Кіно-Театр. 2015. №1
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item "Брат мій, ворог мій", або Українець на російському екрані(2015) Пащенко, АнастасіяЯк відомо, кіно, "дзеркало суспільства", відображає не лише суспільне "я", але й "іншого'" для спільноти. Окремою формою "іншого" може бути майже "свій" - як Україна для Росії. Саме такими, "недо-іншими", "недо-своїми", ми бачимо наших земляків на російських екранах. Ще один важливий аспект, пов’язаний з колишнім статусом України як імперської провінції, - сприйняття її населення як "недо-народу", що не може виступати активним суб’єктом історії. Відповідним є і образ умовного "українця".Item З приводу одного російського серіалу(2015) Чопик, РостиславПеренесення терену «самого крупного бунта заключенных за всю историю советского режима» зі «степів гарячих Казахстану» за полярне коло - то ще півбіди, і навіть чверть. Біда полягала в «исконио pvcском» трактуванні того самого «бунта». Русскій бунт, в «решті» таки направду - бессмислєнний і бєспощадний. Або він - або мертва стагнація, немилосердне закручування гайок, од якого по певнім часі знов зриває різьбу й зносить кришку. Іншого в Росії не розуміють, "tertium non datur ", але ж саме оте, «третє», й забезпечує поступ... Саме тому про нього там ніколи не знімуть кіно.Item Польські критики про "Левіафан" : [пер. з пол., друкується зі скороченнями](2015)Польські кінокритики Якуб Маймурек і Пйотр Черкавський рецензують фільм-драму російського кінорежисера Андрія Звягінцева "Левіафан" (2014). Критики відзначають, що у фільмі присутній всепроникний фаталізм, гіркий реалізм та їдка іронія.Item Людмила Горделадзе: "У мене є мета: 25 жовтня 2015 року відкрити оновлений кінотеатр "Жовтень". Хто зі мною?"(2015) Горделадзе, Людмила; Тетерюк, Марія29 жовтня 2014 року двоє молодих людей кинули легкозаймисту речовину в зал "Гегемон» кінотеатру "Жовтень" під час показу одного з фільмів ЛГБТ- програми "Сонячний зайчик» кінофестивалю "Молодість". Загорілися крісла, вогонь перекинувся на горище, і вже за кілька годин пожежа знищила два зали найстарішого кінотеатру Києва разом із апаратурою та копіями фестивальних фільмів. Ніхто з глядачів, на щастя, не постраждав. Від початку озвучувалися дві версії підпалу: гомофобія та рейдерство. Затримані палії пояснили свої дії саме наміром зірвати показ ЛГБТ-фільму. Програма "Сонячний зайчик" уже не вперше стала об’єктом гомофобних нападів. Кілька років тому в кінотеатрі "Кінопанорама" затримали людей, які намагалися пронести в зал димову шашку. А невдовзі після пожежі в "Жовтні" інший показ "Сонячного зайчика" (також у "Кінопанорамі") зірвали представники "Правого сектора". Підозра рейдерства ґрунтується на тому, що ТОВ "Кіноман" (колектив кінотеатру) під керівництвом Людмили Горделадзе вже понад десять років відстоює в судах своє право оренди "Жовтня" попри наполегливі спроби владних структур їх виселити. Загалом у цій справі було винесено 18 судових рішень. Договір оренди був укладений за рішенням суду в 2005 році на строк до 2020 року. Проте комусь заважає будівля кінотеатру на ласому шматку землі в центрі Києва. Столичні забудовники вже неодноразово використовували підпал як метод примусового виселення незговірливих власників та орендарів. Під тиском громадськості Київрада оперативно прийняла рішення про надання оренди "Жовтня' ТОВ "Кіноман" без орендної плати до відновлення будівлі. Мер Києва Віталій Кличко пообіцяв виділити для ремонту фінансування з міського бюджету. В той же час свої плани на "Жовтень" має депутат Київради Дмитро Гордон, який вже неодноразово намагався винести на голосування альтернативний проект, за яким кінотеатру потрібно надати статус пам’ятки, а землі навколо нього - статус скверу. Директорка кінотеатру Людмила Горделадзе розповіла про те, що відбувається в «Жовтні» і з якими проблемами вони можуть зіштовхнутися в майбутньому.Item Спілкування у кінопросторі Польщі(2015) Брюховецька, ЛарисНа початку листопада 2014 року завдяки Польському інституту в Києві українські кінематографісти побували у Варшаві та Лодзі. Керівник групи і організатор поїздки — співробітник ПІ в Києві Олена Бабій, до групи увійшли голова НСКУ Сергій Тримбач, журналіст Любов Журавльова, кореспондент Ольга Семак і оператор Максим Костенко з телеканалу ICTV і я, головний редактор журналу "Кіно-Театр". Надзвичайно цікавим і корисним було спілкування з видатними митцями кіно й театру, керівниками і співробітниками кінематографічних і театральних інституцій, а саме: Театральної академії їм. А. Зелверовича, Інституту театру ім. Збігнева Рашевського, Театру-студії ім. С. Віткевича, Кіностудії Сжи Гофмана "Зодіак", Польського інституту кіномистецтва, Спілки кінематографістів Польщі, Національної фільмотеки, Театру "Полонія", Лодзинської кіно-школи, Музею кінематографії. Ми побували також на виставі "Вечеря канібалів" у театрі "Полонія", послухали симфонічний концерт у Національній філармонії. Усе це вдалося здійснити впродовж тижня завдяки відмінній організації. Пропонуємо думки, висловлені польськими кінематографістами, чий досвід вельми корисний для України.Item Єжи Гофман: "Наші зв'язки з Україною не перериваються" : [інтерв'ю](2015) Гофман, Єжи; Брюховецька, ЛарисаЄжи Гофман - кінорежисер і директор кіностудії "Зодіак", яку заснував у 1990-х роках, щоб знімати свої фільми. Минулого року він переніс операцію. Та студія працювала, надавала послуги. Спілкуватися з Єжи Гофманом завжди цікаво. В бесіді використано питання всіх учасників зустрічі.Item Не забути геноцид. Фокус французької камери(2015) Велимчаниця, Ольга19 листопада в Українському домі під час вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні вперше показали фільм "Голодомор. Забутий геноцид" (Holodomor, le génocide oublié) французької журналістки і режисерки Бенедикт Бане. Прем’єра у Франції відбулася рік тому. Бенедикт Бане почула про Голодомор від українки у Франції, батько якої пережив ці події. Розповідь вразила її. Виникла ідея з допомогою кіно вивчити ці трагічні сторінки в історії України і розповісти про це усьому світу, який досі або не чув про те, як Кремль організував штучний голод на найродючіших у світі чорноземах, або не вірить у такі масштаби винищення народу.Item Плоди вдячної пам'яті(2015) Брюховецька, Лариса2014 року в Україні вийшло кілька цікавих стрічок, авторів яких треба привітати не тільки з якісною роботою, а й з тим, що виконано її без державного фінансування, адже в ситуації війни на сході держава змушена згортати проекти, присвячені культурі. Національна телекомпанія України запропонувала телефільм про Олександра Довженка, який показали на Першому Національному 10 вересня - саме вдень 120-річчя кінорежисера. Серіал "Українська мрія", який уже тривалий час веде Юрій Шаповал, об'єднує визначні постаті української історії. Назва "Довженко в огні" відсилає нас до його кіноповісті, яка зазнала жорстоких гонінь від тирана і яку нині вивчають у школах, а ще до реальності тоталітарного суспільства, яка чавила і особистість, і творчу свободу, зрештою, загрожувала життю.Item Сила духовна і сила збройна(2015) Пащенко, АнастасіяНаприкінці 2014 року з ’явилися два фільми - різні, але в чомусь і близькі. Обидва нагадали: історичне "вчора", хоч як дивно, лишається актуальним сьогодні. "Вільні люди" Ганни Яровенко - розповідь про кобзарів та сучасність. Тема кобзарства архетипна, та присутність її в кінопросторі не відповідає місцю в культурній свідомості. Стрічка розглядає соціально-культурницький аспект: чи кобзарство цікаве нині молодим і самодостатнім талановитим людям? І головне: чи потрібне воно суспільству? "Холодний Яр: воля або смерть" - звернення до сьогодення через образи минулого. Холодний Яр як центр опору більшовицькій експансії увійшов до української культурної свідомості нещодавно, проте вже зайняв серед національних ідеологем помітне місце.Item Притча про святість(2015) Тетерюк, МаріяУкраїнська прем’єра повнометражного дебюту Вікторії Трофименко "Брати. Остання сповідь" відбулася в останній день жовтня в рамках міжнародного конкурсу кінофестивалю "Молодість". Екранізація роману шведського письменника Торґні Ліндґрена "Джмелиний мед" до того вже побувала на кількох престижних фестивалях.Item Фільм і глядач у пошуках взаємності: 2013-2014 роки(2015) Брюховецька, Лариса2013 рік в нашому кіно врожайний. Ідея визначити кращі фільми року в кількох номінаціях була своєчасна, адже змагальність у середовищі митців - річ необхідна. В Україні немає щорічного національного кінофестивалю: спершу фільмів бракувало, потім - бажання, а наміри запровадити "нашого Оскара" швидко згасали. Ініціативу взяла на себе Національна Спілка кінематографістів.Item Парад "Вільних"(2015) Пащенко, Анастасія8 - 9 жовтня 2014 року в Синьому залі Будинку кіно показали дипломні роботи курсу режисерів телебачення майстерні Василя Вітра НКУТКТ ім. І. Карпенка- Карого. Цьогорічні випускники об ’єдналися в групу під назвою "Вільні". Назва в нинішньому соціокультурному і політичному контексті зобов’язує: щойно українські громадяни відчули смак кров’ю здобутої волі, як воля опинилася під загрозою — і зовнішнього вторгнення, і внутрішнього ворога. Оцінювати роботи слід у такому контексті, бо хто ж є найчутливішим індикатором суспільних змін, як не мистецька молодь!Item "Європейський експрес": українська мозаїка(2015) Дзюба, Світлана3 - 5 жовтня 2014 року в Києві вп’яте відбувся міжнародний міні-кінофестиваль "Європейський експрес" - спільний проект Центру Леся Курбаса та Візуальної лабораторії (керівник Станіслав Сукненко) за підтримки Польського інституту в Києві. Організатори вважають, що митці не можуть перебувати осторонь драматичних подій. Якщо досі на фестивалі показували фільми Центральної та Східної Європи і Франції, то цього разу - України. Під гаслом "Допоможемо тим, хто потребує допомоги" зібрали 6 тисяч 442 гривні для поранених воїнів, які брали участь в АТО й потребують лікування та реабілітації. Конкурсів та нагород не було.Item Найвідоміший скандинав кіно-Америки. Мадс Міккельсен(2015) Свято, РоксоланаМадс Діттман Міккельсен (22.11.1965) - данський кіноактор. Володар нагород Європейської кіноакадемії (2006) та Каннського МКФ (2012) за найкращі чоловічі ролі. 2010 року отримав від королеви Данії титул лицаря і був нагороджений данським Орденом Данеборґа, другим за значимістю лицарським орденом країни. В доробку 49-літнього актора - понад сорок кіно- і телеролей.Item Українка - кінозірка Голлівуду(2015) Мицик, ЮрійСандра Ді (23.04.1942-20.02.2005) - знаменита американська кіноактриса. її ім’я майже невідоме українському кіноглядачеві через те, що пік її кінокар’єри припав на другу половину 50-х — 60-ті роки XX ст., коли "холодна війна" ще тривала, коли цензура дуже дозовано пропускала західні фільми на суд глядачеві СРСР, а американські фільми, та ще з українською кінозіркою, й поготів. Сандра Ді (Sandra Dee) - це сценічне ім’я Олександри Жук, внучки українських православних емігрантів-лемків. Вона була єдиною дитиною в сім’ї Івана Жука і Марії з дому Цимболяк, народилася в Байоні (Bayonne) штат Нью-Джерсі, причому Сандра начебто (як стверджує її син) народилася у 1944 р. Така невинна фальсифікація потрібна була їй, щоб працювати в кіно. Вже в чотири (!) роки вона стала професійною моделлю і знімалася в телевізійній рекламі. 1957 р. Сандра дебютувала як кіноактриса (фільм "Вони ще не попливуть"), хоча тоді вчилася в школі, і уклала довготривалий контракт з компанією "United-International Pictures" у Голлівуді. У 1958-му вона виграла престижну премію "Золотий глобус" у номінації "найбільш багатообіцяючий дебютант" і знялась у фільмі "Дебютантка мимоволі". Цей успіх надихнув її на нові творчі здобутки. У 1959 р. вона здобула популярність завдяки вдалому образу інженю (акторське амплуа: наївна дівчина) та романтичних героїнь у фільмах "Імітація життя", "Гіджет" і "Літній будиночок'. Ці фільми зробили Сандру кінозіркою. Наприкінці 50-х - у 60-ті роки XX ст. красуня-блондинка стала для американської молоді втіленням дівочого ідеалу. Наступні фільми "Літнє місце", 'Романов і Джульєтта" і особливо 'Теммі, скажи мені правду" (1961) і "Теммі та лікар" (1963) закріпили її статус кінозірки, особливо популярної у молоді (тинейджерів). Цьому сприяв ранній (в 16 років) і вдалий попервах шлюб із зіркою естради - співаком Боббі Деріном (Bobby Darin). Справжнє ім’я Боббі - Уолден Роберт Кассото, він має італо-американське походження, походив з робітничої родини у Бронксі (штат Нью-Йорк).Item "Один з найближчих моїх київських друзів..." : до 85-річчя від дня народження Володимира Денисенка(2015) Павличко, ДмитроСтаття присв'ячена пам'яті Володимира Терентійовича Денисенка — українського радянського кінорежисера, сценариста та педагога. Лавреата Шевченківської премії 1979 року за стрічку "Женці". Народного артиста УРСР (1983).Item "Українське кіно втрачає своє обличчя мистецтва героїчної епохи" : історія Спілки кінематографістів УРСР(2015) Русначенко, АнатолійСпілка кінематографістів як структура опинилася поза увагою дослідників. Цей огляд дає змогу дещо по-іншому подивитися на певні явища в українському кіно останніх півсотні років. Це лише найзагальніший її огляд: від створення - до часів перебудови, головно спираючись на матеріали з'їздів і пленумів, основну увагу звертаючи на ігрове кіно.Item Гра в кордони, гра з життями(2015) Велимчаниця, Ольга"Будинок на кордоні" польського письменника-абсурдиста Славомира Мрожека, написаний 1967 року як телевистава, не мав великої кількості сценічних утілень. Серед нещодавніх українських версій можна згадати виставу у Центрі Леся Курбаса 2011 року в якій ішлося про проблему пристосуванства. Сьогодні цей текст Мрожека виходить за межі суто морально-етичних питань і набуває гострої злободенності. Це підтверджує й інтерес до п'єси: у листопаді-грудні минулого року відбулося одразу дві прем'єри "Будинку на кордоні". Одна - в Херсонеcькому театрі ім . М. Куліша, друга - в київському 'Сузір'ї'. Текст Мрожека стає дзеркалом повсякденного абсурду, який часом видається настільки звичним, що його важко розпізнати і УСВІДОМИТИ.Item Черкаські лабораторні роботи(2015) Велимчаниця, ОльгаЧеркаська театральна лабораторія, що стартувала в місцевому театрі ім. Т. Шевченка влітку 2013 року, вже демонструє свої результати. У квітні відбулася прем’єра вистави "Лєна", у липні - "Історія людини, з якою трапилася історія", у листопаді черкаський глядач побачив "Сканінг". Це половина із запланованих драматургічно-режисерською лабораторією. Проект - це спільна робота семи молодих режисерів та семи драматургів на базі театру, які утворили робочі тандеми та шукали історії і визначали питання, що їх хвилюють. Спілкувалися з мешканцями Черкас, з акторами театру, намагаючись віднайти цікаві історії, які отримали б відгук у черкащан. І Іа основі розповідей і виникли вистави "Лена" та 'Історія людини", що їх було показано восени на I I I Фестивалі молодої режисури ім. Леся Курбаса.Item Світ невтомного експериментатора : [рецензія](2015) Сідельник, АнастасіяЗбірник статей "Екранний світ Сергія Параджанова" — одна з трьох книг, присвячена легендарному режисерові, що вийшла минулого року. Інші дві — альбом "Сергій Параджанов. Колаж. Асамбляж. Предмет" (Дух і Літера, 2013) та збірник "Сергій Параджанов і Україна" (Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2014). Така загострена увага до постаті не випадкова: на початку 2014 року виповнилося 90 років від народження режисера-вірменина, чий фільм про українців "Тіні забутих предків" став культурним вибухом, увійшовши до історії світового кіно. У передмові до "Екранного світу" упорядник Юрій Морозов висловлює надію, що видання "примножить число тих, хто в теперішній прагматичний час шукає і знаходить духовний зв’язок зі світом вишуканих фантазій Сергія Параджанова".