Кафедра загального і слов’янського мовознавства
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кафедра загального і слов’янського мовознавства by Author "Вербич, Святослав"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Лінгвокультурологічне тлумачення ойконімів: у пошуках істини(2022) Вербич, СвятославСтаття присвячена оглядові й аналізу концептуальних засад і результатів дослідження В. В. Котович, викладених у монографії "Ойконімія України як лінгвокультурний феномен". Метою своєї студії авторка визначила дослідження назв поселень України (переважно міських) в ономастико-культурологічному аспекті, декодування мовної та позамовної інформації, відображеної в основах аналізованих астіонімів. У чотирьох розділах книги проаналізовано наукові праці, присвячені вивченню української ойконімії в різних аспектах; схарактеризовано мовно-культурну інформацію, яку містять ойконіми України, насамперед власні назви міст; ойконімікон України описано як багатогранне лінгвокультурне явище крізь призму відбиття в конкретних назвах різних проявів життя людей, їхнього уявлення про простір і час, духовність, певну символіку тощо. На жаль, у багатьох випадках В. В. Котович пояснює назви поселень поза їхніми історичними формами, а твірні ойконімооснови аналізує поверхово, нехтуючи їхньою словотвірною структурою та семантикою. Такий підхід часто призводить до хибних висновків як в інтерпретації дериваційної моделі відповідних ойконімів, так і у встановленні їхньої етимології. Наприклад, ойконім Жмеринка, що на Східному Поділлі, авторка виводить від імені *Жмерин + суфікс -к-а. Проте первісна назва міста не Жмеринка, а Бокіївці, відома з кінця XVI ст.: 1598 p. — Bokijowce. Назва Жмеринка пізніша. Їй, до речі, передувала форма Жмеринці. Крім цього, суфікс -к-а не виконує посесивної функції. Отже, лінгвокультурологічне дослідження топонімів має перспективу лише в тому разі, якщо воно ґрунтується на фаховому структурно-семантичному та етимологічному аналізі відповідних власних географічних назв з урахуванням їхніх історичних форм та можливих фонетичних змін у часовій площині.Item Літературна норма в різностильових текстах сучасної української мови: об'єктивні зміни чи відхилення від норми?(2025) Вербич, СвятославУважне спостереження за функціонуванням літературної мови в суспільстві свідчить про те, що зміни в її нормах відбуваються завжди і в різні періоди. Питання, одначе, у тому, наскільки ці зміни закономірні й не загрожують самій структурі мови. Очевидно, що основний критерій для оцінювання літературної мови — її нормативність, адже, за влучним висловом В. М. Русанівського, "норма — своєрідний фільтр, який пропускає в літературну мову тільки те, що не розхитує підвалини її структури, а, навпаки, зміцнює їх".Item Онімний простір сучасної української мови: внутрішньо- та позамовні чинники стабільного функціонування(2025) Вербич, СвятославУ статті схарактеризовано внутрішньо- та позамовні чинники, які впливають на стабільність онімного простору української мови. Серед внутрішньомовних — творення певної власної назви за притаманною їй дериваційною моделлю; відповідність того чи того оніма сформованій мовній нормі. З-поміж позамовних — рівень духовної і політичної культури суспільства та його національної свідомости. З ’ясовано, що такий вплив найбільшою мірою позначається на двох класах онімної лексики — антропонімах і топонімах, а також на відтопонімних дериватах — назвах жителів відповідного поселення (катойконімах) і похідних прикметниках (ад’єктонімах). Наголошено на обов’язковості в сучасному українському офіційному мовленні трикомпонентної антропонімної формули (ім ’я, по батькові, прізвище); усуненні варіантности у відмінюванні українських прізвищ чол. роду з присвійним суфіксом -ів. Аргументовано думку, що основним засобом творення катойконімів в українській мові є суфікси -ц-(-і) (мн.), -ець, -к-(-а) (одн.). Порушено актуальну проблему усталення дериваційних моделей ад’єктонімів та їх унормування. Зроблено висновок, що її розв’язанню сприятиме уважне вивчення історичних закономірностей творення і вживання ад’єктонімів в українській мові, а також урахування тривалої місцевої традиції, підтвердженої історичними фактами. Проаналізовано деструктивний вплив на український ойконімний простір численних невмотивованих ідеологійних перейменувань радянської доби, а також штучних утворень із російськомовною структурою, акцентовано на потребі очищення вітчизняного ойконімікону та урбанонімікону від таких назв.Item Історичні документи — важливі джерела фіксації назв зниклих поселень (на матеріалі ойконімікону Тернопільщини)(2025) Вербич, СвятославСтаття присвячена аналізу назв поселень історичної Тернопільщини в межах колишніх Волинського, Руського і Подільського воєводств (Вишнівецький, Збаразький, Теребовельський, Тернопільський і Червоногородський пов.) Речі Посполитої. Об’єкт дослідження –– ойконіми Вибранівка, Герменці, Гугни, Любачів, Малатівці, Милоків, Пронятин, Шепелівка, відомі в цьому регіоні в XV, XVI–XVII, XVIII –– першій пол. ХХ ст., які потім зникли з різних причин, зумовлених здебільшого зовнішніми впливами. Аналіз історії зазначеного терену дає підстави стверджувати, що одним з негативних чинників, які впливали на його знелюднення в період XV–XVII ст., були часті татарські набіги, турецька окупація краю протягом 1672–1699 рр., а також воєнні дії Речі Посполитої, яка намагалася повернути Поділля під свою владу. На зникнення поселень на Тернопільщині в 1-й половині ХХ ст. вплинули інші фактори, пов’язані, очевидно, з адміністративними реформами тодішньої влади. Схарактеризовано словотвірну структуру зазначених ойконімів, з’ясовано мотивацію семантики їхніх твірних основ, установлено етимони. Автор доходить висновку, що ґрунтовний аналіз історичних джерел із різних регіонів України дасть змогу виявити зниклі поселення й увести в науковий обіг їхні назви.