Потенційні можливості етнічного картографування у вивченні традиційної духовної культури частіше декларуються, ніж реалізуються на практиці. Момент “пробуксовки” пов’язаний не так із складністю самої методики, як із об’єктивною трудомісткістю дослідження на стадії збирання матеріалу, його систематизації, аналізу та публікації. Як правило, картографічні студії тривають роками і десятиліттями й здійснюються організованими зусиллями цілих наукових колективів.