Для висвітлення культурно-мистецької ситуації у Львові 1960–1980-х рр. важливим є з’ясування відносин митця з владою. Особливо гостро це питання постає у контексті суспільно-політичної ситуації в СРСР, де творча воля художника була скута настановами «єдиного творчого методу» – соціалістичного реалізму. В статті йдеться про реакцію мистецького середовища Львова, де
радянська влада почала насильницьки насаджувати соцреалістичний канон значно пізніше, ніж в інших регіонах України.