Фавст Львович Лопатинський належав до "театрального"
поповнення українського кіно 1920-х років. Його звернення
до молодого прогресивного мистецтва було невипадковим:
"Березіль" загалом був схильний до експериментів, мистецьких
перетинів, зокрема інкорпорації в театральне дійство елементів
кіно і цирку. Лопатинський належав до тих, хто розвивав це особливо послідовно.