Статтю присвячено розгляду основних положень нової ідеології концепції «вбогого театру» Єжи Гротовського як нового шляху самопізнання особистості. За Єжи Гротовським, витвір мистецтва має розглядатися як Жест, який у складі Ритуалу провокує нас на Дію, а театр в цілому покликаний стати засобом подолання розірваності акторського «Я». У статті оцінюються нові тлумачення театральних реалій простору як місця нової актуалізації втраченої безпосередності
почуття.