Підвищений інтерес до пам’яток духовної культури прадавньої України, що виразно окреслився в сучасній науковій та публіцистичній літературі, значною мірою пов’язаний з дослідженнями таких глобальних проблем, як менталітет, його ґенеза та роль в складанні етнокультурних спільнот та етносів.1 Пам’ятками духовної культури Надчорноморщини другої половини IV— першої половини II тис. до н.е., які за більшістю лінґвістичних, археологічних та культурних гіпотез пов’язуються з племенами індоєвропейської спільноти, надається в цьому аспекті особливе значення як носіям-творцям перших європейських цивілізацій.