Відомо, що однією із функцій історіографії як науки є програмування подальших досліджень. Оцінюючи історіографічну ситуацію, яка відбиває нові тенденції у світовій історичній науці, вітчизняні історики можуть зробити деякі практичні висновки і визначити нагальні завдання в дослідженні різних хронологічних періодів та областей громадянської історії. Для цього необхідно, по-перше, звернути особливу увагу на ті проблеми, які викликають наукову полеміку, і запропонувати свою інтерпретацію, максимально й ефективно використовуючи накопичений в закордонній історіографії фактичний матеріал і нові методи дослідження.