Соціальні інститути перехідних суспільств: специфіка трансформаційних процесів
Loading...
Date
2016
Authors
Полисаєв, Олександр
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
На основі розкриття категоріального статусу поняття «соціальний інститут» у статті про-
аналізовано роль і місце соціальних інститутів у становленні української державності. Встановлено, що формування інститутів у суспільстві є результатом його стратифікації та ускладнення
форм громадянського життя, причому поняття «соціальний інститут» є родовим щодо розгляду
його видових проявів, як-от: релігійної, правової, політичної тощо визначеності. Особливу роль ці
структури відіграють у постколоніальних країнах, де взаємодія новостворених органів державної
влади та соціальних інститутів ще не набула всезагальності та здійснюється під впливом низки
взаємозаперечних факторів. Адже за умови відсутності власної державності, як, скажімо, в Україні, колоніальна метрополія упродовж століть вбачала у підкорених їй територіях суто легальний
засіб вирішення власних проблем, причому як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.
Description
The paper presents the phenomenon of social institution as a category of social philosophy. It is found
out that formation of institutions in society is the result of its stratification and complication of civil life
forms; thus the concept of “social institution” is generically in relation to consideration of such specific
ostents as religious, legal, political definiteness and the like. These structures play a special role in postcolonial
countries, where cooperation of the newly created structures of governance and social institutions
has not obtained generality yet and is carried out under the pressure of several mutually exclusive
factors. As a matter of fact, on the assumption of the own state system absence, as in Ukraine, a colonial metropole saw subjugated territories exclusively as a legal method of its own problems solution, both
of external and internal character, over the course of history. At that rate, a colonized nation perceived
structures of governance in the capacity of a repressive mechanism capable by exceptionally powerful
methods to influence society, completely ignoring its interests. A remarkable point is that the question is
not only about economic robbery but also about the spiritual constituent of the enslaved people, which
directly influences formation of collaborative collectives in the environment of the upper crust of society.
Metropole, taking away the most skilled officials in the center, aims all the others for thoughtless implementation
of instructs, hardly pursuing minimal manifestations of initiative at places. When this is
the case, enslaved community is ultimately forced to rest upon those institutions which in virtue of their
own reasons saved their magnitude in the mass consciousness. For Ukrainian society such institutions
are religious and tribal ones, which found the way both to save their social solemnity and to carry out
a compensational function in the cultural and educational branches.
By virtue of the indicated reasons, the Ukrainian community, even after gaining independence, continued
to behave to the very important institutes of the independent state as to the derivative manifestations
of public life, perceiving them traditionally as a structure of enslavement. Moreover, quite often
the newly created state institutions, such as military establishment or security police, begin to be
interpreted in quality of accessory components capable only to demonstrate their presence in the country,
though they are not oriented for counteractions against hostile encroachments at all. In fact, newly
created state structures need a new high-quality pragmatist format of the institutional assurance of
social processes which are resisted by little worth, temporization, an insufficient qualifying level of officials,
unwillingness to assume responsibility for the accepted strategic decisions of public servants,
and the like. That is the essence description of collaborators’ activity, who, realizing the complete disparity
with state intents, try to save existent “status-quo”. The representatives of such communities are
unable to understand that their methods of influencing public processes are unvarnished anachronisms
resulting in mass indignations and degradation of society. Application of the scientifically grounded
steps on reformation of Ukrainian society is inaccessible to such line-up of government officials by virtue
of the archaic nature of their world view, moral and intellectual poverty formed in a colonial environment. A historical task of all salubrious social forces is to deprive officials of leverage over the sphere
of institutional factors in all haste and at every possible way. Only by way of overcoming the indicated
limitations, and consequently removing post-Soviet bureaucracy out of government, will Ukrainian
society be able to move along the way of reforms and modern civilization advancement at a quickened
pace.
Keywords
соціальний інститут, соціальна стратифікація, суспільні трансформації, реформи, постколоніальна система, метрополія, меншовартісність, дисфункція, вітчизняна бюрократія, алюзії, суспільна деградація, social institution, social stratification, social transformations, reforms, post-colonial system, metropole, little worth, dysfunction, national bureaucracy, allusions, social degradation
Citation
Полисаєв Олександр Павлович. Соціальні інститути перехідних суспільств : специфіка трансформаційних процесів / Полисаєв О. П. // Наукові записки НаУКМА : Політичні науки. - 2016. - Т. 186. - С. 30-37.