Кіно-Театр. 2012. №1

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/28239

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2012. №1 by Author "Чайковська, Валерія"

Now showing 1 - 2 of 2
  • Thumbnail Image
    Item
    Пам'ятаю голоси улюблених актрис
    (2012) Чайковська, Валерія
    ...Там, у тих студійних роках, залишилось багато дорогих людей. Я пам’ятаю голоси моїх улюблених актрис Ольги Кусенко, Поліни Куманченко, Нонни Копержинської (знаю, що таких голосів у природі вже не буде). Голос дорогого Аркадія Євгеновича Гашинського я впізнаю по радіо в будь-якому спектаклі. Пам’ятаю незабутній сміх Миколи Яковченка і дзвінкий, наче кришталь, голос молоденької Наталі Лотоцької... Ні, неможливо всіх назвати. Нині багатьох уже нема. Але там вони живі, молоді, щасливі життям, театром. Я пам’ятаю про них, дякую їм за все і думаю: якщо щось добре і потрібне проросло в мені, то тільки завдяки їхній любові... Критик Р. Кречетова свого часу писала про режисера Анатолія Ефроса: "У нього ніби є свій особливий секрет розкріпачення акторської психіки, виховання в актора творчої сміливості і навіть секрет якогось нагнітання талановитості в ньому..." Властивість формувати талант актора і його виконавський стиль мають ті режисери і ті театри, в яких існує чітко визначена естетико-стильова ідея, котра витікає передусім із світоглядного напрямку творчості. Найчастіше саме такі театри спроможні утримувати акторські студії, передавати творчій молоді власну формулу життя на сцені. При театрі ім. І. Франка такий навчальний заклад було засновано 1936 року, й існував він чотири десятиліття. На жаль, історія студії, цікава практика ї ї викладачів-франківців, досягнення випускників у професійному житті не зафіксовані нашим театрознавством. Статтю актриси Київського ТЮГу, заслуженої артистки України Валерії Чайковської, що перед вступом до театрального інституту закінчила нашу студію, замовила їй дирекція театру ім. Франка. Цей етюд варто прочитати, аби зрозуміти, скільки ми втрачаємо, не цікавлячись стежками, якими молодь приходить на сцену. Мав рацію автор парадоксального визначення: "Стиль — це сама людина. Звісно, якщо у цієї людини є свій стиль". Щодо чарівної Валерії, вона та її творчість — це єдиний сплав краси, благородства, жіночості і настрою, де радість і сум переплелися. Актриса витонченого духовного існування на сцені, вона і в літературній царині говорить мовою зачарованої душі. Валерій Гайдабура
  • Thumbnail Image
    Item
    І що ж тато наробив у театрі?
    (2012) Чайковська, Валерія
    Побачила статтю Валерія Гайдабури в журналі "Український театр" про три (!) вистави "Любов, джаз і чорт", що йшли у різних містах України. Виставу Київського ТЮГу в постановці Миколи Мерзлікіна було прийнято завлітом Запорізького театру так серйозно і глибоко, там було стільки серця і душі, так віртуозно протягнуто струночку між старим Юозасом Грушасом (автором п’єси) і нами, "молодими та зеленими" Андрюсом і Беатріче, що виникло відчуття: десь обізвалась рідна душа, до якої треба їхати в гості. Валерій Михайлович розпочинає цю історію з "викриття" своєї професії, яку він називає фантомом, професії завліта театру. Пише легко, з гумором, смішне поступово занурюється в драматичне, а потім і в трагічне. "Тавро" — багатоликий "чиновник з особливих доручень" — це Біль! Але при цьому гумор не полишає автора, і ти розумієш, яким характером, волею, якою силою духу потрібно володіти, щоб залишатись завлітом багато років, не зненавидіти, не проклясти, а продовжувати займатись цією справою і любити її... Оточити себе розумними, талановитими наставниками, друзями, знайти любов, сім’ю і... пізнати секрети того Театру, який живе у людини в серці і його не може зруйнувати НІЩО! Велика кількість світлин у книжці залишає враження, що ти дивишся фільм - одночасно про життя автора та з історії Запорізького театру імені М.Щорса.