Кафедра культурології
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Силабус дисципліни "Соціокультурний розвиток людства" [електронний ресурс](2026) Бондарець, Оксана; Пустовалов, Сергій; Король, ДенисКурс відповідає навчальному плану підготовки бакалаврів зі спеціальності 034 Культурологія /В 12 Культурологія та музеєзнавство і є нормативною дисципліною. Осмислення розвитку людства з часів ранньої первісності і до наших днів є метою цього спецсемінару (семінару дослідницького типу). Впродовж V – VI семестрів увага акцентується на стадії формування передумов ранніх цивілізацій (X – III тис. до н.е.), стадії ранніх цивілізацій давнини (III – I тис. до н.е.) та стадії традиційних цивілізацій (початок I тис. до н.е. – XVI ст.), а також на окремих проблемах, які існують у вивченні соціокультурного розвитку людства. Спецсемінар дозволяє опанувати методологію та методику дослідження первісності, давніх та традиційних суспільств у всіх їхніх проявах.Item Силабус дисципліни "Традиційні культури Африки, Австралії та Океанії" [електронний ресурс](Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Бондарець, Оксана; Джулай, Юрій; Філь, ЮліяКурс спрямований на осмислення загальних тенденцій культурогенезу та його специфіки в тропічно-африканському та австралійсько-тихоокеанійському культурних регіонах. Автор приділяє значну увагу історії дослідження традиційної культури цих регіонів, особливостям світогляду населення, традиційному мистецтву та іншим актуальним питанням. Мета: формування теоретичної бази знань з проблем динаміки внутрішнього змісту процесу культурогенезу (на прикладі традиційних культур Африки, Австралії та інших регіонів Океанії); формування низки компетентностей, що визначені освітньою програмою.Item У пошуках втраченого референта: трансформація підходу до фотографічного зображення у Ролана Барта(2025) Брюховецька, ОльгаСтаття розглядає трансформацію підходу Ролана Барта до фотографічного зображення крізь призму проблеми референції, осмислення статусу якої як ніколи є нагальним у нашу епоху "постправди". Фотографія була наскрізним інтересом у широкому спектрі зацікавлень Барта, як у його ранній семіологічний, так і в пізній феноменологічний періоди. Водночас Бартова незмінність інтересу до фотографії позначена радикальною зміною його позиції стосовно статусу фотографічного референта. Пізній Барт здійснив радикальний поворот щодо своєї ранньої критики референційної ілюзії, останнім бастіоном якої поставала саме фотографія з її претензією на те, щоб бути безпосереднім відбитком реальності. У цій статті ми пропонуємо назвати позицію пізнього Барта "референційною певністю", стверджуючи, що вона є важливим і досі не до кінця осмисленим концептуальним підґрунтям Бартової останньої прижиттєвої книжки Camera Lucida, присвяченої фотографії. Позиція пізнього Барта випередила інтелектуальну програму візуального й афективного поворотів, які відмовилися від радикального конструктивізму лінгвістичної моделі, розпочавши реміфологізацію реальності (показовим прикладом тут є прочитання повороту всередині Барта, який здійснює В. Дж. Т. Мітчелл, програму якого ми пропонуємо назвати "пікторіальним анімізмом"). Усупереч цим прочитанням пізнього Барта у статті стверджується, що питання референції було центральним як для раннього Барта-семіолога з його соссюрівським винесення референта за дужки, так і для пізнього Барта-феноменолога, який розмикає дужки довкола референта. Стаття пропонує спосіб примирити ці дві протилежні позиції через фігуру "пошуку", використовуючи для цього приклад розслідування, проведеного спільною Bellingcat. Це вводить процесуальний вимір у статичну бінарну опозицію "референційна ілюзія" – "рефренційна певність". В епоху "постправди" методологія недовіри (критика "референційної ілюзії"), яку практикував ранній Барт, продовжує давати важливий інструментарій, але ми сьогодні як ніколи потребуємо відкритих процедур верифікації, які дадуть нам змогу прийти до спільної "референційної певності".Item Ситуація постмодерну(1995) Ліотар, Жан-Франсуа; Джулай, ЮрійПереклад з англійської Ю. Джулая. У цій публікації представлено український переклад фундаментальної праці французького філософа Жана-Франсуа Ліотара “Ситуація постмодерну”, яка стала маніфестом постмодерністської думки та ввела саме поняття "постмодерн" у широкий науковий обіг. Ліотар визначає постмодерн як "невіру щодо метанаративів" (або великих оповідей). Автор аналізує стан знання, науки та культури в умовах постіндустріального суспільства, де традиційні способи легітимації істини втрачають свою силу. Філософ стверджує, що великі ідеологічні та філософські системи (такі як гегельянство, марксизм чи віра в нескінченний прогрес Просвітництва) більше не здатні пояснити світ або об’єднати суспільство. У світі, де панують комп'ютерні технології, знання перетворюється на товар. Питання "Чи це правда?" замінюється питанням "Чи це ефективно?" або "Чи можна це продати?". Спираючись на ідеї Людвіга Віттгенштайна, Ліотар розглядає науку та культуру як сукупність різних "мовних ігор", кожна з яких має свої правила. Постмодерн відмовляється від єдиної істини на користь множинності локальних дискурсів. Замість пошуку консенсусу (згоди), який Ліотар вважає формою примусу, він пропонує "паралогію" — пошук розбіжностей, нових ідей та нестандартних підходів. Книга пропонує критичний погляд на те, як змінюється наше сприйняття реальності, справедливості та науки в епоху інформаційних технологій. Це діагноз епохи, де старі ідоли впали, а знання стало фрагментарним, технологічним і вільним від диктату універсальних систем.Item Культурні практики в контексті модерних тенденцій глобалізації : монографія(Інститут культурології НАМ України, 2024) Демчук, Руслана; Олійник, Олександра; Буценко, Олександр; Король, Денис; Богуцький, АртемОдне із поширених розумінь поняття "культурні практики" – практичне засвоєння/відображення/перетворення людиною існуючої дійсності задля реалізації/досягнення усвідомленої мети. Культурна практика забезпечує передачу (збереження) ідентичності для наступних поколінь. Культурні практики оприявнюють внутрішні механізми суспільних відносин як в окремих регіонах, так і в глобалізованому світі загалом, демонструють унікальні зразки комунікації та взаємотворчих процесів. У монографії подано авторські точки зору щодо дослідницького простору українського культуротворення, з усією повагою до розробок/концепцій колег-науковців. Адресується всім, хто опановує, цінує, розвиває і пропагує культурологічну науку.Item Перформанс у сучасній культурі : методичні рекомендації щодо викладання навчальної дисципліни(Національний університет "Києво-Могилянська академія", 2026) Лігус, Марія; Герчанівська, Поліна; Веселовська, ГаннаПерформанс постав у середині ХХ століття як синтетичний мистецький жанр, що підважив ідею класичного мистецького твору. Зростання його популярності сприяло утвердженню уявлення про перформанс як виключно мистецький феномен. Дисципліна "Перформанс в сучасній культурі" позиціонує сучасний погляд на явище перформансу, який не зводиться виключно до художнього виміру, а перформативність розглядає як сутнісну ознаку культури й комунікації. Мета цього курсу - продемонструвати багатоманіття проявів феномену перформансу в культурі.Item Дослідження блага. Частина ІІІ, глави 8–9(2025) Нісіда, Кітаро; Капранов, СергійПереклад з японської, вступна стаття та коментарі С. В. Капранова. У цій публікації представлено український переклад глав 8–9 третьої частини праці "Дзен-но кенкю" ("Дослідження блага") Нісіди Кітаро – визначного японського філософа ХХ ст., основоположника сучасної японської філософії. Третя частина зазначеної праці присвячена поняттю блага. У главі 8 Нісіда продовжує аналізувати різноманітні етичні теорії. Він розглядає гедонізм, у якому виділяє два різновиди – егоїстичний та соціоцентричний. До першого він зараховує античну школу кіренаїків та Епікура, до другого – Бентама та Мілла. Нісіда доходить висновку, що це вчення “не може ані дати правильного об’єктивного критерію, ані пояснити необхідних імперативних елементів морального блага”. Але головне, що Нісіда не згоден з головною засадою гедонізму, а саме з тим, що єдина мета людського життя – це насолода. У главі 9 Нісіда переходить від критики до формулювання власної позиції. Її він називає енергетизмом. Її головне положення Нісіда формулює в такий спосіб: “Благо – це здійснення наших внутрішніх вимог, себто здійснення ідеалу, інакше кажучи, завершення розгортання волі”. Витоки енергетизму японський філософ знаходить у Платона та Арістотеля, а також в упанішадах. Розглядаючи благо в цій перспективі, Нісіда доводить, що воно збігається з поняттями краси та істинної реальності, фактично приходячи до класичної тріади "істина – добро – краса". У цих главах Нісіда активно звертається до західної філософії: крім Арістіппа, Епікура, Платона, Арістотеля, Бентама та Мілла, він цитує Тому Аквінського, Спінозу та данського філософа Гаральда Геффдінґа, а також посилається на популярну в тогочасній Японії теорію самореалізації Томаса Гілла Ґріна (1836–1882), хоча й не згадує ім’я цього філософа – втім, воно було добре відоме читачам. Зі східної філософії Нісіда, крім згадки про упанішади, цитує Конфуція.Item Караль-Супе священне місто [електронний ресурс](2025) Король, ДенисУ статті, яка розміщена у Великій українській енциклопедії, йдеться про Караль-Супе, священне місто — археологічний ансамбль на тихоокеанському узбережжі Центральних Анд, ранню урбаністичну забудову в долині р. Супе; пам’ятку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2009); Перу.Item Культурологія: вчора, сьогодні, завтра(Інститут культурології НАМ України, 2025) Чумаченко, БорисМатеріали доповiді учасника наукового круглого столу "Культурно-цивілізаційна проблематика у дослідженнях молодих науковців", 17 квітня 2025 р., Київ.Item Переддипломна дослідницька практика в системі культурологічної освіти магістрів (на прикладі кафедри культурології НаУКМА)(Інститут культурології НАМ України, 2025) Демчук, РусланаМатеріали доповiді учасника наукового круглого столу "Культурно-цивілізаційна проблематика у дослідженнях молодих науковців", 17 квітня 2025 р., Київ.Item Culturology vs Cultural Studies: the Kyiv-Mohyla Academy case(Інститут культурології НАМ України, 2025) Король, ДенисМатеріали доповiді учасника наукового круглого столу "Культурно-цивілізаційна проблематика у дослідженнях молодих науковців", 17 квітня 2025 р., Київ.Item Мистецтво освіти і освіта митця: метанаративи ХХІ століття(Інститут культурології НАМ України, 2025) Кузнєцова, ІннаМатеріали доповiді учасника наукового круглого столу "Культурно-цивілізаційна проблематика у дослідженнях молодих науковців", 17 квітня 2025 р., Київ.Item Феномен трикстера у політичній культурі(Інститут культурології НАМ України, 2023) Демчук, РусланаМатеріали доповiді учасника наукового круглого столу "Культурні дослідження, практики, компетенції в синхронії та діахронії", 18 квітня 2023 р., Київ.Item Туризм як екзистенційна стратегія у культурних практиках(2024) Демчук, РусланаРозвиток культурних практик відбувався природним шляхом від періоду становлення культури людства як чинник її всебічної реалізації. Можна стверджувати, що культура людства як тривалий процес, власне формувалася через сукупність культурних практик ще до появи останньої версії людини — Homo sapiens (приблизно 300 тис. років тому), адже археологічно вони фіксуються як ритуальні вже у неандертальців (Історія української культури, 2001, с. 55-57). Ми схильні визначати поняття "культурні практики" як практичне засвоєння/відображення/перетворення людиною існуючої дійсності задля реалізації/досягнення усвідомленої мети. Однією з архаїчних культурних практик, яка моделювала культуру людства, виступає мандрівництво, котре трансформувалося у туризм (від сер. ХІХ ст.), який став "феноменом ХХ століття", а у процесі розвитку та трансформацій ХХІ ст. набув віртуальних форм, що демонструє злам стереотипів у пошуках досвіду осягнення/осмислення світу.Item Нові культурні практики рецепції смерті за цифрової доби(2024) Король, ДенисЯкщо зараз запитати пересічних співрозмовників про те, чи стикалися вони з такими поняттями, як "віртуальні цвинтарі", "детботи" чи принаймні "жалобні боти", то багато хто відповість негативно. Але здебільшого не здивуються — адже все це існує, і до того ж виникло не "вчора". Хоча ще тридцять років тому подібні словосполучення були б сприйняті радше як терміни з науково-фантастичних творів у жанрі кіберпанк. Як і загальні тренди трансгуманістів до людської віртуалізації чи гібридизації зі світом машин (при тому що сам трансгуманізм уперше пробуджується ще в 50-рр. ХХ століття).Item Катакомбний теоретик : (спомини)(2018) Залізняк, ЛеонідСтаття присвячена доктору історичних наук, археологу, етнологу Сергію Жановичу Пустовалову і містить нариси про життя і діяльність, основні дати біографії, бібліографію друкованих праць та літератури про нього.Item Про колегу та наставника – Сергія Жановича Пустовалова(2018) Нікішенко, ЮліяСтаття присвячена доктору історичних наук, археологу, етнологу Сергію Жановичу Пустовалову і містить нариси про життя і діяльність, основні дати біографії, бібліографію друкованих праць та літератури про нього.Item До 65-річчя Сергія Жановича Пустовалова(2018) Король, ДенисСтаття присвячена доктору історичних наук, археологу, етнологу Сергію Жановичу Пустовалову і містить нариси про життя і діяльність, основні дати біографії, бібліографію друкованих праць та літератури про нього.Item Замість післямови(2015) Король, ДенисПредставлена колективна монографія "Наука про культуру: культурологія, kulturoznawstwo, культуроведение, Cultural Studies, culturology" є фактично єдиною на сьогодні працею, яка дозволяє нарешті пролити світло на дану сферу пізнання — у максимально можливій кількості властивих їй аспектів, що є особливо актуальним в умовах, коли сам факт культурології як науки викликає у державних структурах (не лише України, а й інших держав пострадянського простору), і її постійно намагаються витіснити у царину то філософії, то й узагалі соціології. Пропоновану колективну працю створено зусиллями більш як двох десятків науковців. І це — саме формат колективної монографії, а не збірки статей — оскільки збірки, як правило, формуються за спільною тематикою при доволі різкому розшаруванні у конкретиці та цілях; тут же наявний протилежний фактор — різноманіття тематичних блоків переслідує одну й ту саму ціль і один вектор конкретики: показати специфіку культурологічного знання як феномену.Item Рецензія на книжку Еліаде "Трактат з історії релігій"(2016) Король, ДенисДаний "Трактат з історії релігій", є фундаментальним внеском у людинознавство. Як влучно зауважив його автор: "Історії релігій призначено зіграти важливу роль у сучасному культурному житті, і не лише тому, що розуміння езотеричних і архаїчних релігій значним чином стане у пригоді в міжкультурному діалозі з представниками цих релігій. Та ще значнішим є те, що історія релігій неминуче сягне глибшого знання про людину. А саме на базі такого знання може розвинутися неогуманізм всесвітнього масштабу"