Browse
Recent Submissions
Item Виселення колишніх турецьких підданих з Чорноморського узбережжя України у 1949 р. (за лаштунками операції радянських спецслужб "Волна")(2025) Бажан, ОлегТемі радянської депортаційної політики присвячено значну кількість праць у вітчизняній і зарубіжній історіографії. Попри наявність значного доробку вчених про причини примусового переселення громадян за національною ознакою у віддалені місцевості Радянського Союзу залишаються маловивченими етнічні та регіональні особливості «боротьби» сталінського режиму із "соціально ворожими елементами" та потенційною "п’ятою колоною". Однією з мішеней радянської репресивної системи в 1930-1940-ті рр. стали колишні мешканці Османської імперії (турки, ассирійці, вірмени, греки), число яких різко зросло на Закавказзі та Причорномор’ї під час Першої світової війни. Біженці з Туреччини у часи Великого терору з ярликом "іноземці та колишні іноземні громадяни" стали жертвами кампаній "боротьби з диверсійно-повстанським та шпигунськими кадрами розвідок капіталістичних країн" і "спецконтингентом, що підлягає виселенню" у період Другої світової війни.Item Автобіографічна та біографічна інформація у проповідях Стефана Яворського 1690-х рр.(2025) Яременко, МаксимМета полягає в аналізі біографічних даних про вище духовенство Київської митрополії,які містяться в понад сорока неопублікованих проповідях Стефана Яворського, написаних під час його перебування в Києві в 1690-х рр. Ці автографи, досі недостатньо проаналізовані, виступають важливим джерелом біографістики, на методологічних підходах котрої, а також на критичному методі й почасти історичній герменевтиці ґрунтується дослідження. Фахівці зазвичай звертають увагу на літературні, жанрові, догматичні особливості ранньомодерних українських казань. На основі прямої (конкретні факти) чи непрямої (натяки, алюзії, риторика) інформації з проповідей удалося доповнити біограми, навести додаткові аргументи в дискусіях або показати, як сучасники сприймали та оцінювали життя помітних церковних адміністраторів й інтелектуалів Лазаря Барановича, Варлаама Ясинського, Мелетія Вуяхевича, Серапіона Полховського, Йоасафа Кроковського, Інокентія Поповського. Казання Стефана Яворського містять також цінну автобіографічну інформацію. Висновки. З’ясовано, зокрема, дату постригу автора та його уявлення про чернече покликання; світське ім’я, місця навчання, час постригу Поповського; доповнено інформацію щодо промоції Кроковського на переяславського єпископа й про викладачів і звершення Вуяхевича, а також Ясинського; уточнено обставини хіротонії Полховського, ставлення до Барановича як того, хто заслуговує на статус святого тощо. З проповідей Яворського вкотре стає зрозуміло, що київські інтелектуали були тісно пов’язані горизонтальними й вертикальними зв’язками, в яких важили розуміння про спільних патронів, освіта (зокрема контакти професор — студент) і пов’язана з нею діяльність (викладання чи адміністративні обов’язки). Інформація про згадане коло осіб не вичерпує потенціал текстів київського казнодії. В перспективі проповіді Яворського також слід аналізувати як джерело з історії не лише біографій, а й церковних практик і повсякдення.Item Репресивні заходи Комітету держбезпеки УРСР стосовно представників дисидентського руху на Одещині у другій половині 1950-х-1970-ті рр.(Обласне відділення пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України", 2025) Бажан, ОлегРеформаторські спроби хрущовського керівництва щодо лібералізації політичного режиму в СРСР, розпочаті в другій половині 1950-х років, мали косметичний характер і не руйнували підмурків державного устрою. Половинчастість, непослідовність хрущовської "відлиги" простежувалася практично в усіх здійснюваних заходах радянського керівництва. Засудивши злочини сталінізму, масові незаконні репресії періоду 1920-х – початку 1950-х рр., перший секретар ЦК КПРС М.С. Хрущов і його найближче оточення не розкрили справжньої природи цього негативного явища. Не приносило бажаного результату реформування економіки. Окремі заходи, здійснені в цьому напрямку М. Хрущовим, нагадували, швидше, знеболювальні ін’єкції важко і невиліковно хворому організму, а ще призводили до зниження життєвого рівня народу, продовольчих труднощів в окремих регіонах країни, повної залежності СРСР від зовнішніх постачань зернових тощо.Item Каральні заходи органів державної безпеки СРСР в Одеській області в 1935-1938 роках: характер, перебіг, кількісні показники(Обласне відділення пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України", 2025) Бажан, ОлегАналіз документів органів політичного керівництва СРСР та УРСР, союзних та республіканських правоохоронних структур упродовж 1917-1991 рр. дає підстави стверджувати, що репресивна політика влади Рад стала невіддільною частиною суспільного життя України, важливим чинником функціонування тоталітарної системи. Для якнайшвидшого просування по шляху побудови комуністичного суспільства, нейтралізації будь-яких загроз із боку реальних та вигаданих ворогів радянська держава упродовж свого існування концентрувала значні зусилля на утримання органів спеціального призначення, які мали виконувати функцію "караючого меча революції".Item Ukrayna(Atatürk Araştırma Merkezi, 2024) Halenko, Oleksandr; Üstün, Abdullah; Shlikhta, Natalia; Aydıngün, İsmail; Morkva, Valeriy; Şan, Erman; Horobets, Viktor; Ocaklı, Sait; Aykol, Ufuk; Yaşar, Murat; Şen, Muhammet; Tuncel, Turgut; Kasyanov, Heorhii; Aydın, Filiz Tutku; Aydıngün, Ayşegül; Uraz, Onur; Dönmez, Fatih; Özçelik, Sezai; Muradov, İbrahim1991’de, Sovyetler Birliği’nin dağılmasıyla Doğu Avrupa, Kafkaslar ve Orta Asya’da on beş yeni devlet ortaya çıktı ve Türkiye birkaç yeni komşu devlet kazandı. Bu komşulardan biri de Türkiye Cumhuriyeti tarafından 16 Aralık 1991’de bağımsızlığı tanınan1 Ukrayna idi. Bununla birlikte, sadece otuz yıl önce bağımsız bir Ukrayna devletinin ilanı, Ukrayna’nın Türkiye için daha önce var olmayan yeni bir komşu olduğu anlamına gelmez. Aslında bu ülke insanlarıyla birlikte bin yılı aşkın uzun bir geçmişe sahiptir. Ukrayna ve Ukrayinler, sadece Türkiye Cumhuriyeti’nin değil, Osmanlı Devleti, Kırım Hanlığı ve uzun süre Avrasya bozkırlarında yaşamış birçok Türk halkının da komşusuydu.Item Ukrayna’da Kilise: Bağımsızlığa Giden Yüz Yıllık Yol (20. Yüzyılın Başındaki Ukrayna Devrimi’nden 21. Yüzyılın Başındaki RusyaUkrayna Savaşı’na Kadar)(2024) Shlikhta, NataliaMakalenin odak noktası, 20. yüzyılın başlarının devrimleriyle başlayan ve bugüne kadar devam eden ve karmaşık olan, Ukrayna Kilisesi’nin Moskova Patrikhanesi’nden bağımsızlığını kazanma sürecidir. Makalede yakın dönem Ukrayna tarihinin tüm zikzaklarını yansıtan Ukrayna kilise tarihinin temel dönemleri belirlenip bu dönemlerin ana özellikleri açıklanmaktadır. Söz konusu dönemler; 20. yüzyılın başlarında, Ukrayna ulusunu inşa süreci bağlamında bağımsız (otosefal) hareketlerin ortaya çıktığı dönem, SSCB’de Rus Ortodoks Kilisesi içinde Ukrayna Eksarhlığı’nın var olduğu dönem ve Ukrayna’nın bağımsızlığını kazandıktan sonra Ukrayna ulusal kiliselerinin canlandığı dönemidir. Ukrayna kiliselerinin güncel dönemi, Onur Devrimi ve Şubat 2014’ten bu yana devam eden Rusya-Ukrayna Savaşı’yla başladı. Ortodoks Ukrayna Kilisesi’ne Otosefal Belgesinin (Tomos) 2019’da, Ekümenik Patrikliği tarafından verilmesi ve Ukrayna Ortodoks Kilisesi-Moskova Patrikhanesi’nin (UOK-MP) din adamları ve inananları arasında "Moskova’dan uzaklaşma" hareketinin hızlanması, bu dönemin belirleyici özellikleridir. Tüm dönemlerin her birinde, makalede gösterildiği gibi, "Moskova’dan uzaklaşma hareketi" karmaşık ve çok boyutluydu. Bütün dönemleri birleştiren ortak boyut, Rus İmparatorluğu döneminden beri devam eden ve özellikle Şubat 2022’de tam ölçekli Rus saldırganlığının başlamasından sonra yoğunlaşan, ulusal Ukrayin ile (neo)emperyal Rus dünya görüşleri arasındaki çatışmadır. Makalede Rus Kilisesi’nin gelenekçiliği ve muhafazakârlığıyla karşılaştırıldığı Ukrayna kiliselerinin "zamana ayak uydurma" ve güncel meydan okumalara karşı cevaplar verme konusundaki istekliliğine ve Rus Kilisesi’nden farklı olarak Ukrayna kiliselerinde kilise ruhban sınıfının ve sıradan inananların büyüyen rolüne özel dikkat çekilmektedir.Item Українські виміри Січневого повстання 1863–1864 рр. : колективна монографія(Baltija Publishing, 2024) Педич, Василь; Тельвак, Віталій; Гирич, Ігор ; Реєнт, Олександр; Янишин, Богдан; Бачинська, Олена; Карліна, Оксана; Донік, Олександр; Присяжнюк, Юрій; Гончар, Ольга; Шандра, Валентина ; Буров, М.; Ільчишин, Сергій; Молчанов, Володимир; Задунайський, ВадимПольське національно-визвольне Січневе повстання 1863–1864 рр., яке охопило західні та південно-західні терени Російської імперії мало, зокрема, і свої виразні українські виміри, ретроспективному огляду яких і присвячено пропоновану колективну монографію. Виміри ці багатогранні, тому з метою всебічного розкриття теми поданий авторами матеріал у колективній монографії структуровано за чотирма тематичними розділами: територіальному і соціальному вимірам Січневого повстання в контексті залучення й ставлення до нього населення українських губерній Російської імперії присвячено перший розділ; аналізові геополітичного контексту повстання – другий; дослідженню його наслідків крізь призму вимірів соціально-економічного і національного – третій; історичній пам’яті про повстання у спогадах і рецепціях – четвертий.Item Становище Південно-Західного краю Російської імперії після Січневого повстання 1863 р.(2024) Шандра, Валентина160-річчя Січневого повстання 1863 р. стало нагодою звернутися до осмислення його місця в історії взаємин сусідніх народів. Події цього повстання досліджувало немало істориків – як західноєвропейських, польських, російських, так і українських. На зміну концепції про революційні зв’язки Росії і Польщі прийшла нова – про становище етносів у складі Російської імперії. Уже відзначення 150-річчя повстання було використано істориками, зокрема деякими російськими і білоруськими, аби засудити його прогресивне значення. Натомість більшість дослідників розглядали повстання як чергову спробу позбутися іноземного панування та відновити власну державність. Наслідки повстання потребують осмислення та концептуалізації неоднакового історичного досвіду з огляду навіть на сучасне становище, коли Україна стала жертвою російського імперіалізму, а Польща надає їй посильну допомогу в боротьбі за власну державність.Item Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності( Академперіодика, 2024) Бачинська, Олена; Бовгиря, Андрій; Войтович, Леонтій; Маслійчук, Володимир; Горобець, Віктор; Грибовський, Владислав; Гуржій, Олександр; Мільчев, Володимир; Ілля Паршин,; Полторак, Володимир; Сас, Петро; Середа, Олександр; Валерій Смолій,; Станіславський, В’ячеслав; Степанков, Валерій; Чухліб, Тарас; Щербак, ВіталійЗ широкого порівняльного контексту і з різних інтерпретаційних підходів авторами монографії запропоновано багатогранну і багатоаспектну модель перебігу історичного процесу в Україні на етапі раннього нового часу в усьому розмаїтті його локальних, регіональних і національних формовиявів. Як фактори консолідації акцентовані націєтворча та державотворча компоненти, а також основні маркери української ідентичності.Item Соціополітичний простір Слобожанщини у XVII ст. Формування слобідських полків(Академперіодика, 2024) Маслійчук, ВолодимирРозділ 29. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про соціополітичний простір Слобожанщини у XVII ст. та формування слобідських полків. Історія прикордоння є одним із найактуальніших і найзатребуваніших зрізів історичної науки. У сучасних умовах певною мірою так звані фронтирні студії набули політичного контексту, що загострює питання історичних належностей та діалогів, а подекуди і полілогів культур. Українські прикордонні історико-культурні регіони (Галичина, Закарпаття, Донбас, Поділля) залишаються дуже важливими для студіювання, а дослідження їх взаємодії з іншими історичними частинами України здатне прояснити чимало суперечливих питань загальної української історії, що зі свого боку також є вислідом викликів мультифронтиру. З такого контексту важливою прикордонною локацією є Слобідська Україна — історико-культурний регіон, що виник у другій половині XVII cт. унаслідок переселення українців на простори між середньою течією рік від "Сейму до Дону", територія існування слобідських полків, козацьких автономних утворень до 1764 р.Item Від реформування до скасування. Слобідські полки у 1700—1762 рр.(Академперіодика, 2024) Маслійчук, ВолодимирРозділ 30. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про реформування та скасування слобідський полків у 1700—1762 рр. Спроби реформування слобідських полків, посилення їх залежності від царського уряду та задоволення за їх рахунок нагальних потреб Московської держави спостерігаються вже під час Кримських походів. Першою з козацьких автономій під пресинг реформування потрапила найзалежніша від царського уряду Слобідська Україна.Item Скасування слобідських автономій та спроби інтегрувати регіон до імперських структур(Академперіодика, 2024) Маслійчук, ВолодимирРозділ 31. з монографії "Україна в цивілізаційних потоках ранньої модерності" у якому йдеться про скасування слобідських автономій та спроби інтегрувати регіон до імперських структур. Ліквідація полково-сотенного устрою, автономії слобідських полків закономірно випливала з "кризи" 1740-х—1750-х років. Щойно вступивши 1762 р. на престол, імператриця Катерина II під впливом просвітителів узялася до впорядкування своєї держави, перетворення її на регульований з центру механізм, зі скасуванням будь-яких особливостей регіонального управління і автономій. Першою з українських земель під цей процес підпала Слобожанщина.Item Ініціативне документування подій широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України : методичні рекомендації(2023) Дідух, Людмила; Ковтанюк, Т.; Скальський, ВіталійУ методичних рекомендаціях "Ініціативне документування подій широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України" визначено правові та організаційні засади проведення архівом робіт з ініціативного документування сьогодення, окреслено основні способи документування свідчень подій, фактів широкомасштабної збройної агресії, а також особливості архівування, створених у результаті такої практичної роботи різноманітних видів та форм документів.Item Слово головної редакторки(2024) Шліхта, НаталіяCьомий том видання "Наукові записки НаУКМА. Історичні науки", підготовлений, як і попередні два, в умовах повномасштабної російсько-української війни. Робота над цим випуском була особливо складною для нас також в емоційному плані. У вересні 2023 року трагічно загинули засновники кафедри історії НаУКМА, наші вчителі й колеги — Михайло Володимирович Кірсенко й Тетяна Аркадіївна Балабушевич. Присвячуючи цей том їхній світлій пам’яті, ми висловлюємо їм заслужену вдячність і шану, стверджуючи спадкоємність поколінь могилянських істориків і відстежуючи їхній вплив на дослідницьке й освітнє життя кафедри, 30-ліття якої ми відзначали минулоріч.Item Магістеріум із новочасної історії Європи і України (НаУКМА, кафедра історії, 1996 р.)(2024) Балабушевич, Тетяна; Глісон, Вільям; Кірсенко, МихайлоДворічна програма формує дослідників вітчизняної історії в її європейському контексті. Фундаментальні засади циклу враховують новітні здобутки науки, увагу зосереджено на узагальнювальних курсах, порівнянні найважливіших феноменів, виявленні першовитоків і аналізі специфічних рис у тенденціях новітнього самовизначення і сучасної ментальності.Item Світлій пам'яті моїх наставників і колег(2024) Шліхта, НаталіяСтаття присвячена пам’яті Тетяни Аркадіївни Балабушевич і Михайла Володимировича Кірсенка. Тетяна Аркадіївна Балабушевич — українська науковиця-історик, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії НаУКМА. Дослідниця економічної історії України XVI—XVIII ст., історичної географії, наукової бібліографії історії. Михайло Володимирович Кірсенко — український історик, професор , доктор історичних наук , заслужений діяч науки і техніки України.Item Тор і Бахмут у XVIII ст.: промисел, місто, екологія (До питання про початки міського життя на Донбасі)(2024) Маслійчук, ВолодимирПостання корпоративних міст і сучасні проблеми, пов’язані з ними, в українській історії становлять частину студій про початки міст Донбасу. Пояснити згадані проблеми суттєво допомагає дослідження перших таких міст, тісно пов’язаних із видобутком солі, — Тора (Слов’янська) і Бахмута. Своєю чергою, зосередження на якості життя, зокрема на взаємодії міста й села, на екології, медицині й дозвіллі, дає змогу оприявнити підґрунтя зазначених урбаністичних особливостей. Надто якщо зважити на те, що джерельна база щодо історії цих міст доволі велика, тоді як згаданий аспект в історіографії розроблений слабко. І Тор, і Бахмут, поселення з укріпленнями, виникли на солевиварювальних промислах, розташованих на великому прикордонні, через суттєву зовнішню небезпеку й бажання новоствореної Російської імперії монополізувати та вдосконалити видобування солі. Населення цих міст було досить мультикультурним, але саме функціонування промислу пов’язують із примітивною механізацією, супровідним виробництвом, потребою комунікацій і важливим значенням віддаленого центру торгівлі — Харкова. Формування міського простору певною мірою поділяло згадані міста на виробничу частину й місця для дозвілля та проживання, хоч важливими були також передмістя й сусідні хутори. Однією з найбільших для зазначених міст виявилася екологічна проблема, спричинена випарами від виварювання солі, поганою якістю прісної води та винищенням довколишніх лісів. У такому разі якісні підходи, що дають змогу ліпше зрозуміти особливості постання Донбасу, допомагають поглянути на досліджуваний регіон як на простір із питомими проблемами соціальних інституцій та екології.Item У переддень першого повстання (Два джерела про активність козаків навесні — влітку 1591 року)(2024) Тесленко, ІгорУ статті розглянуто передумови першого козацького повстання під проводом Криштофа Косинського у світлі кореспонденції київського воєводи князя Василя-Костянтина Острозького (1526–1608). Особливу увагу приділено листам аристократа до троцького воєводи Миколая-Криштофа Радивила "Сирітки" (Степань, 30 травня 1591 р.) й учасників ради сенату в Яновці, скликаної на 31 листопада 1591 р. (Острог, жовтень 1591 р.). Аналіз цих документів дав змогу внести низку уточнень до традиційної схеми розповіді про козацьку активність, що передувала повстанню, а порівняння змісту і стилістики джерел показало відмінності в їхньому інформаційному наповненні та способі розставлення акцентів. Розбіжності ці було зумовлено не лише різним часом написання листів, а й різною цільовою аудиторією та завданнями, які ставив перед собою автор послань. Раніше з них зберігається у Національному історичному архіві Беларусі в Мінську, пізніше — в рукописному відділі Бібліотеки Варшавського університету. Обидва документи не публікувалися раніше і вміщені у додатку до статті.Item Книжкова юдаїка в аукціонних каталогах: особливості опису(2024) Гірік, СергійАвтор аналізує особливості представлення й опису предметів рукописної й книжкової юдаїки в каталогах основних світових аукціонів останніх років і оцінює можливості їхнього використання дослідниками культурної спадщини.Item "Ведмежа послуга своїй нації": пропаганда проти створення дивізії Ваффен-СС "Галичина" (травень - червень 1943 року)(2024) Хом'як, ОксанаУ статті проаналізовано риторику ключових противників створення дивізії Ваффен-СС "Галичина" на початковому етапі кампанії рекрутування у травні-червні 1943 р. Окремо висвітлено поширення чуток і спроби протидіяти їм. У статті з’ясовано, що риторика польської пропаганди щодо українського питання зумовлювалася бажанням залучити українців до здійснення власних цілей, уявним образом повоєнної Польщі та польсько-радянських відносин. Показано, що залучення українців до німецької дивізії польське підпілля розглядало як свідчення політичної недалекоглядності. Зроблено акцент на формуванні негативного образу добровольців як неосвічених селян, яких рекрутували за допомогою примусових методів. Іншим засобом контрпропаганди стали різноманітні чутки про "гарматне м’ясо", "інший спосіб вивезти в Німеччину" тощо, які на думку УЦК, поширювалися саме польською стороною. Аналіз документів УЦК та українського руху Опору показав повне несприйняття політичних поглядів і методів діяльності один одного. Попри те, що офіційно ОУН(б) засудила ідею служби українців у німецьких військових формаціях і пропонувала власну альтернативу – поповнювати ряди українського підпілля, провідники на місцях часто керувалися власними міркуваннями, зазвичай не протидіяли і/або наказували/заохочували вступати до дивізії в час, коли створення УПА тільки розпочиналося в Галичині. Важко сказати, наскільки ефективною була контрпропаганда в період "дивізійної ейфорії" травня-червня 1943 р. Втім, дані звіту ВУ від 30 жовтня 1943 р. дозволяють побачити, що з 19 047 осіб, які отримали виклик на військове навчання, тільки 11 578 осіб таки розпочали свій вишкіл. Це дозволяє припустити, що в умовах зміни загального контексту й індивідуальних обставин дискусія та сумніви щодо зробленого раніше вибору таки були.