Кафедра культурології
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Кафедра культурології by Author "Джулай, Юрій"
Now showing 1 - 7 of 7
Results Per Page
Sort Options
Item Вивчення німецької класичної філософії у пізньорадянському Києві (студентське сприйняття)(2023) Джулай, ЮрійЦей текст — реакція на есей М. Мінакова "Німецькі класики на Сході Європи", спрямований на поточнення опису студій НКФ у Києві пізньорадянської доби.Item Вступне слово. Per aspera ad veritatem(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023) Джулай, Юрій; Король, ДенисШостий том часопису демонструє широкий спектр професійних культурологічних розвідок галузевих проблем. Принагідно маємо ще раз нагадати, що думка редакційної колегії може не збігатися з тезами певних авторів. Якщо ж у читачів виникне бажання уточнити, заперечити, подискутувати, то ми справді щиро закликаємо до наукової полеміки на шпальтах нашого видання. Адже всі ми щиро прагнемо долучитися до визнаних на Заході видань з культурних та антропологічних проблем і робимо все, щоб коло наших постійних авторів і читачів розширювалось.Item Відлуння Арно у "Мертвих душах" Миколи Гоголя: таїна пристрасті Чичикова(2023) Джулай, ЮрійСтаттю присвячено аналізу звернення М. В. Гоголя до поезій А.-В. Арно під час роботи над фрагментами останньої глави першого тому "Мертвих душ", яким М. Гоголь долучався вже до структурованої традиції такого звернення у російській літературі, яка брала свій початок з 1810 р. Аналіз формування і закріплення цієї традиції впродовж двадцяти з гаком років, проведений Ю. Г. Оксманом, показав, що першість байок та апологів у супроводі віршів у цій традиції, все більше і більше робила увагу до трагедій А.-В. Арно перспективою другого плану. Аналіз можливого звернення М.В. Гоголя до апологу "Автор і критика" показав, що воно могло бути вмотивовано важливою творчою потребою. В ньому автор побачив цікаву для нього форму поєднання думки і критики, якою живе автор апологів. У декількох рядках апологу автор має можливість поєднати власну строгу думку та кепкування над реальними або уявними опонентами. Цю авторську ідеологію апологів Гоголь опановував у зв’язку із тим, що його ідея щодо таїни захоплення Чичикова роковою пристрастю від самого народження, а не за власним життєвим вибором, не мала перспективи однозначного позитивного сприйняття і підтримки. Конкретний аналіз авторських критичних описів двох партій читачів, які не сприймуть авторського бачення образу Чичикова, показав, що глядач, якого налаштовано на розуміння істини комедії як насолоди від купи принесених легких істин, залишиться незадоволеним від істин, які приніс, або не обіцяє принести авторський образ Чичикова. У цій відмові приєднатися до авторського пошуку, М. Гоголь побачив повторення школи опанування істини не через зусилля розуму, а легкий дотик до істини з насолодою, вибудову якої дуже точно описав А.-Ф. Вільмен в межах критичного аналізу причин успіхів комедій Е. Скріба. Але у статті доведено, що М. Гоголь не прийняв цю критику як факт академічного дослідження, а розіграв для двох вказаних груп читачів незгідних із автором, картини саморуйнування цих претензій, які може побачити навіть і не дуже глибокий розум.Item Пізній Вітґенштайн К. Ґірца: "насичений опис" як антропологічна концепція та оселя антрополога(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2023) Джулай, ЮрійУ статті розглянуто питання розвитку К. Ґірцем можливості розуміння особливостей "насиченого опису" культур, яке несе інтегральний образ "життя" у ньому, джерелом якого є образ відчуття кроків на ґрунті чужої культури Л. Вітґенштайна. На основі аналізу звернень К. Ґірца до праць К. Берка, Р. Уеллека і О. Уоррена, С. Ланґер та С. Хаймана було виділено образи заняття літературною критикою та життям під тиском популярних ідей науки, оригінально розвинені в образи тривалого заняття насиченим образом, або реакцій на методологічні спокуси від grande idée.Item Силабус навчальної дисципліни "Методологія наукового дослідження"(2023) Джулай, ЮрійКурс "Методологія наукового дослідження" є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки магістрів. В лекційній частині курсу розглядаються питання створення від початку програм методологічної кооперації наук в межах яких поняттям "аналізу", "синтезу", законів призвичаєних до логіки предикатів та розкладання теорії на емпіричний та теоретичний рівні, було залишено місце в історії методології наукового пізнання. Але розгляд концепцій методологічного фальсифікаціонізму К. Поппера, парадигмальної будови академічної науки Т. Куна, науково - дослідницької програми І. Лакатоса, Ст. Тулміна, М. Поланьї, П. Феєрабеда не заради розгляду їхнього походження, змісту та взаємної критик, як це буває в курсі історії філософії і методології науки. Цей розгляд призначено заради виділення в кожній із цих концепцій "долучення до дослідження" у зонах: формування гіпотез, введення до поновного дослідження деконтекстуалізованих інтелектуальних явищ "третього світу; знаходження гарантованого місця для академічних досліджень студентів та викладачів проблемного змісту у концептуальних картинах академічних дисциплін; долучення до критик "застарілих ідей" як частини "парадигм"; долучення до практик покращення виразності новизни ідей у просторі "насичених варіантів ідей»; можливості звертатися до дослідження ідей та підходів, які було відкинуто за формальними критерієм; бачити у "принципі проліферації" "контр-індукції" доцільність дослідження будь-якої проблеми на різних базах її "альтернативного бачення". Вказані формати вмотивованої мети долучення до наукового дослідження не присутні у канонічному форматі репрезентації наукового дослідження в якому розв’язання будь - якої проблеми, має пройти через визначення об’єкта, предмета і методу дослідження. Але, останні ознаки стану проведеного наукового дослідження є лише встановленням його включення до генеалогії аспектів та підходів до розгляду проблеми, до якої долучається дослідник. В той же час, побудова генеалогії дослідження проблеми за схемою "внесків" попередників має ознаки методологічного спрощення. Ці спрощення розкриваються в межах ідеї "відкритого" твору У. Еко, в межах ідеї методології "архівного аналізу" М. Фуко та застережень Ж. Дерріда щодо спекулятивної загроз, яке несе закріплення послідовності ідей послідовністю письмових текстів стали підставами додаткового розгляду концепції У. Еко: формування дослідження першого рівня (диплому) як у лекційній так і семінарській частині курсу.Item Силабус навчальної дисципліни "Проблема автентичності культурної інтерпретації"(2023) Джулай, ЮрійКурс "Проблема автентичності культурно - історичної інтерпретації" відповідає навчальному плану підготовки магістрів культурології в галузі наук про культуру зі спеціальності 6. 02.01 – культурологія. Курс надає студентам теоретичні та фактичні знання у царині історії та теорії розвитку дослідницьких практик, метою яких було комплексне вдосконалення основ літературознавчих інтерпретативних практик в історії і літературній критиці, які одночасно ставали і "текстовими" моделями культури. З середин 60 - их років ХХ століття "текстові" моделі культури зробили процес "письма" частиною семіотичних моделей культури. Саме відтоді бере свій початок відчуття незадоволення репрезентації літературної класики за рахунок традиційних сюжетно - стильових особливостей творів певного автора та їхньої поетики. В курсі розкривається: значення концепції мовних одиниць художнього твору як живої семіології тотожності "письма" та "читання" Р. Барта; зміст аргументів "виправдання" автентичності інтерпретативних практик класичних художніх творів як відповіді на критику сумнівного сенсу існування множинності інтерпретацій художніх творів С. Зонтаг та загроз від можливих надітерпретацій У Еко; значення ідеї Ж. Дерріди про виключення інтерпретації окремого твору автора як "письма" з метою його долучення метафізичних практик репрезентації генеалогії ідей творів автора та як антитези моделі інтерпретативного досвіду читання філософських творів як долучення до досвіду інтелектуальної спорідненості та іронії Р. Рорті. Значну увагу приділено викладу етапів розвитку концепції "інтертекстуальності" Ю.Крістевої та концепції інтерпретацій як складової літературної критики Н. Фрая та творчих технік «письма» із стиранням "впливів" та "запозичень" Ґ. Блума. Достатнє місце у курсі займає розгляд моделі репрезентації художніх творів як досвіду письма автора "з читачем" В.Ізера та моделі розуміння творів у словнику семіосфери Ю. Лотмана, в якому фіксуються архетипи відповідних сюжетів творів та ключові історії цих сюжетів. У курсі також представлено концептуальні результати співставлення практик письма з практиками читання П. Берка та Р. Дарнтона, значення дослідження історичних форматів читання А. Мануеля, а також розкрито зміст концепції "прискіпливого читання" Д. Бетерсбі, концепції критичних форматів читання Дж. Томпкінса, та концепції інтерпретативного комплексу як складової читання творів до "останнього рядка" С. Фіша. У лекціях використовується результати власних досліджень практик письма М. Гоголя у поемі "Мертві душі", які було оцінено у 2020 р. в енциклопедії "Микола Гоголь і Україна". Семінарські заняття спрямовано на обговорення опанованих ідей та концепцій Р. Барта, П. Берка, Ґ. Блума, С. Зонтаг, Р. Дарнтона Ж. Дерріди, У. Еко, В. Ізера, Ю. Крістевої, Ю. Лотмана, А. Мануеля, Дж. Томпкінса, С. Фіша, Н. Фрая на підставі читання оригінальних праць та їхнього подальшого використання в індивідуальному письмовому завданні.Item Силабус навчальної дисципліни "Філософія гуманітарного знання"(2023) Джулай, ЮрійКурс "Філософія гуманітарного знання" є однією із складових нормативних навчальних дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня з підготовки магістрів. На лекціях, в межах ознайомлення з тлумаченнями особливостей "гуманітарного знання", розкриваються ідеї, програми та теорії філософії, які перетворили концептуальні репрезентації гуманітарного нові критичні аналітики, що принесли зміни у репрезентації гуманітарного знання як тяглої історії руху його самовизначення в межах репрезентації : рецепції критики "історицизму" історично – дієвого мислення у поезії, естетичного досвіду, неоднозначності у визначенні структурних особливостей наративної історії, моделей пояснення у наративній історії, методології історії мистецтва, визначення мистецтва в пост - історичну епоху, досвіду філософії як мета -психології, семантики темпоральності історичного наративу, теорії дискурсивної формації, археології знання як методу та методологічної антитези "history of ideas", визначення епістемічного простору гуманітарного знання. Семінарські заняття спрямовано на опанування провідних ідей та концепцій філософського визначення особливостей гуманітарного знання Ф. Анкерсміта, Ґ. - Ґ Гадамера, Е. Ґомбріха, К. Гірца, А. Данто, К. Поппера, П. Рікера, М. Фуко шляхом читання оригінальних праць, їхнього обговорення на семінарських заняттях та виконання індивідуального письмового завдання.