Кіно-Театр. 2009. №3

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 20 of 33
  • Item
    Як на київських сценах Гоголя грають
    (2009) Велимчаниця, Ольга
    З нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя пам’ять письменника вшановують театральними постановками за його творами. У Національному театрі ім. І.Франка відбулася прем'єра "Одруження", на сцені Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей та юнацтва у вечір перед квітнем лунали різдвяні колядки в адаптації М.Римського-Корсакова - опера "Ніч перед Різдвом". Окрім таких "ювілейних" вистав, у театральних афішах завжди можна натрапити на постановки за творами Гоголя у різних театрах - драматичних ("Ревізор" у театрі ім. І.Франка) і музичних (уже згадана "Ніч перед Різдвом"), на сценах великих ("Ревізор " у Театрі російської драми) і камерних ("Гравці' у театрі "Київ"). Ступінь використання літературного першоджерела для створення сценічного тексту неоднаковий: від правдивого прочитання і чіткого слідування за Гоголем ("Гравці" Театру на Подолі) до сміливого поєднання з іншим художнім твором ("РЕхуВІлійЗОР" у Молодому театрі) і навіть до вирішення його самим танцем і музикою (балет "Ніч перед Різдвом" у Національному театрі опери та балету ім. Г.Шевченка). Це ще раз засвідчує, що твори Гоголя - хороший матеріал для інтерпретацій, бо вони - художньо відкриті та ідейно актуальні.
  • Item
    Театр жорстокості: Гротовський vs Арто
    (2009) Фруктова, Тетяна
    Метою порівняння театральних "систем" Антонена Арто та Єжи Ґротовського через детальний аналіз основних положень концепцій режисерів є спроба глибше зрозуміти природу театру нової чуттєвості Єжи Гротовського.
  • Item
    "Дозволяю фарбувати в синій колір", або Сенс життя псевдохворого Зайчика
    (2009) Брюховецька, Лариса
    Комедія дуже рідко завойовує право стати класикою кіно; вважається вона жанром розважальним, а отже, таким, що не має високих мистецьких вартостей. Однак ще Чарлі Чаплін зняв з неї тавро неповноцінності, довівши, що жанр є лише інструментом, а результат залежить від таланту того, хто цим інструментом користується.
  • Item
    Моя тітонька Міра...
    (2009) Леонтович, Олена
    22 березня 1914 року, в день Сорока Святих, коли печуть "жайворонків" (печиво у формі пташок), народилася Марія Капніст, актриса, спадкоємиця по чоловічій лінії графів Капністів грецького походження, а по жіночій - козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських, гетьмана Павла Полуботка й отамана Івана Сірка. Марія Ростиславівна прожила трагічне життя, провівши 15 років у тюрмах, концтаборах, засланні. М.Р.Капніст була заарештована 21 серпня 1941 і засуджена на вісім років. Звільнена 21 серпня 1949 року зі Степлагу Карагандинської області і направлена зі щойно народженою донечкою Радою на поселення в с. Казачинський Красноярського краю. Вдруге була засуджена 25~26 грудня 1951 року на десять років. Звільнена 10 лютого 1956 року з Ангарлагу Іркутської області.
  • Item
    Пісні на екрані
    (2009) Ямборко, Ольга
    4 березня 2009 року Володимиру Івасюку виповнилося б шістдесят. Усе, що він устиг донести до нас, створено за короткі тридцять років його життя. У колишньому СРСР 1970—1980-х років, напевно, не було найвіддаленішого міста, де не звучали б його "Червона рута" чи "Водограй". Сьогодні ж здається дивним, коли деякі наші співвітчизники покоління кінця 1990 - початку 2000-х не в змозі пригадати їх автора. Тим часом пісні Івасюка продовжують співати зірки різного масштабу. Мало кому, однак, вдається бути оригінальним - першоджерело залишається недосяжним еталоном навіть для тих, з чиїм виконанням ці твори здебільшого асоціюються.
  • Item
    Віктор Олендер: "Костя вважав себе довічним учнем"
    (2009) Олендер, Віктор; Науменко, Олексій-Нестор
    "Якби Костянтина Степанкова не існувало, його варто було б вигадати", — ці слова режисера-документаліста Віктора Олендера могли б стати епіграфом до його чотирисерійного фільму про видатного актора. Адже хто ще, окрім Степанкова, зміг би об'єднати своєю біографією всі епохи українського кіно?
  • Item
    Вікторія Мельникова: "Шукати долі в іншій країні..." : [інтерв'ю]
    (2009) Мельникова, Вікторія; Брюховецька, Лариса
    Інтерв'ю з режисеркою Вікторією Мельниковою, в якому йдеться про новий повнометражний документальний фільм "Четверта хвиля" та еміграцію українських митців. Бесіду веде Лариса Брюховецька.
  • Item
    Хвилею музики про еміграцію
    (2009) Погрібна, Анна
    У березні 2009 року відбулася прем’єра документального фільму "Четверта хвиля" молодого українського кінорежисера Вікторії Мельникової. У попередніх роботах "Консонанс" і "З найкращими побажаннями, Енвер!" Вікторія показала себе яскравим і вдумливим автором, розробляла свіжу для сучасної документалістики тему - музика в різних її проявах.
  • Item
    Пам'ять як основа сучасності
    (2009) Тетерюк, Марія
    25 лютого в Будинку кіно відбулася прем’єра фільму молодого українського режисера Інни Павлічук "Кайрос". Цей документальний фільм є дебютом авторки на великому екрані, і дебютом багатообіцяючим. Він розповідає про життя двох відомих наших сучасників - Ольгу Богомолець та Ігоря Гайдая.
  • Item
    Олександр Довженко: "Ми були молодими. І більших геніїв од нас не було"
    (2009) Свято, Роксолана
    Художньо-публіцистичне кіно - жанр доволі специфічний. Виникаючи на межі ігрового кінематографа та документалістики, воно успадковує потенціал обох жанрів, але наражається також і на подвійну небезпеку. З одного боку, це можливість для документаліста не бути нудним і подати історію не у формі лекції, а показати її, так би мовити, "в дії", скориставшись величезним арсеналом виражальних засобів художнього кіно. З іншого ж - відповідальність за факти та їх тлумачення нікуди не зникає: персонажі і події є таки справжніми, а не вигаданими. Тож художності має бути в міру - рівно стільки, аби не втопити документ, а лише увиразнити його.
  • Item
    Трагедія Гоголя
    (2009) Іванишина, Лариса
    20 березня в Будинку кіно відбулася прем’єра фільму "Загублений рай", присвяченого 200-річчю Миколи Гоголя
  • Item
    "Загублений рай" українця Миколи Гоголя
    (2009) Бут, Оксана
    Нині побутує думка, що в Україні кінематографа не існує. І в цьому є частка правди, бо фільми, створені в наші складні для мистецтва часи, бачить переважно вузьке коло столичної публіки. У березні у КМЦ Києво- Могилянської академії та в Будинку кіно відбулися прем’єри фільму "Загублений рай".
  • Item
    Трофеї "Гіганта", "Вісника" та інших тріумфаторів Берлінале-2009
    (2009) Зубавіна, Ірина
    З 5 до 15 лютого в столиці Німеччини тривав сезон полювання на "Берлінських Ведмедів". Берлінале входить в елітну категорію "А" і поступається престижністю хіба що Каннському кінофестивалю. Берлінале — подія світового масштабу, значення якої важко переоцінити, зважаючи на те, що наша планета давно перетворилася на величезну глядацьку аудиторію в єдиному медіальному просторі, обладнаному екранами різного формату і призначення. Берлінський фестиваль відбувся у 59-е.
  • Item
    Світ "Берлінале"
    (2009) Новикова, Олена
    Незважаючи на кризу, у Берлінському МКФ брало участь більше акторів, режисерів, журналістів, аніж торік. Виріс Європейський фільммаркет, де вже вдруге фігурувала Українська кінофундація з п’ятьма фільмами. Квитків також продано було більше. У телеефірі глядачі запевняли, що не зрадять кіно, яке дає їм насолоду і відволікає від проблем.
  • Item
    Колоніальна пристрасть Кларка Гейбла
    (2009) Собуцький, Михайло
    Самоповторення - відома слабкість голлівудських режисерів. Сесіл де Міль двічі знімав "Десять заповідей" - у німому варіанті 1923 року та у звуковому кольоровому - 1956; Гічкок - "Людину, яка забагато знала" 1934 та 1956 (у США лише вдруге). Проте доволі своєрідним є рімейк із тим самим протагоністом на сценарій того самого автора за тією самою пє'сою ще одного автора, зроблений іншим режисером через два десятки років після виходу оригіналу.
  • Item
    "Всі ранки світу безповоротно минають..."
    (2009) Свято, Роксолана
    13 жовтня 2008 року не стало Ґійома Депардье - актора, на чиєму рахунку понад тридцять кіно- і телевізійних ролей. Чимало для будь-якого актора. Особливо ж для того, який прожив лише тридцять сім років. Ще 1995 року Ґійом отримав найвищу відзнаку французького кінематографа - премію "Сезар" - як молода надія кіно за роль у стрічці П’єра Сальвадорі "Підмайстри". Його ж останні ролі - в експериментальному мюзиклі Сержа Бозона "Франція" чи соціально-психологічній драмі "Версаль" Пера Шоллера - засвідчили, що за ці тринадцять років актор зумів повною мірою утвердитися в французькому кінопросторі, знайшовши в ньому власне, й, до того ж, далеко не останнє місце.
  • Item
    Cinemafemme Маріон Котілар
    (2009) Ямборко, Ольга
    Французьке кіно. Не "Амелі" єдина в ньому є. Це стосується також акторів, де молоде покоління вже запосіло своє місце під сонцем і навіть спромоглося на оскарівського лауреата. Ним стала 33-річна Маріон Котілар, яка 2008 року здобула нагороду за головну жіночу роль у фільмі "Життя в рожевому кольорі" (2007).
  • Item
    Дмитро Суржиков: "Не намагаюся когось здивувати"
    (2009) Суржиков, Дмитро; Бондарчук, Лілія
    Інтерв'ю з Дмитром Суржиковим - українським актором театру і кіно.
  • Item
    У просторі інтерпретацій гоголівських "Мертвих душ"
    (2009) Свято, Роксолана
    Історія російських екранізацій за Гоголем була б неповною без розмови про "Мертві душі" - твір, який за традицією російського літературознавства вважають одним із центральних не лише в контексті творчості письменника, а й усієї історії російської літератури.
  • Item
    Закордонні екранізації Гоголя
    (2009) Прокопенко, Леся
    2009 року можна відзначити не лише двохсотріччя від народження Миколи Гоголя, а й також іншу, пов'язану з класиком, віху: рівно століття від першої спроби екранізувати його твори. Цей збіг уможливлює осягнення масштабів шляху, проробленого кінематографом узагалі. Такий відтинок часу сам собою змушує визнати наявність змін, зміщень акцентів, технік; історія кіно перестає сприйматися у вигляді цілісної одночасності. Тільки постійні зміни фокусу, від нюансованої уваги до умисних об'єднань та узагальнень, дають змогу описати ці сто років екранізацій без надання переваги одній із кінематографічних тенденцій як основній