У статті простежується процес засвоєння й трансформації українською агіографічною прозою
XVII-XVIII cт. середньовічної (з перевагою літописного варіанту) "двопланової" моделі образу
Володимира Святого. Матеріалом дослідження обрано переважно житія Володимира XVII-XVIII cт.
з рукописних збірників, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України
ім. В. І. Вернадського та у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури
ім. Т. Г. Шевченка НАН України. У центрі уваги авторки - мікроаналіз тексту. Спираючись на сучасні
дослідження в галузі літературознавчої медієвістики, авторка розглядає специфіку інтерпретації
агіографами XVII-XVIII cт. канонічних тем, мотивів, образів, сюжетів.