051 Економіка
Permanent URI for this collection
Освітньо-наукова програма: Економіка
Browse
Browsing 051 Економіка by Subject "digitalization"
Now showing 1 - 1 of 1
Results Per Page
Sort Options
Item Людський капітал як фактор економічного зростання в умовах цифровізації : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії(2026) Горілий, Артем; Іванова, НаталяДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 "Економіка" (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний університет "Києво-Могилянська академія", Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі людського капіталу як ключового чинника розвитку цифрової економіки в умовах поширення технологій штучного інтелекту та цифрової трансформації економічних систем. Актуальність теми зумовлена глибокими структурними змінами світової економіки, що супроводжуються прискореним розвитком цифрових технологій, зростанням ролі даних як стратегічного ресурсу, поширенням алгоритмічних систем та формуванням нових цифрових платформ, які істотно змінюють механізми створення економічної вартості. У сучасній економіці цифрові технології проникають у всі сфери суспільного життя – від промисловості та фінансового сектору до державного управління, освіти та сфери послуг, що приводить до трансформації виробничих процесів, організації праці та моделей економічної взаємодії між економічними агентами. У цих умовах людський капітал виступає не лише традиційним фактором виробництва, але й основним джерелом інноваційного розвитку, технологічного прогресу та формування нових бізнес-моделей. Саме знання, професійні навички, креативні здібності, підприємницьке мислення та науково-дослідний потенціал працівників забезпечують створення та впровадження цифрових технологій, розробку алгоритмів обробки даних, програмного забезпечення, автоматизованих систем управління та рішень на основі штучного інтелекту. У сучасній економіці вирішального значення набуває не лише накопичення людського капіталу, але й його здатність до постійного навчання, адаптації та інтеграції нових знань у виробничі, управлінські й суспільні процеси. Розвиток людського капіталу стає ключовою передумовою підвищення продуктивності праці, зростання конкурентоспроможності економіки та формування інноваційних екосистем, у межах яких забезпечується взаємодія між наукою, освітою, бізнесом і державою. В час інтенсивного розвитку цифрової економіки інвестиції у освіту та науку, дослідницьку інфраструктуру, цифрові навички та професійний розвиток населення перетворюються на один із ключових чинників довгострокового економічного зростання та структурної модернізації національної економіки. В той самий час поширення цифрових технологій та штучного інтелекту змінює структуру попиту на навички, трансформує ринок праці та формує нові вимоги до професійної підготовки працівників. Автоматизація рутинних операцій, розвиток алгоритмічних систем управління, цифрових платформ та інтелектуальних виробничих процесів поступово змінюють зміст праці, знижуючи потребу у виконанні стандартизованих функцій і водночас посилюючи попит на аналітичні, цифрові, управлінські та міждисциплінарні компетентності. Це зумовлює необхідність дослідження механізмів взаємодії між розвитком людського капіталу та технологічними інноваціями, а також визначення ролі людського капіталу у забезпеченні сталого економічного зростання в умовах цифрової економіки. У цьому контексті особливого значення набуває аналіз процесів формування цифрових компетентностей, адаптації системи освіти до технологічних змін та розроблення ефективних стратегій розвитку людського капіталу в епоху штучного інтелекту. Водночас актуалізується потреба у розвитку моделей безперервного навчання, професійної перекваліфікації та підвищення кваліфікації працівників, оскільки здатність швидко оновлювати знання та адаптуватися до нових технологічних умов стає одним із визначальних чинників конкурентоспроможності як окремих працівників, так і економіки загалом. За таких умов ефективна інтеграція людського капіталу у процеси цифрової трансформації перетворюється на необхідну передумову підтримання інноваційної динаміки, підвищення продуктивності праці та забезпечення довгострокового економічного розвитку. У роботі обґрунтовано, що накопичення знань, розвиток професійних компетентностей і формування цифрових навичок створюють фундаментальні передумови для розвитку цифрових технологій, інформаційно-комунікаційної інфраструктури та систем штучного інтелекту. Саме людський капітал забезпечує створення нових технологічних рішень, розробку програмного забезпечення, алгоритмів машинного навчання та аналітичних систем, що дозволяють ефективно обробляти великі масиви даних і використовувати їх для прийняття управлінських та економічних рішень. У цьому контексті людський капітал виступає не лише ресурсом виробництва, але й ключовим джерелом технологічних інновацій, які формують основу сучасної цифрової економіки. Показано, що розвиток цифрових технологій, поширення цифрових платформ, хмарних обчислень, інтернету речей та систем штучного інтелекту призводить до глибоких трансформацій економічної системи. Ці процеси змінюють структуру виробництва, механізми організації праці, моделі взаємодії між економічними агентами та способи створення економічної вартості. Зокрема, використання цифрових технологій сприяє автоматизації виробничих процесів, оптимізації логістичних систем, підвищенню ефективності управління підприємствами та розвитку нових бізнес-моделей, заснованих на використанні цифрових даних і платформених рішень. У дисертації доведено, що цифровізація та цифрова трансформація виступають одночасно результатом розвитку людського капіталу і чинниками подальшого економічного зростання. З одного боку, саме накопичення людського капіталу, розвиток наукових досліджень і професійних компетентностей створюють можливості для впровадження нових цифрових технологій та інновацій. З іншого боку, поширення цифрових технологій стимулює подальший розвиток людського капіталу, оскільки вимагає формування нових професійних навичок, цифрових компетентностей та адаптації освітніх систем до технологічних змін. У результаті взаємодії цих процесів формується кумулятивний ефект, у межах якого цифрові технології підвищують продуктивність праці, стимулюють інноваційну активність підприємств, сприяють розвитку нових секторів економіки та підвищують ефективність економічних процесів. Таким чином, цифровізація і цифрова трансформація виступають важливими механізмами реалізації потенціалу людського капіталу та забезпечують формування нових джерел економічного зростання у сучасній цифровій економіці. Встановлено, що в умовах цифрової економіки людський капітал набуває нових характеристик, пов’язаних із розвитком цифрових і аналітичних компетентностей, здатністю працювати з даними та алгоритмічними системами, а також адаптуватися до швидких технологічних змін. Обґрунтовано, що штучний інтелект виступає ключовою технологічною платформою цифрової економіки, оскільки забезпечує інтелектуальну обробку великих масивів даних, автоматизацію економічних процесів та підтримку управлінських рішень. Водночас ефективність використання штучного інтелекту безпосередньо залежить від рівня розвитку людського капіталу, що визначає здатність економічної системи створювати, впроваджувати та масштабувати інноваційні технології. Штучний інтелект можна розглядати як ключову технологічну платформу цифрової економіки, оскільки він дозволяє інтелектуально обробляти великі набори даних, підтримує автоматизацію економічних процесів та покращує прийняття управлінських рішень. Водночас його ефективне використання тісно пов'язане з рівнем розвитку людського капіталу. На практиці це визначає, наскільки економічна система здатна створювати, впроваджувати та масштабувати інноваційні технології. Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробленні "концептуальної моделі спіралі взаємовпливу людського капіталу та штучного інтелекту", яка відображає нелінійний і кумулятивний характер взаємодії між розвитком людського капіталу та поширенням технологій штучного інтелекту. На відміну від традиційних лінійних моделей технологічного розвитку, запропонована модель демонструє циклічний механізм взаємного підсилення, у межах якого розвиток людського капіталу стимулює створення нових технологій, тоді як їх впровадження трансформує структуру навичок, систему освіти та ринок праці. Доведено, що розвиток цифрової економіки супроводжується формуванням нових інституційних механізмів управління людським капіталом, які включають модернізацію освітніх систем, розвиток безперервного навчання, формування цифрових компетентностей та створення нормативно-правових рамок використання штучного інтелекту. Показано, що ефективна державна політика розвитку людського капіталу повинна базуватися на інтеграції освітньої, інноваційної та цифрової політики, а також на створенні інституційних умов для розвитку цифрової інфраструктури, даних і алгоритмічних технологій. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання розроблених теоретичних положень і концептуальної моделі для формування державної політики розвитку людського капіталу в умовах цифрової трансформації економіки, а також для розроблення стратегій розвитку цифрових компетентностей, інноваційних екосистем і технологічних галузей.