Кіно-Театр. 2025. № 3

Permanent URI for this collection

https://ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/36742

Browse

Now showing 1 - 20 of 30

75-й Берлінале: дівочі бажання й жіночі страждання
(2025) Швець, Юлій
Берлінський міжнародний кінофестиваль давно здобув авторитет полiтизованого шоу – й колишнiй арт-директор Карло Шатрiан i його попередник Дiтер Косслiк робили ставку на екстремальний артхаус, але враховували при цьому й статус Берлiнале як наймасштабнiшого за кiлькістю глядачiв публiчного фестивалю в свiтi, влаштовуючи на ньому прем'єри голлiвудських метрiв (в тому числі Мартiна Скорсезе, Веса Андерсона, братiв Коенiв). Наразi новий керiвник – Трiша Таттл (в минулому керiвниця Лондонського кiнофестивалю, якому, як вважається, вдається "поєднувати мейнстрим із синефiльськими iнтересами просунутого мiського глядача") – спробувала реалiзувати ідею перетворення Берлiнале в художньо конкурентний Каннам та Венецiї.
95-річчя майстра кіно Володимира Денисенка
(2025) Ямборко, Ольга
У січні 2025 року минуло 95-річчя кінорежисера та сценариста Володимира Денисенка. Його спадщина, а це 12 кінокартин, – доказ національної кіношколи як спадковості поколінь і непересічне явище в українському кіномистецтві, що за свою історію знало найвищі злети світового визнання.
SEMINCI-69: напередодні ювілею
(2025) Скоморощенко, Ольга
Міжнародний тиждень кіно (SEMINCI), який з самого початку свого існування проходить у древньому Вальядоліді, вже другий рік – під керівництвом директора Хосе Луїса Сієнфуéгоса. Зміни, що відбулися на цьому впливовому МКФ авторського кіно, не у всьому були позитивними.
Актор і воїн Юрій Феліпенко
(2025)
Юрій Феліпенко – український актор театру і кіно. В 2016 році закінчив курс Юрія Висоцького у КНУТКіТ ім. І. Карпенка-Карого і відтоді працював у Театрі на Подолі. Долучився до ЗСУ навесні 2024 року. Зі своїм другом – наразі побратимом – він шукав різні варіанти в інтернеті, куди піти. Їх цікавили безпілотні авіаційні ударні комплекси. Війна ставала дедалі більш технологічною, безпілотні комплекси вирішують дуже багато: обороняють, зупиняють, знищують, вони – «зелене» майбутнє. Знайшли батальйон "Ахіллес", подали заявку, протягом тижня їм передзвонили, домовилися про онлайн-співбесіду. Так усе і почалося.
Бути обличчям воєнних фільмів непросто. Євгеній Ламах
(2025) Іванишина, Лариса
Євгеній Ламах – один із багатьох, хто нині захищає нашу країну. І хоча в нього немає бойового досвіду, з початку повномасштабного вторгнення він займався волонтерською діяльністю. Одна з найперших робіт, де актора важко було не помітити, – у фільмі Олексія Шапарєва "Крути 1918".
"Віддано споживати інформацію..."
(2025) Максименко, Світлана
Драматургія Матея Вішнєка, одного з сучасних румунських драматургів (проживає у Франції) – не частий, але почесний гість у репертуарі українських театрів. Зокрема, п’єса "Пригоди ведмедиків панда" успішно прописалась у репертуарі Творчої майстерні "Театр у кошику" (режисерка Ірина Волицька). Матей Вішнєк – поет, драматург і прозаїк румунського походження, найпопулярніший драматург сучасної Румунії та Франції, лауреат численних театральних та літературних премій, майстерно володіє найбільш складними прийомами постмодерної драми: "Поєднання рис абсурдистського, реалістичного, магічного театру. Пошуки в жанрі короткої п’єси (п’єса-дует, п’єса-монолог та ін.)" Першопрочитання малознаного в Україні "Уроку журналістики без лицемірства" на сцені театру ім. Юрія Дрогобича викликало закономірний інтерес. Монологічний текст, покладений в основу вистави, є власною версією румунського режисера Раду Гілаша за п’єсою Матея Вішнєка "Людина, з якої витягли зло". "Цей твір є філософською байкою та публіцистичним вимислом. Абсолютно жодна реальна людина не є мішенню для вигаданих ситуацій, окрім самого людства", – читаємо перед початком вистави напис на величезному чорно-білому екрані монітора. Він стане мінливим і єдиним альтер-его героя – Еріка Новіцкі – зіркового журналіста, та Пана Щура (обох персонажів гратиме Юрій Федчук).
Віталій Розстальний у дзеркалі львівської сцени
(2025) Палій, Оксана
Лише з плином часу ми побачили вагомість і унікальність постаті Віталія Розстального для формування культурного ландшафту Львова в часи шістдесятників. Як слушно зауважила Оксана Забужко у відеолекції, присвяченій Аллі Горській, лише для Львова було характерне таке явище, як "театральне шістдесятництво".
Герої на фронті – герої на екрані
(2025) Брюховецька, Лариса
З 2014 року війна живе у свідомості українців, а впродовж останніх трьох років ми відчуваємо її смертоносний подих кожною клітиною. Ми постійно висловлюємо вдячність нашим Збройним Силам, які захистили столицю України впродовж першого місяця, коли терези ваги кожну мить могли хитнутися не нашу користь. Вдячні воїнам, які вдень і вночі відбивають натиск російських агресорів. Починаючи з 2014 року і до сьогодні українці – воїни і волонтери – показали світові військову доблесть, мужність і самовідданість. Шану і вдячність їм виражають і наші кінематографісти, які в численних документальних і в не дуже численних ігрових фільмах закарбовують їхні подвиги в ім’я України. В короткому нарисі неможливо згадати всіх наших воїнів. Пропонований вибір імен і фото довільний і суб’єктивний – у кожного з нас він може бути свій. Але разом з тим – репрезентативний. Представлені тут постаті відомі, їх вшановують.
Грізна безодня і новітні технології
(2025) Велика, Ангеліна
Прем’єра шекспірівського "Макбета" режисера Івана Уривського спричинила бурю у театральному світі. Дійство більше захоплює формою, ніж глибиною. З перших хвилин стає зрозуміло, що це не класична шекспірівська історія, а скоріше суперсучасний інтерактивний перформанс, де поєднані слово, пластика, світло та новітні цифрові технології.
Дилема того, хто вижив. "Під вулканом" Даміана Коцура
(2025) Дудко, Яна
Психологічна драма "Під вулканом" – другий фільм молодого режисера Даміана Коцура. Польська кіноакадемія визначила претендентом на цьогорічну премію "Оскар". Прем’єра стрічки відбулася на кінофестивалі у Торонто. Попередня картина автора, "Хліб і сіль", отримала спеціальну відзнаку журі у програмі "Горизонти" Венеційського кінофестивалю. Одна з ключових тем, яку Коцур осмислює, – дискримінація, людське відчуження та ізольованість.
Дмитро Сова: "В роботі, в житті й тут, в армії, мені зустрічаються дуже класні люди"
(2025) Сова, Дмитро
Дмитро Сова (н. 9 липня 1983, Прилуки) – український актор театру, кіно та дубляжу. Після закінчення у 2004 році Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого, де навчався в майстерні Бориса Ставицького і Тараса Денисенка, став актором експериментального театру "Вільна сцена" (керівник Дмитро Богомазов). З 2005 знімається в кіно, дебютував у серіалі "Сестри по крові". Знявся у більш ніж 70 серіалах: "Я з тобою", "За законами воєнного часу", "Офіцерські дружини", "Острів непотрібних людей", "Гречанка", "Сувенір з Одеси", "Село на мільйон", "Свати-3", "Свій чужий син", "Покоївка", "Секрет майя", "Фото на недобру згадку", "Мереживо долі" та ін. У фільмі Тимура Ященка "Черкаси" зіграв одну з головних ролей. Знімався в історичній драмі Януша Заорського, виступав як каскадер у фільмі "Тарас Бульба". 2021 року одружився з акторкою Дар’єю Легейдою.
Зарубіжні покази стрічки "Будинок “Слово""
(2025)
Документальний фільм Тараса Томенка "Будинок “Слово”" покажуть у Великій Британії, Австрії, Німеччині, Естонії, Канаді, Франції, США.
Заскочені любов'ю
(2025) Саква, Олександр
Цю виставу Нової сцени Театру Лесі Українки грають студенти акторського факультету Київського університету імені Карпенка-Карого (майстерня Дмитра Богомазова). Він, разом з Андрієм Самініним, здійснив і режисуру спектаклю. Вистава, в підсумку, вийшла камерною, емоційною, акустичною і розумною.
Коли любити музику – злочин...
(2025) Кирилюк, Світлана
Фільм "БожеВільні" режисера Дениса Тарасова варто переглянути. І не лише тим молодим людям, що крізь призму досвіду кількох попередніх поколінь своїх родин живуть з уявленнями про «нормальний» радянський час, у якому людина "мала якесь майбутнє" і "перспективи" (з такими думками час від часу доводиться стикатися, викладаючи курс "Історія української літератури другої половини ХХ століття"; іноді їх важко спростувати навіть переконливими аргументами, де факти й цифри).
"Конклав": світ очима безбожників
(2025) Швець, Юлій
Життя Ватикану та вибори Папи Римського, що завжди проходять за зачиненими дверима, мають чималу кінематографічну історію, однак найбільш вдалі постановки легко пригадати. Це, насамперед, "У нас є Папа" (2011) Нанні Моретті та серіал Паоло Соррентіно "Молодий Папа" (2020). Обидві – італійського виробництва, що диктує їм, незважаючи на домінуючі серед частини кінематографістів ліберальні установки, повагу до традицій.
Культурний десант: українське кіно на Берлінале
(2025) Канівець, Анастасія
Ювілейний 75-й Берлінський кінофестиваль ознаменувався тим, що вперше з 1997 року наш фільм, "Стрічка часу" Катерини Горностай (копродукція України, Люксембургу, Нідерландів і Франції), потрапив до основного конкурсу. Очікувано, це історія про війну – як, утім, і весь український "десант" на Берлінале. Також показово, що вже другий рік поспіль вітчизняне кіно тут представлене документальним: схоже, найближчими роками воно лишатиметься головною надією нашої кіноіндустрії.
Лики зла у виставі "Макбет"
(2025) Дроздовський, Дмитро
Для шекспірівського театру ідея зіткнення волі однієї людини з волею іншої є природною, адже вона випливає з ренесансного світогляду. Нова постановка "Макбета" є авторським поглядом, що перетворює оригінальний текст на нове бачення універсальної теми – зла в людині.
Натхненний шлях. До 100-річчя Пола Ньюмана
(2025) Ямборко, Ольга
26 січня цього року виповнилось століття класику – зірці світового кіно, американському акторові і режисеру, філантропу Полу Ньюману. Це хороша нагода згадати про кіноепоху, яка минула, та її героїв з дистанції часу і те, ким же став Пол Ньюман у цій історії.
Пам'ять про Сергія Лисецького
(2025)
16 квітня 2015 року в Синьому залі Будинку кіно відбулася подія під назвою "Заради справи жертвую чим завгодно...", присвячена українському кінооператору, кінорежисеру, педагогу, заслуженому діячу мистецтв України Сергію Лисецькому.
Прем'єра фільму "Дух Переможців"
(2025)
Кінорежисер Ахтем Сеітаблаєв, який нині служить у лавах Сил ТрО ЗСУ, в березні представив новий відеоролик, що демонструє незламність та силу духу українських воїнів.

Browse

Browsing Кіно-Театр. 2025. № 3 by Title

Results Per Page

Sort Options