Жінки в політиці: міжнародний досвід для України

Permanent URI for this collection

Browse

Recent Submissions

Now showing 1 - 17 of 17
  • Item
    Жінки політики – про жінок в українській політиці
    (2006) Ламах, Елла; Bondarenko, Olena; Синявська, Ірина
  • Item
    Nordic Women’s Mobilization and Empowerment in Politics
    (2006) Bergman, Solveig
    Широке представництво жінок Північних країн в політиці є достатньо новим історичним явищем. Значний прорив у парламентську політику (мається на увазі представництво в парламенті на рівні 10% депутатів) був здійснений лише в 19703ті роки. Водночас право голосу жінки усіх Північних країн отримали ще до 1920 року. Першими стали жінки Фінляндії, які отримали право голосу, а також право бути обраними в законодавчі органи в 1906 році (право голосу – першими в Європі, право бути обраними – першими у світі). І вже в першому демократично обраному парламенті Фінляндії жінки становили 10% парламентарів. В інших Північних країнах представництво жінок в національних парламентах до часів Другої світової війни було дуже незначним. 10%3й бар’єр було подолано у Швеції 1953 року, в Данії – 1963го, Норвегії – 1973го і Ісландії – 1983 року. До початку 1970х років частка жінок, що брали участь у політиці загалом і у політичних виборах зокрема, у цьому регіоні була вищою за всі інші країни Європи. 1970ті і 1980ті роки стали новою фазою в політичній мобілізації жінок в індустріалізованих країнах Заходу. У Північних країнах політичну активність жінок спонукали не лише нові соціальні рухи (екологічний рух, рух миру, студентський рух та ін.), як було в більшості західних країн, а й традиційні політичні організації (зокрема, жіночі секції політичних партій були практично незалежними і часто піддавалися впливу ідей, що зароджувалися в феміністському русі). 19703ті стали поворотним пунктом в жіночому політичному представництві Північних країн, що позначилося значним зростанням частки жінок у політичній еліті. В наступні роки жінки досягли вагомого впливу в процесі прийняття рішень на всіх рівнях і в усіх сферах політичного життя. Сьогодні від 37 до 45% парламентарів у Данії, Фінляндії, Норвегії і Швеції становлять жінки. Перше місце посідає Швеція: 45% жінок у парламенті, тоді як середня частка жінок у парламентах демократичних країн світу становить усього 15%. Та навіть незважаючи на високу політичну мобілізацію жінок, політика у Північних країнах залишається ієрархічно структурованою і стратифікованою відповідно до статі. Жінки досі недопредставлені в політичній владі, насамперед у політичній і стратегічній еліті. Водночас цікаво відзначити, що жінки набагато краще представлені тут у найвищих ешелонах влади, ніж, наприклад, у бізнесі. Одним з факторів все ж високого представництва жінок у політиці Північних країн є виборча система, що базується на пропорційному представництві (а не на мажоритарній системі), де кожний виборчий округ має лише одне місце для свого представника. Іншим чинником є відкритість процедури висунення кандидатів. Значний вплив мають також соціально3економічні фактори: представництво жінок зазвичай є вищим у країнах з високим рівнем зайнятості і освіченості жінок, де суспільні обставини дозволяють жінкам поєднувати сімейні обов’язки і роботу або ж інші суспільні заняття (цікаво, що у таких країнах, як Німеччина і Нідерланди, де представництво жінок у політиці є вагомим, рівень зайнятості жінок є досить низьким). Ще одним чинником є система соціального захисту з її загальним наголосом на егалітаризмі (напр., соціальна, економічна, регіональна рівність). Значна увага у дослідженнях приділяється колективним діям жіночих організацій і мереж як всередині, так і поза політичними партіями, спрямованим на зростання участі жінок у політиці. У багатьох країнах із значним представництвом жінок у вищих ешелонах влади використовується принцип квот. Найкращим прикладом такої стратегії є Норвегія. Скандинавські вчені наголошують, що для мобілізації жінок і залучення їх до політики необхідно поєднувати дії «зсередини» із тиском «ззовні». Необхідними є як сильне громадянське суспільство з радикальними жіночими рухами феміністського спрямування, так і жіночі організації, прикріплені до політичних структур (напр., жіночі партійно3політичні асоціації, секції чи мережі). Досвід Північних країн показує, що існує ціла низка питань (напр., догляд за дітьми і політика гендерної рівності, політика проти жорстокості і сексуального насилля над жінками й ін.), яким було приділено належну увагу передусім у результаті підвищеного представництва жінок у політиці. За таких умов змінюється не лише зміст політики, а й загальна політична культура і поведінка політичних діячів один до одного. Таким чином, збільшення представництва жінок у політиці є надзвичайно важливим для суспільства явищем не лише як показник рівності і демократії, а й як каталізатор зміни змісту і практики політики.
  • Item
    State Mechanisms of Women’s Political Empowerment in Norway
    (2006) Rogg, Elisabet
    У виступі зроблено акцент на участі норвезьких жінок у політиці і підприємницькій діяльності. Станом на сьогодні у цій країні склалася така ситуація: у муніципальних асамблеях і парламенті жінки представлені на рівні 35%, в місцевих радах – на рівні 40%. 47% міністрів – 9 з 19 – жінки, і вперше в історії Норвегії жінка обіймає посаду міністра фінансів. Окрім цього, жінки очолюють міністерства місцевого самоврядування і регіонального розвитку, оборони, охорони довкілля, транспорту і зв’язку, з питань дітей і рівності, охорони здоров’я, рибництва і прибережної політики тощо. Чоловіки представлені: прем’єр3міністром, міністром закордонних справ, палива і енергетики, міжнародного розвитку, торгівлі і промисловості, освіти і науки, праці і соціальних справ, культури і релігії та сільського господарства. Порівняно широке представництво жінок у норвезькій політиці може бути пояснене двома стратегіями впливу: тиск знизу (громадянського суспільства і громадських організацій) у поєднанні з ініціативами згори (від політичних лідерів). Іншою причиною є норвезький варіант трактування демократії, коли протягом вже тривалого часу принцип представництва різних інтересів був і залишається однією з основних цінностей. Представництво регіонів показує, що допускається можливість різниці інтересів у людей, які живуть на прибережних територіях і всередині країни, а також мешканців півночі і півдня. Так само є важливим представництво жінок, оскільки жінки поділяють певні спільні інтереси (напр., право народжувати дітей і право жити без загрози жорстокості і насильства в родині). Таким чином, головними аргументами на користь залучення жінок до політики є те, що: 1. Виключення жінок з політичної сфери є формальним і фактичним дефіцитом демократії в країні. 2. Жінки як група мають інший досвід і інші інтереси, ніж чоловіки. Автор зазначає основні етапи становлення порівняно високого представництва жінок у політиці і описує події, з якими це було пов’язано. Щодо представництва жінок у підприємницьких структурах, то в 2000 році було затверджено зміни до законодавства, котрі зобов’язують усі державні компанії включати до складу керівних органів не менш як 40% жінок. На цей момент жінки становлять 47% представників керівних рад великих державних підприємств. Водночас цей показник є значно нижчим на приватних підприємствах (на рівні 8%). Доповідь доповнено переліком історичних подій, що спричинили поступове вирівняння ступеня представлення жінок і чоловіків у політиці, а також поточними даними щодо частки жінок в органах влади різного рівня.
  • Item
    Equal Opportunities as Means of Democratic and Economic Development
    (2006) Ehnberg, Marten
    Активна участь жінок у політичному й економічному житті країни тісно пов’язана з економічним розвитком і демократичними інституціями. Доказом цього є різноманітні показники ООН, які свідчать, що країни, які посідають перші позиції щодо представництва жінок у політиці (напр., Скандинавські країни), також лідирують за показниками якості життя й економічного розвитку. Тривале низьке представництво і незначна участь жінок у демократичних процесах і процесах прийняття рішень призводять до неможливості адекватно враховувати потреби і інтереси більш ніж 50% населення. Це особливо помітно у перехідних і постперехідних суспільствах, де спостерігається зростання переваги традиційних поглядів і стереотипних сподівань щодо жінок, найбільш явне в регіонах поза столицею. Ці традиції і ставлення мають негативний вплив на статус жінок і вибір можливостей, відкритих для них, і спричинюють маргіналізацію жінок як соціальної групи і недостатнє представництво в демократичних процесах. Вагоме представництво жінок у політиці має цілу низку позитивних наслідків: – внесення до порядку денного нових і забутих тем, оскільки різниця в життєвому досвіді впливає на пріоритети, обрані жінками і чоловіками; – посилення конкуренції ідей – необхідність серйознішого обґрунтування рішень і більш цілеспрямованого винайдення компромісів; – підвищення якості управління – згідно з даними ООН, за 2000–2005 рр. найкращі показники у сфері людського розвитку (що включає тривалість життя, доступ до інформації, охорону здоров’я, систему соціального страхування) мали Скандинавські країни (перше місце – Норвегія). Ці країни мають традиційно високий рівень представництва жінок у парламенті (у середньому по Скандинавських країнах 39,7%). Глибоке вивчення скандинавського досвіду дозволило стверджувати, що існує кореляція між високим рівнем участі жінок у процесі прийняття рішень і рівнем життя. Тільки тоді, коли частка жінок сягає 20%, парламентарі починають серйозно розробляти проекти законів стосовно дітей. Коли частка жінок досягає 30%, починають розглядатися проекти законів, що стосуються інтересів жінок. Доведено також, що більша кількість жінок в уряді приводить до більш справедливого управління. ОБСЄ як регіональне утворення Організації Об’єднаних Націй активно просуває ідею гендерної рівності як інтегральну частину своєї політики як на державному рівні, так і на рівні Організації. Гендерна рівність забезпечує вагомий внесок у безпеку, яка є головною метою діяльності ОБСЄ в усіх трьох вимірах: людському, економіко3природоохоронному та політико3військовому. Через це гендерні проблеми мають братися до уваги в діяльності, програмах та проектах Організації з метою досягнення гендерної рівності всередині самої Організації, а не тільки в країнах учасницях. У грудні 2004 року Рада міністрів ОБСЄ підтримала «План дій 2004 р. по просуванню гендерної рівності». Цей новий План дій чітко визначає пріоритети ОБСЄ з просування гендерної рівності всередині Організації і в усіх країнах3учасницях і забезпечує перевірку її впровадження. План дій 2004 р. було розроблено на основі Плану дій 2000 р. і спрямований він на подолання проблем, що були виявлені протягом його виконання
  • Item
    Women and Politics in Ukraine: Towards Defining the Principles of Cooperation between Local and International Actors
    (2006) Sverdljuk, Jana
    Після здобуття Україною незалежності в 1991 році бурхливий процес переходу до «пострадянських» реалій життя надзвичайно негативно позначився на житті жінок. Одночасно із соціальним і економічним «виключенням» жінок їхня незначна участь у процесі прийняття політичних рішень стала однією з критичних тем на порядку денному країни. Згідно зі статистикою, жінки і нині залишаються на периферії української політики, що суперечить міжнародним зобов’язанням України щодо основних принципів і цінностей прав людини. Через обмежені ресурси Української держави, виділені на підтримку жіночих організацій і діяльності, спрямованої на забезпечення прав жінок, допомога Заходу була і залишається вирішальним ресурсом як ідеологічної, так і фінансової підтримки гендерних проектів. Місцеві діячі працюють в тісному співробітництві з міжнародними організаціями, представленими в регіоні. З огляду на це, забезпечення усього спектру прав людини для жінок України і заохочення жінок до політичного прийняття рішень значною мірою залежать від того, наскільки західні і місцеві діячі знайдуть ефективні шляхи співпраці і досягнуть взаємного порозуміння стосовно спільних принципів своєї роботи. Доповідь, по перше, висвітлює проблему участі жінок у політичному житті України з глобальної точки зору прав людини, а також надає коротку довідку щодо загальнолюдського значення участі жінок у політичному процесі. По-друге, досліджуються головні принципи співпраці міжнародних і місцевих діячів через аналіз сучасних феміністських дискусій щодо шляхів і стратегій міжнародної феміністської взаємодії. І останнє – на основі проведеного аналізу участі у політиці жінок України зроблено попередні висновки і рекомендації щодо шляхів побудови продуктивної співпраці Сходу і Заходу на шляху до активнішого включення жінок до процесу прийняття політичних рішень в Україні.
  • Item
    Гендерні аспекти праці та політики у дзеркалі громадської думки
    (2006) Оксамитна, Світлана
    Building democratic society is usually accompanied by transformation of gender relations towards reaching gender equality or gender parity; democratization of the society always includes a gender component. It is obvious that this process should be based on the research of men’s and women’s positions in the society, opportunities and obstacles for their equal participation in all of its spheres, including politics. The importance of this research is accentuated and proved by those European countries that have reached an impressive progress in the direction of gender equality. So far, in Ukraine organs of the state power, which at the same time are subjects of a struggle for this power, are not interested in the results of such research, for they do not order and finance it, even though they do adopt and sign laws regulating gender relations. The discordances between the microlevel of gender relations and macrolevel of gender distribution of power in the society are becoming more and more noticeable. This conclusion is based of the results of the sociological research "Public opinion of Ukrainian population about democracy" held in spring of 2005 by Kyiv International Institute of Sociology in the framework of the joint Canadian-Ukrainian project "Democratic Education" (the representative for Ukraine sample of 1600 people was used). Results of the research confirm the existing public opinion about a job being a life need for women and men. Importance of work for everybody, regardless the person’s gender, is accompanied by a dominant in the public mind belief that women and men should be given equal opportunities to compete for job places and career growth. Nevertheless, features of gender culture as granting equal opportunities for career self-realization to a husband and a wife still do not have a mass character among Ukrainian adult population. An important part of regulating gender relations in the society is the process of adopting laws aimed at ensuring equal opportunities for men and women and their protection from discrimination. During the last decades such laws were adopted in many developed democratic countries. In 2005 the law "About ensuring equal rights and opportunities for women and men" was signed in Ukraine. The results of the survey give a reason to assert that people’s attitudes to this document tend to differ significantly. Almost half of the questioned people (47%) do not see the need for a special law which would guarantee equality. There is a considerable difference between men’s and women’s opinions. Among men the number of those who do not see the need for a special law is one a half time bigger than the number of its supporters (52% against 32%), while among women the share of the law supporters slightly exceeds the share of its opponents (45% against 40%). Results of the research incline to the idea that the regular Ukrainians have a much more positive attitude to pro3 moting gender quotas than the representatives of Ukrainian politics of any ideological orientation. In general, the number of the supporters of gender quotas in the party lists equals almost half of the adult population (46%), and exceeds the number of the opponents by one and a half time (30%). During the years of independence the problems of gender equality have not become a priority in the process of forming Ukrainian society. That is why, regardless all the international documents signed before, the Constitution of Ukraine and a number of edicts, gender asymmetry is still being the characteristic feature of meso- and, especially, macrolevel of power in Ukrainian society. There is an impression that political parties, regardless all the declarations, block women’s political activity using, for example, their right to form the election lists exclusively or mostly on the behalf of men. Based on this sociological research, we can verify a certain discrepancy of what is happening on the macrolevel of gender relations, first of all in power distribution, and on the microlevel, meaning people’s everyday relations. The latter tend to partnership in the family, distribution of chores, proclaiming job a life need for both a woman and a man, career growth of women, strategy of positive actions. This is why the microlevel of gender relations is no more the hindrance to gender equality and parity in the society, which cannot be said about the macrolevel of the government and peculiarities of functioning of social institutions, which keep hindering, instead of promoting, equal opportunities for women in the spheres of politics and state government.
  • Item
    Діалог "Україна - Захід" у гендерній площині: огляд дискурсивних моментів семінару про участь жінок у політиці, або чому неможливо танцювати балет на футбольному полі
    (2006) Марценюк, Тамара
    From the topic of seminar "Women and Politics in Ukraine – Benefiting from International Experience" it is obvious that foreign colleagues who are experts in gender politics will share their successful experience of gender politics implementation. Moreover, it is also the experience of so called Northern (Scandinavian) countries in Europe that are famous of one of the best gender situation in the whole world. Seminar consisted from four parts, i.e. welcome speeches of representatives of Ukrainian government services, speeches of guests and researchers from abroad, from Kyiv, and regions of Ukraine. That is why we should emphasize three main discourse areas that appeared around the topic of gender politics. First of them (the most general) is connected with gender situation in Ukraine and in the West, second one shows the gender situation in the capital of Ukraine and in the regions, and third one is based on the cooperation of government services with non3government sector – women’s NGOs.