Browse
Recent Submissions
Item Development of True Orthodox Church in Kyiv region (1927-1931)(2026) Trygub, Oleksandr; Bazhan, OlehThe preconditions for the formation and activities of the True Orthodox Church in the territory of the Kyiv region from 1927 to 1931 are studied in the scientific paper. Based on archival documents, the reasons for the emergence of the anti-Sergius opposition among the Orthodox clergy and laity who rejected the Declaration of Metropolitan Sergius (Stragorodsky) on loyalty to Soviet power are analyzed. It is shown that the Kyiv region became one of the centers for the development of the True Orthodox Christian movement in the Ukrainian SSR, where independent communities were formed. The specifics of underground church life are revealed, including illegal divine services, the establishment of clandestine monasteries, and the distribution of leaflets and spiritual proclamations. Particular attention is given to the repressive policies of the Soviet authorities, culminating in the OGPU operation "Chornye Pauki" (Black Spiders) (1931), which led to the arrests and convictions of dozens of clergy and laity in the Kyiv region. It is concluded that the True Orthodox Church in the Kyiv region became a manifestation of religious nonconformism and spiritual resistance to the totalitarian regime, having played a significant role in the formation of Catacomb Orthodoxy in Ukraine.Item "Public relations" structures of the USSR KGB during Gorbachev's perestroika (1985-1991)(2025) Bazhan, Oleh; Lisova, VitaThe purpose of the research paper is to analyze the development of propaganda structures within the Soviet state security services during Gorbachev’s perestroika, identifying key socio-political factors and KGB policy decisions that shaped these efforts. It examines changes in the structure and status of media offices at the union, republican, and regional levels and outlines the functions of the Committee for State Security’s information departments from 1985 to 1991. The scientific novelty of the article stems from its focus on the organizational evolution, functions, and status of these units during the final crisis of the Soviet totalitarian system. Conclusion. Gorbachev’s perestroika compelled Soviet state security agencies to reassess their approach to public messaging. The Kremlin’s attempt to project a more humane version of socialism drove the KGB to incorporate certain elements of glasnost and democratization, despite the institution’s inherently secretive nature. In keeping with broader political trends, the USSR KGB made deliberate efforts to present itself to the public as a legitimate, modern, and progressive institution. Regional state security bodies followed the lead of the central apparatus. As the arsenal of Chekist propaganda tools expanded, however, weaknesses in the operations of units responsible for shaping public opinion became increasingly visible – particularly the mismatch between the existing organizational and staffing models of the ‘PR’ units and the evolving demands of the time. This highlighted the need not only to revise the content and form of information dissemination but also to restructure the Committee’s media outreach system. Over the six years of perestroika, the institutional evolution in this field transitioned from being the sole ‘PR’ unit within the Soviet security apparatus – specifically, the KGB Press Bureau at the union level – to a three-tiered propaganda network spanning union, republican, and regional levels. These reforms also elevated the status of press groups. In the mid-1980s, local information-related efforts were carried out by ad hoc working groups composed of officers from various KGB departments, who performed these tasks alongside their core responsibilities. By the late 1980s and early 1990s, full-time press divisions had been formally established, though their effectiveness remained still remained constrained by systemic limitations. Gradually, the scope and effectiveness of public-facing campaigns became an important criterion for assessing the overall performance of state security units. Notably, the Committee for State Security of the Ukrainian SSR was among the territorial divisions of the USSR KGB with the highest level of engagement in ‘PR’ endeavors.Item Слово головної редакторки(2025) Шліхта, НаталіяВосьмий том фахового видання "Наукові записки НаУКМА. Історичні науки", вкотре підготований в умовах повномасштабної російсько-української війни. Як і наш попередній випуск, присвячений пам’яті Михайла Володимировича Кірсенка і Тетяни Аркадіївни Балабушевич, цей є меморіальним. 4 липня 2024 року пішов у засвіти доцент кафедри історії Костянтин Юхимович Гломозда. Костянтин Юхимович працював на кафедрі майже з моменту її заснування, був неймовірно світлою, доброю, інтелігентною людиною, улюбленим викладачем усіх поколінь студентів кафедри. Колегою, на якого завжди можна покластися, незалежно від того, йшлося про якесь наукове питання чи бюрократичне. І який ніколи, навіть попри тяжкі хвороби, що переслідували його в останні роки життя, не відмовляв у допомозі, вірно служив рідній кафедрі усі роки. Його світлій пам’яті ми присвячуємо цей випуск нашого журналу, до роботи над яким долучились не лише колеги і учні Костянтина Юхимовича, а й його родина. Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати нашим авторам і Дмитрові Костянтиновичу Гломозді, завдяки яким ми змогли підготувати номер, що відображає обширні зацікавлення Костянтина Юхимовича в історії.Item Item "Ця невидима група": реквізовані цивільні особи під час Голокосту на Полтавщині(2025) Бородіна, ТетянаУ статті досліджено примусове залучення місцевих жителів Полтавщини до виконання супутніх робіт, пов’язаних із реалізацією Голокосту. Дії реквізованих цивільних осіб (термін Патріка Дебуа, який виокремив і концептуалізував значення цієї групи для вивчення Голокосту на локальному рівні) на прикладі Полтавщини досліджено вперше. Авторка проаналізувала історіографічні доробки з теми й залучила широке коло джерел (чимало з яких уперше введено до наукового обігу). У статті проаналізовано місцеву динаміку розгортання Голокосту з урахуванням потреби (або її відсутності) щодо виконання супутніх робіт, пов’язаних із геноцидом. Із цієї перспективи розглянуто, як апарат місцевої допоміжної поліції та радянські військовополонені (за наявності) могли використовуватись як першочергові трудові ресурси для виконання супутніх робіт, пов’язаних із Голокостом. Досліджено, що на Полтавщині реквізовані цивільні особи виконували такі види робіт: копали ями, де згодом нацисти розстрілювали євреїв, закопували тіла, привозили необхідні речі до місць розстрілу, перебирали одяг убитих євреїв і завантажували його до вантажівок (подальші дослідження, ймовірно, можуть розширити цей перелік). Це, загалом, перегукується з ситуацією в інших окупованих регіонах Радянського Союзу. Разом з тим, наше дослідження демонструє, що частіше реквізовували жителів маленьких сіл, що розташовувались неподалік місць розстрілів, аніж місцевих жителів того населеного пункту, звідки походили євреї (зазвичай це були містечка), однак це питання потребує подальшого аналізу із залученням ширшого кола джерел. Дослідження також оприявнило необхідність подальшого детального вивчення діяльності акторів влади місцевого рівня щодо реквізування місцевих жителів для виконання робіт, пов’язаних із Голокостом. Насамкінець, у статті окреслено фактори, які могли впливати на (не)залучення праці місцевих жителів як реквізованих цивільних осіб.Item "[...] очень понравилась нам энта музея. очень хорошо и лахвово, хвакт": русифікація в УРСР періоду пізнього сталінізму на прикладі відвідувачів Державного історичного музею(2025) Яременко, МаксимРусифікація в УРСР давно привертає увагу істориків, педагогів і лінгвістів. Дослідники зосереджують увагу на різних сюжетах: аналізі урядових приписів, освіти та шкільних програм, видання книжок тощо. Втім, до вивчення ситуації в добу пізнього сталінізму звертаються менше, ніж до середини 1950-х — 1980-х рр. У цій статті на основі дослідження книги відгуків кінця 1940-х — початку 1950-х рр. відвідувачів головного історичного музею УРСР у Києві проаналізовано, як послуговувалися мовою у повсякденному житті громадяни радянської України (саме вони становили левову частку екскурсантів), що спонукало їх віддавати перевагу українській або російській мові. Добровільний вибір мовного регістру дає змогу констатувати масштабність неадміністративних чинників русифікації, неформальний тиск столичного київського мовного середовища та уявлень про престижне / непрестижне. У статті проаналізовано зокрема соціальний склад, походження та вікові характеристики відвідувачів історичного музею УРСР, щоби зрозуміти, чи впливали вони на вибір мови відгуку, а також звернуто увагу на грамотність, стилістику й лексику нотаток у екскурсантів.Item Про єпископів-агентів, документи радянських спецслужб і комплексний підхід до дослідження життя Церкви в радянській державі(2025) Шліхта, НаталіяРецензія-огляд: Роман Скакун. Агентура НКВС-МДБ-КДБ у православному єпископаті України (1939–1964): формування, функції, моделі поведінки. Львів: Видавництво УКУ, 2025. 360 с. У рецензійній статті проаналізовано монографію львівського історика Романа Скакуна, що вийшла друком у видавництві УКУ 2025 року. Монографія, чия назва обіцяє сенсаційне викриття агентури радянських спецслужб у середовищі православного єпископату у 1940–1960-х рр., піднімає низку конкретних і загальнішого характеру питань з історії РПЦ радянського періоду, вводить до наукового обігу раніше не відомі документи з фондів ГДА СБУ. Від характеру контролю радянських спецслужб над церковним середовищем до витоків сучасної РПЦ. Від різноманіття моделей поведінки єпископів-агентів до їхніх особистих історій, мотивацій і характерів. Від періодизації офіційної радянської політики в «релігійному питанні» до засадничих джерелознавчих питань. Усі ці питання порушуються автором, спонукають до дискусії і додають до нашого наукового знання і про діяльність радянських спецслужб, і про життя Церкви у СРСР.Item Фальсифікат привілею князя Федька Острозького(2025) Тесленко, ІгорУ ранньомодерний період фальшування документів було поширеним явищем. Дослідження підробок в українській історіографії почалося в ХІХ столітті, і на сьогодні виявлено вже десятки неавтентичних або сумнівних актів, серед яких великокняжі грамоти, королівські привілеї, гетьманські універсали. Утім, далеко не всі сфабриковані документи видавалися від імені правителів суверенних чи автономних держав. У цій статті проаналізовано привілей, що начебто постав у канцелярії одного з перших князів Острозьких — представників відомого аристократичного роду, що походив із Волині, але поширював свій вплив на різні регіони Великого князівства Литовського, а після 1569 р. –— і Речі Посполитої. Ідеться про датований 1431 роком документ, відповідно до якого князь Федько Острозький дарував землю Нетреба Прокопові та Лаврові Грибам-Грим’яцьким. У роботі розглянуто обставини оприлюднення джерела й наведено аргументи на користь твердження про те, що воно було сфальшоване. Документ опубліковано в додатку до статті.Item До історії першого народного училища у Києві(2025) Шандра, ВалентинаПроаналізовано чинники заснування у 1789 р. Київського головного народного училища та з’ясовано обставини його закриття у 1809 р. Простежено ставлення державної адміністрації, місцевих органів влади та киян до цієї школи, встановлено чисельний і соціальний склад учителів та учнів. Зауважено, що у ньому безкоштовно надавалась початкова і середня освіта. Київське головне народне училище постало як один із засобів імперського центру забезпечити лояльність підданих через русифіковану освіту. Російська держава зважала на історичне значення Києва для імперського утвердження у краї, а тому запроваджувала російську школу. Етнічне походження місцевої людності — українців і поляків — до уваги не бралося попри те, що училище утримувалося на кошти річпосполитської Едукаційної комісії (Komisja Edukacji Narodowej) та міського бюджету Києва. Заснування училища було підтримане киянами, що свідчило про прагнення загалу до освіти й розуміння її соціальної значимості. У традиціях маґдебурзького права городяни виявили активність і придбали на кошти міста приміщення для училища. Вирішальну роль при забезпеченні школи професійними педагогами та налагодженні навчання зіграла Києво-Могилянська академія, вихованці якої почали тут викладати. За двадцять років існування школи в ній отримало знання близько 2 тисяч дітей, здебільшого на початковому рівні нижчих класів. Київське головне народне училище не витримало перевірки часом, припинивши своє існування в часи освітніх реформ Александра І, проте послужило солідною базою для відкриття у Києві нових навчальних закладів — гімназії вищих наук та повітових і парафіяльних шкіл з уточненими становими рівнями освіти.Item Приватний лист Інокентія Ґізеля 1681 року(2025) Тесленко, ІгорУ розвідці аналізується нещодавно виявлений приватний лист одного з найвідоміших українських інтелектуалів XVII ст. — архимандрита Києво-Печерського монастиря Інокентія Ґізеля (1610–1683). Лист було написано 15 (25) червня 1681 р. й адресовано Самійлові Жеребилові, посереднику в контактах настоятеля з волинським шляхтичем Дмитром Жабокрицьким, майбутнім луцьким і острозьким православним єпископом Дионісієм. У ньому міститься прохання терміново та в умовах максимальної секретності передати важливі папери Жабокрицькому, адже від цього залежали його честь і добробут. 25 жовтня 1684 р. текст листа внесено до актових книг Луцького ґродського суду. Його оприлюднення було, очевидно, пов’язане з кризою у відносинах Жабокрицького та його дружини — конфліктом, який призвів до розлучення і тривалих майнових суперечок між колишніми шлюбними партнерами. Відтак, послання Ґізеля перетворювалося на потенційний компромат, здатний вплинути на підсумок протистояння. Водночас документ відкриває ширший контекст: він підтверджує тісні контакти православних середовищ Київської митрополії по обидва боки кордону між Московією та Річчю Посполитою. Таким чином, знахідка дозволяє розширити уявлення про коло комунікацій Інокентія Ґізеля та про характер православних мереж у Східній Європі другої половини XVII ст. Текст листа опубліковано у додатку.Item Атрибуція й експертиза книжкових пам’яток. З досвіду Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, відп. ред. Г. І. Ковальчук (Київ: Академперіодика, 2023), 400 с.: іл.(2025) Затилюк, ЯрославРецензоване видання є колективною працею співробітників наукових відділів Інституту книгознавства при Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (далі — НБУВ). Уміщені тут статті провідних українських фахівців з досліджень книжкових видань, творів графіки та музики є підсумковим викладом їхніх студій, виконаних у рамках планової наукової теми 2019–2021 рр. Разом із тим мета книги ширша — стати помічною у книгознавчих дослідженнях, а також у підготовці експертиз українських культурних пам’яток, передусім книжкових видань різного часу. Тож практично кожна зі статей збірника містить методичні рекомендації про порядок здійснення експертизи, а також практичні поради щодо довідкової літератури, спеціальних джерелознавчих публікацій та інтернет-каталогів. Автори щедро (а часом навіть переобтяжливо) діляться власним досвідом атрибуції графічних та музичних творів, і передусім книжкових видань — від кириличних і латинськомовних друків українських та західних друкарень XVII–XVIII ст. до псевдовидань української діаспори ХХ ст.Item Краєзнавство у дослідницьких візіях професора Петра Тригуба(2025) Михайлуца, Микола; Бажан, ОлегМета статті окреслюється історико-краєзнавчим доробком відомого українського історика, вченого-краєзнавця Петра Микитовича Тригуба, висвітленням основних напрямків краєзнавчих досліджень і тематик, які увійшли до наукової спадщини вченого. Наукова новизна роботи полягає в аналізі історіографічної спадщини Петра Тригуба, у генезисі наукової та науково-організаційної історико-краєзнавчої роботи професора та педагога, визначенні основних етапів і періодизації його краєзнавчої діяльності, окресленні регіональної проблематики та наукових методів, якими користувався вчений задля реалізації творчих задумів, яким присвятив своє науково-дослідне життя. Висновки. Ключову роль на формування поглядів П. М. Тригуба на об’єктивний світ і людини в ньому зіграла "мала батьківщина", місце де народився вчений – селище Коломак на Слобожанщині. Краєзнавчий компонент наукової спадщини історика становить 2 монографії та понад 50 наукових статей, наукових повідомлень, тез доповідей тощо. Переважно усі вони присвячені історичним регіонам Слобожанщині та Півдню України. Періодизація краєзнавчої історіографії П. М. Тригуба окреслюється двома періодами. Перший період: перша половина 1970-х рр. і до кінця 1980-х рр., для якого було притаманним висвітлення системи совєцького будівництва в українських регіонах, зокрема на Київщині, Чернігівщині, Вінниччині, Полтавщині й ін. Від 1987 р. змінюється спрямованість краєзнавчої тематики науковця П. Тригуба, проте вона не виходила за межі таких аспектів, як: краєзнавча література з історії Миколаївщини, роль музеїв у вихованні молоді, громадська діяльність за збереження пам’яток історії та культури на Півдні України тощо. Другий період, значно ширший за попередній у часовому вимірі (1991-2016), слід розглядати у контексті двох стадій: перша (1991-2004), спричинена проголошенням державної незалежності України, що спонукало історика звернутися до аграрного краєзнавства, історії південноукраїнського села; друга (2005-2016), коли у краєзнавчому доробку переважає символ подієвого минулого зафіксованого сильними емоціями через пам’ять дитинства про бáтьківщину, про селище Коломак, до історії якого історик П.М. Тригуб повертатиметься у статтях і монографіях.Item Слуга, або Фрагменти життя генерала Сєрова(1994) Бажан, ОлегРозжалування в 1963 році колишнього шефа КДБ, генерала армії Івана Сєрова та позбавлення його Золотої Зірки Героя Радянського Союзу викликали хвилю найрізноманітніших чуток і домислів. Дехто вважав таку міру покарання наслідком особистої причетності Сєрова до кривавих акцій НКВС, інші ж пояснювали це серією численних закулісних інтриг, удало розіграних на Старій площі і Луб'янці. Сам Іван Олександрович не був багатослівним і лише інколи казав, що історія ще віддасть йому належне, розкриє те, про що доводилося мовчати...Item Розділяючи на "чистих" і "нечистих"(1995) Бажан, ОлегЗ кінця 50-х і до 80-х років вище політичне керівництво України, уряд республіки, Рада в справах релігій при РМ УРСР вели планомірну роботу по обмеженню впливу найбільш поширених релігійних конфесій і течій на віруючих. Свій конкретний вияв це знайшло у ряді нормативних актів, спрямованих на повне підпорядкування релігійних громад спеціальним державним органам, скорочення духовних учбових закладів, кількості священнослужителів тощо. Нерідко владні структури вдавалися і до таких підступних кроків, як дискредитація окремих конфесій, релігійних груп, священників, розпалювання розкольницьких тенденцій. Зокрема, такі завдання покладалися на спеціальний підрозділ П'ятого управління Комітету держбезпеки України, його місцеві структури. Спираючись на розгалужену агентурну мережу, вони відстежували релігійні процеси, що відбувалися у регіонах, висловлювали свої рекомендації уповноваженому в справах релігій.Item Правда про "Справу Віктора Погружальського" або Хто і чому здійснив підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР(1997) Бажан, Олег; Данилюк, ЮрійПодія, що сталася того дня, сколихнула без перебільшення все українське суспільство. 24 травня 1964 р. в самому центрі Києва протягом доби палала Державна публічна бібліотека Академії наук України. Невблаганне полум'я за лічені хвилини пожерло раритетні видання, рукописи, все, чим могла б пишатися кожна культурна нація. Наслідки пожежі були катастрофічними. Як довідуємось з доповідної записки відділів ЦК Компартії України, стихією було знищено близько 500 тисяч одиниць літератури, що становило приблизно 20 % всього книжкового фонду.Item Зовнішньо-політичні акції СРСР у 50–80-ті рр. та їх вплив на розвиток опозиційного руху в Україні(2000) Бажан, ОлегПоширення дисидентства у другій половині 50-х — 80-ті рр., розповсюдження опозиційних настроїв серед різних верств населення України стали своєрідною реакцією не лише на внутрішню політику КПРС, що характеризувалася невиправданими деформаціями в економічній та духовній сферах, а й на зовнішньо-політичні акції радянської держави, які супроводжувалися силовими демаршами на міжнародній арені, втручанням у справи країн соціалістичної орієнтації.Item "Самвидав" як засіб поширення об'єктивної інформації про Україну в 60–80-х роках(1998) Бажан, ОлегЦілком очевидно, що в умовах жорсткої політичної цензури про будь-яке оприлюднення позацензурної літератури, заяв, петицій, листів активних учасників національного руху не могло бути ніякої мови. Отож єдиним каналом їх розповсюдження в 60-80-х рр. залишався "самвидав" – непідконтрольний засіб поширення об'єктивної інформації про Україну.Item "Празька весна" у документах Галузевого державного архіву Служби безпеки України(2008) Бажан, ОлегЦінний фактичний матеріал, який має найбільшу репрезантивність у вивченні суспільної атмосфери в Українській РСР на тлі подій у Чехословаччині у 1968 р. знаходиться у фонді 16 "Доклады, представления и специальные сообщения органов госбезопасности в партийные и государственные органы" Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Спеціальні інформаційні повідомлення Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР на адресу ЦК КПУ дають змогу простежити динаміку політичних настроїв різних прошарків населення України в умовах чехословацької кризи 1968 р., виявити зв’язок між жорстким зовнішнім курсом радянської держави та зростанням негативної політичної активності окремих громадян, розкрити канали проникнення та розповсюдження в УРСР об’єктивної інформації про політичні та економічні реформи в ЧССР, з’ясувати ставлення вищого політичного керівництва республіки до реформаторського курсу ідеологів та практиків "Празької весни". Відібрані документи публікуються згідно з археографічними правилами, мовою оригіналу. Наявні у тексті стилістичні й орфографічні помилки, що не впливають на зміст документа, виправлені без застережень.Item Суспільні настрої в Україні у ході чехословацької кризи 1968 року за донесеннями радянських спецслужб(2008) Бажан, ОлегСпираючись на невідомі документи з Державного архіву Служби безпеки України, автор дослідив реакцію українців на події "Празької весни" 1968 року, а також дії комуністичної влади СРСР, спрямовані на придушення спроб демократизації Чехословаччини.Item Суспільні настрої в Українській РСР у перші дні Великої Вітчизняної війни (за документами Галузевого державного архіву Служби безпеки України)(2011) Бажан, ОлегThe present documents of Branch archive of Security service of Ukraine showed that security officers fixed the statements made by representatives of different social and professional groups at the beginning of Great Patriotic War.