Знання як образ у пізній філософії Йоганна Ґотліба Фіхте
Loading...
Date
2022
Authors
Нетреб'як, Ольга
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
У статті проаналізовано розуміння знання як образу в пізньому періоді творчості Й. Ґ. Фіхте (1762–1814), а саме у його "Вченні про науку" 1813 року. Дослідження зрілого доробку філософського проєкту Фіхте, що є маловивченим, дає змогу зруйнувати більшість стереотипів і викривлень, якими обросла філософія Фіхте аж до другої половини ХХ ст. здебільшого через геґелівську інтерпретацію. Пояснюючи природу знання, а саме яким воно є в собі, Фіхте намагається відмежуватись від філософії Б. Спінози, при цьому розробивши вчення про образ як маніфестацію Абсолюту. Образ для нього не є копією буття, він має певну автономність і, водночас, здатність до формування, творення. Сам Абсолют (Бог) проявляється через образ, але не зводиться до нього. Фіхте має труднощі, коли намагається пояснити, наскільки Абсолют є присутній у своєму прояві. У статті досліджено також Фіхтеву ідею "я" як образу Бога. Філософ розуміє обмеженість тлумачення свідомості з позиції самого суб’єкта, тому вдається до багатої метафоричної мови, яка має на меті в дещо інший спосіб поглянути на свідомість і рефлексію. У цій спробі пояснити природу знання останнє слово не завжди є за самим суб’єктом. Теологічна перспектива, над якою філософ надбудовує своє вчення про образ, розширюється до розуміння знання як образу Бога.
Author analyses Fichte’s understanding of knowledge as image that related to his late period of creativity, precisely Doctrine of Science 1813. The appeal to the late period of Fichte’s work is necessary because these texts are little researched. They are also pre-mortal, so they can safely be called a mature work of Fichte’s philosophical project. The study of the late period allows us to destroy most of the stereotypes and deformations that overgrown Fichte’s philosophy until the second half of the twentieth century through dominant Hegelian interpretation. Explaining nature of knowledge, how it is in itself, Fichte tries to dissociate from philosophy of Spinoza at the same time, developing doctrine of the image as a manifestation of the Absolute. The image for him is not a copy of being, but possesses some autonomy, and at the same time, possesses the formative and creative capacity. The Absolute (God), who manifest himself through the image, but is not reduced to him and Fichte has difficulties with explanation how the Absolute is present in his manifestation. The article also investigates the idea of "I" as image of God. Philosopher understands limitation of the explanation of consciousness from the point of the same subject, therefore he appeals to rich metaphorical language, which has an aims to look on consciousness and reflection in different way. In this attempt to explain the nature of knowledge, the last word is not always told by the subject himself. Theological perspective over which the philosopher builds his doctrine of image broadens the understanding of knowledge like image of God.
Author analyses Fichte’s understanding of knowledge as image that related to his late period of creativity, precisely Doctrine of Science 1813. The appeal to the late period of Fichte’s work is necessary because these texts are little researched. They are also pre-mortal, so they can safely be called a mature work of Fichte’s philosophical project. The study of the late period allows us to destroy most of the stereotypes and deformations that overgrown Fichte’s philosophy until the second half of the twentieth century through dominant Hegelian interpretation. Explaining nature of knowledge, how it is in itself, Fichte tries to dissociate from philosophy of Spinoza at the same time, developing doctrine of the image as a manifestation of the Absolute. The image for him is not a copy of being, but possesses some autonomy, and at the same time, possesses the formative and creative capacity. The Absolute (God), who manifest himself through the image, but is not reduced to him and Fichte has difficulties with explanation how the Absolute is present in his manifestation. The article also investigates the idea of "I" as image of God. Philosopher understands limitation of the explanation of consciousness from the point of the same subject, therefore he appeals to rich metaphorical language, which has an aims to look on consciousness and reflection in different way. In this attempt to explain the nature of knowledge, the last word is not always told by the subject himself. Theological perspective over which the philosopher builds his doctrine of image broadens the understanding of knowledge like image of God.
Description
Keywords
Фіхте, знання, розуміння, образ, Абсолют, Бог, маніфестація, "я", рефлексія, свідомість, свобода, стаття, Fichte, knowledge, understanding, image, Absolute, God, manifestation, "I", reflection, consciousness, freedom
Citation
Нетреб'як О. Я. Знання як образ у пізній філософії Йоганна Ґотліба Фіхте / Нетреб'як О. Я. // Наукові записки НаУКМА. Філософія та релігієзнавство. - 2022. - T. 9-10. - C. 89-97. - https://doi.org/10.18523/2617-1678.2022.9-10.89-97