Кафедра загальнотеоретичного правознавства та публічного права
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Аналіз застосування конструкцій rei vindicatio та acto negatoria у судовій практиці України(2024) Бондарєва, Марія; Рабовська, Світлана; Шмарьова, ТетянаСтаття присвячена застосуванню римських конструкцій rei vindication та acto negatoria у вітчизняній судовій практиці. Названі конструкції з римського приватного права являли собою форми захисту власності, а також належали до категорії речових позовів власника. За допомогою історико-догматичного методу продемонстровано основні конструктивні елементи віндикаційного (вимога не володіючого власника до володіючого не власника про повернення речі) та негаторного (вимога власника, не позбавленого володіння, припинити юридичне або фактичне порушення його права, що створює перешкоди у здійсненні права користування або розпорядження) позовів, які були успадковані й знайшли відображення у положеннях ЦК України. Внаслідок проведення аналізу судової практики (щодо нерухомого майна) виявлено її невідповідність названим вище конструктивним елементам, що має наслідком нестабільність та непередбачуваність практики, а також розбіжність позицій всередині суддівського корпусу. Зокрема, йдеться про питання розмежування віндикаційного і негаторного позовів, а також сфери їх застосування, об’єкта віндикації тощо. Встановлено, що серед причин довгого та суперечливого пошуку підходів до остаточного формування судової практики застосування rei vindication та acto negatoria є утвердження позиції, що правові норми ст.ст. 387, 388 та 391 ЦК України визначають володіння виключно як суб’єктивну правоможність власника, а не як фактичне утримання спірної речі, а також намагання в рамках конкретної справи висловити правові позиції, які через специфіку правовідносин у ній, перешкоджають формуванню більш-менш універсальної формули вирішення речових спорів за допомогою конкретного засобу правового захисту. Визначено, що застосування віндикаційного і негаторного способів захисту пов’язане також з особливістю унормування моменту виникнення права власності на нерухоме майно (момент державної реєстрації), що зумовило формування у судовій практиці концепції «книжкового володіння» та формулювання завдання віндикаційного позову як «введення у володіння», що є відновленням титулу, але не гарантує фізичного повернення речі. Зроблено висновок, що вирішення питання лежить у площині рекодифікації цивільного права, в рамках якого питома вага доктрини вирішить спірні питання правозастосування.Item Регулювання фактичних шлюбних відносин в історико-прикладному аспекті(2024) Бондарєва, Марія; Рабовська, Світлана; Шмарьова, ТетянаСтаттю присвячено комплексному історико-прикладному аналізу інституту спільного проживання жінки і чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Українським законодавством така форма співжиття, за умови доведення цього факту у разі спору по суду, має наслідками як визнання таких співмешканців не подружжям, але сім’єю, а також режим спільної сумісної власності щодо майна, набутого під час такого співжиття без реєстрації шлюбу. Історія неодноразово показала, що дестабілізація соціально-економічного життя негативно впливає на консервативні інститути суспільства, зокрема, на сім’ю та шлюб – як один з чинників її виникнення та визнання. Тому наразі чинник війни актуалізує тему дослідження. В статті, у розрізі уніфікації термінологічного апарату, наведено історію виникнення та застосування таких понять як "шлюб", "фактичний шлюб" або фактичні шлюбні відносини, та, на противагу їм – "громадянський шлюб". Втім, глосарій наразі навіть на законодавчому рівні містить громіздкі конструкції на кшталт "проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу" або "якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі". І таке становище зумовлює застосування в практиці більш зручних логістичних конструкцій – якщо не в текстах судових рішень, то при аналізі правозастосовчої практики. Одночасно в наукових дослідженнях для позначення фактичного співжиття жінки і чоловіка однією сім’єю поступово вводиться поняття "конкубінат", що є запозиченням не тільки і не стільки з римського права, скільки – з сучасних законодавств європейських країн. Звідси виходять пропозиції щодо спрощеної реєстрації конкубінатів як запорука доведення тих наслідків, які матиме безшлюбне проживання жінки та чоловіка, перш за все – наслідків матеріальних. Враховуючи, що законодавчі приписи визначають зміст правовідносин, а назва інституту має лише зовнішню форму вираження, навіть практичне прийняття поняття і терміну «конкубінат» призведе до його «націоналізації» через адаптацію і наповнення практичним змістом. Через це не виключається й повернення до власної термінології, як то життя «на віру», що точно висвітлює характер правовідносин, особливо, у майновому сенсі – бути готовим довести факт спільного проживання однією сім’єю, оскільки презумпція спільності майна застосовується виключно у разі такого доведенняItem Принцип mutatis mutandis як інструмент для зміни судової практики поза межами розумної дискреції(2024) Бондарєва, Марія; Шкрібляк, Катерина; Шмарьова, ТетянаСтаттю присвячено аналізу підставності змін у практиці Великої Палати Верховного Суду, яку слід розглядати як відступ від попередньо сформульованих правових позицій відносно ефективного способу захисту права, за допомогою принципу mutatis mutandis. Наголошено на наявності у науковців права здійснювати критичний аналіз судової практики в контексті її відповідності/не відповідності доктрині. Проведено розмежування між правом тлумачення судом законів й реалізацією дискреційних повноважень, у яких ступінь дискреції оцінюється як необґрунтований та надмірний; аргументовано застосування вживаних лекційних конструкцій. Акцентовано увагу на неприпустимості практичного втілення у судову практику окремих, довільно обраних елементів наукової дискусії, зокрема, що стосується принципу stare decisis й обґрунтуванні за його допомогою права на суддівську нормотворчість – у вигляді прецедента, що де-факто вже існує на практиці і визнається теорією, але, називаючись прецедентом, не є тотожним класичному англійському прецеденту. Аналіз проведено за трьома векторами, які відповідають різним періодам й відповідним їм стандартам судової практики. Перший – зміна позиції з "помилка в обранні ефективного способу захисту як самостійна підстава для відмови у позові" до "відмова у вирішенні спору через неефективність обраного позивачем способу захисту фактично може розглядатися як обмеження права на доступ до суду". Другий – запровадження гнучкого підходу до розуміння принципу диспозитивності й відходу від надмірно формальної оцінки "належної позовної вимоги", яка "не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту". Третій вже знаменує висновок "про інтерпретацію" позовної вимоги, mutatis mutandis – з метою повного захисту права в одному процесі. У висновку зазначено, що тлумачення (інтерпретація) позовної вимоги суперечить принципу диспозитивності, а гнучке його тлумачення на користь такої інтерпретації порушуватиме право іншої сторони, яка не зможе передбачити результат такої інтерпретації при побудові й доведенні власної позиції. Надмірне захоплення судами нововведеннями – з, фактично, привласненням права на нормотворення й відходом від доктрини, навряд чи сприятиме правосуддю. На це похідним чином вказують нерідкі відступи від попередніх правових позицій, що не сприяє юридичній визначеності.Item The genesis of the legal position of women in Ukraine-Rus from the beginning of the 10th century to the middle of the 14th century(2024) Kuzmenko, Volodymyr; Kuzmenko, HannaThe article is devoted to the problems of the genesis of the legal position of women in Ukraine-Rus from the beginning of the 10th century to the middle of the 14th century. Understanding of these problems is carried out from the standpoint of modern historical and legal science in the context of ensuring gender equality. Analyzing the development of the legal status of women in Ukraine-Rus, the author substantiates the need to distinguish two historical stages, the border of which was the adoption of Christianity. The work proves that in the pre-Christian period, the legal position of a woman was determined primarily by the norms of customary law, and her legal status was determined not so much by gender characteristics, but by her place in the social structure of society. Some women freely owned and disposed of considerable wealth, property, and land, while others could be in the status of slaves and concubines, deprived of any rights. It is substantiated that with the adoption of Christianity, the legal position of women changed significantly under the influence of the norms of Byzantine canon law. The Church ensured the elimination of the phenomenon of polygamy, concubinage, and marriage based on the abduction or purchase of a woman. At the same time, the church subordinated the woman to the authority of the man, obliging men to take care of the well-being of their women. In the work, the authors prove that unlike Western European legal systems, in which a woman was mostly perceived as an object, not a subject of legal relations, the legal status of Ukrainian women was much higher. Women in Ukraine-Rus were endowed with full civil legal capacity, and their lives, health, property, and honor were properly protected by the norms of material and procedural law, which did not foresee any restrictions based on gender.Item Правове регулювання місцевого самоврядування в умовах воєнного стану(2024) Ключковський, ЮрійСтаття присвячена дослідженню окремих особливостей правового регулювання місцевого самоврядування в умовах правового режиму воєнного стану. Місцеве самоврядування розглядається як складова конституційного ладу України. Однак необхідність концентрації зусиль і ресурсів для забезпечення оборони держави від зовнішньої агресії, поряд зі збереженням основ демократичного правового характеру держави, зумовлює потребу запровадження спеціального правового режиму воєнного стану, який характеризується істотними відмінностями від правового режиму мирного часу. Наголошено на особливій ролі Закону "Про правовий режим воєнного стану" як основи функціонування усієї системи органів публічної влади, зокрема місцевого самоврядування, під час війни. Розглянуто обмеження щодо функціонування місцевого самоврядування на рівні територіальної громади, зумовлені потребами воєнного стану, які здійснюються інституційно, шляхом запровадження місцевих військових адміністрацій як особливих тимчасових органів державної влади, та функціонально, шляхом перерозподілу повноважень між військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Показано, що можливими є три форми організації місцевого управління: повноцінне функціонування місцевого самоврядування за відсутності військових адміністрацій; співіснування військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування; передання усіх повноважень військовим адміністраціям із зупиненням функціонування органів місцевого самоврядування. Розкрито неоднозначність практики щодо співіснування самоврядування з військовими адміністраціями як виняткової ситуації. Інститут зупинення функціонування органів місцевого самоврядування з можливим його поновленням за відповідних умов є новелою правового регулювання режиму воєнного стану. Розглянуто підстави та суб’єктів прийняття відповідних рішень, а також конституційну специфіку відповідних положень, їх співвідношення із загальним законодавчим регулюванням самоврядування та окремі приклади їх практичного застосування. Наголошено на необхідності більш повного дослідження обмежень місцевого самоврядування в контексті комплексного наукового вивчення природи правового режиму воєнного стану та особливої ролі Закону "Про правовий режим воєнного стану" у порівнянні з Конституцією України.Item Позитивні зобов'язання держави в сфері захисту персональних даних: межі визначення проблеми(2024) Іщенко, Юрій; Яковенко, М.Сучасне суспільство у своєму розвитку спирається, в першу чергу, на розвиток новітніх технологій. В умовах реалізації четвертої промислової революції ключовим елементом її проведення є інформація та доступ до такої інформації. Одним із видів інформації є персональні дані фізичних осіб. Доступ до такої інформації може мати як позитивний, так і негативний аспект. Держава не може бути осторонь від проблематики захисту прав фізичних осіб, в тому числі в контексті захисту персональних даних. Діяльність органів публічної влади в сфері захисту персональних даних може бути розглянута як реалізація позитивних зобов’язань держави. Акти органів Ради Європи (РЄ) та Європейського Союзу (ЄС), як і міжнародне право загалом, впливають на процес створення та застосування нормативних актів в сфері захисту персональних даних на національному рівні. Національне законодавство в сфері захисту персональних даних має відповідати європейським стандартам. Автори приходять до висновку, що зміст позитивних зобов’язань держави в сфері захисту персональних даних полягає у необхідності вживання заходів, створенні умов для забезпечення ефективної реалізації права на повагу до приватного і сімейного життя, та негативні зобов’язання (обов'язок не втручатися у вказане право) при встановленні меж можливого втручання в особисте (приватне) життя, що здійснюється в загальних інтересах (втручання є законним, необхідним та пропорційним). Основне завдання держави під час реалізації своїх позитивних зобов’язань в сфері захисту персональних даних необхідно розглядати переважно у перспективному контексті. Реалізація позитивних зобов’язань держави має створювати відповідні юридичні, нормативні обмеження в першу чергу для органів публічної адміністрації, які мають забезпечити дотримання прав особи. В той же час є доцільним доповнити розуміння позитивних зобов’язань держави обов’язком реагувати і на порушення прав особи з боку інших приватних осібItem Заходи процесуального примусу та судова юрисдикція(2024) Іщенко, ЮрійПроблема юридичної відповідальності постійно знаходиться в центрі уваги вітчизняної юриспруденції. Дискусії щодо видів юридичної відповідальності, їх розмежування є тематикою багатьох наукових досліджень і дискусій. Але питання пов'язані з дослідженням процесуальної відповідальності та процесуального примусу займають незначне місце в загальному обсязі наукових доробок цього спрямування. В цій статті досліджуються деякі особливості застосування заходів процесуального примусу у поєднанні з особливістю судової юрисдикції та видів справ, які розглядаються в судах. Автор приходить до висновку, що процесуальний закон надає суддям судів різних юрисдикцій повноваження застосовувати заходи процесуального примусу та процесуальної відповідальності. Особливості процесуальної відповідальності та застосування заходів процесуального примусу залежать від особливостей процедури судочинства у судах відповідних юрисдикцій. Так, в судах цивільної, господарської та адміністративної юрисдикцій спільним є те, що в разі порушення прав особи, підставою для відкриття провадження в суді, є позов цієї особи. По іншому виглядає ситуація щодо норм Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення ти Митного кодексу України. Особливості процесуальної відповідальності та застосування заходів процесуального примусу застосовуються і у позасудовому порядку. Можна виділити дві моделі застосування заходів процесуального примусу в залежності від юрисдикції суду та виду справи, яка розглядається в суді. Перша модель застосовується в спеціалізованих судах адміністративної та господарської юрисдикцій (адміністративні та господарські справи) та загальних судах, але лише під час розгляду цивільних справ. Друга модель застосовується в загальних судах, але лише під час розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення. Метою статті є дослідження особливостей застосування заходів процесуального примусу в судах різних юрисдикційItem Особливості застосування доставлення та адміністративного затримання органами національної поліції та територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в справах про порушення правил військового обліку(2024) Іщенко, Денис; Іщенко, ЮрійПровадження в справах про адміністративні правопорушення є доволі складним видом процесуальної діяльності уповноважених осіб. Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. В умовах запровадження в Україні воєнного стану, очікування змін законодавства щодо реформування правил мобілізації загострюються деякі проблеми взаємовідносин органів державної влади під час застосування заходів примусового характеру в разі вчинення адміністративних правопорушень. Значною проблемою залишається правова регламентація взаємодії органів національної поліції та Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час застосування до порушників передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення доставлення та адміністративного затримання. Автори приходять до висновку, що наявні прогалини законодавства в частині регламентації здійснення доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення призводять до порушень прав особи. Законодавець фактично самоусунувся від вирішення цього питання в частині належної регламентації процедури доставлення після відповідних рекомендацій Конституційного Суду України. Непродуманою та недостатньо врегульованою залишається процедура адміністративного затримання осіб, які вчинили порушення правил військового обліку в частині передачі затриманих осіб органами національної поліції до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що призводить до неможливості такої передачі без порушень прав особи. Наявною є відсутність належної кореляції та узгодженості між підзаконними та відомчими нормативно правовим актами в частині зазначеної в статті проблематики. Зазначені проблеми вимагають забезпечення належної фахової та професійної підготовки уповноважених осіб, які здійснюють доставлення та адміністративне затримання порушників.Item Особливості правонаступництва у виконавчому провадженні у разі смерті боржника(2024) Іщенко, ДенисСтаття присвячена питанням правонаступництва боржника у виконавчому провадженні у разі його смерті. Звернено увагу на занадто обтяжливий механізм, який чинне законодавство пропонує застосовувати у цьому випадку. Він полягає у тому, що виконавче провадження підлягає закінченню, а стягувач повинен заявляти вимоги до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, а якщо останні вимогу не виконали, то стягувати борг у позовному провадженні. Водночас, Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі смерті боржника виконавець повинен встановити спадкоємців та звернутися до суду із поданням про заміну боржника. Такі норми пропонують і законопроєкти у сфері виконавчого провадження. Досвід Естонської Республіки вказує, що у разі смерті боржника допустимо здійснювати виконавче провадження лише щодо майна боржника за відсутності боржника до вступу у справу його спадкоємців. Розглянуто проблемні питання, які цілком можуть виникнути у процесі заміни боржника. Вказано, що якщо виконавче провадження здійснює приватний виконавець, а спадкоємцем боржника є дитина, то в такому разі виникає правова невизначеність, оскільки приватний виконавець не має права здійснювати виконавче провадження щодо дітей, а самостійно передавати виконавче провадження органам приватний виконавець повноважень на має. Крім того, звернено увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що у процесі заміни боржника виконавець повинен вказати суму коштів, в межах якої відбувається правонаступництво. Вказане означає, що виконавець має визначити обсяг спадкової маси та визначити вартість майна, яке є успадкованим. Зазначено, що на етапі заміни боржника вказані дії є складними для виконання. Автором обстоюється думка, що заміна боржника у виконавчому провадженні має здійснюватися лише за попереднім судовим контролем, а ідеї надати виконавцям повноваження самостійно замінювати боржника на його правонаступника можуть при- звести до порушень прав осіб, які будуть залучатися в якості спадкоємців боржника.Item Незворотність дії закону в часі та воєнний стан. Огляд законодавства(2024) Абрамович, РусланаУ статті наведена правова регламентація принципу незворотності дії закону в часі. Зазначено, що принцип закріплюють: Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодекс України та Господарсько-процесуальний кодекси. Окрім законодавчого закріплення принципу неретроактивності дії закону в часі, досить багатою та різноманітною є правозастосовна практика щодо останнього. У статті проаналізовані окремі рішення Конституційного Суду України відносно тлумачення статті 58 Конституції України, яка закріплює правило про незворотність дії закону в часі. Йдеться саме про Рішення КСУ №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. В якому визначено вразливі компоненти юридичної позиції Суду щодо розуміння у взаємозв’язку з розташуванням в Основному законі принципу "ex post facto law", та простежено їхній вплив на законодавство України, зокрема, воєнного часу. Основна аналітична увага в статті приділена Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування банків та інших платників податків" від 21 листопада 2023 рок. В цьому контексті слід відмітити, що принцип незворотності дії закону в часі розміщений у другому розділі Конституції України "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина", що в свою чергу послужило до правового сприйняття зазначеного принципу виключно у взаємозв’язку з фізичними особами, що загалом суперечить основному призначенню принципу в цілому та закордонному правовому досвіду, зокрема. З огляду на це, запропоновано шляхи вдосконалення позиційних можливостей принципу незворотності дії закону в часі в Конституції України з урахуванням міжнародної правозастосовної практики.Item Право на просту зрозумілу мову – важлива вимога принципу правової визначеності(2024) Матвєєва, ЮліяМатеріали доповіді учасника ХVI міжнародної науково-практичної конференції "Закарпатські правові читання. Сталий розвиток та інституційна спроможність в умовах війни: національний та міжнародно-правовий аспекти" (26–27 квітня 2024 року)Item European Union law perspective on the intellectual property protection of artificial intelligence systems(2024) Bohatchuk, DariaThe paper analyzes possible ways of protecting artificial intelligence systems and their elements with the help of intellectual property law from the perspective of European Union law. This paper deals with copyright law, patent law and sui generis database protection in relation to artificial intelligence systems. The paper begins with an analysis of whether and how an artificial intelligence can be protected by means of copyright. The author analyzes the European Union’s copyright acquis and concludes that the elements of the AI system, as well as the entire artificial intelligence system, that are implemented in software, can be protected by copyright as a computer program if the originality requirements are met. However, the originality requirement is unlikely to be met in all cases in this context. The same issue with the originality requirement applies to potentially possible copyright protection of artificial intelligence systems as databases. Therefore, it is concluded that the fulfillment of copyright requirements for protection of an artificial intelligence system must be established in each particular case. The author also considers whether patent law is applicable to protect artificial intelligence systems. For this purpose, the provisions of the patent law of the European Union, in particular, of the European Patent Convention, are analyzed. The author concludes that the artificial intelligence system may be patentable as a "computer-implemented invention" in case all the requirements for patent protection are met. Sui generis database protection is also considered as an additional possibility for legal protection of artificial intelligence systems, taking into account that its applicability is limited to the European Union. Whether sui generis database protection is applicable to the artificial intelligence system should be decided on a case-by-case basis.Item Посилення наукової і фахової складової законотворчої діяльності Верховної Ради України – вимога часу(2023) Заєць, Анатолій; Погорєлова, ЗояУ статті досліджуються питання вдосконалення наукової і фахової складової законотворчої діяльності Верховної Ради України, як важливої умови ухвалення досконалого законодавства. Акцентується увага на відсутності наукової методології і обґрунтування законотворчої діяльності, яка за своєю природою і значимістю вимагає наукового підходу до всіх складових цієї діяльності, а саме необхідності врахування у пропонованих законодавчих ініціативах сучасних досягнень економічних, соціальних і природничих наук, повинна ґрунтуватися на ефективній роботі парламентських комітетів, науково обґрунтованій законодавчій процедурі ефективній діяльності державних і громадських експертних інститутів. Висвітлюється питання підвищення фахового рівня законопроектувальників середньої ланки (міністерств, державних і національних служб, інших центральних органів виконавчої влади). Аналізуються потреби організаційного і правового реформування парламентських підрозділів, що здійснюють інформаційне, наукове і експертне забезпечення законотворчої діяльності Верховної Ради України, зокрема, обґрунтовується потреба утворення Дослідницької служби парламенту, утворення у ній відповідних експертних підрозділів, формування необхідних інформаційних бібліотечних ресурсів. Розглядаються пропозиції по вдосконаленню фахової експертизи законопроектів на різних рівнях підготовки законопроектів, що подаються на розгляд Верховної Ради України, в тому числі відомчому і урядовому рівні (загальної правової експертизи, гендерно-правової експертизи, експертизи законопроектів стосовно зобов’язань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу – acquis ЄС, антикорупційної експертизи та інших видів експертиз), та належного врахування їх результатів при розгляді і прийнятті законів.Item Глобальна діджиталізація і збереження особистих кордонів людини: формалізм проти реалізму(2023) Мельник, МаріяСтаття присвячена аналізу важливих питань сьогодення – впливу глобальної діджиталізації на особисті кордони та конфіденційну інформацію людини. У сучасному світі, насиченому технологіями, зростає збір та опрацювання даних, що порушує питання щодо захисту особистості та її персональних даних. Стаття розглядає ключові аспекти глобальної діджиталізації, включаючи розширення електронних послуг та торгівлі, безпеку даних та прозорість використання персональної інформації. Окрім того, в статті досліджується розуміння змісту права на приватність у розрізі міжнародно-правових актів. Аналізується визначення елементів, що можуть бути кваліфікуючими при розумінні заподіяної шкоди приватності. Окрема увага приділена маніпуляціям цифрового ринку за рахунок використання отриманих цифровими гігантами персональних даних на прикладі аналізу політики про конфіденційність. Досліджуючи ці питання, стаття пропонує розглянути виклики, що постають перед юриспруденцією для запровадження дієвих механізмів захисту особистих кордонів людини у цифрову еру та визначає шляхи досягнення балансу між технологічними інноваціями та забезпеченням приватності та безпеки персональних даних. У статті досліджуються регуляторні акти Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки, зокрема Регламент ЄС 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних, General Data Protection Regulation), Регламент ЄС 2022/2065 від 19 жовтня 2022 року про єдиний ринок цифрових послуг і внесення змін до Директиви 2000/31/EC (Акт про цифрові послуги, Digital Service Act) та Закон штату Каліфорнія про захист персональних даних споживачів (California Consumer Privacy Act, CCPA) від 2018 року, що були прийняті для захисту персональних кордонів людини в той час, коли швидкість розвитку цифрових інновацій є надзвичайно високою, але потреба у захисті загальнолюдських цінностей, які формувалися тисячоліттями, лишається. У статті запропоновані механізми, що сприяють посиленню захисту персональних даних в еру розвитку технологічного світу, в розрізі формування юридичної практики через усвідомлене розуміння, насамперед, суспільством особистих кордонів, які не можуть порушувати гравці цифрового простору.Item Петраковська Ольга Сергіївна [електронний ресурс](Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023) Нестеренко, ОксанаУ статті, яка розміщена в "Енциклопедії Сучасної України", йдеться про Петраковську Ольгу Сергіївну (26. 04. 1957, смт Нижня Кринка Харцизького, нині Донецького р-ну Донецької обл.) – фахівця у галузі просторового розвитку, управління земельними ресурсами, кадастру та моніторингу земель.Item Переговорний процес у сучасних умовах та правові перспективи його розвитку(2023) Вайнагій, МихайлоПереговори продовжують залишатися актуальним інструментом узгодження позицій та відстоювання інтересів. В сучасних умовах переговорний процес набуває неоднозначно позитивного сприйняття. У зв’язку з чим його вивчення та змалювання правових перспектив розвитку потребує уваги зі сторони як науковців, так і практиків. Ця публікація має на меті подати одну із класифікацій переговорів, змалювати окремі інструменти розв’язання спорів, поглибити розуміння міждержавних переговорів, описати сприйняття нерівних переговорів, що найчастіше буває предметом таких переговорів та як гарантувати виконання досягнутих домовленостей. Цей аналіз буде здійснюватися з метою віднайдення перспектив точки зору права, історії та психології.Item Death Penalty as Applied to the States: The View Through Legal Certainty as an Element of the Rule of Law(2024) Zvieriev, IevgenDeath penalty keeps being common and widespread punishment in certain parts of the world. Despite the worldwide trend aimed at abolition of death penalty, numerous scholars and practitioners keep arguing about the status of this punishment, as well as its pros and cons. However, the approach of death penalty applicable to states has not been in the mainstream research despite states having collapsed or ceased existence in multiple ways throughout all human history. The widespread application of the rule of law principle was one of the major causes of the abovementioned trend on limiting and abolishing death penalty worldwide. Numerous researchers have assessed rule of law impact on death penalty as attributed to humans. Nonetheless, research on death penalty as attributed to states remains novel. This paper aims to establish major points this research could be based upon by attempting to compare death penalty as attributed to humans’ features with those of death penalty attributed to the states. One of the most important major points is the definition of death penalty as applied to the states which this paper also makes an attempt to provide. Rule of law does provide assistance in that matter, namely legal certainty as one of major rule of law elements. The paper tries to assess both the death penalty as attributed to humans and death penalty as attributed to the states from legal certainty viewpoint through its elements: clarity and foreseeability of laws and regulations, consistency in application, due process, transparency, and accountability. The paper concludes with the idea that death penalty as attributed to the states does de facto exist as a concept and may be outlined within the scope of public international law and viewed upon through legal certainty as an essential element of the rule of law.Item Конституційні передумови для інституційного реформування системи гарантування вкладів фізичних осіб(2023) Венгер, ВолодимирВ статті здійснюється конституційно-правовий аналіз підходів до можливого інституційного реформування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Подано загальну теоретичну характеристику застосування принципу поділу влади та засад застосування системи стримувань і противаг до функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб. Проаналізовано основні вимоги для практичного застосування принципів законності, обмеження дискреційних повноважень, рівності і недискримінації та пропорційності для належного збалансування нормативного впливу на банківську систему та одночасного захисту прав і законних інтересів вкладників банків.Item Засади законодавчого регулювання інституціоналізації системи гарантування вкладів фізичних осіб(2023) Венгер, ВолодимирУ статті здійснено правовий аналіз підходів до розуміння природи повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), які впливають на інституційне реформування відповідної системи гарантування вкладів. Подано авторське розмежування повноважень Фонду. Відповідно до запропонованого підходу повноваження Фонду щодо функціонування системи гарантування вкладів розподілено на дві підгрупи: управлінські та господарські. Також виокремлено владно-розпорядчі, адміністративні та контрольні повноваження, які поширюються здебільшого на виведення неплатоспроможних банків із ринку і процедури ліквідації банків. Проаналізовано потребу в перегляді таких повноважень під час інституційного реформування Фонду, що має відбуватися з урахуванням природи таких повноважень і конституційного регулювання відповідних правовідносин. Наголошено, що досвід відповідного законодавчого унормування діяльності державних "регуляторів" і функціонування саморегулівних організацій у суміжних сферах може бути основою для подальшого інституційного реформування системи гарантування вкладів фізичних осіб.Item Місцеве самоврядування та верховенство права в умовах воєнного стану(Академія праці, соціальних відносин і туризму, 2024) Цельєв, ОлексійПід час великої агресії росії проти Української держави випробувань на міцність зазнають усі державні та суспільні інституції. Природно, що основний тягар в умовах війни лягає на плечі сил оборони та пов’язаних із ними органів, установ і підприємств. Проте й інші органи, зокрема місцевого самоврядування, тією чи іншою мірою також відчувають вплив війни та зазнають змін в організації виконання своїх функції. Відповідно до того, наскільки територіальна громада наближена до зони бойових дій, безпосередньо залежать зміни в організації місцевого самоврядування, зокрема й можливість призначення військової адміністрації. Це, своєю чергою, може впливати на якість життя людей у територіальній громаді, у тому числі реалізацію їхніх прав і легітимних очікувань.