управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я рекомендовано включити в структуру професійних стандартів, які будуть гармонізувати освітні стандарти та навчальні програми. Також набули подальшого розвитку навчальні програми підготовки та безперервного професійного розвитку керівників закладів охорони здоров'я в частині включення питань з управління екологічними ресурсами. Результати дослідження можуть бути використані на рівні закладів охорони здоров'я для формування системи управління екологічними ресурсами, розробки внутрішніх нормативних документів щодо розподілу відповідальності та функцій в системі управління екологічними ресурсами, створення стратегій раціонального використання ресурсів та поводження з відходами. Також на рівні закладів вищої освіти та післядипломної освіти для вдосконалення навчальних програм підготовки майбутніх керівників закладів охорони здоров'я з включенням екологічних освітніх компонентів, розробки спеціалізованих курсів та тренінгів з управління екологічними ресурсами в закладах охорони здоров’я. Окрім того на рівні органів державної влади для удосконалення систем управління екологічними ресурсами, через розширення функцій та включення вимог екологічного спрямування до кваліфікаційних характеристик та професійних стандартів керівників закладів охорони здоров’я.
Антикризове управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Бурбело, Наталія; Ковшова, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (Галузь знань – 07 "Управління та адміністрування"). – Національний університет "Києво-Могилянська Академія", Київ, 2025. У дисертаційній праці обґрунтовано теоретико-методичні основи й надано науково-практичні рекомендації щодо формування антикризового управління консалтинговими підприємствами на засадах гібридного організаційного підходу, що дозволило підвищити ефективність, адаптивність і стійкість процесів господарської діяльності до умов нестабільного середовища та кризових явищ. Встановлено, що існує значна кількість поглядів на економічну сутність кризи та її вплив на діяльність підприємства, а також різні визначення та тлумачення поняття "криза на підприємстві". Запропоновано визначати кризу на підприємстві як етап природного процесу розвитку і вдосконалення, що характеризується станом невідповідності організаційної системи діючого суб’єкта його заданим внутрішнім параметрам ефективності та неспроможності адекватно реагувати на некеровані впливи зовнішнього середовища. Систематизовано існуючі підходи до групування криз на підприємствах за вісьмома ознаками, аналіз яких дозволив запропонувати авторський підхід до групування видів криз на консалтингових підприємствах за рівнями впливу чинників бізнес-середовища, за яким виокремлено кризи, що сформовані дією внутрішніх і зовнішніх чинників. Виявлено взаємозв’язок категорій, пов’язаних з виникненням кризи та антикризовим управлінням підприємств. Проаналізовано основні науково-методичні підходи до визначення економічної сутності антикризового управління підприємствами та систематизовано їх у три групи за фазами перебігу кризи. Відповідно до мети дослідження уточнено дефініцію терміна «антикризове управління підприємством», під яким розуміємо постійний, заснований на системі методів і принципів процес розробки та реалізації господарських рішень, що приймаються в умовах жорсткого обмеження ресурсів, підвищених ризиків, фінансових і матеріальних витрат з метою відновлення життєздатності підприємства та запобігання його ліквідації. Це дозволило звузити визначення мети антикризового управління підприємствами та сформулювати, як запобігання виникненню кризових станів внаслідок превентивних заходів і ранньої діагностики, а у випадках виявлення ознак кризи – застосування заходів для подолання кризових станів і створення передумов консалтинговим підприємствам для тривкої максимально ефективної діяльності та розвитку. Предметом антикризового управління визначено профілактику, діагностику та подолання кризових явищ на всіх рівнях управління підприємством. У межах цього дослідження запропоновано виділити основні та додаткові набори інструментів антикризового управління підприємством за визначеними параметрами. Виокремлено шістнадцять наукових підходів до управління підприємствами та п’ять підходів антикризового управління консалтинговими підприємствами, виконано їх порівняльний аналіз і встановлено відповідність підходів до управління у стабільному і кризовому станах. Результати аналізу підтвердили доцільність формування організаційного підходу до управління підприємствами з акцентом на оптимальне поєднання офісної та віддаленої роботи відповідно до сучасної специфіки діяльності в умовах війни та після пандемії Covid-19. Досліджено еволюцію та основні тенденції розвитку індустрії консалтингу й виокремлено її ключові особливості. Основні сфери консалтингової діяльності та чинники їх формування визначено за Європейським довідником-покажчиком. Для детального аналізу обрано шість основних груп консалтингових послуг в Європі та Україні, результати дослідження яких дозволили визначити основні тренди розвитку індустрії консалтингу. Відсутність чіткої класифікаційної ознаки визначення консалтингової діяльності та вимог її ліцензування визначено як причину відмінності звітних даних стану консалтингових підприємств в Україні в різних джерелах. Досліджено суб’єктів, що надають консалтингові послуги в Україні, і виділено основні проблеми вітчизняних підприємств після початку війни у 2022 році. Проведене авторське дослідження дозволило сформувати висновки про значущість і характер впливу різних чинників внутрішнього й зовнішнього середовища на результативність діяльності консалтингових підприємств в Україні у 2024 році. Додаткове дослідження підтвердило наявність передумов упровадження гібридного організаційного підходу в діяльність консалтингових підприємств відповідно до отриманих даних про: структуру підприємств за чисельністю працівників; частку віддаленої роботи на підприємствах; зміни у структурі кількості віддалених робочих місць; оцінку впливу технічного, програмного, інформаційного і кадрового забезпечення; наявність основних засобів комунікацій; режиму роботи керівників консалтингових підприємств. Систематизовано основні категорії, пов’язані з антикризовим управлінням і запропоновано загальні характеристики для оцінки процесів антикризового управління консалтинговими підприємствами. Аналіз цілей і завдань основних етапів процесу антикризового управління став основою виділення двох ключових блоків – діагностики та реалізації заходів антикризового управління. Представлена деталізація переліку можливих симптомів прояву кризи на підприємствах за п’ятьма основними сферами та аналіз можливих помилок на етапі діагностики дозволили сформувати основні характеристики та визначення організаційного підходу гнучкого гібридного робочого простору, який відповідає вимогам сучасного бізнес-середовища та покликаний забезпечити адаптивність і гнучкість консалтингових підприємств у кризових умовах. Розробка базового гібридного організаційного FHWS підходу до управління консалтингових підприємств зумовила доцільність опрацювання трьох варіантів його гібридизації: "Традиційний офіс", "Віддалені робочі місця", "Збалансований робочий простір". Обґрунтування методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу до управління підприємствами здійснено з використанням методу мультиатрибутивного моделювання Фішбейна. Запропонована методика дозволяє обирати зі сформованого переліку ключові атрибути й розраховувати зважені оцінки FHWS варіантів для обрання консалтинговими підприємствами оптимального виду. Апробацію методики вибору варіантів гібридного організаційного FHWS підходу проведено на дев’яти підприємствах, які систематизовано у три групи консалтингових підприємств відповідно до обраних варіантів для подальшого аналізу. Для оцінки загальної ефективності впровадження гібридного організаційного FHWS підходу в антикризове управління консалтинговими підприємствами розроблено методичний інструментарій, який дозволяє обчислити інтегральний показник ефективності підходу, виокремити основні елементи розрахунку та можливі додаткові компоненти для адаптації варіантів відповідно до специфіки діяльності консалтингових підприємств. Апробацію методичного інструментарію проведено у трьох досліджених групах підприємств, що дозволило зробити висновок про оптимальність обраних варіантів.
Механізми удосконалення управління цифровою охороною здоров'я : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2025) Александренко, Гліб; Шевченко, Марина
Дисертаційне дослідження присвячене теоретико-методичним засадам та механізмам удосконалення управління цифровою охороною здоров’я на організаційному рівні, зокрема розробці концептуальної моделі управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я для закладів та установ охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів та кризових ситуацій воєнного характеру. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю цифрових технологій у трансформації систем охорони здоров’я, вдосконаленні діяльності медичних організацій, а також необхідністю розробки ефективних управлінських підходів до впровадження цифрових інтервенцій на рівні закладів охорони здоров’я в контексті цифровізації галузі, особливо для країн з обмеженими ресурсами та в умовах кризових ситуацій. На основі комплексного аналізу наукової літератури систематизовано підходи до визначення поняття «цифрова охорона здоров’я», виявлено її ключові компоненти та сформовано концептуальну структуру цієї міждисциплінарної галузі. Досліджено сучасний стан розвитку цифрової охорони здоров’я в Україні та світі, виявлено ключові тенденції, виклики та перспективи її розвитку, здійснено аналіз законодавчих і функціональних засад діяльності цифрової системи охорони здоров’я в Україні. Проаналізовано існуючі підходи, методи та практики впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я, виявлено фактори успіху та потенційні бар’єри при їх реалізації в різних контекстах. Уперше розроблено та апробовано концептуальну модель управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я на рівні закладів та установ охорони здоров’я, ефективність якої підтверджена експертною оцінкою, що дозволяє системно підходити до впровадження цифрових рішень у реальних умовах функціонування медичних організацій. Модель інтегрує управлінські, технологічні та економічні аспекти в єдину систему, структуровану за ключовими блоками: етапи життєвого циклу (створення, обслуговування, виведення з експлуатації), управлінські процеси, економічні складові, основні результати, моніторинг і оцінка, відповідність регуляторним вимогам, особливості впровадження в умовах надзвичайних ситуацій, а також інструменти та методи для практичного застосування. У концептуальній моделі уперше запропоновано комплексний управлінський підхід до впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в медичних закладах, який інтегрує процеси створення, обслуговування та виведення з експлуатації цифрових продуктів. Цей підхід враховує специфіку різних етапів життєвого циклу та пропонує конкретні управлінські інструменти для кожного з них, що дозволяє підвищити ефективність цифрових інтервенцій, оптимізувати використання ресурсів медичних організацій та удосконалити процеси управління цифровою трансформацією на організаційному рівні. Удосконалено теоретичні підходи до управління та впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в умовах мінливого зовнішнього середовища та обмежених ресурсів, що враховують специфіку надзвичайних ситуацій воєнного характеру. Виявлено ключові фактори, які потребують особливої уваги на різних етапах життєвого циклу цифрових інтервенцій в умовах кризи, зокрема: державна та громадська підтримка, оцінка цифрової готовності, безпека та моделювання загроз, людино-орієнтований дизайн, доступність продукту, мінімізація коду, комунікаційна доступність, цифрова та медична грамотність, моніторинг використання, підтримка користувачів, адаптація та управління змінами, оптимізація ресурсів. Набула подальшого розвитку методологія управління інтервенціями цифрової охорони здоров’я з урахуванням міждисциплінарного характеру цієї галузі, що дозволяє ефективно поєднувати управлінські, медичні та інформаційно-технологічні компетенції при реалізації проєктів цифрової трансформації. Розроблено комплекс науково обґрунтованих рекомендацій щодо створення сприятливого середовища для впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я в Україні, структурованих за сімома ключовими напрямками відповідно до методологічної рамки ВООЗ: лідерство та управління, стратегія та інвестиції, законодавство та політика, кадровий потенціал, стандарти та інтероперабельність, інфраструктура, сервіси та застосунки. Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати використані на галузевому рівні для підвищення ефективності впровадження цифрових рішень у системі охорони здоров’я через розробку та успішне впровадження ІЦОЗ «АРТпоруч» та «ТЕСТпоруч» на національному рівні. Розроблені підходи використані при реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги, що сприяє реформуванню галузі охорони здоров’я та її наближенню до європейських стандартів. Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі Школи громадського здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» при викладанні курсу «Електронна (цифрова) охорона здоров’я» для студентів магістерської програми «Менеджмент в охороні здоров’я» та «Громадське здоров’я». Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Зокрема, здобувачем самостійно розроблено методологію дослідження, проведено системний аналіз наукових публікацій, нормативно- правових документів та статистичних даних щодо розвитку цифрової охорони здоров’я в Україні та світі, розроблено концептуальну модель управління життєвим циклом інтервенцій цифрової охорони здоров’я, організовано та проведено експертну оцінку запропонованої концептуальної моделі, розроблено та впроваджено інтервенцію цифрової охорони здоров’я «АРТпоруч», проаналізовано її впроваджено та оцінено результати, сформульовано комплекс практичних рекомендацій щодо розбудови середовища цифрової охорони здоров’я в Україні для впровадження ефективних та сталих інтервенцій. Для структурування перспектив впровадження інтервенцій цифрової охорони здоров’я використано матеріали закритого курсу «Digital Health» Гарвардської медичної школи та онлайн бізнес-школи з дозволу адміністрації курсу, що підтверджено відповідним сертифікатом про проходження навчання. При цьому рамка перспектив була суттєво адаптована до українських реалій та доповнена авторськими розробками. У процесі аналізу кейс-дослідження використано дані проєкту «Інновації для подолання епідемії ВІЛ», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID), з офіційного дозволу керівництва проєкту. Результати дослідження висвітлено в 8 наукових публікаціях, з них 5 - у співавторстві з науковим керівником, 5 - в провідних наукових фахових, міжнародних періодичних виданнях України, які відображають основні наукові результати дисертації, 3 - публікації в наукових виданнях, включених до міжнародної наукометричної бази Scopus. Основні положення й результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних науково- практичних конференціях, зокрема на Міжнародній конференції «Unlocking the Acceptance of Digital Health Interventions: Policy, Communication, and User Design Perspectives» (Цюрих, Швейцарія, 2024 р.), Міжнародній науковій конференції «the 21st International Medical Doctoral Conference» (Чеська Республіка, 2024 р.), Міжнародній науковій конференції «The impact of digitalization on healthcare development» (Рига, Латвія, 2024 р.) та Конференції Американської асоціації громадського здоров’я (American Public Health Association Conference, 2024 р.).
Формування стратегії іміджу ІТ-підприємств в умовах інформаційної економіки : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Матвієнко, Олена; Храпкіна, Валентина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних основ і розробці практичних рекомендацій щодо формування стратегії іміджу ІТ-підприємств в умовах розвитку інформаційної економіки. У роботі розкрито генезис іміджу країн, міст і підприємств у контексті інноваційно-маркетингових екосистем інформаційної економіки, де успіх залежить від інновацій, технологічного прогресу та безпеки, що є критично важливими для глобальної конкурентоспроможності. Запропоновано комплексний аналіз іміджу цих суб’єктів у контексті інноваційно-маркетингових екосистем, використовуючи системний підхід, що охоплює аналіз взаємозв’язків між ключовими компонентами екосистем та їхнім впливом на формування іміджу. Обґрунтовано пріоритетність іміджу в стратегічному плануванні діяльності ІТ-підприємств, міст та країн. На основі узагальнення теоретичних положень удосконалено категорійний апарат за рахунок сформульованого авторського бачення понять: "імідж", "імідж країни", "імідж міста", "імідж ІТ-підприємств", "ІТ-імідж", "інноваційно-маркетингова екосистема міста", "екосистема ІТ-підприємств", "імідж ІТ-підприємства в інноваційно-маркетинговій екосистемі". Доведено, що рух від іміджетворення до парадигми іміджмейкінгу є генетичним, екосистемно-орієнтованим процесом, ключовим елементом якого є стратегічне управління знаннями, що зумовлено необхідністю адаптації до умов інформаційної економіки та ефективної взаємодії із зовнішнім середовищем з цільовою метою забезпечити контроль, прогнозування та динамічне корегування іміджевих технологій. Проведено дослідження стратегічних трансформацій сучасного ІТ-сектору, діяльності ІТ-підприємств, що дозволило провести періодизацію етапів розвитку менеджменту та економіки, а також визначити особливості їх становлення в умовах активної цифровізації суспільного життя. Ідентифіковано проблемні аспекти та конфліктні питання, характерні для періоду воєнного стану (2022–2024 рр.), які потребують свого системного вирішення на шляху розвитку українського ІТ-сектору. Окреслено та систематизовано чотири ключові підходи до іміджеутворення ІТ-підприємств та особливості їх трансформації у прикладні моделі: ціннісно-орієнтований – крізь призму внутрішньої цілісності організаційної ідентичності; технологічно орієнтований, що фокусується на аргументації в інформаційному просторі технологічної переваги та надійності компанії на ринку; соціально орієнтований (соціально відповідальний), що зосереджується на досягненні позитивної оцінки впливу ІТ-компанії на суспільство та її здатності залучати й утримувати таланти; екосистемний, який реалізується через позиціонування ІТ-підприємства як ключового інтегрованого ядра в широкій мережі партнерів, клієнтів, розробників суміжних технологій, що формує здатність створювати синергію, креативність і сукупну цінність через активну співпрацю на платформеній основі. Як результат, рекомендовано комплексну методику, яка ґрунтується на інтеграції ключових векторів іміджевого позиціонування: автентичності (ціннісно орієнтований підхід), експертності (технологічно орієнтований), соціальної відповідальності (соціально орієнтований) та екосистемності (екосистемний, з орієнтацією на мережу партнерів). Окреслено інструменти стратегічного маркетингу та менеджменту, які рекомендовано залучати до розробки, корегування іміджевої стратегії ІТ-підприємства (PESTLE-аналіз, GAP-аналіз, SWOT-аналіз, "ланцюжок створення іміджевої цінності", метод "7-S"), що дозволяє забезпечити гнучкість та універсальність іміджевого моделювання. Проведено критичний аналіз дієвих практик світового досвіду та управлінських інструментів формування позитивного іміджу таких підприємств, як SAP, Google, Microsoft, Salesforce, Adobe, Amazon, HubSpot, IBM, Intel, Oracle, Shopify, Tesla, Cisco, Accenture, GitHub Apple, NVIDIA, Buffer Group, Mozilla Foundation, які є світовими лідерами в ІТ-індустрії, що дало змогу дослідити зміни їх іміджевих стратегій лідерства. За результатами аналізу встановлено, що ключовими завданнями стратегування іміджу цих компаній є впровадження прозорої політики використання даних, системна робота з масивами Big Data, активна інтеграція ініціатив корпоративної соціальної відповідальності, забезпечення платформеної трансформації бізнес-моделей, розширення екосистемної взаємодії, посилення операційної стійкості, забезпечення стабільності виконання складних проєктів в умовах невизначеності та кризових явищ. Проведено типізацію країн за рівнем сформованості інноваційно-маркетингової екосистемності в умовах розвитку інформаційної економіки: лідери, активні послідовники та країни-споживачі ІТ-технологій і продуктів. Доведено, що ІТ-сектор України характеризується високим рівнем кваліфікації фахівців, розвиненою інфраструктурою та успішним функціонуванням ІТ-компаній, що сприяє формуванню позитивного іміджу держави у цій сфері. Окреслено негативні фактори, що впливають на процес іміджетворення, зокрема дефіцит кадрів, неоднорідність оцінки освітнього рівня, потреба в розвитку бізнес-компетенцій та негативний вплив воєнних дій. Доведено, що реалізація потенціалу ІТ-галузі залежить від ефективності іміджевої стратегії, що вимагає синергії між ІТ-підприємствами та державою. Зазначено, що євроінтеграційний курс формує перспективи для зростання ІТ-сектору через усунення торговельних бар’єрів, інтеграцію в європейський цифровий ринок, інвестиційні надходження, поглиблення співпраці в освіті, захисті інтелектуальної власності та безпековій сфері. Аргументовано, що ключовим пріоритетом для України є забезпечення векторного руху від поточної проміжної третьої позиції до стабільної другої позиції в переліку країн, що є лідерами за рівнем сформованості інноваційно-маркетингової екосистемності та розвитком ІТ-індустрії. Проведено оцінку консолідування ІТ-іміджу України та іміджу ІТ-підприємств, що дало змогу визначити стратегічний напрям формування їхнього іміджу, який ґрунтується на інтегрованому розвитку в межах цільових завдань національної цифрової екосистеми. Такий підхід дозволив визначити в іміджевій стратегії ІТ-підприємств ієрархічну послідовність ключових векторів "фінансова стабільність та стійкість → інформаційна безпека, прозорість → інвестиції в людський капітал → технологічне лідерство та інновації → соціальна відповідальність та сталий розвиток", що дають можливість забезпечити конкурентоспроможність та успішність заходів їх іміджевого спрямування в умовах розвитку інформаційної економіки. Визначено послідовність ключових етапів процесу концептуалізації іміджу в стратегіях ІТ-підприємств: перший – визначення моделі формування іміджу, якої буде дотримуватись ІТ-підприємство в сучасних реаліях розвитку: консервативна, інноваційна, комунікаційно-клієнтська, соціальної відповідальності, інтелектуальна модель лідерства, модель активної цифрової присутності, екосистемна, антикризова або ж прозорості та відкритості; другий – обґрунтування концепції за цільовим підходом (ціннісно орієнтований, технологічно орієнтований, соціально орієнтований та екосистемний, з орієнтацією на мережу партнерів); третій – функціональний (формування та реалізація іміджевої стратегії ІТ-підприємства); четвертий – процесний, що передбачає ринкове позиціонування бренду та платформену взаємодію в системі "ІТ-підприємство – цільова аудиторія – партнери" для зворотного зв’язку й оперативного реагування на ринкові зміни; п’ятий – управлінського впливу, що ґрунтується на визначенні параметрів корекції або трансформації іміджевої стратегії ІТ-підприємства через оцінювання охоплення та сприйняття бренду. Здійснено аналіз основних цілей та завдань визначених етапів концептуалізації іміджу в стратегіях ІТ-підприємств, що дозволило сформувати цілісну управлінську технологію формування стратегії позитивного іміджу на основі використання матричного методу, який дає змогу обирати модель іміджу залежно від наявних ризиків (викликів) та ступеня їх впливу на сприйняття підприємства в мінливому інформаційному просторі. На основі використання матричного методу розглянуто і проаналізовано процес іміджевого моделювання та стратегічного цілепокладання компанії ТОВ "Ємаркет Україна". Сформовано рекомендації щодо удосконалення та застосування аналітико-прогностичної методики визначення пріоритетів іміджевої стратегії лідерства на основі окреслення послідовності управлінських інструментів, технологій оцінки та стратегування базових процесів. Проведено апробацію запропонованої аналітико-прогностичної методики для ТОВ «Ємаркет Україна» на основі застосування: аналітичної матриці «іміджева модель – ризик» в оцінці базової іміджевої моделі на відповідність очікуванням цільової аудиторії та ризикам; PESTLE-аналізу та експертної оцінки у дослідженні екзогенних чинників впливу на ефективність стратегування; кількісних показників (BDI та ROMI) в оцінці поточного іміджу підприємства; методу "7-S" та експертної оцінки для аналізу внутрішнього потенціалу підприємства до можливих змін, іміджевого моделювання та цілепокладання. Застосування комплексної системи аналітичних інструментів, а також моделювання та сценарне планування дозволили визначити стратегічні кроки подальшого зміцнення лідерських позицій компанії на ринку електронної комерції. Обґрунтовано принципи та пріоритети стратегування іміджу ІТ-підприємств на основі їх змістовної інтерпретації, окреслення функціональної ролі в процесі управління. Проведено систематизацію визначених принципів за групами: перша – базові, що є універсальними для всіх ІТ-підприємств: наукової обґрунтованості, цілеспрямованості, системності, планування та корегування дій, аналізу й оцінки, організації та мотивації діяльності, стратегування та концептуалізації планів, контролю, професійної культури, синергетичності знань, управління знаннями; друга – допоміжні, згруповані відповідно до особливостей діяльності ТОВ «Ємаркет Україна». Комплексна імплементація запропонованих принципів дає можливість посилити дію іміджевих проєктів та заходів у напрямах визначення пріоритетів внутрішньої діяльності, зовнішнього впливу та відповідно якості іміджевих заходів на шляху реалізації стратегічної мети компанії. Представлена систематизація принципів стратегування іміджу ІТ-підприємств на основі їх змістовної інтерпретації та окреслення функціональної ролі дала змогу розширити критеріальну оцінку іміджевої діяльності в загальній системі менеджменту та окреслити перспективи для інтенсивного впровадження інноваційно-маркетингових екосистем у процес управління підприємством.
Формування системи управління організаційними змінами в ЗВО в умовах біфуркації : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Ігнатьєв, Олександр; Сербенівська, Аліна
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – Менеджмент (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет «Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026 р. Дисертаційну роботу присвячено теоретичному обґрунтуванню та розробці методичних рекомендації щодо формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації. Об’єктом дослідження є система управління закладами вищої освіти в умовах біфуркації. Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти формування системи управління організаційними змінами на засадах змін якісної поведінки динамічних систем. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних, методичних засад та розробці практичних пропозицій щодо формування системи управління організаційними змінами в закладах вищої освіти в умовах біфуркації, що спрямована на підвищення ефективності їх діяльності та забезпечення життєдіяльності суб’єктів господарювання: – теоретичні положення щодо визначення сутності категорій "зміни", "організаційні зміни" "система управління організаційними змінами"; – розкрити особливості реалізації організаційних змін в умовах біфуркації; – розробити концептуальні положення формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації; – дослідити особливості реалізації організаційних змін в закладах вищої освіти України; – розробити методичні засади оцінювання стратегічного потенціалу закладів вищої освіти в умовах реалізації змін; – провести оцінку стратегічного потенціалу ЗВО та визначити рівень готовності до змін; – розробити напрями впровадження системи організаційних змін з урахуванням позиціонування стратегічного потенціалу ЗВО на засадах біфуркації; – розробити методичні засади формування системи організаційних змін з урахуванням трансформації ціннісних орієнтацій в ЗВО; – узагальнення домінантів змін в ЗВО в умовах біфуркації. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в подальшому розвитку теоретичних засад, розробці науково-методичних і практичних рекомендацій щодо формування системи управління організаційними змінами в умовах біфуркації. Основні положення наукової новизни полягають у наступному: вперше: - запропоновано теоретико-методичний підхід формування системи управління змінами на засадах моніторингу стратегічного потенціалу ЗВО з метою визначення точок біфуркації, що дає можливість підвищити рівень обґрунтованості управлінських рішень та підвищити результативність змін в ЗВО; набули подальшого розвитку: - теоретичні положення щодо визначення категорія "організаційні зміни", які базуються на інтеграції еволюції визначень від вузького розуміння (реагування на кризи) до комплексної парадигми розвитку організації, включає прогнозування, планування й активне формування майбутньої моделі організації, що дає можливість розширити теорію управління змінами; - концептуальні засади усвідомлення стратегічного потенціалу змін ЗВО (СПЗЗВО), який запропоновано розглядати, як багатокомпонентну сукупність стратегічних ресурсів ЗВО, які реалізуються завдяки функціонуванню підсистем ЗВО, та мають визначальне значення для розвитку можливостей і меж функціонування ЗВО в тих чи інших умовах, навіть в умовах гострої економічної та політичної кризи країни, що дає можливість адаптувати пропозиції до практичного застосування в ЗВО; - система управління змінами в організаціях, яка базується на методичних засадах діагностики трансформації цінностей персоналу організації, що дає можливість адаптувати домінанти змін в систему управління підприємствами; удосконалено: - методичний підхід щодо оцінювання стратегічного потенціалу змін закладів вищої освіти, який базується на виділенні підсистем СПЗЗВО: фінансовий потенціал, потенціал операційної (освітньої) діяльності, потенціал наукової (інноваційної) діяльності, кадровий потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, та систематизації показників-індикаторів СПЗЗВО, що дає можливість перетворити процес оцінки потенціалу підприємства на самостійну сферу аналітичної роботи, результати якої можна використовувати як інформаційну базу при прийнятті управлінських рішень щодо розвитку інноваційної сфери або оптимізації освітніх програм, тощо; - методичний підхід формування системи організаційних змін з урахуванням трансформації ціннісних орієнтацій в ЗВО, який базується на визначенні домінантів змін ЗВО, що дає можливість прогнозувати біфуркаційні підсистеми ЗВО, які вимагають трансформацій та змін. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі подано положення щодо узагальнення діалектики розвитку категорії "організаційні зміни". Сучасне розуміння організаційна зміна зазнала певних трансформацій, що виражається в переході від реакції на зовнішній тиск елементів зовнішнього середовища суб’єктів господарювання, до розуміння організаційної зміни, як засобу встановлення динамічної рівноваги усієї системи управління організації, що дає можливість спрямовати менеджмент на вдосконалення та підвищення ефективності. Сучасне тлумачення зміни вимагають управління знаннями, командної роботи, адаптації технологій і структур суб’єктів господарювання і це не лише звичні організаційні структури управління, а варто враховувати, що змінюються соціальна структура організацій, інформаційно-комунікаційна, технологічно-операційна (виробнича), тощо. Дослідження особливостей організаційних змін дозволило зробити висновок, що однією із ключових концепцій змін є концепція «життєвого циклу організації». Діагностика стану підсистем в контексті діагностування відповідності стадіям життєвого циклу є визначення точки біфуркації. Авторське бачення особливостей реалізації організаційних змін в суб'єктах господарювання в умовах біфуркації пов'язані з тим, що біфуркація є критичною точкою чи моментом вибору, коли підприємство переживає суттєві трансформації й має визначитись між збереженням існуючої системи управління організаційними мінами (організаційні структури управління, управлінські процеси) або трансформуватись для подальшого розвитку. Теоретичне узагальнення реалізації організаційних змін в умовах біфуркації узагальнено у вигляді концептуальної моделі, яка включає три основних блоки, що поділяють процес управління змінами на 3 етапи: діагностично-аналітичний, проєктний, результативно-оціночний. Така структуризація дозволяє не тільки структурувати систему управління, а і визначити функціональні взаємозв’язки між елементами. В другому розділі проаналізовані сучасні підходи до реформування системи вищої освіти. В результаті аналізу з’ясовано, що одним із напрямів трансформації вищої освіти України полягає в зміні парадигми управління ЗВО та розробці нової моделі управління ним, адекватної сучасним умовам. Аналіз специфіки розвитку людського капіталу висуває на перші ролі вищу освіту, як найважливіший компонент економічного, соціального і духовного розвитку країни та становлення нової ери – суспільства знань. Дослідження результатів діяльності ЗВО України, що ситуація, яка склалась у ЗВО свідчить про існування невирішених проблем: недостатнє фінансування, застарілі програми, невідповідність підготовки фахівців ринку праці, відтік кадрів і студентів. Вище зазначені проблеми стали ще глобальнішими в контексті негативного впливу війни, зокрема руйнування інфраструктури та освітні втрати. Також важливим вагомим фактором, що вимагає певних організаційних змін в ЗВО є глобальні зміни, які визначаються необхідність відповідати Цілям сталого розвитку. Цілі сталого розвитку визначають нові пріоритети при формуванні цілей розвитку ЗВО, стимулюють її трансформацію щодо змісту, методів навчання, управління і соціальної відповідальності. Вивчення основних факторів впливу на зміни, що відбуваються в ЗВО України, дали можливість визначити, що запорукою ефективності змін є оцінювання готовності ЗВО до змін. Вирішення зазначеної проблеми можливо на основі розробки та використання СПЗЗВО. Розроблені методичні рекомендації аналізу та оцінювання СПЗЗВО, базуються на наступних етапах: створення збалансованої системи показників для оцінки СПЗЗВО за окремими функціональними складовими; обчислення одиничних показників рівня СПЗЗВО для ЗВО; побудова рівнянь бажаності за кожним індикатором; визначення групових показників рівня СПЗЗВО та інтегрального показника. В результаті дослідження практики діяльності ЗВО України виділено шість підсистем СПЗЗВО: фінансова, операційна (освітня), управлінська, інноваційна (наукова), кадрова, маркетингова. Для кожної підсистеми виділено груп показників індикаторів, за допомогою яких можливо дослідити рівень готовності стратегічного потенціалу ЗВО до змін. Апробаційні розрахунки виконано за даними семи ЗВО. Аналіз статистичних рядів показників-індикаторів в розрізі п’яти років дав можливість змоделювати показники бажаності для складових СПЗЗВО за визначеними підсистемами. Аналіз отриманих моделей дозволяє встановити показники, що відповідають високому рівню потенціалу і низькому, рівню що потребує розробки певних заходів. Таким чином, ЗВО у відповідності до зміни умов може варіювати оціночними показниками, формуючи оцінку СПЗЗВО як сам стратегічний потенціал. Для менеджменту ЗВО перехід від оцінки стратегічного потенціалу до формування СПЗЗВО дає можливість вирішити важливу проблему для управління ЗВО – це визначення точок біфуркації в стані ЗВО, як точок високої невизначеності і нестабільності - при яких майбутній стан системи не є детермінованим, отже управління організаційними змінами в таких умовах потребує підвищеної уваги до адаптивності, гнучкості та швидкої реакції на відгук зовнішнього середовища для кожної із підсистем СПЗЗВО. В третьому розділі запропоновані методичні засади позиціонування стратегічного потенціалу змін ЗВО з метою визначення точок біфуркації в стані підсистем стратегічного потенціалу змін. Це дає можливість переходити до одних із головних відмінностей сучасного менеджменту, а саме перехід від оцінок, аналізу до елементів управління ЗВО. Аналіз підсистем стратегічного потенціалу ЗВО та їх позиціонування дає можливість зробити висновок, що обрані для аналізу ЗВО розподілились в три зони бажаності: низька, задовільна, стабілізуюча. Позиціонування власного стратегічного потенціалу змін дає можливість визначити слабкі місця як по відношенню до інших ЗВО України та і по відношенню до кращих світових практик. І головне, оскільки загальний рівень стратегічного потенціалу є узагальненням значення індикаторів різних підсистем, то можна зробити висновок про най нестабільніший стан підсистеми як точку біфуркації ЗВО. Таким чином, визначається не лише загальний рівень нестабільності, що є свідченням біфуркації системи, а і можна визначити домінанту біфуркації. Так, за результатами аналізу, для обраної групи ЗВО доведено, що такою домінантою є кадровий потенціал. Дослідження проблем кадрового потенціалу дозволив визначити, що ключовою домінантою змін в ЗВО є зміна цінностей в усіх представників ЗВО. Встановлено, що саме цінності універсалізм, досягнення, гедонізм є цінностями, які притаманні категорії молоді вчені, а цінності безпека, традиції, влада притаманні категорії НПП, що має наукові ступені, а відповідно досвід і прив’язку до сталої корпоративної культури, а відповідно буде створювати певний опір змінам і відповідно можливо є фактором негативного впливу на рівень стратегічного потенціалу змін ЗВО. Для підтвердження отриманих результатів та висунутої гіпотези, проведено кластеризацію в розрізі окремих ЗВО. Кластеризацію проведено у Google colab, мовою програмування Python. Обрано ієрархічний метод, кластерний інтервал від 0 до 4 кластерів, змінними є коефіцієнти якісного кадрового складу за 10 цінностями та ККПЗВО, метод кластерізації - Уорда, міра відстані – квадрат Евкліда. Отримана теплова карта профілів цінностей ЗВО за шкалою Шварца та дендрограма чітко розкривають три диференційовані групи ЗВО з виразними домінуючими мотиваційними пріоритетами: перша група (ЗВО1, ЗВО2, ЗВО6) характеризується гуманістично-автономним профілем; друга група, представлена ЗВО4, досягнення-стимуляційним вектором; третя група (ЗВО3, ЗВО5, ЗВО7) консервативно-стабілізаційний профіль. Отримана структура підтверджує гіпотезу про детермінуючий вплив ціннісних пріоритетів на результативність ЗВО, де стимуляційно-досягненнєва орієнтація забезпечує лідерство, а консервативно-захисний профіль стримує розвиток. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретико-методичні положення доведені до рівня конкретних рекомендацій та впроваджені в діяльність підприємств: НаУ "Києво-Могилянська академія" (акт № 107/12 від 16.12.2025 р.), ЗНУ (м. Запоріжжя, довідка № 01.01-23/1987 від 1.12.2025) Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку (довідка №123/25 від 2 грудня 2025р.), ТОВ "Компанія Ензим" (довідка 1 від 1.12.2025).
Формування системи корпоративного менеджменту підприємств в умовах євроінтеграції : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Шедько, Дмитро; Ковшова, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (07 — Управління та адміністрування). — Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. У дисертаційній праці обґрунтовано теоретико-методичні основи та надано науково-практичні рекомендації щодо формування системи корпоративного менеджменту підприємств в умовах євроінтеграції, що дозволяє підвищити ефективність і адаптивність процесів економіко-організаційної діяльності до умов нестабільного зовнішнього середовища. Визначено сутність і поняття корпоративного менеджменту підприємств. Установлено, що поглиблене розуміння сутності корпоративного менеджменту вимагає аналізу теоретико-методичних платформ, на яких ґрунтуються сучасні управлінські підходи. В умовах євроінтеграції корпоративний менеджмент українських підприємств формується не в межах однієї панівної теорії, а в результаті конвергенції кількох наукових парадигм, кожна з яких акцентує на різних аспектах управлінської діяльності. Така багатоплатформність зумовлює необхідність їх комплексного використання для пояснення поведінки менеджменту, побудови ефективної системи управління та розроблення адекватних інструментів оцінювання результативності. Досліджено основні підходи до формування системи корпоративного менеджменту підприємств відповідно до домінування конкретних теорій (агентський, стейкхолдерський, розпорядницький, інституційний) та відповідно до особливостей практичної реалізації у Євросоюзі (континентальний, північноєвропейський, романський). Обґрунтовано, що жоден з підходів не здатен самостійно пояснити складність сучасного формування системи українського корпоративного менеджменту підприємств в умовах євроінтеграції. Розкрито особливості формування корпоративного менеджменту в Україні, виокремлено інституційні пастки та драйвери трансформації. Обґрунтовано, що в контексті євроінтеграції корпоративний менеджмент підприємств слід розглядати як адаптивну управлінську систему, що виконує функцію трансляції європейських інституційних вимог у конкретні управлінські рішення, бізнес-процеси та показники ефективності. Встановлено, що воєнний стан, попри деструктивний вплив, виступив каталізатором управлінської адаптивності та прискорив трансформацію управлінських підходів. Виокремлено стадії розвитку системи корпоративного менеджменту в Україні від зародження у 1990-х і до поточної трансформації в умовах кризи. Визначено ключові характеристики, стан корпоративного менеджменту українських підприємств і основні обмеження та виклики на кожній стадії. Узагальнено концепцію формування системи корпоративного менеджменту українських підприємств відповідно до стандартів ЄС та особливостей впливу НКЦПФР та НБУ. На базі опитування представників 24 українських підприємств визначено тренди в оцінці сучасного стану адміністративного навантаження у корпоративному менеджменті. Проаналізовано діяльність 24 українських підприємств, які формують власні системи корпоративного менеджменту в умовах євроінтеграції. Досліджено структуру впливу акціонерів та регуляторів на формування системи корпоративного менеджменту українських підприємств. Виокремлено етапи формування системи корпоративного менеджменту в умовах євроінтеграції. Систематизовано основні цілі та категорії витрат на процедуру перетворення українських підприємств в акціонерні товариства. Сформовано загальний алгоритм організаційного-правового перетворення українських підприємств. Визначено передумови впровадження оцінки ефективності системи формування корпоративного менеджменту українських підприємств. Проведено порівняльний аналіз підходів, які домінують в Україні та Європейському Союзі. Запропоновано адаптивний підхід Adaptive European Integrative Framework (AEIF). Розроблено алгоритм формування та запуску роботи наглядової ради українських підприємств за європейськими стандартами для зниження ризиків неефективного корпоративного управління українськими підприємствами. Розроблено методичні засади формування системи корпоративного менеджменту українських підприємств в умовах євроінтеграції. Запропоновано адаптивний підхід до формування системи корпоративного менеджменту і виокремлено параметри та функції для забезпечення довгострокової стійкості українських підприємств. Узагальнено етапи формування системи корпоративного менеджменту українських підприємств в умовах євроінтеграції та очікуваний результат реалізації. Запропоновано адаптивний інтегративний підхід Adaptive European Integrative Framework, який поєднує принципи європейського корпоративного управління, адаптивність управлінських рішень та інтеграцію фінансових і нефінансових (ESG) параметрів у процесі оцінювання та розвитку системи корпоративного менеджменту. Обґрунтовано, що в межах AEIF інтерпретація результатів ґрунтується на концепції поетапної управлінської зрілості, відповідно до якої система корпоративного менеджменту проходить послідовні стадії розвитку – від початкової до інституційно зрілої. Надано рекомендації щодо впровадження системи корпоративного менеджменту AEIF та апробовано методику реалізації Adaptive European Integrative Framework на 24 українських підприємствах. Виокремлено чотири етапи AEIF: "Оцінка", "Впровадження", "Робота", "Оновлення" та сформовано шкалу оцінювання. Розраховано інтегральний показник рівня оновлення системи корпоративного менеджменту AEIF українських підприємств і оцінено стан досліджених підприємств відповідно до шкали, що передбачає виокремлення низького, середнього та високого рівнів управлінської зрілості.
Формування системи організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Стець, Святослав; Ігнатьєва, Ірина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 – "Менеджмент" (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Міністерство освіти і науки України, Київ, 2026 р. Дисертаційне дослідження присвячено теоретичному обґрунтуванню системи організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій та розробці методичних рекомендацій для планування та впровадження стратегічних змін на ритейл підприємствах. Об’єктом дослідження є система організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій. Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та практичні рекомендації для формування системи організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо формування системи управління змінами на підприємствах, яка враховує специфіку їх діяльності з метою забезпечення життєдіяльності підприємства в умовах трансформацій та загроз. Реалізація сформованої мети сформувала потребу у вирішенні наступних завдань: - дослідити еволюцію категорій теорії управління змін "зміна", "управління змінами"; - проаналізувати теоретичні засад щодо визначення сутності процесу управління змінами в контексті розвитку організацій; - визначити передумови та фактори, що впливають на ефективність проведення організаційних змін на ритейл підприємствах; - проаналізувати вплив досвіду іноземних ритейл підприємств на характер впровадження змін підприємствами в умовах України; - визначити передумови, потреби та принципи для впровадження змін на ритейл підприємствах; - розробити методичні рекомендації щодо формування системи управління змінами в ритейл підприємствах та напрацювати інструментарій для формування алгоритму розробки та впровадження стратегії організаційних змін на ритейл підприємствах; - запропонувати методичні рекомендації оцінювання готовності ритейл підприємств до здійснення змін; Наукова новизна проведеного дослідження полягає у подальшій розробці теоретико-методичних рекомендацій та практичних інструментів для формування системи організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій. Ключові пункти наукової новизни відображені в наступному: набули подальшого розвитку: - теоретичні засади щодо визначення сутності процесу формування системи організаційних змін на ритейл підприємствах в умовах трансформацій, який на відміну від відомих підходів, пропонується розглядати як гнучкий, адаптивний до наявних умов нелінійний процес, який має відбуватися з урахуванням всесторонніх факторів впливу (як зовнішніх так і внутрішніх) на впровадження змін, постійного моніторингу реакції зовнішнього та внутрішнього середовища та швидкої реакції на будь які зміни в них, що своєю чергою передбачає зміну підходів до прийняття управлінських рішень; - систему управління підприємством в контексті ефективної реалізації управління змін, яка включає використання інструментів аналізу готовності об’єкту до змін та впровадження змін в діяльності підприємствах, що дозволяє забезпечити необхідні якісні результати та гарантії очікуваного розвитку та зростання ритейл підприємства; удосконалено: - теоретико-методичний підхід щодо проведення оцінки готовності підприємства до впровадження організаційних змін на підприємствах залежно від обставин та ринкових умов, відмінність якого полягає у забезпеченні всесторонньої комплексної оцінки всіх факторів впливу (зовнішніх та внутрішніх) на господарську діяльність ритейл підприємства, яка має відбуватися із відповідною до умов періодичністю, а частота такої оцінки має залежати від динаміки змін зовнішнього та внутрішнього середовища із забезпеченням подальшої належної вчасної реакції на них. - методичний підхід щодо формування агрегованої моделі змін на основі елементів та етапів наявних моделей змін, відмінність якого полягає у впровадженні адаптивного підходу до управління змінами, що передбачає поєднання різних елементів та етапів з відомих моделей змін, їхнє узгодження та синхронізацію з урахуванням поточних умов зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства для забезпечення формування найбільш ефективного алгоритму впровадження стратегічних організаційних змін; - методичний підхід щодо обгрунтування вибору інструментарію та підходу для оцінки факторів впливу на розвиток ритейл підприємств, що на відміну від відомих базується на аналізі взаємного впливу різних факторів, їхньої взаємозалежності та зміни одних факторів під впливом інших. Таким чином важливості набуває виведення чистої оцінки впливу окремого фактору на підприємство після того, коли на відповідний фактор вже відбудеться вплив інших факторів і він набуде нових видозмінених характеристик. Заразом оцінка впливу факторів має формуватися на основі всестороннього аналізу впливу всіх наявних факторів з урахуванням їхньої взаємозалежності. У вступі обгрунтована актуальність дослідження, сформовані проблематика та завдання, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. У першому розділі проаналізовано дослідження провідних науковців в контексті дослідження категорій «зміни» "управління змінами", виокремлено ключові спільні та відмінні елементи в їхніх наукових доробках. На основі проведеного аналізу виокремлено сутність поняття "організаційні зміни", його характеристики та ознаки, узгодженість з умовами наявного середовища. Відповідно загалом визначено та узагальнено зміст та специфіку використання поняття “організаційні зміни” в науковій площині, її актуальність та прикладний характер. Для забезпечення комплексності дослідження охарактеризовано різні категорії та види організаційних змін та проаналізовано реальні бізнес кейси із відомих міжнародних компаній, які проходили через певні організаційні зміни, виокремлено успішні та неуспішні кейси та проведено відповідні висновки. Так встановлено, що частими є випадки, коли успішні міжнародні компанії не здійснюють необхідні організаційні зміни вчасно, або ж їхні зміни є не відповідними до умов ринкового середовища, внаслідок чого вони зазнають значних збитків або втрачають конкурентоспроможність. Також наведено приклади успішного вчасного впровадження необхідних організаційних змін, що забезпечило компаніям стрімкий розвиток чи відкриття нових можливостей. Через наведені приклади висвітлюється важливість та необхідність для компаній будь якого масштабу чи галузі діяльності приділяти окрему увагу плануванню організаційних змін на основі наукових підходів, з використанням відповідних інструментів та формуванню стратегічного підходу до їх здійснення на основі ґрунтовного аналізу середовища ведення господарської діяльності, обставин та ринкових тенденцій. Проведено комплексний аналіз провідних відомих моделей управління змінами задля визначення прикладних та актуальних на сьогодні підходів до управління змінами, які варто враховувати при плануванні організаційних змін на підприємстві. Із проаналізованих моделей управління змінами перш за все було виокремлено схожі елементи, етапи та процеси, що є важливим для забезпечення розкриття якомога ширшого спектру питань на кожному етапі управління змінами та процесу загалом. Тобто значна кількість моделей різних науковців мають схожі елементи, акцентують на одних і тих же проблемах і тому певним чином взаємодоповнюють одна одну та краще розкривають суть окремого елемента. Відповідно, на основі досліджених моделей в роботі сформовано систему управління змінами на підприємстві та запропоновано агреговану модель впровадження змін, сформовану із ключових елементів різних моделей управління змінами. Ключовим завданням запропонованої моделі є забезпечення найвищої ефективності та успішності впровадження організаційних змін завдяки дотриманню випрацьованої послідовності сформованих етапів проведення змін. Кожен етап включає необхідні елементи із відомих моделей управління змінами, створюючи свого роду синергію співпраці цих елементів на кожному етапі, забезпечуючи найкращі результати впровадження змін. На першому етапі "Аналіз поточного стану підприємства" пропонується поєднати наступні елементи з моделей управління змінами: модель Грейнджера для визначення фази розвитку підприємства, щоб розуміти якими елементами варто наповнити наступні етапи; проведення аудиту підприємства за моделями 7s McKinsey та Надлера -Тушмана для визначення поточного стану підприємства; аналіз стану організаційної культури відповідно до моделі Едгара Шейна про три рівні культури. Кожен з елементів цього етапу можна реалізовувати паралельно чи в будь якому порядку. У другому етапі “Формування підґрунтя та стратегії змін. Визначення кроків реалізації змін” важливо зберігати чітку послідовність в реалізації кожного елемента. Так першим важливо провести етап "Розморожування" моделі Курта Левіна для усвідомлення потреби, необхідності проведення змін. Наступним кроком мають бути перші елементи в моделі Коттера: 1. Створення відчуття терміновості, 2. Формування команди змін, 3. Формування нової стратегії. Останнім кроком варто застосувати моделі 7s McKinsey для узгодження, синхронізації усіх елементів системи підприємства та Надлера-Тушмана для аналізу впливу зовнішніх чинників на підприємство перед впровадженням змін. Це дасть змогу внести необхідні корективи відповідно до результатів аналізу. Третій етап - "Підготовка та адаптація працівників до змін" має включати аналіз психологічного стану працівників та розробка плану адаптації працівників до змін на основі моделі переходу Вільяма Бріджеса та етапи моделі ADKAR "Awareness", "Desire" для усвідомлення працівниками майбутніх змін та "Knowledge" для забезпечення працівників необхідними знаннями про майбутні зміни. Для проведення четвертого етапу "Реалізація, впровадження запланованих змін" пропонується використовувати модель 7s McKinsey для узгодження впроваджених змін в кожній підсистемі системи підприємства та моделі ADKAR для аналізу психологічного стану працівників та залучення їх до змін. П'ятий етап впровадження змін пропонується розділити на два підетапи "Контроль успішності впроваджених змін та закріплення нового стану" і "Аналіз нової організаційної культури". Відповідно перший підетап включає етап "Замороження" з моделі Курта Левіна, крок "Інституалізація стратегічних змін в культурі" з моделі Джона Коттера для закріплення нових процесів та їхньої інтеграції в середовище та ультуру підприємства, а також аналіз підсистем “Цінності” та “Навики” моделі 7s McKinsey для діагностики прийняття змін працівниками та їхньої компетентності для роботи в новому середовищі. Другий підетап включає застосування етапу Reinforcement з моделі ADKAR для закріплення впроваджених змін у поведінці працівників та аналіз нової організаційної культури за моделлю трьох рівнів культури Едгара Шейна. Заключний шостий етап впровадження змін також можна розбити на два підетапи: "Оцінка підприємства в новому стані" та "Оцінка ефективності впроваджених змін". Відповідно у першому підетапі використовується модель Грейнджера для визначення нової фази розвитку підприємства та моделі 7s McKinsey та Надлера -Тушмана для аудиту нового стану підприємства та співставлення результатів із очікуваннями. Другий підетап пропонується проводити за допомогою Кваліметричної моделі для визначення ефективності впроваджених змін та їхнього впливу на підприємство. Використання пропонованої агрегованої моделі впровадження змін забезпечить високу ефективність впровадження змін та їхній тривалий якісний ефект. У другому розділі обґрунтовано роль та місце ритейл підприємства в розвитку економіки України на підставі загального аналізу різних галузей економіки та узагальнено фактори впливу на розвиток підприємств в Україні. Відповідно визначено, що ритейл підприємства відіграють одну з ключових ролей як в розвитку економіки України так у її відбудові після наслідків повномасштабного вторгнення росії. Аналіз зовнішнього середовища діяльності ритейл підприємств доводить, що їхня діяльність сьогодні відбувається в нелінійному багатовекторному бізнес середовищі в якому присутні нові важкопрогнозовані фактори впливу на розвиток підприємств, а традиційні фактори впливу видозмінилися під впливом війни. Відповідно врахування всіх факторів, їхньої взаємозалежності є необхідними для забезпечення ефективності планованих змін та будь яких трансформацій. Представлено результати комплексного аналізу стану ритейл галузі Європи для визначення тенденцій та трендів, які можуть бути цінними для українських підприємств. Виокремлено ряд проблем з якими стикаються європейські ритейлери, серед яких негативні економічні фактори як зростання інфляції, що веде до зменшення обсягів продаж та потребу в зміні комерційної стратегії, брак кваліфікованої робочої сили і як наслідок зміни в HR стратегії підприємств, зміни споживчої поведінки, які спонукають до зміни маркетингової стратегії та зміни асортименту продукції, ін. Також серед тенденцій, які варто враховувати українським ритейлерам виокремлена зміна стратегії відкриття нових торгових точок, де пріоритетними стають невеликі за площею магазини до 600 м.кв., активне зростання сегменту онлайн торгівлі, яке змінює підхід до ведення діяльності та пріоритети для впровадження змін в майбутньому із акцентом на підвищення ефективності онлайн торгівлі. Відповідно на основі виокремлених тенденцій та трендів європейського ритейл ринку обґрунтовано їхній вплив на розвиток українських ритейлерів. Проведено детальний аналіз стану українського ритейл ринку в досліджуваний період 2022-2025 років. Визначено основні фактори впливу на розвиток ритейл підприємств та ключові проблеми з якими стикаються українські підприємства. Так ключовим залишається вплив фактору війни, який вніс ґрунтовні корективи в діяльність ритейлерів, визначено відчутний вплив кардинальної зміни споживацької поведінки, яка змінилася значною мірою в наслідок впливу війни як і дефіцит кваліфікованої робочої сили та лінійного персоналу. Визначено, що попри значні зміни у середовищі ведення господарської діяльності українським ритейл підприємствам вдалося адаптуватися до нових умов та вийти на шлях відновлення довоєнної динаміки розвитку. Доведено ключову роль цифрової трансформації у проведенні організаційних змін та визначено, що цифрова трансформація значною мірою стає основою для впровадження інших змін. Запропонована матриця цифрової зрілості дозволяє оцінити рівень та якість цифровізації підприємства та має прикладне значення в контексті підготовки та проведення організаційних змін для визначення інструментів впровадження змін та цифрової грамотності працівників, щоб обирати ефективні підходи для взаємодії з працівниками в процесі змін. Визначено, що зважаючи на постійне зростання цифрової зрілості населення в Україні та кількості споживачів, які добре володіють сучасними цифровими засобами та ресурсами, впровадження цифрових змін є необхідною умовою розвитку ритейлерів. На основі проаналізованих досліджень визначено складові цифрової трансформації ритейл підприємства, до яких належать: заходи із розвитку цифрової грамотності працівників; автоматизація та оптимізації операційної діяльності за допомогою використання цифрових інструментів; зміни у підході до організації робочого часу із впровадженням гібридних форматів роботи на ділянках, де це можливо; зміни у підході до збереження та обігу даних через впровадження у використання хмарних сховищ та ресурсів обміну даними; вдосконалення it-інфраструктури загалом, постійна актуалізація цифрових процесів та ресурсів; впровадження в операційну діяльність інструментів штучного інтелекту, використання Big Data для підвищення ефективності взаємодії із споживачами, оптимізацію роботи логістики, постачання, управління товарними запасами, ін., впровадження IoT (інтернет речей) для підвищення якості контролю за роботою обладнання; трансформація підходу до взаємодії із споживачем через застосування інструментів штучного інтелекту разом із постійним вдосконаленням онлайн сервісів та застосунків для покращення якості та швидкості взаємодії; впровадження комплексної цифрової системи (ERP), яка узагальнює та синхронізує всі цифрові інструменти для забезпечення найвищої ефективності їхньої роботи; створення єдиного середовища взаємодії із споживачем через розвиток омніканальності, впровадження нових підходів до здійснення покупок для підвищення рівня лояльності та прив’язаності до конкретного бренду ритейлера; пропагування культури відкритості до впровадження інновацій, цифрових трендів, формування середовища, готового до змін, постійного розвитку та експериментів. У третьому розділ розроблено методичний підхід щодо оцінки факторів впливу на діяльність ритейл підприємства та можливість чи потребу впровадження змін залежно від значущості впливу того чи іншого фактору. Встановлено, що кожен фактор впливу на розвиток ритейл підприємства варто розглядати окремо та у взаємодії з іншими факторами, оскільки вони можуть мати взаємо підсилюючий або послаблюючий ефект. Визначено, що серед проаналізованих факторів впливу практично єдиним зовнішнім фактором, який не зазнав впливу фактору війни є розвиток цифрових технологій, який сприяє та спонукає ритейл підприємства до впровадження необхідних цифрових трансформацій. Всі інші фактори (зовнішні та внутрішні) більшою чи меншою мірою зазнали впливу фактору війни та видозмінилися певним чином. Зокрема найбільш значущими факторами впливу визначено серед зовнішніх - зниження купівельної спроможності населення та зміну споживацької поведінки, ускладнений інвестиційний клімат; серед внутрішніх- дефіцит на ринку праці, зокрема брак кваліфікованого та лінійного персоналу, зміни в організаційній структурі, зокрема в логістиці та постачанні, спричинені війною. За результатами аналізу впливу різних факторів на ритейл підприємства сформовано ряд рекомендацій, які підприємствам першочергово варто враховувати при плануванні подальшого розвитку. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що на основі напрацьованих теоретико-методичних матеріалів, результатів досліджень та висновків було сформовано рекомендації стосовно алгоритму підготовки та впровадження організаційних змін на ритейл підприємствах, які було впроваджено на підприємствах галузі ТОВ "Альянс Маркет" , ТОВ "Мережа- Сервіс Львів", ТОВ "Акцент Плюс", Оператор мережі супермаркетів "Spar" ФОП Дворська Ю.А., ТОВ "Сільпо-Фуд" та у освітній процес Національного університету "Києво-Могилянська академія" (акт від 16.12.2025 р. та довідка від 20.02.26 р.)
Управління системою впровадження інструментів бізнес аналітики в маркетинговій діяльності підприємств малого та середнього бізнесу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Юрченко, Ярослав; Пічик, Катерина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань за спеціальністю 073 "Менеджмент" (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертацію присвячено розробленню теоретико-методичних та практичних засад управління системою впровадження інструментів бізнес-аналітики (Business Intelligence, BI) у маркетингову діяльність малих і середніх підприємств (МСП) в умовах цифрової трансформації економіки. Актуальність теми дослідження обумовлена стрімким розвитком цифрових технологій, зростанням ролі даних у процесах управління підприємствами, необхідністю підвищення адаптивності маркетингових систем МСП та потребою у впровадженні інтелектуальних аналітичних рішень для підтримки стратегічного і тактичного управління. У сучасних умовах функціонування МСП дедалі більше залежить від здатності підприємств швидко аналізувати ринкові зміни, прогнозувати поведінку споживачів, персоналізувати маркетингові комунікації та оперативно адаптувати управлінські рішення. Традиційні підходи до маркетингової діяльності втрачають ефективність через високу динамічність цифрового середовища, зростання обсягів даних та складність взаємодії зі споживачами в онлайн-просторі. У зв’язку з цим бізнес-аналітика стає одним із ключових інструментів підвищення конкурентоспроможності підприємств, забезпечуючи інтеграцію даних, автоматизацію аналітичних процесів та формування системи підтримки управлінських рішень. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування системи управління впровадженням інструментів бізнес-аналітики у маркетингову діяльність малих і середніх підприємств, яка забезпечує підвищення результативності маркетингових рішень, оптимізацію використання даних, формування аналітичної підтримки стратегічного і тактичного управління та адаптацію BI-технологій до галузевої специфіки й рівня цифрової зрілості МСП. Для досягнення поставленої мети у роботі визначено та вирішено комплекс взаємопов’язаних наукових і прикладних завдань, серед яких: обґрунтування сучасної сутності маркетингової діяльності МСП у цифровому середовищі; систематизація BI-інструментів для потреб маркетингової діяльності; дослідження методичних засад оцінювання ефективності використання бізнес-аналітики; аналіз сучасного стану використання BI в українських МСП; визначення потреб та викликів цифрової трансформації; проведення SWOT-аналізу застосування BI для підтримки маркетингових рішень; формування інтеграційної моделі використання бізнес-аналітики у стратегічному та тактичному маркетинговому управлінні; розроблення практичних рекомендацій щодо впровадження BI з урахуванням галузевої специфіки. Об’єктом дослідження є процес управління маркетинговою діяльністю малих і середніх підприємств в умовах цифрової рансформації. Предметом дослідження є методичні, організаційні та інструментальні засади управління системою впровадження бізнес-аналітики у маркетингову діяльність МСП, а також механізми використання BI-технологій для підвищення результативності маркетингових рішень. У дисертації використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методи аналізу та синтезу застосовано для дослідження теоретичних засад цифрової трансформації маркетингової діяльності МСП і визначення ролі бізнес-аналітики у формуванні маркетингових рішень. Порівняльний аналіз використано для оцінювання рівня цифрової зрілості підприємств, зіставлення BI-інструментів та аналізу галузевих особливостей їх застосування. Метод систематизації й класифікації дозволив сформувати класифікацію BI-інструментів за рівнями аналітичної складності та функціональними характеристиками. SWOT-аналіз застосовано для оцінювання потенціалу, ризиків і бар’єрів використання BI у МСП. Метод моделювання використано для побудови інтеграційної моделі застосування бізнес-аналітики у маркетинговому управлінні підприємствами. Економіко-статистичні методи забезпечили аналіз тенденцій розвитку цифровізації та оцінювання впливу BI на ефективність маркетингової діяльності. Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державної служби статистики України, Міністерства цифрової трансформації України, міжнародних організацій OECD, World Bank та European Commission, наукові праці зарубіжних і вітчизняних дослідників у сфері цифрового маркетингу, бізнес-аналітики та цифрової трансформації, а також аналітичні звіти щодо розвитку ринку BI-платформ і цифрових технологій. Емпіричну основу роботи сформували результати аналізу сучасного ринку бізнес-аналітики, оцінювання цифрової зрілості підприємств та дослідження практик використання BI-рішень у діяльності МСП. У першому розділі дисертації "Теоретико-методичні засади управління впровадженням інструментів бізнес-аналітики у маркетинговій діяльності МСП" досліджено еволюцію маркетингової діяльності в умовах цифрової трансформації, визначено сучасні тенденції розвитку цифрового маркетингу та обґрунтовано зміну ролі даних у системі управління підприємством. Доведено, що сучасний маркетинг МСП трансформується від традиційної моделі просування до інтегрованої системи управління споживчою цінністю, заснованої на аналітиці даних, персоналізації та цифровій взаємодії зі споживачами. У межах першого розділу систематизовано сучасні інструменти бізнес- аналітики, серед яких CRM-системи, BI-платформи, сервіси веб-аналітики, системи автоматизації маркетингу, аналітичні панелі та інструменти прогнозування поведінки споживачів. Запропоновано класифікацію BI-інструментів за рівнями аналітичної складності, функціональним призначенням та управлінськими ефектами. Обґрунтовано методичний підхід до оцінювання ефективності BI-рішень на основі інтеграції фінансових, поведінкових та операційних KPI, що дозволяє оцінювати вплив аналітики на маркетингову результативність підприємств. У другому розділі "Аналіз сучасного стану використання бізнес-аналітики у маркетинговій діяльності МСП" проведено комплексне дослідження рівня цифровізації українських МСП та сучасного стану впровадження BI-рішень у маркетингову діяльність. Проаналізовано тенденції розвитку цифрової економіки та ринку бізнес-аналітики, визначено ключові фактори, що впливають на рівень впровадження BI-технологій у діяльність підприємств. У результаті дослідження встановлено, що більшість українських МСП перебувають на початковому або середньому рівні цифрової зрілості та використовують переважно базові цифрові інструменти. Виявлено основні бар’єри впровадження бізнес-аналітики, серед яких фінансові обмеження, недостатній рівень цифрових компетентностей персоналу, фагментованість даних, низька інтеграція інформаційних систем та відсутність комплексного підходу до аналітичної підтримки маркетингових рішень. У межах другого розділу також здійснено систематизацію потреб МСП у бізнес-аналітиці, проведено SWOT-аналіз використання BI-рішень та визначено ключові можливості й ризики цифрової трансформації маркетингової діяльності підприємств. Доведено, що впровадження BI сприяє підвищенню точності маркетингових рішень, оптимізації бюджетів, покращенню сегментації клієнтів, прогнозуванню попиту та підвищенню адаптивності підприємств до змін ринкового середовища. У третьому розділі "Удосконалення системи управління впровадженням інструментів бізнес-аналітики у маркетингову діяльність МСП» розроблено комплексну модель управління впровадженням BI-рішень у маркетингову діяльність підприємств малого та середнього бізнесу. Запропоновано поетапний методичний підхід до впровадження бізнес-аналітики, який базується на логіці "потреба – дані – інструмент – результат" та передбачає оцінювання цифрової зрілості підприємства, визначення інформаційних потреб, вибір релевантних BI-інструментів, інтеграцію аналітичних процесів та оцінювання результативності впровадження. У розділі сформовано інтеграційну модель "Індекс Інтегрованості" застосування бізнес-аналітики на операційному, тактичному та стратегічному рівнях маркетингового управління. Запропонована модель забезпечує узгодження маркетингових, операційних та управлінських процесів через інтеграцію потоків даних і використання аналітичної підтримки у прийнятті рішень. Модель дозволяє ефективно прогнозувати ефективність впровадження рішень бізнес-аналітики орієнтуючись на наявні та майбутні показники підприємства. Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження BI у різних секторах економіки з урахуванням специфіки видів економічної діяльності, структури даних і рівня цифрової готовності підприємств. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні науково обґрунтованої сстеми управління впровадженням інструментів бізнес-аналітики у маркетингову діяльність МСП. Уперше здійснено комплексну оцінку поширеності використання BI у МСП на основі аналізу рівня цифрової зрілості, характеристик даних, технічних можливостей та організаційної готовності підприємств, що дозволило визначити системні бар’єри цифрової трансформації та сформувати реалістичні траєкторії впровадження аналітичних рішень. Також розробка "індексу інтегрованості" дозволила розглядати систему впровадження орієнтуючись на реальні аналітичні показники та формувати прогноз для компанії чи будуть дані рішення для неї ефективні. Теоретичне значення дисертації полягає у розвитку науково-методичних засад використання бізнес-аналітики в управлінні маркетинговою діяльністю МСП, поглибленні концепції цифрової трансформації маркетингових процесів та розвитку підходів до інтеграції аналітичних систем у систему управління підприємством. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування запропонованих моделей і рекомендацій для підвищення ефективності маркетингового управління МСП, оптимізації маркетингових бюджетів, сегментації клієнтів, прогнозування попиту та персоналізації маркетингових комунікацій. Результати дослідження можуть бути використані у діяльності підприємств, консалтингових компаній, центрів підтримки бізнесу, органів державної влади та в освітньому процесі закладів вищої освіти.
Формування адаптивного економічного механізму функціонування промислових підприємств в контексті сталого розвитку : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії
(2026) Федотов, Сергій; Храпкіна, Валентина
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 073 "Менеджмент" (07 – Управління та адміністрування). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо формування адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислових підприємств в контексті сталого розвитку. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі "Теоретико-методичні засади функціонування промислових підприємств в контексті сталого розвитку" досліджено трансформаційні зміни, що відбуваються внаслідок глобальних викликів, спричинених змінами клімату, війнами, нестабільністю фінансових систем, зростанням соціальної нерівності та дефіцитом ресурсів. Визначено основні негативні тенденції та деструктивні фактори, які впливають на діяльність промислових підприємств. Доведено, що фундаментальною парадигмою сучасного управління є концепція сталого розвитку, яка дозволяє визначити стратегічний вектор трансформації з урахуванням соціальних, економічних та екологічних аспектів. В контексті промислової трансформації проведено дослідження еволюції концепції сталого розвитку та систематизовано основні наукові підходи до її трактування. Узагальнення наукового доробку дозволило визначити основні характеристики існуючих підходів, відобразити ключові ідеї вчених та сформувати цілісне бачення тенденцій розвитку концепцій сталого розвитку. Запропоновано структуризацію еволюції концепції сталого розвитку з визначенням основних етапів та ключових факторів, що впливали на формування концепції. Встановлено сутність трансформаційних змін, що характеризують змістовну еволюцію концепції сталого розвитку. На основі виявлених закономірностей трансформаційних змін доведено необхідність формування ефективного економічного механізму управління промисловими підприємствами, який має грунтуватися на принципах адаптації до динамічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Проаналізовано основні методичні підходи до формування економічного механізму управління підприємством. Доведено необхідність розроблення аналітичного інструментарію, що забезпечить моніторинг процесів функціонування підприємства, виявлення взаємозв’язків у його економічній системі та формування адаптивних управлінських рішень. Визначено сутність та структуру економічного механізму управління промисловими підприємствами. Розроблено концептуальний підхід до формування адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислових підприємств, який ґрунтується на поєднанні інтегрованої моделі комплексної оцінки виробничо-економічного потенціалу та багатофакторних математичних моделей функціонування промислових підприємств як основних інструментів адаптації, що дозволяють сформувати управлінські рішення. Запропоновано визначення домінантних факторів впливу за економічною, соціальною та екологічною складовими відповідно до контексту концепції сталого розвитку та використання ситуативного моделювання для забезпеченням балансу між економічною ефективністю, соціальною відповідальністю та екологічною безпекою. У другому розділі "Моніторинг ефективності функціонування економічного механізму промислових підприємств" проведено кількісну оцінку системного впливу воєнного конфлікту на функціонування промислових підприємств України з використанням таких ключових показників як індекс промислового виробництва, індекс цін виробників промислової продукції, обсяг реалізованої промислової продукції, кількість прибуткових промислових підприємств, середньомісячна заробітна плата в промисловості, зайнятість у промисловості, продуктивність праці, експорт/імпорт промислової продукції тощо. Структуровано деструктивні впливи воєнного конфлікту на промислові підприємства з визначенням характеру їх впливу, наслідків для функціонування підприємств та можливих адаптаційних заходів. Встановлено, що функціонування промислових підприємств України характеризується високим рівнем чутливості до внутрішніх і зовнішніх викликів. Доведено необхідність проведення діагностики виробничо-економічного потенціалу промислових підприємств, яка має базуватися на системному аналізі, багатофакторному підході з використанням сучасних аналітичних методів для обґрунтування управлінських рішень з урахуванням принципів сталого розвитку. Розроблено методичний підхід до діагностики виробничо-економічного потенціалу промислових підприємств, в основу якого покладено запропоновану інтегральну модель комплексної оцінки виробничо-економічного потенціалу промислових підприємств. На підґрунті ресурсного підходу та методів структуризації виділено п’ять основних складових виробничо-економічного потенціалу промислового підприємства: матеріально-технічний, трудовий, фінансовий, організаційно-управлінський та інноваційний потенціали. Розроблено методичний підхід для комплексної оцінки виробничо-економічного потенціалу промислових підприємств, в основу якого покладено інтегральну модель об’єднання системи показників з урахуванням їх вагових значень та визначення запропонованого інтегрованого показника, що дозволило сформувати підґрунтя для виявлення бар’єрів та можливостей забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств. За результатами проведеного аналізу функціонування промислових підприємств та комплексної оцінки їх виробничо-економічного потенціалу сформовано підґрунтя для виявлення бар’єрів і можливостей забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств. На основі узагальненої класифікації бар’єрів сталого функціонування економічного механізму підприємства визначено потенційні можливості стратегічного розвитку та окреслено стратегічні напрямки трансформації економічного механізму промислових підприємств, а також надано рекомендації щодо подолання бар’єрів. У третьому розділі "Розробка моделі адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислових підприємств в контексті сталого розвитку" запропоновано алгоритм побудови адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислових підприємств. З метою формування цілісного уявлення про структуру адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислового підприємства проведено аналіз його основних підсистем та їх складових компонентів з визначенням існуючих взаємозв’язків. Розроблено структурно-логічну схему адаптивного економічного механізму ефективного функціонування промислового підприємства в контексті сталого розвитку. Для забезпечення ефективного функціонування адаптивного економічного механізму в умовах сучасних трансформацій окреслено принципи, функції, інструменти і методичні підходи, які на системному рівні сприяють синергетичній консолідації управлінських рішень відповідно до загальної стратегії сталого розвитку підприємства. Обґрунтовано, що адаптивний економічний механізм ефективного функціонування промислового підприємства є складовою управлінської системи промислового підприємства, яка на основі аналітичної обробки інформації забезпечує формування управлінських рішень щодо підвищення ефективності функціонування промислового підприємства в контексті сталого розвитку. Визначено, що ключовим інструментом адаптації економічного механізму ефективного функціонування промислового підприємства до мінливих умов зовнішнього середовища є моделювання з елементами кількісного аналізу, яке дозволяє встановлювати взаємозв’язки між елементами адаптивного економічного механізму, оцінювати наслідки прийняття управлінських рішень та прогнозувати результати діяльності підприємства за різними сценаріями розвитку. З метою здійснення кількісного аналізу функціонування промислових підприємств розроблено методичний підхід, який передбачає визначення мета-індексу, побудованого за адитивною моделлю з урахуванням інтегральних індексів за економічною, соціальною та екологічною складовими. Запропоновано шкалу оцінювання, що дозволяє визначити рівень функціонування промислового підприємства та адаптації підприємства до змін. З метою підвищення ефективності функціонування та адаптаційної спроможності промислових підприємств визначено домінантні фактори впливу на процеси функціонування промислових підприємств за економічними, соціальними та екологічними складовими, які запропоновано використати як регулятори у процесах прийняття управлінських рішень для промислових підприємств. Побудовано багатофакторні лінійні регресійні моделі, що дозволило визначити існуючі взаємозв’язки та описати процеси функціонування промислових підприємств з урахуванням визначених домінантних факторів впливу за економічними, соціальними та екологічними складовими для промислових підприємств. Для оцінювання ефективності впровадження адаптивного економічного механізму функціонування промислових підприємств у контексті сталого розвитку розроблено методичний підхід, що базується на використанні сформованих інформаційних баз даних за комплексом економічних, соціальних та екологічних складових, а також побудованих багатофакторних математичних моделей. На основі визначених домінантних факторів впливу на функціонування промислових підприємств сформовано систему регуляторів як ключового інструменту адаптації до змін. У відповідності до запропонованого методичного підходу проведено сценарне моделювання на основі розроблених багатофакторних математичних моделей, що дозволило здійснити імітацію процесів адаптації промислового підприємства до можливих змін. За результатами сценарного моделювання доведено можливість забезпечення балансу між економічними результатами, соціальною відповідальністю та екологічною безпекою як основи забезпечення довгострокового сталого розвитку промислових ідприємств.

Browse

Browsing 073 Менеджмент by Issue Date

Results Per Page

Sort Options