Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість
Loading...
Date
2021
Authors
Менжулін, Вадим
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Між психоаналізом Зиґмунда Фрейда та аналітичною психологією Карла Ґустава Юнґа існує
чимало відмінностей, і деякі з них є надзвичайно важливими. Дуже поширеною є думка, згідно з
якою одним із найнаочніших прикладів цього ідейного протистояння можуть слугувати Фрейдові
та Юнґові погляди стосовно міфології. Прихильники цієї точки зору вважають, що К. Юнґ значно
більше цікавився міфологічною проблематикою і його теорія міфу виявилася набагато глибшою і
розвиненішою, ніж Фрейдова. Зокрема зазначають, що З. Фрейд був зосереджений виключно на
розвитку психіки індивіда, тоді як К. Юнґ нібито дійшов справжніх витоків міфотворчості у колективному несвідомому, що є осадом величезного історичного досвіду людства. У статті показано,
що такі твердження відображають не реальний стан справ, а точку зору, яку після свого розриву
із З. Фрейдом поширював К. Юнґ. Насправді засновник психоаналізу теж мав стійкий і глибокий
інтерес до міфології. Проявом цього стало формування психоаналітики міфу – специфічного напряму досліджень, до якого у перші роки існування психоаналітичного руху долучилася ціла низка його
перших представників, зокрема Франц Риклін, Карл Абрагам, Ото Ранк, Ернест Джонс та власне
К. Юнґ. Принципово, що З. Фрейд та К. Юнґ, як до, так і після розриву, що відбувся у 1913 р., були
та назавжди залишилися прихильниками розгляду людини й культури крізь призму низки тогочасних
біологічних концепцій. Ідеться про принцип успадкування набутих властивостей (ламаркізм) та
ідею, що онтогенез є рекапітуляцією філогенезу ("біогенетичний закон"). Відповідно до ламаркістсько-біогенетичних припущень, як Фрейд, так і Юнґ знаходили витоки міфології у колективному
історичному досвіді людства. У статті продемонстровано, що образ Едіпа і пов’язані з ним мотиви інцесту та батьковбивства відіграють у Фрейдовій (та фрейдистській) моделі міфотворчості
майже таку саму роль, як і архетипи колективного несвідомого у концепції міфу К. Юнґа та його
послідовників.
Sigmund Freud’s psychoanalysis and Carl Gustav Jung’s analytical psychology are different in many ways and some of their differences are extremely crucial. It is widely believed that one of the most obvious examples of this intellectual confrontation is the difference between Freud’s and Jung’s views on mythology. Proponents of this view believe that Jung was much more interested in mythological issues and his theory of myth became much deeper and more developed than Freud’s one. In particular, it is believed that Freud focused exclusively on the individual’s psyche, while Jung allegedly reached the true origins of mythmaking in the collective unconscious, which is the sediment of the vast historical experience of mankind. The article shows that such statements do not reflect the real situation but just the point of view, which Jung began to spread after his break-up with Freud. In fact, the founder of psychoanalysis had a steady and deep interest in mythology. The manifestation of this interest was the formation of "psycho-analytics" of myth – a specific area of research, which in the early years of the psychoanalytic movement was joined by several first psychoanalysts, including Franz Riklin, Karl Abraham, Otto Rank, Ernest Jones, and Jung himself. It is essential that both Freud and Jung, before and after the break-up in 1913, have been and remain the supporters of the consideration of a man and culture through the prism of certain biological concepts of that time. Those are the principle of inheritance of acquired properties (Lamarckism) and the idea that ontogenesis recapitulates phylogeny ("biogenetic law"). Based on Lamarckian-biogenetic assumptions, both Freud and Jung saw the origins of mythology in the collective historical experience of mankind. The article demonstrates that the image of Oedipus and the associated motives of incest and parricide play almost the same role in Freud’s (and Freudian) model of mythmaking as the archetypes of the collective unconscious in Jung’s (and Jungian) concept of myth.
Sigmund Freud’s psychoanalysis and Carl Gustav Jung’s analytical psychology are different in many ways and some of their differences are extremely crucial. It is widely believed that one of the most obvious examples of this intellectual confrontation is the difference between Freud’s and Jung’s views on mythology. Proponents of this view believe that Jung was much more interested in mythological issues and his theory of myth became much deeper and more developed than Freud’s one. In particular, it is believed that Freud focused exclusively on the individual’s psyche, while Jung allegedly reached the true origins of mythmaking in the collective unconscious, which is the sediment of the vast historical experience of mankind. The article shows that such statements do not reflect the real situation but just the point of view, which Jung began to spread after his break-up with Freud. In fact, the founder of psychoanalysis had a steady and deep interest in mythology. The manifestation of this interest was the formation of "psycho-analytics" of myth – a specific area of research, which in the early years of the psychoanalytic movement was joined by several first psychoanalysts, including Franz Riklin, Karl Abraham, Otto Rank, Ernest Jones, and Jung himself. It is essential that both Freud and Jung, before and after the break-up in 1913, have been and remain the supporters of the consideration of a man and culture through the prism of certain biological concepts of that time. Those are the principle of inheritance of acquired properties (Lamarckism) and the idea that ontogenesis recapitulates phylogeny ("biogenetic law"). Based on Lamarckian-biogenetic assumptions, both Freud and Jung saw the origins of mythology in the collective historical experience of mankind. The article demonstrates that the image of Oedipus and the associated motives of incest and parricide play almost the same role in Freud’s (and Freudian) model of mythmaking as the archetypes of the collective unconscious in Jung’s (and Jungian) concept of myth.
Description
Keywords
Зиґмунд Фрейд, Карл Ґустав Юнґ, ламаркізм, біогенетичний закон, міф, міфологія, несвідоме, архетипи колективного несвідомого, стаття, Sigmund Freud, Carl Gustav Jung, Lamarckism, biogenetic law, myth, mythology, unconscious, archetypes of the collective unconscious
Citation
Менжулін В. І. Зиґмунд Фрейд і Карл Юнґ про міфи та архетипи колективного несвідомого: неусвідомлена схожість / Менжулін В. І. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2021. - Т. 8. - С. 25-37.