Кафедра загального і слов’янського мовознавства
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кафедра загального і слов’янського мовознавства by Author "Куранова, Світлана"
Now showing 1 - 6 of 6
Results Per Page
Sort Options
Item Дискурсивно-праґматичні особливості інтерв’ю публічної мовної особистості (на матеріалі англійської та української мов)(2012) Куранова, СвітланаРозглянуто особливості інтерв’ю у дискурсивно-прагматичному аспекті, проведено кількісний та якісний аналіз застосування певних типів дискурсивних одиниць при формування текстів такого жанру. Визначено спільні та відмінні риси мовної особистості в американському та українському публічних дискурсах.Item Когеренція в публіцистичному дискурсі (на матеріалі текстів Оксани Забужко)(Український мовно-інформаційний фонд НАН України, Інститут славістики Польської академії наук, 2023) Куранова, Світлана; Зернецький, ПавлоУ статті розглянуто особливості дискурсивного підходу до вивчення семіотичної структури тексту як комбінації смислових шарів. На прикладі публіцистики Оксани Забужко визначено властиві цим текстам комбінації смислових шарів, в першу чергу, на рівні семантики та прагматики. Такий підхід є складовою моделювання узагальненого дискурс-портрета мовної особистості та дозволяє визначити місце автора у всезагальному "глобальному" діалозі. Розвідки такого роду розширюють знання про семіотичну структуру текстів, засоби дискурсивної зв'язності, гіпертекст та інтертекстуальність.Item Лінгвопрагматичний вимір дискурсу інтерв’ю(2014) Куранова, СвітланаУ статті здійснено динамічний лінгвопрагматичний аналіз інтерв’ю; запропоновано два способи опису дискурсу в цілому: синтагматичний та структурно-функціональний.Item Семантична координата поеми Тараса Шевченка "Наймичка"(2024) Куранова, Світлана; Зернецький, ПавлоВ с т у п . Семантична координата дискурс-портрета мовної особистості пов'язана зі змістовою інтерпретацією знака, співвідношенням знака і значення, це сукупність знань письменника про світ: вони відбиваються у відповідній системі понять, категорій тощо. Такі поняття, категорії пов'язані з відповідними референтами та особистісними смислами комунікантів. Моделювання семантичної координати дискурс-портрета мовної особистості відбувається двома шляхами: один із них передбачає дослідження семантико-рольових конфігурацій та їх послідовностей, другий – вивчення семантичних міжпропозитивних відношень. Основною одиницею аналізу є пропозиція як інваріантний зміст декількох логічно еквівалентних речень. Такого роду розвідки могли б стати новим ефективним інструментом лінгвістичного прочитання творів Тараса Шевченка. М е т о д и . Для дослідження поеми Тараса Шевченка "Наймичка" було використано такі методи: семантико-рольовий аналіз, що зосереджується на дослідженні наявних у тексті семантико-рольових конфігурацій (решіток) та їх послідовностей. Було досліджено 488 семантико-рольових конфігурацій. Р е з у л ь т а т и . Визначено частотність семантико-рольових конфігурацій, виявлено характер їх співвідношення з прототиповими решітками, зафіксовано випадки диверсифікації семантико-рольових структур, як-от: випущення, мінізацію, подвоєння, суміщення, розширення набору характеристик ролі, метафоризацію. З'ясовано, що найбільш частотними є конфігурації з агенсами, патієнсами, локативами та бенефактивами; найтиповішими є двокомпонентні конфігурації, їхня кількість становить 42 % від наявних у тексті. Виявлено, що тексту поеми Тараса Шевченка "Наймичка" не властиві повторювані семантико-рольові конфігурації. В и с н о в к и . Було розкрито, що текстова модель поеми "Наймичка" є динамічною, насиченою подіями, дії майже не повторюються; мовлення персонажів є природним та реалістично відтвореним. Авторське мовлення схарактеризоване як оцінне, емотивне та "кінематографічне".Item Смислова структура публіцистичних текстів Оксани Забужко(2023) Куранова, СвітланаУ цій статті на прикладі публіцистики Оксани Забужко розглянемо дискурсивний підхід до вивчення структури тексту як комбінації смислових шарів. Така розвідка може, на наш погляд, окрім даних про семіотичну структуру твору, стати складовою створення узагальненого дискурс-портрета автора як мовної особистості.Item Імплікатури й іронія в контексті штучного інтелекту(2024) Балаж, Валентина; Куранова, СвітланаСтаття досліджує процеси ідентифікації та декодування імплікатур й іронії в контексті застосування штучного інтелекту, зокрема на базі моделі ChatGPT. В умовах сучасного розвитку технологій дедалі більше зростає популярність використання великих мовних моделей і баз даних відкритого доступу. Проте залишаються малодослідженими аспекти успішного виконання комунікативних завдань, що містять елементи прихованого, вербально невираженого змісту, такі як імплікатури й іронія. Саме ці мовні стратегії, які є основоположними у прагмалінгвістичному аналізі, вимагають когнітивної інтерпретації й урахування контекстуальних параметрів, що є важливими чинниками для їх коректного розуміння. Аналіз спрямовано на декілька типів комунікативних стратегій, що відображають успішність чи неуспішність обробки прихованих смислів штучним інтелектом. Зокрема, позаконтекстний запит виявив, що ШІ зазвичай сприймає текст буквально, що призводить до невдалого декодування імплікатур, оскільки модель ігнорує приховані смисли та значення, відсутні на поверхні. Запит із використанням регістрових показників продемонстрував схильність ШІ до покращення й редагування тексту, а не до виявлення прихованих смислів через аналіз регістрів, що свідчить про недостатню здатність до глибокого розуміння мовних нюансів. Найуспішнішими виявилися уточнювальні запити з додаванням лексичних і графічних елементів, що є типовими для соціальних мереж, таких як гештеги, символи та емоційні маркери. ChatGPT, сприймаючи їх як контекстуальні підказки, продемонстрував значно кращі результати у декодуванні прихованих смислів, оскільки такі підказки допомагають моделі зорієнтуватися в комунікативному контексті й підвищують здатність ШІ до розпізнавання іронії та імплікатур. Це свідчить про те, що інтеграція контекстуальних елементів, як-от символів і маркерів, може сприяти успішнішому сприйняттю і відтворенню прихованого смислу в процесі "спілкування" зі штучним інтелектом.