Targeting of the protected group's leadership and otherwise representative members as an indicator of genocidal intent
Loading...
Date
2024
Authors
Vishchyk, Maksym
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Genocide, i.e., acts committed with the intent to destroy a national, ethnic, religious or racial group, does not require the complete annihilation of every individual member of the group. Instead, genocidal intent can manifest in two forms: to destroy the group in whole or in part. The notion of “partial destruction” remains one of the most complex concepts in the law of genocide. Among other scenarios, it can occur through the destruction of the group’s representative members, selected because of the impact their disappearance would have on the group’s survival. Leaders of the group can qualify as representative individuals; therefore, their complete or partial destruction can be a strong indicator of genocidal intent (the so-called "leadership factor"). This article examines the origins and essence of the leadership factor in the law of genocide. Based on the analysis of all international case law relevant to defining the leadership factor, it concludes that the definition of leadership may include various individuals (e.g., political, administrative, religious, cultural, or intellectual figures) who, due to their position or special characteristics, can significantly influence the group’s actions or opinions. The significance of leadership for the group’s functioning and existence, as well as the composition of leadership, will vary depending on the specific protected group targeted for destruction. The article also highlights criticism of the leadership factor by certain commentators for its vague nature, which opens the door to speculative assessment. Finally, the article analyses the loopholes in applying the leadership factor in international jurisprudence and reaches three key conclusions. First, it is important to assess the impact of the leaders’ disappearance on the existence of the group as a social unit, not just the physical survival of its members. Second, although leaders as a standalone category may, in some instances, potentially qualify a substantial part of the group, their destruction more often should be seen as an indicator of an intent to destroy a territorially limited substantial part of the group (e.g., a community), whose substantiality must be assessed in relation to the group as a whole. Third, the finding of genocide does not necessarily require an ex post facto assessment of the impact that the destruction of leaders had on the survival of the group; depending on the context, assessing the potential impact may suffice to evaluate the intent.
Description
Злочин геноциду, тобто діяння, вчинені з наміром знищити одну з чотирьох захищених груп (національну, етнічну, релігійну або расову), не вимагає повного знищення кожного окремого члена групи. Геноцидний намір може набувати двох форм, а саме: прагнення повного або часткового знищення групи. Втім, концепція "часткового знищення" залишається однією з найскладніших правових категорій у визначенні елементів злочину геноциду. Серед потенційних форм і сценаріїв часткового знищення міжнародна судова практика та коментатори згадують не лише випадки знищення чисельно істотної частини групи, а й менш чисельне вибіркове знищення її знакових членів, обраних через вплив їхнього зникнення на виживання групи. Лідери групи є яскравим прикладом таких знакових осіб, а тому повне або часткове знищення їх може бути вагомим доказом геноцидного наміру (так званий "чинник лідерства"). Метою цієї статті є дослідити витоки та зміст чинника лідерства в міжнародно-правовому регулюванні заборони злочину геноциду, а також потенційні правові прогалини в його тлумаченні в міжнародній судовій практиці. У статті узагальнено еволюцію бачення часткового знищення як у процесі прийняття Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, так і згодом, зокрема перші вказівки на чинник лідерства, а також проаналізовано всі міжнародні судові рішення, релевантні для визначення чинника лідерства. Автор статті доходить висновку, що міжнародна судова практика визначає склад лідерів групи доволі широко. Це особи, які внаслідок своєї позиції, офіційної посади чи спеціальних навичок здатні чинити суттєвий вплив на дії та думки групи (наприклад, політики, управлінці, науковці, громадські, релігійні та культурні діячі). Значення лідерства для існування групи та його склад залежатимуть від конкретної захищеної групи. У статті цю варіативність проілюстровано, зокрема, на прикладі, застосованому Рафаелем Лемкіним, автором терміна «геноцид», для визначення осіб, яких радянська влада вважала ядром, кістяком української нації, а саме: інтелігенції, духовенства та селян-хліборобів. Звернено увагу на критику чинника лідерства за його розмитий характер та широкий простір для спекулятивного оцінювання. У статті також розглянуто невизначені питання застосування чинника лідерства в міжнародній судовій практиці. Зроблено три головні правові висновки. По-перше, для доведення геноциду важливо оцінювати те, як зникнення чи знищення лідерів вплинуло на існування групи як соціальної одиниці, а не лише на фізичне виживання її членів. По-друге, хоча лідерів як окрему категорію потенційно можна вважати знаковою частиною групи в цілому, найчастіше їхнє знищення слід розглядати як індикатор наміру знищити територіально обмежену знакову частину групи (наприклад, громаду), істотність якої має оцінюватись стосовно групи загалом. По-третє, для доведення геноциду необов’язково постфактум оцінити вплив знищення лідерів на виживання групи: залежно від контексту для оцінювання геноцидного наміру може бути достатньо оцінити потенційний вплив.
Keywords
international criminal law, genocide, genocidal intent, intent to destroy a group in part, leadership, article, міжнародне кримінальне право, геноцид, геноцидний намір, намір знищити групу частково, лідерство
Citation
Vishchyk M. Targeting of the protected group's leadership and otherwise representative members as an indicator of genocidal intent / Maksym Vishchyk // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. - 2024. - Т. 14. - С. 19-31. - https://doi.org/10.18523/2617-2607.2024.14.19-31