Темпоритм вистави високий. Він не дає змоги ні на секунду відволіктися від того, що відбувається. Це проявляється в швидкій зміні ситуації і заплутаності подій, яскраво підкреслених танцювальними мотивами. Великою перевагою виконавців є їхня мова. На жаль, харківський глядач відвик від культури сценічної мови. Тут режисер певно звернув значну увагу на цей аспект. Ставити таку п ’єсу непросто. В ній легко скотитися до клоунади або відвертої вульгарності, чого не позбавлена п 'єса Рея Куні. Та постановник щасливо уникнув цього. На перший план він вивів заплутаність ситуації, яка по суті своїй комічна.