Кіно-Театр. 2012. №1
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кіно-Театр. 2012. №1 by Author "Скуратівський, Вадим"
Now showing 1 - 2 of 2
Results Per Page
Sort Options
Item Ейзенштейн як дзеркало російської революції(2012) Скуратівський, ВадимКінорежисер Ейзенштейн з надзвичайною послідовністю і достеменністю "екранізував" той маршрут, кінематографічно віддав-відтворив парадокс "Жовтня", який на своєму схилку вельми ретельно почав поновлювати те, що він у жовтні 1917-го, здавалося б, навічно поруйнував. Ейзенштейн ніби "екранізував" національну долю, яка в його "монтажі" розпочинає з демонтажу романовської імперії, а завершує - вавилонським громадженням імперії сталінської. Ще задовго до того, як 1992 року портрети Миколи Другого і Йосипа Першого раптом постали поряд на московській Манежній площі, де тоді правила перший свій маніфестаційний шабаш "антиєльцинська" опозиція, ті "портрети" в якійсь умовній "подвійній експозиції" демонічно взаємопросвічують у пізніх Ейзенштейнових фільмах. І так само прихована від стороннього ока - і так само геніальна ейзенштейнівська графіка...Item На нашій, не своїй землі... Довкола сценарію "Україна в огні"(2012) Скуратівський, ВадимЗО січня 1944-го року - обрядово проти ночі - Сталін влаштував вікопомне для українського кіно (і взагалі України) дійство: оглушливий розгром Довженкового сценарію "Україна в огні". У присутності всього радянсько-партійного керівництва. І всіх його провідних українських "асистентів" ....Отож, 1-го лютого того року 10-та сесія сталінського "парламенту" 1-го скликання, з подачі самого Молотова, приймає закон... чи не про "усамостійнення" союзних республік: про надання їм зовнішньополітичних і навіть військових, власне організаційно-воєнних повноважень! Посередині тієї сталінської "революції" у всерадянській структурі, тієї аж "радикальної" її "конституційної" перебудови опинилася - саме Україна. Власне, у Сталіна тоді були дві, ніби взаємовиключні, стратегії щодо України. Перша - у напрямі цілковитого її знищення, депортації її населення "кудись" на Схід (про це якось пізніше), друга - надання їй, всього-на-всього, штибу "самостійності". Стільки ж фантомної, скільки інструментальної. Ідеться, однак, уже не лише про безберегий цинізм сталінської "української" інтриги: напіввинищена двома гіпердиктатурами Україна раптом опиняється посередині майбутньої, вже доволі близької повоєнної світової політики! Йдеться і про інше. Йдеться про те, що відповідний "український" проект Сталіна розпочинається десь із початку осені-1943, з лихоманкової московської та тегеранської конференцій союзників. Отож, Довженко пише свій сценарій української ситуації, а Сталін - свій...