Пошуки кінообразності по-європейськи
Loading...
Date
2005
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Прикро усвідомлювати, що за століття кінематографа ми не спромоглися ні на власну теоретичну кіношколу, ні на переклади існуючих і минулих
теорій, ні на поширення кіноосвіти. У польських університетах кіно вивчалося, перекладалися першоджерела кіноестетики, захищалися наукові дослідження проблемних тем. Кінознавець Анджей Гвуздзь опрацював висловлювання про кіномистецтво різних європейських авторів і видав антологію Europejskie manifesty kina (Warshawa, 2002), яка отримала схвальні відгуки кінокритики і заслуговує на цитування думок теоретиків і практиків кіномистецтва, бо у нас вони майже не перекладалися. Книга містить програмні погляди 41 автора чи авторських груп, серед яких 15 перекладів з французької, 7 — з німецької, по 5 — з російської та польської, по 2 — 3 з англійської, шведської та італійської мов, і по одному — з іспанської, голландської і данської. Цей перелік свідчить про увагу, передусім освітніх і творчих середовищ до кіно там, де здобутки в кіномистецтві були найбільшими. Автор відійшов від хронологічного розгляду текстів, згрупувавши їх у п'ять тематичних розділів, які все ж мають хронологічний порядок, і додав до орієнтації послідовно їх появу в додатках разом з бібліографією, фільмографією, індексом імен, відомостями про авторів та назвами ще кільканацяти праць, що не увійшли у цей збірник. Шкода, що поза увагою залишилися такі авторитети, як Гуїдо Аристарко, Андре Базен, згадані лише примітках, чи автори теорії проміжків монтажу Британської кіноакадемії, але автор зазначив, що "маніфести мають характер постулативний і рішуче відрізняються від теоретичних висловлювань" , "це програмна заява, метою якої є прокламація засад і яка має тенденційний характер — деградацію старих вартостей і апологію нових, а не діалог з традицією" . Можна заперечити укладачеві збірника, чому, наприклад, текст феміністки Маргарет фон Тротта розміщений поруч із текстами Бунюеля, Дрейєра, Тарковського, Вендерса, а не в Колі незалежного кіно, або пошуки Дзиґи Вертова приписані до Великих маніфестів, а не до рубрики "Обличчя пропаганди", де автори "Кінетики" протестують проти французької групи Дзиґи Вертова, що намагалися через 50 літ реанімувати політичне кіно і поєднати його з авангардом. До речі, Вертов - єдиний автор зі згаданих, щоправда пізніше наведеного маніфесту, мав стосунок до України і втілював свої експерименти з перетворення людини на машину у ВУФКУ. У фільмах "Одинадцять" (1927), "Людина з кіноапаратом" (1929), "Симфонія Донбасу" (1930) "гвинтики" соцбудівництва, покликані на новобудовах сформувати совєцький народ, можуть послужити прикладом для психоаналітичного дослідження генези явища, наслідки якого спостерігаємо досі. Але автор мав якісь свої мотиви такої структури книжки. Безперечно ось що: кінознавці та кіномитці Польщі мають прекрасний посібник для творення свого стилю, для пошуків кіномови, і нашим кінематографістам залишається позаздрити їм.
Description
Keywords
Роман Бучко, "Великі маніфести", футуризм, маніфест, "В колі незалежного кіно", "Обличчя пропаганди", стаття
Citation
Пошуки кінообразності по-європейськи / підготував і переклав з польської Роман Бучко // Кіно-Театр. - 2005. - № 6. - С. 6-12.