Могилянська школа журналістики
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Заперечення воєнних злочинів РФ в Україні як геноцидна стратегія в російському пропагандистському дискурсі(Сумський державний університет, 2024) Субота, ІринаУ статті розглянуто заперечення воєнних злочинів РФ в Україні в російському пропагандистському дискурсі як одного з етапів геноциду та проаналізовано способи творення стратегій заперечення. За основу взяті теоретичні праці А. Джонса та С. Коена для проведення паралелей між описаними наративами й формами заперечення дослідниками як елементами геноциду та виявленими наративами й стратегіями у висвітленні масового вбивства російськими окупантами цивільного населення в місті Буча Київської області в державних інформаційних агентствах РФ.Item Україна і НАТО: розмова про некорисне(2002) Квіт, СергійУ засобах масової інформації України неодноразово порушувалася ця вкрай важлива й актуальна для нашої держави тема. Тому мої роздуми ґрунтуються переважно на враженнях і спостереженнях від ознайомчого візиту до штабу НАТО в Європі, який розміщується неподалік Брюсселя, де я перебував у складі неофіційної урядової делегації у лютому 2001 р. Слід зазначити, що відбувався цей візит у рамках спеціальної інформаційної програми НАТО, розробленої, щоб дати відповіді на всі питання, які тільки можуть виникнути в урядовців з країн, що в той чи інший спосіб розвивають своє співробітництво з Альянсом. Мета інформаційної програми — зміцнення довіри до НАТО на персональному рівні через надання максимально повної інформації та певні пропагандистські заходи.Item Journalists in the Midst of Full-Scale War : report on Ukraine : dates of research: January - December 2022(2024) Oliinyk, Ievgeniia; Gordiienko, Tetiana; Orlova, Dariya; Buts, Oksana; Shalaisky, SeverynThe year 2022 presented unique challenges for the safety of journalists in Ukraine, primarily driven by the full-scale invasion by the Russian Federation on 24 February 2022. Journalists and media workers faced escalating risks both while on assignment and in their daily lives, navigating an environment subject to continuous physical and digital threats. This report, conducted based upon UNESCO’s Journalists’ Safety Indicators (JSI), and covering the period from 1 January 2022 to 31 December 2022, is based on a multi-faceted approach, combining stakeholder interviews with extensive desk research, and data analysis. It paints a picture of a Ukrainian media landscape profoundly affected by a number of challenges - all exacerbated by the incursion of a violent war - requiring ongoing adaptation, innovation and strategic international support to ensure journalists’ safety and the preservation of press freedom in the country.Item Інтернет-медіа та моральна паніка щодо сексуальних та гендерних прав в Україні в 2013-2015 рр.(Інститут журналістики, 2019) Тетерюк, МаріяМета статті – розглянути використання політичних та суспільних акторів у якості джерел повідомлень у висвітленні дискусії щодо антидискримінаційної реформи популярними новинними інтернет-медіа як механізм формування сексуальної паніки в Україні в 2013-2015 роках.Item Ukrainian wartime nation branding during the Russo-Ukrainian war(2024) Omelchenko, M.Favorable international image is indispensable for political, socio-economic and cultural wellbeing of a nation in the globalization era. At wartime, however, the issue of positive national brand becomes ever-more strategic as foreign political and military support directly hinges on the ability of the state to attract allies among foreign elites and the public. Therefore, this article examines how nation branding approach could be used by a state to construct favorable perceptions of itself among key foreign audiences in wartime. Methodologically, critical discourse analysis was applied to analyze a case study of the Ukrainian government communication efforts during wartime (2022–2024). The author addresses three main questions: How and why did the sociocultural context of Russo-Ukrainian war influence Ukrainian government decision to engage in strategic nation branding efforts? What institutional factors shaped the production of wartime nation branding campaigns by the Ukrainian government? How did the nation branding efforts managed to construct Western elite and public perception of the new Ukrainian brand to sustain vital military and political support? The results of the research reveal that Russian full-scale invasion and dependence over Western countries’ military and political support have motivated Ukrainian government to strategically engage in creative nation branding. Institutional architecture of the communication consisting of effective state-private cooperation and personal branding created necessary conditions for the deployment of a tailored, emotionally imbued audience engagement tactic. Lastly, on the textual level, several examples are analyzed to illustrate how nation branding efforts benefited from the use of narrative tools and clever collaboration with a popular mass culture phenomenon.Item Геноцидні стратегії щодо України в російському пропагандистському дискурсі(2024) Субота, ІринаСеред дослідників та науковців правничих наук наразі є дискусійним питання про визнання низки злочинів Росії проти України та її населення геноцидом. Натомість на рівні досліджень російського пропагандистського медіадискурсу багато дослідників визначає, що російський пропагандистський дискурс містить геноцидні ознаки (наприклад, М. Рябчук, Т. Снайдер). Зокрема, науковці беруть до уваги такі стратегії: заперечення геноциду як стратегія його скоєння (С. Коен, А. Джонс), дегуманізація та демонізація (Г. Стентон, Б. Бахадор), маніпулятивне використання терміна "геноцид" російською пропагандою (В. Романюк, О. Дудко, Е. Фортуін). Метою статті є визначення геноцидних стратегій щодо України в російському пропагандистському дискурсі на основі їхньої відповідності десятьом етапам геноциду, розробленим Г. Стентоном: 1) класифікація; 2 символізація; 3. дискримінація; 4. дегуманізація; 5. організація; 6. поляризація; 7. підготовка; 8. переслідування; 9. винищення; 10. заперечення. У статті ці етапи накладено на російський пропагандистський медіадискурс та розглянуто в контексті війни РФ проти України. Аналіз на відповідність проведено на основі таких критеріїв: інтенсивність ненависницької риторики, наративізація та організація медіасистеми РФ (рівень втручання держави в порядок денний інформаційних медіаресурсів). Для аналізу обрано кейс повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року РФ в Україну, за яким слідували масові вбивства цивільного населення, руйнування житлових кварталів та позбавлення умов життя українців (як-от, обстріли енергетичної інфраструктури). У статті проаналізовано, як фізичні дії РФ проти України відображені в пропагандистському медійному дискурсі, та їхню відповідність етапам скоєння геноциду за Г. Стентоном. Зокрема, етапи класифікації, символізації, дегуманізації, поляризації, винищення у російському пропагандистському дискурсі можна розглядати як прояв ненависницької риторики різної інтенсивності шляхом її посилення з кожним етапом щодо певної групи. Етапи дискримінації, підготовки, переслідування та заперечення здебільшого виявлено на рівні наративів щодо України, а етап організації виявлено в медіасистемі РФ.Item Стратегії маскування антиукраїнської риторики у російському пропагандистському дискурсі(2024) Субота, ІринаРосійський пропагандистський дискурс щодо України має два способи поширення антиукраїнської риторики – відкритий (неприхований) та прихований (замаскований). Перший спосіб включає відкриті заяви щодо намірів знищення українського народу та України, другий – містить стратегії маскування, що базуються на підміні понять, використанні фальшивого контексту, штучному розподілу українців на групи. Якщо перший спосіб поширення антиукраїнської риторики є легшим та очевидним для виявлення, то другий спосіб потребує глибшого аналізу для декодування справжніх намірів РФ, які лежать в основі її пропагандистського дискурсу щодо України. Таким чином російська пропаганда формує гібридну модель поширення антиукраїнської риторики. У цій статті, зокрема, розглянуто стратегії маскування антиукраїнської риторики у російському пропагандистському дискурсі та складнощі їхнього декодування. У статті виокремлено чотири стратегії маскування: 1) використання новомови; 2) підміна номінацій на позначення об’єкта, на якого спрямована пропагандистська риторика; 3) штучне розділення українського суспільства на групи; 4) спотворення контексту використання терміну "геноцид" та його нормалізація в російському пропагандистському дискурсі. Застосування цих стратегій російською пропагандою ускладнює виявлення в ній антиукраїнської риторики. Виокремлення та знання цих стратегій як частини російської пропагандистської риторики щодо України дасть змогу розширити способи декодування пропаганди РФ, зокрема у контексті дискусій, що відбуваються навколо класифікації російської антиукраїнської риторики як геноцидної. Наявні дослідження та публікації розглядають складнощі у визначенні поняття геноциду, аналізують окремі аспекти російської ритотрики щодо України на відповідність геноцидним ознакам, проте не показують складові та стратегії пропаганди РФ, які ускладнюють аналіз та класифікацію російської пропагандистської риторики.Item The different worlds of Google – A comparison of search results on conspiracy theories in 12 countries(2024) Nordheim, Gerret von; Bettels-Schwabbaue, Tina; Kleinen-von Konigslow, Katharina; Barczyszyn-Madziarz, Paulina; Budivska, Halyna; Di Salvo, Philip; Dingerkus, Filip; Guazina, Liziane Soares; Asante, Kwaku Krobea; Ku´s, Michał; L´abov´a, Sandra; Matei, Antonia; Merkovity, Norbert; Paulino, Fernando Oliveira; Petrovszki-Ol´ah, L´aszló; Wodui Serwornoo, Michael Yao; Valente, Jonas; Wake, Alexandra; Zakinszky, Toma ViktóriaSearch engines play an important role in the spread of disinformation and conspiracy theories, accentuating the power of global platform companies such as Google to contribute to the digital (information) divide by providing search results of lesser quality in certain countries.We investigated this phenomenon by asking what kind of results users see when they search for information on eleven popular conspiracy theories (CTs) via Google. We analysed links from Google search results (N = 1259) in 12Western and non-Western countries and 10 languages. Overall, users are more likely to encounter neutral or debunking content when using Google to search for prominent CTs. However, for some CTs, strong country differences in the quality of search results emerge, showing clear correlations between categorical inequalities and unequal access to reliable information. In countries where journalists enjoy less freedom, people enjoy fewer democratic rights and are less able to rely on social elites, Google also provides less enlightening content on CTs than in developed and prosperous democracies. The countries thus disadvantaged are precisely those countries where there is a high propensity to believe in CTs according to comparative survey research. However, in countries where a global language is spoken, for example, English or Portuguese, there is no correlation between structural, country-specific factors and the quality of search results. In this sense, structurally disadvantaged countries seem to benefit from belonging to a larger language community.Item Від приватного спілкування до інформаційних бульбашок: як месенджери змінюють споживання новин(2024) Гордієнко, ТетянаРозвиток нових комунікаційних технологій значною мірою змінили те, як аудиторії отримують доступ та споживають інформацію, в тому числі й новинний контент. Додатки для обміну повідомленнями (месенджери) першопочатково створювалися для спілкування між користувачами один на один або в межах невеликих груп. За даними Statista за 2024 рік, найбільш популярними та поширеними серед користувачів є WhatsApp, WeChat, Facebook Messenger та Telegram. З розширенням функціоналу месенджерів, вони стали не лише цифровим простором для спілкування, але також і платформами для розповсюдження та споживання новин через адміністорвані канали або масові групи. Стаття присвячена дослідженню того як технологічні та медійні властивості ("media affordances") месенджерів впливають на поведінку користувачів і їх сприйняття контролю над інформацією. У додатків для обміну повідомленнями є низка структурних та технологічних особливостей, таких як їх конфіденційність, миттєвість обміну повідомленнями, простота використання. Ці особливості формують те, як користувачі взаємодіють з інформацією через їх використання. На відміну від традиційних медіа чи відкритих соціальних платформ (наприклад, Facebook), програми для обміну повідомленнями сприяють споживанню новин через лінійний обмін, обмежуючи можливість користувачів активно шукати різноманітні джерела. Це дає поштовх до створення та посилення "інформаційних бульбашок". Месенджери також мають дуже обмежену або і повністю відсутню модерацію контенту, що через них поширюється. Таким чином, вони стають каналами для поширення недостовірних новин, дезінформації, пропаганди тощо. У цій статті досліджується як підхід до аналізу технологічних та медійних властивостей ("media affordances") месенджерів дозволяє проводити більш глибокий та нюансований аналіз особливостей медіаспоживання користувачів. Стаття надає огляд найбільш поширених типологій властивостей цифрових платформ, нещодавно запропоноване єдине визначення та концептуалізацію цього підходу й можливі напрямки для досліджень з його використанням. Також в ній розглядаються перспективи застосування рамки "media affordances" в українському контексті, на тлі зростаючої популярності месенджера Telegram в Україні.Item Медіатизація науки: системний підхід(2024) Ярошенко, ОлександраСтаттю присвячено дослідженню взаємозв’язків медіа та науки в світлі теорії медіатизації. У статті розкрито розуміння медіатизації як складного та багатовимірного явища, яке охоплює не просто передачу інформації, але і нелінійні взаємодії між медіа та соціумом, які стають ключовими викликами нашого часу. Це особливо актуально у контексті змін в науковій комунікації з огляду на відкриту науку, коли результати досліджень (як публікації, так і власне дані) майже відразу виходять у відкритий доступ та доступні медіа та громадськості. З’ясовано походження терміну "медіатизація", прокоментовано і структуровано різні погляди на теорію загалом і медіатизацію науки зокрема, розглянуто деякі особливості наукової комунікації в медіасуспільстві. Дослідження ґрунтується на загальних методологічних засадах теорії аналізу. Визначено, що медіатизація науки як процес взаємовпливів медіа та науки нині хоч і набуває нових форм та практик з огляду на рух відкритої науки та зміни в науковій комунікації загалом, з одного боку, та розвиток цифрових технологій медіаіндустрії, з іншого, однак усе ж зберігається відчутна дистанція між цими сферами. Запропоновано застосування концепції медіатизації (розширення, заміщення, злиття, пристосування) до сфери науки, наведено приклади такого застосування. Доведено, що розуміння різних аспектів і складників медіатизації науки допоможе подолати бар’єри, особливо з огляду на перетини і взаємовплив відкритої науки та цифрової журналістики. З’ясовано, що медіа можуть стати особливим простором діалогу між наукою та суспільством, досліджено можливості для посилення суспільного впливу результатів досліджень шляхом контекстуалізації і передавання результатів у спосіб, який підкреслює їх актуальність і значення для нефахівців і широкої аудиторії. Запропоновано напрями можливого розвитку теорії медіатизації науки, які можуть стати предметом подальших досліджень, зокрема щодо використання журналістами даних відкритої науки, факторів, які спонукають або стримують це використання.Item Artificial Intelligence in Journalism: the Future of Media under the Influence of New Technologies(2024) Iaroshenko, OleksandraWith the rapid advancement of technology and the growing influence of artificial intelligence (AI), professionals across various fields, including journalists worldwide, are actively exploring AI’s potential. They are discussing its applications, quality standards, and the ethical issues it raises. AI significantly accelerates journalistic work, especially in tasks like analyzing public data and documents, fact-checking, transcribing audio files, translating, editing videos, and converting text to audio. There are even instances of news, articles, and videos being entirely generated by AI. This raises questions: Can AI replace journalists in the future? Can AI be trusted? How can AI technologies assist journalists? What will journalism look like in the future with the development of AI? The main objective of the study is to provide an overview of the use of AI technologies in modern journalism, analyzing their main advantages and disadvantages and addressing the ethical dilemmas that arise. The study’s source base includes scientific publications on AI’s impact on journalism, particularly from the last two years, using data from Web of Science, Scopus, Dimensions, and additional research from domestic scholars found on Google Scholar. The review also covers the most influential monographs, analytical reports, and dissertations on this topic. Methodology. The research employs a combination of bibliometric approaches and content analysis to provide a comprehensive conceptual and structural overview of the issues, understanding trends, and the impact of relevant research. Results and conclusions. The integration of journalism and AI technologies presents both challenges and new opportunities. AI enhances journalists‟ capabilities, saving time, freeing them from routine tasks, and increasing the efficiency of media content creation. However, in the era of AI and social media, it is crucial to maintain the public’s right to reliable and timely information. The field of responsible journalism must uphold this standard. Producing high-quality content with AI’s assistance requires clear technical guidelines and human oversight. Mastering AI technologies and using them responsibly is an essential task for journalists today. Significance of the study in the generalization of research and journalistic practices in the field of application of AI in journalism, the main directions and interrelationships of such application are revealed, new valuable evidence is obtained.Item Дмитро Донцов : ідеологічний портрет(Галицька видавнича спілка, 2013) Квіт, СергійУ монографії Сергія Квіта "Дмитро Донцов: ідеологічний портрет" порушуються проблеми історії України ХХ ст. (міжвоєнна доба), також теорії та історії української літератури і журналістики. Розглядається постать Дмитра Донцова як інтелектуала, головного редактора журналів "Літературно-Науковий Вістник" (1922-1932), "Вістник" (1933-1939), есеїста, літературного критика, політичного мислителя та ідеолога українського націоналізму. Спеціальна увага приділяється сучасним публічним дискусіям, застосуванню герменевтичної стратегії в історичних дослідженнях, питанням естетики Донцова, феномену інтелектуального кола "вістниківців". Для дослідників з галузей гуманітарних і суспільно-політичних наук, викладачів та студентів вищих навчальних закладів.Item Помаранчева революція як комунікаційна проблема : (виступ 15 січня 2005 року на науковій конференції у Познаньському університеті (Польща, 15-16 січня 2005 р.)(2005) Квіт, СергійФеномен української т.зв. "помаранчевої" революції вже знаходить багато тлумачень у світі - згідно з різноманітними методологіями, смаками і традиціями. Я пропоную поглянути на нього передусім не за аналогіями, а із середини, допускаючи його ідейну неповторність та самоцінність. Досліджуючи той ґрунт, з якого він виріс, ми зможемо відповідно залучати різноманітну методологічну аргументацію. Чи є моя точка зору незаангажованою? В буквальному сенсі слова - ні. Не тому, що моя доповідь не є науковою. Навпаки, я намагався представити на ваш суд саме науковий виступ. І не тому, що між двома кандидатами на пост Президента України я вибрав Віктора Ющенка. Насправді, в певному розумінні, українці не мали жодного вибору, окрім Ющенка. Але до цього питання ми повернемося пізніше.Item Подолання бездержавності й актуальність націоналізму : (деякі ідеологічні тези до ювілейної сильветки Олега Багана)(Крила, 2023) Квіт, СергійТеперішня Україна, вперше від часів Київської Русі та, з певного погляду, від доби Богдана Хмельницького, набула справді міжнародної, чи навіть глобальної політичної ваги, спираючись на власну мільйонну армію. Однак ще більш важливо, що Україна повертає світові віру у справедливість, виступає речником і носієм тих суспільних цінностей, які дають людям права вибору, свободи слова та всіх інших можливих прав і свобод, щоб почувати себе вільними людьми у вільній країні.Item Стратегічні комунікації в умовах гібридної війни : погляд від волонтера до науковця : монографія(Національна академія СБУ, 2021) Черняк, Андрій; Слухай, Наталія; Яворська, Галина; Гончарова, Тетяна; Соболева, Олена; Білявський, Максим; Маляр, Ганна; Юдко, Людмила; Дубов, Дмитро; Корецька, Ірина; Подибайло, Марія; Украінцев, Олег; Покальчук, Олег; Левченко, Катерина; Компанцева, Лариса; Суслова, Олена; Іванова, Наталя; Паливода, Ольга; Крапівіна, Наталія; Лапутіна, Юлія; Осьодло, Василь; Хайрулін, Олег; Романюк, Вікторія; Шнурко-Табакова, Елліна; Азарова, Вікторія; Пелепейченко, Людмила; Гридчина, Вікторія; Череватий, Сергій; Заруба, Олександр; Дзюба, Тарас; Коваленко, ОлександрМонографія продовжує цикл видань наукової школи Національної академії СБ України з питань стратегічних комунікацій. У цьому виданні узагальнюється досвід України у протидії гібридній агресії РФ, пропонуються технології аси-метричних відповідей на цю агресію, надаються практичні рекомендації фахівцям державних і безпекових інституцій щодо протидії деструктивним гібридних впли-вам на основі аналізу і оцінювання українського досвіду. Автори монографії – представники різних безпекових і державних інституцій, журналісти, волонтери – вирішують спільне науково-практичне завдання – створення системного підходу щодо розбудови стратегічних комунікацій у нашій державі. Цим виданням можуть користуватися представники сектору безпеки і оборони, державні службовці, здобувачі вищої освіти та наукових ступенів, а також усі фахівці, що працюють у сфері інформації та комунікації.Item Disinformation and fact-checking in contemporary society(Dykinson, 2023) Catalán Matamoros, Daniel; Romaniuk, Viktoriia; Carral, Uxía; Churanova, Olena; Yurkova, Olga; Arroyo, David; Valencia, Javier; Galan Cordero, Galán; Solovei, Galyna; Pugliese, Matteo; Fedchenko, Yevhen; Deynychenko, Ruslan; Cembellín Fernández, Miguel; Zamora Medina, Rocío; Pérez-Escolar, Marta; Cembellín Fernández, Miguel; Goikoetxea Bilbao, Udane; Peñafiel Saiz, Carmen; Zou, Mengfan; Cortés Gómez, Sara; García, Guillermo; Pina, Carla; Elías, Carlos; Kindelán, Cecilia; Gelado Marcos, Roberto; Navío Navarro, Mariché; Núñez, Felipe; Burdiak, Pavlo; Hidalgo, Pablo; López, Casandra; Puebla, Belén; Posadas Bermúdez, Alejandro; López Iñigo, Rocío; Philippe, Olivier; Buslón, Nataly; José Rementeria, MaríaCollective monograph. Disinformation and fact-checking in contemporary society [electronic resource] / Daniel Catalán Matamoros, Viktoriia Romaniuk, ... Galyna Solovei et al.] ; Catalán-Matamoros, Daniel, coordinador. - Madrid : Dykinson, 2023. - 431 p.Item Oklar strategi i ukrainska mediers krigsbevakning(Institutet för mediestudie, 2022) Taradai, DariaUnder krigets för dagar rådde ett fullständigt kaos kring vad som hände: etablerade kanaler för officiell kommunikation fungerade inte. Ett nytt system med officiella telegramkanaler infördes först runt den 1 mars 2022, men under de första timmarna – och till och med dagarna – av kriget fanns det ingen klar uppfattning om vad som pågick. Enligt många vittnesmål rådde en liknande situation inom regeringens och militärens strukturer. Före den 24 februari trodde inte majoriteten i Ukraina på ett fullskaligt krig, utan ville tro att även om det värsta skulle hända så skulle konflikten begränsas till östra Ukraina, och möjligen till de södra regionerna, för att Ryssland ville upprätta en landväg till Krim. Följaktligen var det inte många ukrainare som var redo för ett fullskaligt ingripande från Rysslands sida.Item Трансформація сфери медіаграмотності в умовах повномасштабної війни в Україні : аналітичний звіт(Український інститут медіа та комунікації, 2022) Дуцик, Діана; Орлова, Дарія; Будівська, ГалинаУ ніч з 23 на 24 лютого 2022 року Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, продовживши воєнну агресію, яку розпочала ще в 2014 році. В країні був введений воєнний стан. За даними Міжнародної організації з міграції, кількість внутрішньо переміщених осіб (станом на травень 2022 року) перевищила 8 млн. (Organization for Migration’s, 2022). Покинули країну і виїхали в країни Європи 6,5 млн. українців, повідомляє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, 2022). Зруйнована значна частина інфраструктури країни. Більше чотирьох місяців громадяни України знаходяться під постійним ризиком ракетних ударів з боку росії, і цей ризик не зменшується. Паралельно росія веде війну в кіберпросторі та продовжує агресивну дезінформацію та пропаганду, захоплює частоти українських теле- та радіоканалів, влаштовує інформаційну блокаду окупованих після 24 лютого територій. Так, за даними Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, починаючи з 24 лютого 2022 року, росія здійснила 796 кібератак на різні об’єкти: найбільше атакують уряд і місцеві органи влади, оборонний, фінансовий, енергетичний сектори, транспортну інфраструктуру та телекомунікаційну галузь. Кібератак зазнавали і низка українських медіа (Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, 2022). Також за цей же період було втрачено 284 частоти, 164 українські мовники припинили мовлення, а російські пропагандистські ЗМІ запустили мовлення з використанням українських частот. У той же час 13 регіональних та 51 місцева телекомпанія перебувають в окупації. Ці цифри зростають через війну, яка продовжується (Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України, 2022). Під час роботи над цим звітом збережено підхід, який був застосований у дослідженні з картування сфери медіаграмотності, зокрема підхід, який можна позначити абревіатурою А-А-А, що означає зосередження на акторах, аудиторії та активностях.Item Anti-EU narratives through the Russian-Ukrainian war in the light of StopFake.org’s debunks(Dykinson, 2023) Churanova, O.; Romaniuk, ViktoriiaDisinformation as a tool of warfare was actively used in the Soviet Union and then by the Russian Federation. The conduct of Russia's hybrid war in Ukraine since 2014 has been accompanied by various information operations whose aim is to introduce harmful malign ideas and views into collective and individual consciousness; to disorient and misinform the public; to undermine certain beliefs and stability; to instill fear about one's neighbor through the portrayal of an enemy (Horban, 2015). Russia constantly disseminated a series of disinformation narratives to distort Ukraine's image in the eyes of both Western allies and Ukrainians themselves. Russia actively employs reflexive control to influence the opinions of the majority and the decisions made by stakeholders (Fedchenko, 2016; Media Aijr & Vailliant, 2018). Reflexive control compels a stronger opponent to voluntarily choose a particular action to benefit Russia and shapes the necessary perception of the situation around the opponent (Makukhin, 2018; Snegovaya, 2015). To this end, Russia creates the necessary images, visualizations, fake statements, and fake studies, including fake and manipulative news, all of which work in concert and in one direction – to make the adversary think and make decisions in a way that benefits Russia.Item Recommendations on strengthening the capacity of fact-checkers to combat disinformation(Dykinson, 2023) Romaniuk, Viktoriia; Fedchenko, Yevhen; Deynychenko, RuslanIn 2018, the European Commission launched the EU Code of Practice on Disinformation, the first self-regulatory piece of legislation that intended to motivate companies to collaborate on solving the problem of disinformation. This updated Code makes 44 commitments and includes 128 detailed measures. Among the main measures mentioned in this document are the following "empowering researchers and fact-Checkers" (The Strengthened Code of Practice on Disinformation, 2022). This shows the growing role of fact-checking organisations in the EU and the US. Over the last few years, the number of fact-checking services in Europe has increased significantly, both as part of media outlets and independent factchecking organisations (Graves, Cherubini, 2016).